Архів категорії: Hаціональна спілка краєзнавців України

РОКОВИНИ З ДНЯ УПОКОЄННЯ ПЕТРА ТИМОФІЙОВИЧА ТРОНЬКА

РОКОВИНИ З ДНЯ УПОКОЄННЯ ПЕ...

12 вересня 2012 року виповнюється рік з дня смерті ученого-історика, державного і громадського діяча, академіка Національної академії наук України (1978), заслуженого діяча науки і техніки України (1990), Героя України (2000) –  Петра Тимофійовича ТРОНЬКА.

Із здобуттям Україною незалежності Петро Тимофійович зосередився на науковій, науково-просвітницькій та науково-організаційній діяльності, а також захисті і відтворенні пам’яток історії і культури. Будучи Головою комісії з відтворення визначних пам’яток історії і культури при Президентові України та Всеукраїнського фонду з відтворення історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара, доклав чимало зусиль для справи відтворення духовних святинь народу. Результатом такої плідної діяльності стало відновлення Михайлівського Золотоверхого та Успенського соборів.

В цей день біля могили покійного на Байковому кладовищі у м. Києві зібралися родичі та друзі Петра Тимофійовича для того, щоб помолитися за упокій його душі.

З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА заупокійну панахиду очолив намісник Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря єпископ Вишгородський АГАПІТ.

Після завершення панахиди владика АГАПІТ також звершив чин освячення надмогильного пам’ятника.

Вічна пам’ять рабу Божому Петру.

Джерело: Михайлівський золотоверхий монастир

 

У столиці – новий пам’ятник.

На центральній алеї Байкового цвинтаря встановили стелу громадському діячеві та історику Петрові Троньку, який помер торік на 98-му році. Вшанувати його пам’ять прийшло більше двох сотень людей. Переважно – науковці. Священики відправили панахиду, а близькі пана Тронька ділилися спогадами. Саме вчений ініціював створення етнографічного музею у Пироговому та музею Сковороди. З його легкої руки видали серію книг про жертв політичних репресій. Петро Тронько заповідав не ставити йому після смерті погруддя, а лише надгробок з українського граніту – і без портрета.

Микола Тронько, племінник Петра Тронька:

Він був надзвичайно скромною людиною, для нього була скромність в тому відношенні, що він хотів людині зробить добро.

Джерело: Перший національний

 

На Байковому кладовищі в Києві відкрили пам’ятник Герою України, видатному українському історику, почесному доктору і професору 12 вищих навчальних закладів України, академіку НАНУ, державному і громадському діячеві, почесному головному редактору журналу «Пам’ятки України» Петрові Тимофійовичу Троньку.
Вшанувати пам’ять Петра Тронька на кладовище прийшли близько 250 представників центральної влади і регіонів, діячів науки, культури і мистецтва. У жалобній панахиді взяли участь і представники Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, для яких Петро Тронько був людиною добре знаною.
Він відомий кожному, як незмінний Голова правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. О.Гончара, осередок якого багато років перебуває на території Заповідника у корпусі №20 . Тісна співпраця із Заповідником розпочалася ще у 1998 р., коли Петро Тимофійович приймав активну участь у наукових дискусіях як Член журі відкритого конкурсу на проект влаштування фундаментів Успенського собору Києво-Печерської лаври, а потім з усією притаманною йому енергією, разом з очолюваним ним фондом розпочав збір кошті в на відбудову головної святині лаври – Успенського собору.
Петро Тронько був незмінним членом Редакційної ради збірника наукових праць «Лаврський альманах».
З 2003 року Петро Тимофійович був членом наглядової ради Києво-Печерського заповідника, радів за кожну нову відкриту музейну експозицію, організовану та проведену наукову конференцію, вихід у світ нового музейного наукового видання. З відходом у вічність Петра Тимофійовича Тронька українська спільнота втратила певну епоху в історії української науки та культури, але сьогодні, через рік після його кончини, ми впевнені у тому що ті зерна, посіяні ним у справі збереження культурної спадщини, проростають. Його справа продовжує жити у його послідовниках, його учнях.
Нагадаємо, Петро Тимофійович Тронько помер 12 вересня 2011 року у Києві на 97-му році життя. Похований на Байковому кладовищі.
 
 
 
Пам’ятник видатному історику, державному і громадському діячу, почесному громадянину Харкова та Харківської області Петрові Троньку відкрили сьогодні, 12 вересня, на Байковому цвинтарі в Києві.
Щоб ушанувати пам’ять Петра Тронька, на кладовищі зібралися близько 250 представників центральної влади і регіонів, діячів науки, культури і мистецтва. У траурній панахиді, зокрема, узяв участь ректор Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна Віль Бакіров. Від Харківської міської ради, Харківського міського голови Геннадія Кернеса, Харківської облдержадмістрації до пам’ятника поклали квіти.

Нагадаємо, Петро Тимофійович Тронько помер на 97-му році життя 12 вересня 2011 року.

 

Стартував фотоконкурс ″Вікі любить пам′ятки″

Стартував фотоконкурс

До 30 вересня триватиме міжнародний фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки 2012». Мета цього конкурсу – зібрати фотографії усіх пам’яток культурної спадщини світу і розмістити ці світлини у Вікіпедії – вільній енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони користувачів.

Конкурс був заснований 2010 року нідерландськими редакторами вікіпедії, які запропонували своїм співвітчизникам сфотографувати 50 тисяч пам’яток культурної спадщини Нідерландів. Ідея мала неабиякий успіх – нідерландська Вікіпедія поповнилася 12 тисячами чудових фотографій і наступного року вже 18 країн вирішили наслідувати нідерландський приклад, зібравши загалом понад 5 тисяч учасників, які завантажили понад 168 тисяч фотографій. Усі вони були розміщені в статтях Вікіпедії різними мовами світу.

Україна бере участь у конкурсі “Вікі любить пам’ятки” вперше. Організатор конкурсу – громадська організація “Вікімедіа Україна” підготувала перелік із 30 тисяч пам’яток культурної спадщини України, серед яких і всевітньовідомі – Софія Київська, Києво-Печерська Лавра тощо, і маловідомі, але не менш привабливі – дерев’яні церкви, палаци й садиби, помешкання видатних діячів минулого, меморіали. Найбільше таких пам’яток вдалося зібрати у Києві, Львові та Одесі. Офіційним партнером фотоконкурсу “Вікі любить пам’ятки 2012” в Україні є Національна спілка краєзнавців України. Наші представники візьмуть участь у роботі журі конкурсу.

6 вересня на Вікісховище була завантажена 1000-на фотографія української пам’ятки. На ній зображено місток у парку садиби фон Мекк, що у Браїлові (Вінницька область). В цьому парку тричі зупинявся Петро Ілліч Чайковський, щоправда за відсутності хазяйки маєтку – допомагаючи композиторові, меценатка жодного разу не наважилась на особисту зустріч.
Напередодні ввечері, 5 вересня, згідно даних статистичного сервера, Україна увійшла в першу десятку країн за кількістю завантажених фотографій на конкурсі “Вікі любить пам’ятки”, витіснивши з першої десятки нідерландців – ініціаторів конкурсу. Вдало проходить конкурс і у наших сусідів-слов’ян. Польща вийшла на друге місце (на цей час у них 3638 фотографій), поступаючись лише Іспанії, а Росія також завантажила свою 1000-у фотографію, посідаючи 9-е місце.
З приємністю відмітимо, що активні учасники представляють різні куточки України – від Карпатських гір до берегів Чорного моря, завдяки чому колекція українських пам’яток кожного дня стає все більш різноманітною і захоплюючою. Запрошуємо усіх патріотів рідного краю надсилати нам якомога більше фотографій, разом ми складемо захоплюючий фотопортрет нашої Батьківщини, який надихатиме на великі справи.
Взяти участь у конкурсі може кожен охочий. Для цього слід зареєструватися у Вікісховищі – одному із сестринських проектів Вікіпедії, знайти пам’ятки в своєму районі, сфотографувати їх і завантажити з 1 по 30 вересня. Автори найкращих фотографій, а також учасники, які сфотографували найбільшу кількість пам’яток будуть нагороджені призами, а 10 фотографій, які відбере національне журі, будуть номіновані на другий тур конкурсу, який визначить міжнародних переможців. Фотовиставка робіт-переможців конкурсу планується в листопаді цього року в приміщенні освітньої корпорації “Майстер-Клас”.

Детальніша інформація та новини публікуються на офіційному сайті конкурсу – wlm.org.ua.

Усі ми родом з малих батьківщин

dsc04413У столичній інформагенції RegioNews відбулася прес-конференція, організована Національною спілкою краєзнавців України і громадською організацією “Вікімедіа Україна”. Вона була присвячена 50-річчю від початку видання 26-томної “Історії міст і сіл України” і водночас 97-й річниці з дня народження відомого українського вченого, академіка Петра Тронька, одного з творців цього енциклопедичного видання. Тож було пошановано і пам’ять видатного науковця, який минулої осені пішов з життя, залишивши по собі велику наукову спадщину, багато добрих справ на ниві історії і краєзнавства.

Петро АНТОНЕНКО

У прес-конференції взяли участь заступник голови НСКУ, старший науковий співробітник Інституту історії Національної Академії наук України, кандидат історичних наук Руслана Маньковська, директор Інституту державного управління і права Київського національного університету культури і мистецтв, доктор історичних наук Валентина Бездрабко, голова правління Громадської організації “Вікімедіа Україна”, заступник головного редактора газети “Слово Просвіти” Євген Букет, виконавчий директор ГО “Вікімедіа Україна” Юрій Пероганич.
Руслана Маньковська озвучила пропозицію громадськості присвоїти одному з дітищ Петра Тронька — Національному музею архітектури і побуту в Пирогово — ім’я цього видатного краєзнавця. Щодо видання “Історії міст і сіл України” зазначила, що це була величезна за обсягом робота тисяч істориків і краєзнавців. Але за останні десятиліття нагромаджено багато нових матеріалів. Особливо пожвавилася ця робота зі становленням незалежної Української держави. Відтак дуже актуальною є потреба нового видання історії міст і сіл. Ще 1999 року було розпорядження Президента України про таке видання. На жаль, на практиці справа не зрушилася з місця. Між тим, протягом ХХ століття з мапи України зникли тисячі населених пунктів, здебільшого сіл. Причини — війни, голодомори, депортації, ексцеси індустріалізації (наприклад, затоплення територій штучними морями), так звана “безперспективність” сіл. Цей процес триває й сьогодні. Тому стоїть питання відтворення історії не лише існуючих населених пунктів, а й тих, що зникли.
Причини зволікання з перевиданням історії міст і сіл відомі: у держави чомусь весь час не вистачає на це уваги і ресурсів — людських, фінансових. Тому, зазначила Руслана Маньковська, завдання громадськості — спонукати державні структури видати працю, і до цієї роботи Спілка краєзнавців готова активно долучитися.
Звичайно, нині ситуація зовсім інша, ніж у 60—70-ті роки минулого століття, коли видавався багатотомник. Тоді рішенням уряду було створено спеціальні наукові колективи для написання й видання історії міст і сіл, подібні структури створили на місцях, при обласних і районних органах влади, усе профінансувала держава. Не на останньому місці у влади була суто політична, ідеологічна мотивація — показати, що наша історія “починається від Жовтневої революції”, що саме за комуно-радянської влади завирувало світле життя на наших теренах.
Безумовно, у 26-томнику відчутна ідеологізація, зазначила Валентина Бездрабко. Але не можна й применшувати значення того проекту, адже було зібрано і опубліковано великий фактологічний матеріал. Його обов’язково треба перевидати, додавши нові дослідження, у руслі української, а не радянської історії. У цьому є нагальна потреба, і у нового проекту історії міст і сіл велике майбутнє.
На відміну від часів півстолітньої давнини нині у висвітленні нашої історії, нагромадженні й відтворенні колосального краєзнавчого матеріалу ми можемо спиратися на таке потужне явище часу, як Інтернет. Про це говорив Євген Букет. Він зазначив, що українська Вікіпедія має статті про кожен із 27 тисяч населених пунктів України. Цього року Вікіпедія уклала угоду з Національною спілкою краєзнавців щодо розміщення на своїх сторінках матеріалів з історії населених пунктів. Вікімедійний проект “Історія міст і сіл України” діє з березня. Буде використано і фактологічний матеріал з друкованого видання “Історії”, 20 томів його вже доступні в Інтернеті, оцифровуються й інші томи. Громадська організація “Вікімедіа Україна” має намір зберегти “Історію міст і сіл УРСР” як пам’ятку, розмістивши з часом відскановані томи у Вікіджерелах. А цитатами з енциклопедії доповнити вже існуючі статті про населені пункти.
Юрій Пероганич зазначив, що існує низка правових моментів щодо відтворення у Вікіпедії виданих томів “Історії”, наприклад, щодо правовласності на те видання. Але все це можна залагодити задля спільної справи — відтворення багатогранної історії наших населених пунктів. А кожен з них має цікаве минуле. Не випадково ж 39 міст України визнані історичними містами, зокрема Київ, Чернігів, Львів, Кам’янець-Подільський.
Учасники прес-конференції закликали істориків, краєзнавців, усіх, кому не байдужа наша історія, долучатися до збору матеріалів про свою малу батьківщину, свої міста і села. Врешті, хоч би хто де нині мешкав, усі ми родом звідти, з рідного краю.

Актуальність «Історії міст і сіл України»

Актуальність «Історії міст...

50 літ тому, 1962 року, ЦК КПУ ухвалив постанову № 16/18-3 “Про видання “Історії міст і сіл Української РСР”, з якої офіційно почалося написання 26-томної серії книг “Історія міст і сіл Української РСР”. Робота над текстами нарисів і довідок для видання виконувалася на громадських засадах, за приблизними підрахунками до написання матеріалів були причетні близько 100 тисяч авторів. Тож і не дивно, що й досі “Історія міст і сіл Української РСР” не має аналогів у світі ні за обсягом, ні за охопленням території дослідження, ні за багатьма іншими показниками. 26-томне видання вважають найбільшим здобутком українського краєзнавства 1960—1980-х років, а роботу над ним — відродженням потужного громадського руху дослідників рідного краю, який за часів української незалежності невпинно зростає. Створення цього унікального видання було великою справою життя Петра Тронька – Героя України, академіка НАН України, ініціатора відродження та багаторічного керівника Національної спілки краєзнавців України. 12 липня Петру Тимофійовичу виповнилося б 97…

Про те, чи актуальна сьогодні «Історія міст і сіл України», як просувається робота по перевиданню енциклопедії, озвучена в Державній програмі розвитку краєзнавства та про досягнення Української Вікіпедії в царині історії міст і сіл мова йшла на прес-конференції, яка відбулася 12 липня 2012 року.

Участь у ній узяли:

Руслана Маньковська – заступник голови НСКУ, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук, доцент;

Валентина Бездрабко – директор Інституту державного управління і права КНУКіМ, доктор історичних наук, професор;

Євген Букет – голова правління ГО «Вікімедіа Україна»;

Юрій Пероганич – член правління — виконавчий директор ГО «Вікімедіа Україна».

 

Відгуки у ЗМІ:

«Історія міст і сіл Української РСР» стане доступною в інтернеті

26-томній «Історії міст і сіл Української РСР» — 50-років

50-річчя 26-томної “Історії міст і сіл Української РСР”

Перевидана «Історія міст і сіл Української РСР» стане доступною в інтернеті

Видана «Історія міст і сіл Української РСР» стане доступною в інтернеті

Додаток ІДодаток ІI

Візит до Москви

Візит до Москви...

Національна спілка краєзнавців України в рамках міжнародного співробітництва підтримує дружні стосунки з краєзнавцями, дослідниками локальної історії, вченими з Польщі, Чехії, Росії, Білорусі, Казахстану та ін.

1-2 червня 2012 р. на запрошення Спілки краєзнавців Росії відбувся візит заступника голови НСКУ Р.В. Маньковської до Москви, яка взяла участь у Шостих всеросійських краєзнавчих читаннях, присвячених 90-річчю Центрального бюро краєзнавства, 90-річчю почесного голови Спілки краєзнавців Росії, академіка Російської академії освіти С.О.Шмідта, 200-річчю Вітчизняної війни 1812 р.

На пленарному засіданні, яке проходило в приміщенні Російського державного гуманітарного університету виступили доктор історичних наук  С.В. Журавльов – заступник директора Інституту російської історії РАН, який підкреслив роль краєзнавства у дослідженні історії Росії, академік С.О. Шмідт, який розкрив зміст краєзнавства як наукової галузі, означив особливості наукової методології та перспективи подальшого розвитку краєзнавства як науки, професор В.Ф. Козлов – голова Спілки краєзнавців Росії зупинився на історичних етапах розвитку краєзнавства в Росії, провів сучасні паралелі в досягненнях та проблемах краєзнавчого руху в Росії.

З доповіддю «Науково-просвітницька робота як важливий напрям в діяльності Національної спілки краєзнавців України» перед учасниками зібрання виступила Р.В. Маньковська, наголосивши, що в сучасних умовах НСКУ як творча професійна організація виконує роль наукового центру з краєзнавчих досліджень. В Україні напрацьований багатий досвід і склались об’єктивні умови, що характеризуються закономірними процесами розвитку краєзнавства як науки, для створення наукової інституції з дослідження проблем краєзнавства.

В роботі наукових читань взяли участь біля 200 учасників з різних куточків Росії, а також з України, Білорусі, Казахстану, Франції. Переважну більшість склали вчені, історики, викладачі вищих навчальних закладів, працівники музеїв, архівів, бібліотек, туристичної галузі. В приміщенні Історико-архівного інституту пройшли засідання 13 секцій з питань історії російського краєзнавства, внеску видатних краєзнавців у дослідження вітчизняної історії та культури, стану громадських форм краєзнавства та напрямів розвитку шкільного краєзнавства, краєзнавчої діяльності музеїв, бібліотек та освітніх закладів тощо.

На наступний день продовження наукових обговорень проходило в м. Можайську Московської області, де відбулось засідання круглого столу «Проблеми вивчення та збереження історико-культурного надбання в діяльності краєзнавчих об’єднань Росії. Досвід можайських краєзнавців із збереження військово-історичних пам’яток Вітчизняної війни 1812 р.». У виступах голови Можайського об’єднання краєзнавців М.М.Дехканова, музейника В.В. Павленко, пам’яткоохоронця Л.П. Волкової, доцента О.М. Пашкова та ін. піднімались проблеми історії формування пам’яток в Можайську та висловлювались пропозиції щодо їх збереження.

Після закриття Шостих веросійських краєзнавчих читань учасники  ознайомились з пам’ятками Можайська, відвідали Можайський кремль, Ферапонтов монастир, поле Бородинської битви та Бородинський монастир.

Краєзнавчий форум в Росії зібрав представницький загал дослідників локальної історії, рідного краю, краєзнавців, батьківщинознавців, яскраво засвідчив значний інтерес суспільства до історії малої батьківщини, мікроісторії. Подальші наукові контакти та співпраця краєзнавців Росії та України сприятимуть обміну досвідом та напрацювань у розвитку краєзнавчих досліджень.

 

Вл. інф.

Додаток ІДодаток ІIДодаток ІII

85-річчя журналу ″Краєзнавство″

85-річчя журналу

29 травня в залі засідань Ученої ради Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна відбувся урочистий пленум Правління Національної спілки краєзнавців України, присвячений 85-річчю виходу в світ першого номера журналу «Краєзнавство».

Наприкінці травня 1925 року в Харкові відбулася велика нарада за участі 22 регіональних краєзнавчих осередків – Перша Всеукраїнська конференція краєзнавства, на яку зібралися спеціалісти різних галузей науки, причетні до справи дослідження рідного краю. На конференції було ухвалено рішення про створення Українського комітету краєзнавства (УКК).

8 січня 1927 року УКК ухвалив: «Приступити до видання періодичного органу в розмірі 2 друкованих аркушів, накладом в 2000 примірників». Перший номер журналу «Краєзнавство» побачив світ у квітні 1927 року на друкарських верстатах найбільшого Харківського виробництва «Пролетарій», після того, як УКК мав чіткі дані про бюджет, у якому, до речі, ніяких коштів на видавничу справу передбачено не було. І все ж таки, маючи незначні операційні фонди, Комітет почав видавничу справу і спромігся випустити в 1927 році три номери; у 1928 році – десять; у 1929 році – десять номерів у трьох випусках; у 1930 році – п’ять номерів часопису. Але тоталітарний режим швидко згорнув цю діяльність, знищивши 30 тисяч дослідників рідного краю. І тільки в повоєнні роки життя українського краєзнавства відродилося.

1990 року було створено Всеукраїнську спілку краєзнавців – правонаступницю УКК, яка відновила 1993 року і журнал «Краєзнавство». На сьогодні світ побачило вже 77 його номерів. Журнал виходить щоквартально. Значно поліпшилися обсяги, наклад і вагомість журналу після 2008 року, коли Всеукраїнська спілка краєзнавців отримала статус Національної. З 2009 року журнал отримав фахову реєстрацію у ВАК України і безкоштовно надходить у 140 найбільших фондосховищ країни (університети, бібліотеки, архіви, музеї,), крім того його pdf-версія доступна для завантаження на сайтах НСКУ, Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського та Інституту історії України НАН України. На урочистостях у Харкові дослідники рідного краю презентували диск, на який вмістили повну електронну версію свого часопису з 1927 до 2011 року.

Ініціатором відродження і незмінним головою Спілки краєзнавців (до 2011 р.) був доктор історичних наук, професор, академік НАН України, Герой України Петро Тронько. Нині Правління Спілки одностайно вирішило вшанувати його пам’ять, заснувавши краєзнавчу Премію імені академіка Петра Тронька НСКУ. Її вручатимуть починаючи з 2013 року в липні щорічно окремим краєзнавцям за вагомий внесок у справу вивчення, дослідження і популяризації історико-культурних і природних багатств рідного краю у кількох номінаціях. Майбутні лауреати премії отримуватимуть диплом, почесний знак і грошову премію, розмір якої поки що становитиме 500 гривень.

Також під час урочистого пленуму мова йшла про сучасні тенденції українського краєзнавчого руху, проекти Спілки, зокрема, цикл документальних фільмів «Музейні скарби України», презентований нещодавно в інформаційній агенції “RegioNews” та краєзнавчі експедиції. Свої видання учасникам пленуму презентували харківські краєзнавці, видавці та редактори української Вікіпедії. Члени правління НСКУ також відвідали місця, де працював у 1920-ті Український комітет краєзнавства та розміщувалася редакція журналу «Краєзнавство».

Напередодні ювілею інформація про журнал «Краєзнавство»з’явилася і в українському мовному розділі вільної інтернет-енциклопедії Вікіпедії. Під час пленуму представники громадської організації “Вікімедіа Україна” ознайомили краєзнавців з можливостями Вікіпедії та інших проектів фонду Вікімедіа, обговорили найближчі плани співпраці в межах підписаної 29 лютого угоди про співробітництво та окреслили завдання на майбутнє. Краєзнавці з багатьох областей акцентували увагу на винятковій ролі Вікіпедії в підготовці майбутнього академічного видання “Історії міст і сіл України” і пообіцяли активніше включатися в роботу по наповненню енциклопедії.

Вічна пам’ять Б. Г. Возницькому

Вічна пам’ять Б. Г. Возниць?...

23 травня 2012 року в ДТП трагічно обірвалося життя директора Львівської галереї мистецтв, Героя України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, президента Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв, краєзнавця Бориса Григоровича Возницького.
Завдяки його подвижницькій праці Україна може пишатися зібранням, що налічує дві з половиною тисячі скульптур XVII—XVIII століть, тисячу львівських портретів XVI—XVIII століть, збереженням стародавніх Олеського, Золочівського, Підгорецького, Свірзького замків, старовинних ікон, яким немає ціни. Ідеться про безприкладний внесок українця в світову культуру.
Борис Возницький служив українській історії, її святиням, його щоденна мистецька й організаторська праця була прикладом реалізації таланту, даного Богом, найвищим зразком наукової чесності. Його патріотизм ніс високодуховне світло, що запалювало інших науковців на працю в ім’я України, її історії та мистецтва.
Пам’ять про Бориса Григоровича Возницького переживе наш час, адже повернуті ним до життя шедеври історії, архітектури, сакральної і живописної культури безсмертні. Борис Григорович завжди виступав на захист музеїв, умів бути непоступливим, коли йшлося про оборону історичних скарбів нашого народу. Віримо, його ім’я буде оберегом для всього того, що він не втомлювався оберігати за життя.
Світла і вічна пам’ять Вам, Борисе Григоровичу!

Президія Правління Національної спілки краєзнавців України

«Музейні скарби України»

«Музейні скарби України»...

З нагоди Міжнародного дня музеїв 18 травня, о 12:00 в ІА RegioNews відбулася прес-конференція, присвячена реалізації культурологічного проекту Національної спілки краєзнавців України «Музейні скарби України».

У прес-конференції взяли участь:

Руслана Маньковська – заступник голови Національної спілки краєзнавців України, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук, доцент;

Світлана Махонько – керівник проекту «Музейні скарби України», головний редактор творчого об’єднання суспільних і науково-освітніх програм телерадіокомпанії УТР;

Олександр Махонько – головний режисер творчого об’єднання суспільних і науково-освітніх програм телерадіокомпанії УТР;

Оксана Голуб – завідувач Роменським краєзнавчим музеєм – філією державного історико-культурного заповідника «Посулля»;

Сергій Гальченко – виконавчий директор Асоціації музеїв України.

Проект «Музейні скарби України» започаткований Національною спілкою краєзнавців України 2011 року. Автори проекту мають на меті за кілька років створити цикл документальних фільмів, де представити колекції краєзнавчих, меморіальних, науково-технічних, природничих, етнографічних, громадських та інших українських музеїв.

Перші вісім фільмів про осередки вивчення місцевої історії – краєзнавчі музеї, зокрема і про Роменський краєзнавчий музей, вже створені та були презентовані під час прес-конференції.

Проект «Музейні скарби України» має на меті представити музейні колекції України в контексті історії музейної справи та привернути увагу громадськості до широкого науково-просвітницького, пізнавально-виховного, духовно-естетичного потенціалу українських музеїв як унікальних закладів збереження і популяризації історико-культурного надбання українського народу. Проект представить широкому загалу історію розвитку музейної справи в Україні від виникнення в ХІХ столітті перших музеїв до сучасних інновацій, висвітлить роль видатних особистостей через унікальні музейні зібрання, покаже музеї як активну галузь вітчизняної культури та науки, спроможну впливати на формування суспільної свідомості.

Відеозапис прес-конференції

Звітує Кам′янець-Подільська міська організація

2 квітня відбулися загальні збори Кам’янець-Подільської міської організації Національної спілки краєзнавців України, на яких голова осередку Олександр Комарніцький доповів про основні здобутки краєзнавців міста у 2011 році. У своєму виступі він зазначив, що організація за кількісними і якісними показниками є найбільшою в Хмельницькій області. Нині вона налічує 48 осіб, у тому числі 13 докторів наук, професорів, 19 кандидатів наук, доцентів.

Впродовж звітного періоду краєзнавці міста виступили організаторами 16 наукових конференцій, були учасниками 32 міжнародних, 38 всеукраїнських і регіональних наукових форумів, опублікували 5 монографій, 30 книг, брошур та покажчиків, 19 навчальних посібників, 349 статей. Крім того, ряд членів міської організації були відповідальними редакторами, секретарями, членами редколегій 65 наукових збірників та покажчиків, прорецензували 29 наукових та навчальних видань.

На засіданні було затверджено план роботи на 2012 рік. Зокрема, запланували провести міжнародні конференції «Кам’янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв’язків», всеукраїнську – «Археологія і фортифікація Середнього Подністров’я», круглі столи, присвячені Григорію Мачтету, Костянтину Батюшкову, Володимиру Далю, Наполеону Орді, Володимиру Гагенмейстеру, Миколі Бурачеку, Танасію Колотилу. Цього року вже відбулися круглі столи, присвячені 175-річчю від дня народження Павла Житецького, 225-річчю Устима Кармелюка. Спільно з Чемеровецькою районною органзацією НСКУ провели круглий стіл «Чемерівці: сторінки історії», підписано договір про співпрацю з Кам’янець-Подільським державним історичним музеєм-заповідником. Заплановано розпочати збір матеріалів до «Енциклопедії історії Кам’янця-Подільського», опублікувати біобібліографічний покажчик «Кам’янець-Подільська міська організація Національної спілки краєзнавців України», започаткувати науковий збірник «Науково-краєзнавчий вісник».

Того ж дня членами НСКУ обрали директора Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника Віктора Травінського, вченого секретаря музею-заповідника Руслана Йолтуховського, голову студентського наукового товариства історичного факультету К-ПНУ імені Івана Огієнка Валентина Пагора.

Круглий стіл на тему: «Політичні репресії в Українській РСР 1937-1938 рр.: дослідницькі рефлексії та інтерпретації″ (До 75-річчя «великого терору» в СРСР)»

15 березня 2012 року в Інституті історії України НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4; VІ поверх, зал засідань) відбувся круглий стіл на тему: «Політичні репресії в Українській РСР 1937-1938 рр.: дослідницькі рефлексії та інтерпретації” (До 75-річчя «великого терору» в СРСР)». Мета круглого столу полягає у виробленні нових підходів, оприлюднені нововиявлених документальних матеріалів, які стосуються природи сталінського режиму, механізму державного терору, специфіки політичних репресій в Українській РСР у 1930-ті роки.
Програму “круглого столу” можна завантажити тут.