Архів категорії: Hаціональна спілка краєзнавців України

Національна спілка краєзнавців України 20 листопада 2009 року провела в Українському домі Урочистості з нагоди 230-річчя від дня народження Олександра Дмитровича ЗАСЯДЬКА

Національна спілка краєзнавців України 20 листопада 2009 року провела в Українському домі Урочистості з нагоди 230-річчя від дня народження Олександра Дмитровича ЗАСЯДЬКА – славетного українця, видатного інженера, воєначальника, винахідника першої у світі порохової ракети. Цей захід є підсумком науково-краєзнавчої експедиції членів Спілки на Полтавщину у червні цього року по дослідженню та увічненню маловідомих, призабутих імен великих українців. В рамках Урочистостей відбулась виставка «Україна космічна» з колекції народного депутата України, члена правління Спілки, голови Всеукраїнської організації «За Помісну Україну!» П. Ющенка.
Учасників зібрання також привітали Прем’єр-Міністр України Ю. Тимошенко та Президент Національної академії наук України, академік НАН України Б. Патон.
У заході взяли участь видатні державні та громадські діячі України, серед яких: голова Українського фонду культури Б. Олійник, голова Українського інституту національної пам’яті І. Юхновський, керівник обсерваторії НАН України Я. Яцків, заступник генерального директора Національного космічного агентства України Е. Кузнецов; делегація Полтавщини на чолі з головою обласної державної адміністрації В. Асадчевим; командувач Ракетних військ і артилерії Збройних Сил України полковник А. Колєнніков; Заслужений творець космічної техніки Росії, генерал-лейтенант Збройних Сил Російської Федерації, учасник космічних програм на Міжнародному космодромі «Байконур» А. Руденко, екс-міністр оборонної промисловості Росії З. Пак, широка громадськість, краєзнавці, журналісти.

Національна спілка краєзнавців України звернулась до Президента України В.А.Ющенка підтримати пропозиції учасників зібрання про увічнення на державному рівні пам’яті О.Д.Засядька. Серед них: присвоїти ім’я Олександра Засядька Лютенківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів – с. Лютенька Гадяцького району Полтавської області, де народивсь видатний винахідник і проводив свої досліди по створенню порохових ракет; іменем О. Засядька назвати одну з вулиць м. Полтави; на батьківщині О. Засядька у селі Лютенька встановити бюст винахідника; присвоїти ім’я Олександра Засядька 107 реактивному артилерійському полку, дислокованому у м. Кременчуці Полтавської області; Національному банку України виготовити ювілейну монету з рельєфом О. Засядька; Укрпошті виготовити марку з портретом О. Засядька; Держтелерадіо спільно з НАН України та Національною спілкою краєзнавців України підготувати та видати документальну книгу про О. Засядька; Національній телекомпанії України підготувати документальний фільм про О. Д. Засядька.

Пленум правління (2009-06-12)

У роботі пленуму по започаткуванню нового національного проекту взяли участь відомі вчені, громадські і державні діячі, народні депутати, представники Національної академії наук, Інституту історії України та Інституту географії НАНУ, Українського інституту національної пам’яті, Кабінету Міністрів України, Секретаріату Президента України, ряду міністерств: фінансів, економіки, освіти і науки, культури і туризму України, Держтелерадіо, Держкомархіву, вищих навчальних закладів України, засобів масової інформації.
Після виходу у світ останнього 26 тому «Історія міст і сіл Української РСР» – «Кримська область» минуло 25 років. За цей період в нашій країні відбулися величезні зміни. Вісімнадцять років тому Україна стала суверенною, незалежною державою. Відбуваються реформи в галузі економіки, триває величезний процес відродження духовності і історичної пам’яті народу. За останні роки ми є свідками уваги Президента України та Уряду України до культурних надбань, їх охорони, до краєзнавства.
З метою підтримки і розвитку краєзнавчого руху Указом Президента України від 23.01.2001 р. «Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху» доручено Кабінету Міністрів України «розробити і затвердити у тримісячний термін Програму розвитку краєзнавчого руху в Україні до 2010 року, визначивши, зокрема, заходи з відзначенням у 2001 р. 75-річчя Всеукраїнської спілки краєзнавців».
В розпорядженні Президента України від 19.10.2000 р. «Про забезпечення комплексного розвитку малих міст України» Кабінету Міністрів України доручено «забезпечити підготовку за участю Національної Академії наук України дослідження і видання енциклопедичного, багатотомного збірника «Історії міст і сіл» у новій редакції.
На теренах України більш як 30 тисяч великих і малих міст і сіл. У їх числі понад 800 міст, селищ міського типу, яким минуло понад 300 років. Деякі з них відсвяткували свій тисячний ювілей, частина наближається до цієї вікопомної дати. 39 найстародавніших українських міст рішенням Уряду взято під державну охорону. Крім того, в Україні понад 5000 сіл, яким теж понад 300 років. Є села, вік яких становить тисячу та більше років. Саме історичні міста і села були колискою нашої державності, де формувалось козацтво, а їх мешканці ставали активними учасниками боротьби за національне і соціальне визволення, де розвивалася самобутня культура, національні традиції, створювалася неповторна історико-культурна спадщина.
Звичайно, історія для багатьох старовинних міст і сіл не була милосердною. Протягом віків із цілої низки причин багато історико-культурних надбань цих міст і сіл знищено й втрачено назавжди. Лише у ХХ ст. зникло з карти України майже дві тисячі населених пунктів. Одні, як відомо, згоріли в полум’ї громадянської і Другої світової воєн, інші зашилися без мешканців у роки голодомору, примусових депортацій населення із західних і східних областей та Криму. Чимало сіл ліквідовано під час розбудови промислових зон, створення величезних штучних водойм, реалізації хибної «теорії безперспективності багатьох поселень.
Підготовку повного, правдивого, об’єктивного літопису історії міст і сіл України спілка розпочинає не на порожньому місці. В архівах і бібліотеках зберігаються десятки тисяч матеріалів та документів про історію українських міст і сіл, розробки, інструкції, наукові розвідки, які залишені попередниками.
Як відомо, загальний обсяг усіх 26-ти томів становить 2360 обліково-видавничих аркушів. У томах вміщено 1340 нарисів, у тому числі 25 про області, 352 – про міста та 964 – про селища міського типу і села, 8319 довідок про центри селищних і сільських Рад. У всій серії книг опубліковано 9116 ілюстрацій, сотні карт і картосхем.
Видання історії міст і сіл тривало до січня 1974 року, тобто 6,5 років, а весь підготовчий процес – близько двадцяти років. Для такого складного видання це дуже короткий термін. Він був витриманий завдяки тому, що до написання історії міст і сіл залучалися широкі кола громадськості. Ті, хто творив історію, ті й писали її. За підрахунками, на різних етапах написання історії міст і сіл працювали близько 100 тисяч чоловік. Це – автори, члени редакційних колегій та науково-редакційних груп, міських і районних комісій, наукові консультанти і рецензенти, редактори, картографи, збирачі фотоілюстрацій, любителі-краєзнавці, учасники історичних подій, які надавали в розпорядження авторських колективів документи, брали активну участь в обговоренні рукописів, допомагали уточнювати ті чи інші історичні факти.
Хотілось би особливо підкреслити, що масовість і громадські засади були тими рушійними факторами, які визначили характер цього видання. Водночас, підготовка праці такого масштабу як «Історії міст і сіл Української РСР» була б неможливою без поєднання зусиль багатотисячного колективу ентузіастів із знанням та досвідом кваліфікованих істориків і представників міністерств, відомств і організацій.
Підготовка «Історії міст і сіл УРСР» в 26 томах в той нелегкий час була подвигом науковців і краєзнавців, що створили нерукотворний пам’ятник своєму народові. Історія міс і сіл – найповніший на сьогоднішній день літопис населених пунктів республіки. В ній показано історичний розвиток міст і сіл з найдавніших часів до наших днів у масштабі усієї республіки. Вперше за свою багатовікову історію майже всі міста і переважна більшість селищ міського типу, а також значна кількість сіл одержали свою, так би мовити, наукову біографію.
Але, в цілому, спираючись на кращі традиції історичного краєзнавства, «Історії міст і сіл Української РСР» ґрунтовно узагальнює і розвиває попередні досягнення в цій справі. Водночас вона знаменує собою початок вивчення історії окремих населених пунктів у межах великих регіонів. Ця праця започаткувала новий напрям у вітчизняний історіографії.
Її значення полягає і в тому, що в процесі підготовки видання до першовитоків своєї історії прилучились десятки тисяч аматорів-дослідників, шанувальників минувшини – цьому немає ціни. Вона дала могутній поштовх розвиткові краєзнавчого руху в Україні, сприяла розповсюдженню знань серед населення про рідний край, його історію, традиції, культуру, значно підвищила інтерес до пізнання і вивчення історії народу.
«Історії міст і сіл Української РСР» в 26 томах була високо оцінена політичним керівництвом і Урядом, вона була відзначена в 1976 році Державною премією СРСР в галузі науки.
Такі деякі підсумки і завдання, що стоять перед істориками по підготовці багатомної праці «Історії міст і сіл України». Керуючись методами об’єктивізму та історизму, необхідно створити фундаментальну наукову роботу, яка б з позиції правди, через дослідження і висвітлення історії міст і сіл України, відобразила їх наукову «біографію» від далекої минувшини до сьогодення, всебічно, ґрунтовно показала велику, багатовікову, складну героїчну і трагічну історію багатостраждального, але не скореного українського народу, його величезний внесок у світову цивілізацію. Підготовка і видання багатомної історії міст і сіл повинна дати могутній поштовх у розвитку краєзнавства, його наукових і громадських форм. Неможливо переоцінити її значення для утвердження національної ідеї, забезпеченню культу духовності, повернення нашому народові всіх його кращих якостей і чеснот. Нове видання має бути достойним пам’ятником історії нашого талановитого українського народу.
Які організаційно-методичні завдання підготовки енциклопедичного видання «Історія міст і сіл України» стоять на повістці дня?
1. У відповідності з листом Міністра освіти і науки України №1/9-367 від 13.06.2007 р., використовуючи досвід Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, де діє Центр краєзнавства, створити у вищих навчальних закладах наукові підрозділи із викладачів, учителів, музейників, архівістів, бібліотекарів, дослідників-краєзнавців обласних осередків Національної спілки краєзнавців України, а також учасників підготовки багатотомного видання «Історія міст і сіл України» 1960-70-х рр. для напрацювання матеріалів та пропозицій до енциклопедичного видання.
2. На сформовані Центри краєзнавства покласти завдання зі створення в районах мережі робочих груп для підготовки обласного тому.
3. Науковим підрозділам організувати роботу зі складання бібліографії, збору та дослідження опублікованої літератури та нових архівних джерел з історії населених пунктів області, пов’язаних із періодами історії, що розкривають події національно-визвольних змагань, політичних репресій, голодомору, які замовчувались в радянські часи.
4. Центрам краєзнавства підготувати Словник існуючих та зниклих населених пунктів України.
5. Президії правління Національної спілки краєзнавців України звернутися до органів державної влади з пропозиціями про створення координаційного наукового центру з питань краєзнавства – Інституту краєзнавства в структурі Національної академії наук України, фінансове та матеріально-технічне забезпечення підготовки енциклопедичного видання.
6. Президії правління Національної спілки краєзнавців України залучити провідних науковців для розробки Методичних рекомендацій з підготовки енциклопедичного видання «Історії міст і сіл України».

ІV з’їзд Всеукраїнської спілки краєзнавців

На ІV з’їзд зібралось понад 300 делегатів та гостей з усіх куточків України, серед яких 5 академіків Національної академії наук України, 69 докторів та 117 кандидатів наук, ректори провідних вузів України, народні депутати, представники усіх гілок влади, вчені-історики, краєзнавці-аматори, музейники, працівники бібілотек, архівів, колекціонери, пам’яткоохоронці, журналісти.
Напередодні, 16 жовтня, Уряд України прийняв доленосну Постанову для членів Всеукраїнської спілки краєзнавців: спілці надано національний статус і відтепер її іменують Національною спілкою краєзнавців України. Вона зайняла, нарешті, чільне місце серед інших національних професійних творчих спілок України – журналістів, письменників, композиторів, художників, скульпторів, кобзарів, народних майстрів та інш.
Краєзнавців і гостей з’їзду урочисто та віртуозно вітав відомий в Україні і світі Національний симфонічний оркестр Національного радіо під керуванням Заслуженого діяча мистецтв України Володимира Шейка, керівники творчих спілок, зарубіжні друзі і шанувальники української історії з Канади, Америки, Польщі, Чехії, Росії, народні депутати, відомі діячі української культури та науки. Надійшли також теплі вітання від Президента України Віктора Ющенка, Прем’єр-Міністра Юлії Тимошенко, Голови Верховної Ради України Арсенія Яценюка. Вітальну телеграму з Білорусі надіслав Надзвичайний і Повноважний Посол України Ігор Ліховий, котрий тривалий час був членом правління Спілки.
Національна спілка краєзнавців сьогодні об’єднує близько 2 тисяч членів ? вболівальників історії та духовності української нації від всесвітньо відомих учених-істориків до краєзнавців з найвіддаленіших сільських музеїв та понад 30 тисяч дослідників-аматорів рідного краю. Не за гроші, а за совість вони займаються широкою науково-пошуковою та просвітницькою діяльністю, відновленням призабутих імен видатних постатей в українській історії, збереженням пам’яток історії та культури, природоохоронною діяльністю, популяризацією народних традицій і звичаїв, відновлюють та возвеличують патріотичний дух у молодіжному середовищі, допомогають збереженню самобутності культур національних меншин, історично пов’язаних з долею українського народу.
Більш аніж 80-річна історія краєзнавства в Україні огорнута і славою добрих справ і трагічними втратами.
31 травня 1925 року у Харкові було утворено Український комітет краєзнавців при Головнауці. Ці роки стали зоряним часом шанувальників історії рідного краю. На 1 січня 1929 року в Україні діяло 51 краєзнавче товариство і 658 гуртків у 32 округах. Краєзнавчий рух об’єднував 30 тисяч активістів.
Але вже на початку 30-х років увесь цвіт краєзнавства, як і десятки тисяч представників української інтелігенції, офіційною владою були звинувачені у націоналізмі. Краєзнавчі осередки розпустили, їх членів знищили у катівнях НКВС, журнал „Краєзнавство” закрили.
У 70-х роках минулого століття 100-тисячний авторський колектив краєзнавців зумів підготувати понині унікальну і єдину у світі енциклопедію – 26-томне загальнодержавне видання „Історія міст і сіл УРСР”. А зараз з ініціативи спілки краєзнавців створюється документальна історія про трагічні роки сталінізму – загальноукраїнське науково-документальне видання серії книг „Реабілітовані історією”. Вийшло світ 25 томів у 52 книгах майже з всіх областях держави, а їх загальна кількість сягне сотні. У книгах можна знайти не лише ретельне дослідження механізмів репресій радянської доби, оригінальні документи і фото, а й найповніший мартиролог безневинно репресованих співвітчизників.
Краєзнавцями разом з Всеукраїнським фондом відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара взято під опіку та охорону більше 50 пам’яток, що підлягають відновленню згідно з Державною програмою збереження національних святинь.
Членам спілки належить головна участь у краєзнавчих, етнографічних та фольклорних експедиціях, підтримка дієвих зв’язків з усіма бібліотечними установами держави, надання методичної допомоги колекціонерам-аматорам та досвідченим збирачам української старовини.
На сьогоднішній день власні друковані видання мають 17 місцевих осередків Спілки. В усіх областях постійно видаються краєзнавчі монографії, путівники, буклети, різноманітні цікаві довідники, в т.ч. – туристичні.
Члени Спілки розробляють туристично-екскурсійні маршрути, беруть участь у створенні нових і поповненні експозицій існуючих музейних закладів, розвивають шкільне краєзнавство, готують краєзнавчі підручники для шкіл та вузів, допомагають вітчизняному туризму в усіх його формах. Лише за останні роки діяльності Національної спілки краєзнавців України її членами видано більше 600 науково-дослідницьких, публіцистичних та краєзнавчих книг з історії та культури рідного краю, проведено 13 загальноукраїнських та понад 500 регіональних краєзнавчих конференцій.
Спілка краєзнавців в інтересах активізації культурного обміну з українською діаспорою ближнього та дальнього зарубіжжя, встановила та зміцнює культурологічні та наукові зв’язки зі Спілкою дослідників історії Польщі (Польська Республіка ? Варшава, Краків); Українсько-австрійським товариством (Австрія – Відень); культурно-просвітницькою громадськістю Чехії (Чеська Республіка – Прага); Фундацією української спадщини Альберти, Канадським інститутом українських студій при Альбертському університеті, Товариством об’єднаних українців Канади (Оттава); Українським інститутом Гарвардського університету (США); Міжнародною літньою школою молодих істориків країн СНД; Міжнародним науковим центром буковинознавства (Чернівці – Австралія, Канада, Німеччина, Румунія, Франція); Асоціацією військових істориків США (Вашінгтон) та ін.
Серед найбільш пріоритетних завдань Спілки на найближчий час є активне сприяння та допомога Президенту, Уряду, органам державної влади України всіх рівнів, науковим установам, закладам культури та освіти, громадським організаціям у питаннях відродження та захисту історичної, духовної та культурної спадщини українського народу, формуванні патріотичних настроїв у суспільстві.
Понад 100 членів Спілки за активну участь у краєзнавчому русі, вагомі досягнення у відродженні правдивої української історії і культури відзначені державними нагородами, Грамотами Кабінету Міністрів та Верховної Ради України, багатьох міністерств і відомств. Велику групу краєзнавців нагороджено загальноукраїнською премією імені Дмитра Яворницького.
Багатобарвна книжкова виставка краєзнавчої літератури з усієї України, презентація книги спогадів про талановитого українського краєзнавця та історика Юрія Данилюка, презентація фундаментальної книги на вшанування академіка П. Т. Тронька „Що залишимо нащадкам”, український дух, бадьорі пісні у виконанні майстрів вітчизняної естради, що лунали в Українському домі, створили неповторне відчуття національної єдності і справжнього свята на цьому дійсно подієвому і авторитетному форумі України.
Особисто народний депутат Петро Ющенко зробив екскурсію для делегатів з’їзду залами Українського дому, де він розгорнув унікальну виставку портретного живопису „Українці в світі”. Не могли не викликати гордості за рідну землю презентовані тут всесвітньовідомі особистості!
Разом з видатним українцем Героєм України, поетом, академіком, керівником Українського фонду культури Борисом Олійником академік П. Т. Тронько захистив від згубної промислової забудови околиці національної святині – Чернечу гору у Каневі. Разом вони „відвойовували” у Міністерства оборони колишнього СРСР приміщення Києво-Могилянської академії.
П. Тронько, котрий вже 18 років очолює краєзнавчий рух України, був єдиним на Пленумі ЦК КПУ у далеких 60-х роках минулого століття, хто публічно захистив геніального Олеся Гончара і його „Собор”.
Одержимі своєю діяльністю краєзнавці – люди, не багаті коштами, а щедрі духовністю, любов’ю до свого рідного краю, до України. Тому проведення краєзнавчого форуму могло не відбутись без доброчинних пожертвувань самих краєзнавців, дієвої і безкорисливої фінансової допомоги депутата Хмельницької обласної Ради Михайла Немова, відомих своїм патріотизмом та глибокою духовністю в українському політикумі народних депутатів Петра Ющенка та Станіслава Аржевітіна, який сам нещодавно презентував 2-ий том власної історико-краєзнавчої праці ? унікальної багатотомної документальної історії свого рідного села Колочаїв на Закарпатті.
На ІV з’їзді у Києві краєзнавці України обрали нове керівництво Національної спілки, прийняли Звернення до української громадськості.