Закарпатська обласна організація

Другий обласний фестиваль єврейської культури на Закарпатті

Залишити коментар

OLYMPUS DIGITAL CAMERA17 вересня 2015 року у селі Колочава Міжгірського району Закарпатської області проведено Другий обласний фестиваль єврейської культури, присвячений Новому року (Рош а-Шан). Організаторами фестивалю виступили народний депутат України V-VI скликань, член правлінь Закарпатської обласної організації і Національної спілки краєзнавців України С. М. Аржевітін, Закарпатський обласний благодійний фонд «Хесед Шпіра» (директор – М. В. Галін) та Закарпатська обласна організація Національної спілки краєзнавців України (голова – М. В. Делеган).

В колочавському музейному комплексі «Старе село», на території «Голету в Колочаві», на подвір?ї сільської єврейської церкви («бужні»), у присутності представників єврейських громад області та жителів села, а також школярів навколишніх населених пунктів, молитвою і вітальним словом відкрив фестиваль рабин Закарпатської області Мендель. На відкритті також виступили С. М. Аржевітін та М. В. Галін.

В рамках фестивалю в скансені відкрито дві виставки – нову експозицію фотогалереї «Євреї Закарпаття 30-х років XX століття» і «100 років Джойнту». Експонати до виставки «Євреї Закарпаття 30-х років XX століття», зокрема, в раках краєзнавчої пошукової роботи добирали учні загальноосвітніх навчальних закладів колочавського куща.

Про діяльність благодійної організації «Джойнт», 100-річчя з часу заснування якої виповнилося минулого 2014 року розповіли М. В. Галін та С. М. Аржевітін. Зокрема, С. М. Аржевітін, ознайомив присутніх з новою ретроспективною інформацією про діяльність «Джойнту» на «Підкарпатській Русі» (таку назву мала нинішня Закарпатська область у 1919-1939 роках у період її перебування у складі Чехословацької Республіки). Інформація грунтувалася на новітніх дослідженнях щойно відкритих для дослідників документів, що зберігаються у галузевому архіві Служби безпеки України (м. Київ).

На Підкарпатській Русі «Джойнт» активно діяв у період з 1921 по 1939 роки. У той же період благодійна організація розгорнула свою діяльність і в Україні. Спроба відновити діяльність «Джойнту» у повоєнний період (на Закарпатській Україні) завершилася невдало в силу політичних мотивів.

Перед відкриттям виставки про діяльність «Джойнту» вона експонувалася у половині областей України.

Учасники зібрання вшанували жертв Голокосту. На єврейському цвинтарі, упорядкованому за кошти та зусиллями С. М. Аржевітіна, дорослими і школярами було запалено свічки та виголошено молитву рабином Менделем. Відомо, що із 120 тисяч євреїв Закарпаття повернулися додому із фашистських концтаборів і гетто тільки близько 18 тисяч. Близько 90% єврейського населення (із 500 чоловік) Колочави таож загинули у роки Другої світової війни.

На фестивалі викликали захоплення театралізовані сценки у виконанні аматорів, – відомого реформатора Е. Егана, чеського письменника І. Ольбрахта, єврея-старости села, корчмаря Г. Вольфа та ін.

Представників єврейських громад області та гостей дійства було ознайомлено з фрагментами традицій святкування єврейського Нового року. Розповіді і театралізовані сценки виконували краєзнавці та учні місцевих загальноосвітінх навчальних закладів.

Цікавими були розповіді про єврейське життя у творчості відомого класика чеської літератури Івана Ольбрахта, автора роману «Микола Шугай розбійник». Під час написання роману І. Ольбрахт періодично, впродовж п?яти років проживав у с. Колочаві.

З низкою єврейських танців перед глядачами виступив заслужений ансамбль танцю України «Юність Закарпаття».

На фестивалі серед гостей були присутні також учасники АТО, які подякували меценату С. М. Аржевітіну за придбані для бійців на передовій військову форму. Благодійні кошти були зібрані на фестивалі «Ріплянка – 2015», проведеному у Колочаві у червні С. М. Аржевітіним та обласною краєзнавчою організацією.

Фестиваль має суттєво важливе виховне значення, особливо у нинішній кризовій ситуації в Україні.

М. В. Делеган,

Голова Закарпатської обласної організації Національної спілки краєзнавців України

Житомирська обласна організація

Презентація книжки Геннадія Цвіка «Історія Радомишля»

Залишити коментар

node-890-017 вересня відбулася презентація книжки радомишльського історика-краєзнавця Геннадія Цвіка «Історія Радомишля», яка щойно побачила світ у житомирському видавництві  Марини Косенко.

Геннадій Валерійович Цвік — член Національної спілки краєзнавців України, голова Радомишльської районної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, вчитель історії та права Радомишльської гімназії.

Це друге видання нарисів з історії міста Радомишля. Перше вийшло друком 2002 року. Очевидно, що автор суттєво доповнив та переробив матеріал. Тож тепер читач має соліднішу з погляду інформативності книжку.

Варто зазначити, що це значна подія не тільки в житті Радомишля, а й області, позаяк не щодня виходять друком книжки, які охоплюють історію того чи іншого міста чи містечка на Житомирщині.

node-890-3Презентація «Історії Радомишля» вже відбулася в Радомишлі — якраз напередодні цьогорічного Дня Незалежності України.

Книжка складається з восьми розділів: «Сива давнина», «Литовсько-Руська держава й Річ Посполита», «Під владою Російської імперії (кінець XVIII — перша половина XIX ст.)», «Радомисль у другій половині XIX — на початку XX ст.», «Національно- визвольні змагання 1917-1930-х років», «Друга світова війна», «Повоєнний період».

Трохи математики. Із загального обсягу нарисів 40% тексту присвячено історії Радомишля з найдавніших часів до початку XX ст., і відповідно 60% — подіям, пов’язаним з містом, що відбувалися в XX ст. Закінчується книжка епохою кінця Радянського Союзу, тобто кінцем 80-х — початком 90-х років.

Книжка проілюстрована світлинами з особистого архіву автора, з фондів Радомишльського краєзнавчого музею та з фотоархіву видавництва Марини Косенко.

За царських часів місто Радомишль (або Радомисль) входило до Київської губернії. Та й до того Радомисльська земля належала Києву.

Коли ми заглибимося в давнішу історію Радомишля, то дізнаємося, що завдяки архімандритові Києво-Печерського монастиря Єлисею Плетенецькому, відомому організатору відновлення книгодрукування в Києві, місто отримало поштовх до свого подальшого розвитку. Для потреб Стрятинської друкарні, яку було перевезено до Києва, він збудував у монастирській вотчині Радомисль папірню. Отже, Радомисль виробляв і постачав папір для книжок, що видавалися в Києві.

Інший аспект всеукраїнської значущості Радомисля висвітлено в розповіді про те, як і чому Радомисль став резиденцією митрополитів Української уніатської (греко-католицької) церкви.

Характерною особливістю книжки Геннадія Цвіка, як на мене, є те, що, серед тем, що притлумлювалися історіографією радянських часів, більш розгорнуто подано тему національно-визвольних змагань українського народу в XX столітті.

Праця доповнена багатим джерельним апаратом, а також іменним покажчиком, що полегшить роботу з текстом науковцям, студентам та учням.

Під час презентації редактор і видавець Валерій Косенко коротко познайомив присутніх зі структурою книжки.

Автор розповів про цікаві моменти своєї краєзнавчої діяльності, детальніше зупинився на окремих моментах, пов’язаних із книжкою «Історія Радомишля».

node-890-7Також виступили директор Музею історії міста Бердичева, голова Житомирської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Павло Скавронський; один із рецензентів книжки «Історія Радомишля» кандидат історичних наук Геннадій Махорін; голова обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Святослав Васильчук; поет, лауреат премії імені Володимира Свідзінського, член Національної спілки письменників України та Національної спілки краєзнавців України Анатолій Сірик. Вони побажали Геннадієві Цвіку творчого натхнення, нових книжок з історії Радомишля та успіхів у краєзнавчій діяльності.

Київська обласна організація

Виставка “Мистецька колекція Петра Тронька: я тобою, Україно, живу…”

Залишити коментар

11 вересня у рамках відзначення днів пам’яті М. І. Сікорського за ініціативи Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (Київська область) та підтримки відділу культури і туризму міської ради в музеї «Заповіту» Т. Г. Шевченка відбулося відкриття виставки «Мистецька колекція Петра Тронька: я тобою, Україно, живу…», присвяченої 92-річчю з дня народження Героя України, фундатора музейної справи Сікорського Михайла Івановича.
З вітальним словом на заході виступили: міський голова Тарас Костін, донька Петра Тронька Лариса Тронько, виконуючий обов’язки голови правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара Роланд Франко, голова Київської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Григорій Савченко, заступник голови ради обласної організації Товариства охорони пам’яток історії та культури Наталія Булаєвська, завідувач науково-дослідного відділу музею археології Заслужений працівник культури України Галина Бузян. У концертній програмі заходу взяли участь вокальний ансамбль «5/8» у складі викладачів дитячої музичної школи ім. П. Сениці, директор ДМШ ім. П. Сениці Анна Іфтоді, учениця музичної школи Надія Томчук, солістка НЦК «Зустріч» Наталія Александрова та її вихованка Катерина Гігійчук. По завершенню церемонії відкриття всі бажаючі мали змогу переглянути виставку.

Чернігівська обласна організація

Аграрному туризму вчитимуть в Україні

Залишити коментар

DSC_2677Розвитку аграрного туризму вчилися на Чернігівщині. Базою для навчання стала садиба «Соколиний хутір» села Петрушівка Ічнянского району. Кілька десятків підприємців, аграріїв, громадських активістів представляли не тільки рідний край, а й Сумщину, Харківщину, Черкащину, Вінниччину, Житомирщину… Організаторами заходу виступили представники міністерства агрополітики, громадської спілки «Асоціація індустрії гостинності України»…

Аграрний туризм у теперішній час має величезний потенціал, заявив заступник міністра агрополітики Володимир Лапа. Більш того, це є одним з пріоритетів Стратегії розвитку для сільського господарства до 2020 року. Що означає і нові робочі місця, і облаштування місцевих територій, і можливість для українців пізнати один одного; це і патріотичне виховання. Нині у сфері зайнято близько двох з половиною тисяч селян. Що вкрай мало… У сусідній Польщі їх на кілька порядків більше…

Важливо і те, що під ці програми Євросоюз готовий виділяти кошти, про що зафіксовано у відповідних документах, підписаних з нашою країною.

Місцем проведення семінару недарма було обрано «Соколиний хутір». Існування садиби – яскравий приклад успішного ведення агротуризму. Власник садиби Микола Череп розповів і показав, як його комплексу вдається успішно функціонувати. За словами Миколи, починати було вкрай непросто. За створення бізнесу місцеві чиновники прагнули отримати хабаря, але Череп принципово відмовився. З того часу не чіпляють. Для успіху дуже важливо бути патріотом краю, знати його історію, і це є одним з чинників залучення туристів. Скажімо, Ічнянщина – земля, історично пов’язана з гетьманом Мазепою, тож і для туристів розробляється відповідний продукт – через ті історичні події й традиції. Череп створив козачий Кінний театр, проводить майстер-класи з військової справи, або ковальства, є навіть власний історичний музей. А ось Коропецький район Чернігівшини, що неподалік від Ічнянського, краще позиціонувати, як партизанський, вважає Микола.

Нині серед гостей «Соколиного хутора» 15-25% іноземців, найчастіше – з Польщі, Німеччини, Швеції, з-за океану. Є навіть такі екзотичні туристи, як новозеландці. Гостей приваблює не тільки історична складова, а й високий сервіс. Скажімо, західних туристів намагаються зустріти відразу по приїзд на Чернігівщину, чи навіть по прильоту до Борисполя. Що дуже актуально, виходячи зі стану місцевих доріг (про це вже говориться багато років, але віз і далі там).

Для вдалого бізнесу Микола підтримує стосунки з багатьма місцевими підприємцями й просто селянами. Зокрема, екологічну чисту малину для гостей замовляє у місцевого ентузіаста-садівника, сир і бринзу в іншого колеги з району. Співробітництво взаємовигідне, туристи отримують якісний продукт, селяни – кошти. Звісно, що і їжа для гостей – натуральна, із сільських продуктів, а не привезена з міста. Мед з власної пасіки; в дитинстві Череп чимало місяців провів разом із бджолами, тож досконало знає секрети бджолярства.DSC_2450

Власник садиби постійно відшуковує нові форми роботи з туристами: риболовля, соколине полювання, поїздки на гужовому транспорті і водні прогулянки. А нещодавно придумав об`єднати різні види поїздок, зокрема, пропонує під час весілля їхати молодій на човнах через озеро, а на іншому березі її чекатиме вже старовинна карета, що їхатиме до Качанівського палацу, що знаходиться поруч.

З учасників семінару про свій досвід розповіла Тетяна Єщенко, учасниця громадського об`єднання «Туристичний рух Чигиринщини». За її словами, славний козацький край має вкрай слабку інфраструктуру для туристів; більшість з них, як правило, приїжджають лише на один день. Адже на Чигиринщині майже нема де переночувати, де нормально поїсти, обсяг річного ресторанного обороту району дорівнює 90-хвилинному у Києві. Тож відтепер місцеві ентузіасти об`єдналися в єдиний рух у намаганні створити якісні туристичні послуги, розробили стратегію просування краю, як одного з туристичних осередків часів Козаччини.

Тепер організатори планують провести ще два подібних семінари. Один з них буде розрахований для аграріїв Півдня, інший – для представників Західної України. Наразі вивчаються локації для можливих тренінгів.

Сергій Бахін

Фотогалерея

Івано-Франківська обласна організація

До 75-річчя Михайла Ілліча Паньківа

Залишити коментар

unnamedУ відділі краєзнавчої літератури в рамках циклу «Краєзнавство Івано-Франківщини в іменах» відкрита книжкова виставка «Михайло Паньків: етнограф, музеєзнавець, громадський діяч», присвячена 75-літтю від дня народження відомого краєзнавця, кандидата історичних наук, заслуженого працівника культури України, лауреата обласної премії ім. І. Вагилевича.

Народився Михайло Паньків 9 вересня 1940 року у селі Вербівці Городенківського району. Закінчив Снятинський культурно-освітній технікум, Івано-Франківський педагогічний інститут. Впродовж багатьох років був директором Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею, нині викладає етнологію в Прикарпатському національному університеті.

Михайло Паньків є дослідником матеріальної і духовної культури Покуття, історії окремих населених пунктів. Він був  організатором створення експозицій Літературно-меморіального музею Леся Мартовича в с. Торговиці, Художнього і Літературного музеїв Прикарпаття – в Івано-Франківську, народної архітектури і побуту – в Галичі, етнографії Покуття – у Городенці, Михайла Грушевського – у Криворівні, Бойківщини – у Долині та ін.

Автор багатьох наукових статей та видань з етнографії Покуття, методичних розробок, путівників по Івано-Франківській області та музеях. Окремими книгами вийшли «Ратуша», «Весілля у селі Вербівцях на Городенківщині», «Організація польових досліджень з етнографії», «Пісні з Покуття», дослідження «Схрони, криївки і бункери ОУН-УПА», збірка топонімів, легенд, переказів та пісень про татарські напади на Прикарпаття «Текла кровця по Вкраїні» та ін.

Закарпатська обласна організація

Закарпатська обласна рада присвоїла ім’я Т. Легоцького Закарпатському краєзнавчому музею

Залишити коментар

Legotskij3 вересня 2015 року, сесія облради схвалила рішення «Про присвоєння імені Тиводара Легоцького Закарпатському обласному краєзнавчому музею». З ініціативою про присвоєння музею імені відомого краєзнавця,  історика, археолога, етнографа, засновника музейної справи на Закарпатті Тиводара Легоцького виступила обласна організація Національної спілки краєзнавців та колектив музею. Т. Легоцький, колишній прокурор Мукачівсько-Чинадіївської домінії графів Шенборнів, зробив значний внесок у розвиток науки і культури Закарпаття у другій половині  XIX- початку XX століть.

Т. Легоцький – уродженець Хорватії – народився 5 жовтня 1830 року в містечку Фужіне біля м. Рієки. У 1855 році переїхав  до Мукачева. З 1865 року і до виходу на пенсію працював у графів Шенборнів.  Помер 25 листопада 1915 року. Похований у Мукачівській католицькій церкві св. Мартина.

Творчість історика і краєзнавця різноманітна і багатопланова. Його спадщина становить 11 монографій, близько 300 статей, значний рукописний фонд, багаті археологічна, нумізматична, історична та етнографічна колекції.

Івано-Франківська обласна організація

Маленький ювілей цікавого музею

Залишити коментар

DSC03649Уже 10 рік у Івано-Франківську функціонує «Музей родинних професій». Авторство такого музею належить краєзнавцю, репортеру, лауреату багатьох премій, заслуженому журналістові України – Фабриці Роману Михайловичу. Ідею Роман Михайлович побачив уві сні, а через рік втілив її в життя.

Девіз музею від “Від плуга до комп’ютера”. Музейна експозиція розповідає про 150 родинних професій за останні двісті років. Були в родині свої пасічники й архітектори, залізничники й вчителі, ковалі й лікарі, будівельники та геологи, шахтарі й музиканти, а ще агрономи, зоотехніки, садоводи…

Музей особливо цікавий і захоплюючий своїм розмаїттям представлених експозицій, предметів багатьох професій і захоплень родини Фабрики Р.М. За визнанням журналу «Фокус» творіння Романа Фабрики входить в п’ятірку музеї України в яких не занудьгуєш. Музей працює щодня, екскурсоводом є сам Роман Михайлович. До речі цього року у жовтні він святкує своє 75-річчя.

Івано-Франківська обласна організація

Бібліотечна виставка «Творчі береги й духовні обереги В. Качкана»

Залишити коментар

У серпні цього року з нагоди 75-річчя від дня народження краєзнавця, письменника, поета, фольклориста, історика, теоретика української літератури та етнокультури, пресознавця, педагога, академіка Володимира Качкана в Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І.Франка та обласній бібліотеці для юнацтва було представлено розгорнуту бібліотечну виставку «Творчі береги й духовні обереги В. Качкана».

На виставці були представлені монографічні серіали, що є основним в цьому напрямку: «Українське народознавство в іменах», «Хай святиться ім’я твоє: історія української літератури і культури в персоналіях (ХVІІІ – XXI ст.)», «Віщі знаки думки, серця і руки: Антологія українського автографа», «Постаті», «Сповідь душі: Ярема Гоян в ограненні часу», вибір праць у 3-х томах «На гребені думки».

Серед прозових, поетичних книг, збірок новел, що представлені на виставці заслуговують на увагу: ліричний роман у новелах «Небесія» ,зошит лірики писаний болем душі «Кетяги Рибнянської осені», ліричні медитації в розквіті літа «Вогонь твоїх очей», «Епістоли серця: Поезія днів моїх».

Івано-Франківська обласна організація

«Чому являєшся мені у сні?»

Залишити коментар

28 серпня у мальовничому селі Лолин Долинського району розпочалось літературно-мистецьке свято Франкової поезії. Місце проведення вибрано не випадково – Лолин називають столицею Франкового серця, адже тут жила Ольга Рошкевич – його перше кохання.

Щорічно Франкові читання збирають відомих письменників, поетів, прозаїків, журналістів та інших поціновувачів творчості Великого Каменяра. «Не можна не схилитись в довічній пошані перед невпокійливим розумом Генія, перед тими роботящими руками, які так невсипущо, так самозречно, до самого скону трудилися задля України, задля свого народу, – з такими словами звернувся до присутніх у вітальному виступі директор Івано-Франківського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Михайло Косило. Разом з ним вшанувала пам’ять українського Мойсея редактор журналу «Краєзнавець Прикарпаття» Ірина Косило.                                                            

Уже традиційно учасники заходу поклали квіти та гірлянди пам’яті до пам’ятників Івану Франку та пам’ятника Кобзарю на так званій малій Чернечій горі у селі Максимівка. Велич Франкового таланту, неповторну красу бойківського краю прославляли у своїх виступах голова обласної організації НСПУ, член обласної організації Національної спілки краєзнавців України Євген Баран та інші митці  слова, музичні та театральні колективи з Долинщини та Франківщини.

На святково оформленій площі перед будинком культури гості мали змогу помилуватися неповторним колоритом українського національного одягу. Наступна зустріч знову збере українську еліту та представить свято, приурочене 160-й річниці від дня народження Івана Франка у новому форматі.

Івано-Франківська обласна організація

Краєзнавці здійснили сходження на Говерлу

Залишити коментар

unnamed24 серпня 2015 року на честь Дня Незалежності України члени Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України та обласної організації Національної спілки письменників України традиційно здійснили сходження на гору Говерлу.