Архів категорії: Київська обласна організація

Обухівщина

Обухівщина...

Іван Якович Франко – одна із наймасштабніших українських постатей ХХ століття. Він володів усіма слов’янськими мовами, практично вивчив усі європейські, а французьку та німецьку знав досконально. Сфера зацікавлень велета духу й інтелекту воістину неосяжна: філософія, політика, економіка, етнографія, мовознавство, літературознавство, журналістика. У минулі роки в Україні вийшло 50 томів творів І. Я. Франка і вже готується до видання стотомне зібрання його публіцистичної, наукової, перекладацької та літературної спадщини без перебільшення світового значення.  

 

У столиці України зосереджені і вивчаються всі його унікальні рукописи (понад 5 тисяч одиниць зберігання) та величезна бібліотека – 12 тисяч одиниць. Обшири подвижницького життя, активної громадської діяльності та багатогранної творчості Івана Яковича Франка свідчать про неоціненний внесок геніального українця у світову культуру.

Те, що праці І. Я. Франка мають світовий рівень, сьогодні засвідчують авторитетні вчені ХХІ століття з Австрії, Італії, Польщі, Словаччини, Франції та Чехії.

Творчість І.Я.Франка знає сучасна молодь. І це підтвердив, зокрема, Перший всеукраїнський форум агальноосвітніх навчальних закладів, які носять ім’я Франка.

Нині Іван Франко, разом із Тарасом Шевченком та Лесею Українкою, ? нерозривна тріада імен-символів, з якими асоціюється  вся Україна, наша нація і держава.

Та, на жаль, нами, українцями, незбагненна постать Івана Франка і його титанічна справа в ім’я України ще не вивчена і не осягнута сповна, суспільство і держава не оцінили його гідно, нами не помічаються його пророчі заповіді, які сьогодні актуальні для нас як ніколи.

Серед них – Указом Президента від 27 серпня 2006 року Кабінету Міністрів разом з Київською та Харківською міськими державними адміністраціями доручено вирішення питання про спорудження протягом 2006-2008 років пам’ятника Івану Франку у м. Харкові та пам’ятника у вигляді повнофігурної композиції у м. Києві, а також створення у Києві  літературно-меморіального музею Івана Франка.

Зрушити з місця важливу справу взялась громадськість. Ініціативу Національної спілки краєзнавців України та її голови академіка НАН України, Героя України Петра Тронька по створенню Літературного музею Івана Франка на Дніпрі підтримали: родина Франка на чолі з єдиним в Україні онуком Івана Яковича, українським вченим-математиком, громадським діячем Роландом Тарасовичем Франком; талановитий краєзнавець і активний музейник, голова Обухівської районної ради Анатолій Шафаренко; заступник директора Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України Сергій Гальченко; Всеукраїнський фонд відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара; літературно-меморіальний музей І. Я. Франка у Львові та Національний музей літератури у Києві; видатні майстри слова, державні і громадські діячі, члени Національної спілки письменників України, Герої України Дмитро Павличко і Юрій Мушкетик; голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка, народний депутат України Павло Мовчан; численні літературознавці та  франкознавці, які багато сил віддають збереженню духовної спадщини українського народу.

Створення експозицій музею І. Я. Франка у селі Халеп’я  на Київщині – це перший крок до створення загальнонаціонального літературно-меморіального музею Каменяра у Києві, який відіграє важливу роль в соборності українських земель, зміцненні духовного і національного єднання.

Адже Іван Якович Франко ніколи не був львівським чи галицьким літератором. Він належав і належить усій Україні. Відомий лірик Микола Вороний згадував, що І. Франко «… швидше належав до типу безпосередньо щирих і простих наддніпрянців, ніж до специфічно рафінованих галичан з їх плиткою, меркантильною вдачею, з застарілими забобонами і пристосованістю до дрібнобуржуазного трибу життя. Франко – це розмах і енергія, поєднана з елементарною простотою …».

Протягом 1885-1886 років він мешкав у Києві, в нині занедбаній триповерховій будівлі по Несторівському провулку, 8. Потім повертався до нього 1909 року.

Він любив це велике місто і вважав його центром всієї України. Своїм гарячим українським серцем і чистою душею Іван Франко линув до наддніпрянської України, неодноразово прагнув відвідати могилу Кобзаря у Каневі, мав тісні творчі зв’язки та листування з видатними представниками літератури, культури та науки наддніпрянської України. Особливе місце у творчості Івана Франка посідають Тарас Шевченко і Дніпро. Саме з киянкою Ольгою Хоружинською у київській церкві Святого Павла тодішньої колегії П. Галагана одружився І. Франко. Сьогодні на Київщині проживають спадкоємці її родини. Є глибоко символічним, що на високих старовинних кручах Дніпра, де кілька тисячоліть тому успішно розвивалась одна з перших світових цивілізацій – трипільська, нарешті заб’є потужним джерелом невичерпний дух геніального сина українського народу, що вгору йде.

Національна спілка краєзнавців України також виступила співзасновником Міжнародного краєзнавчого благодійного фонду імені Івана Франка, представництва якого починають діяти у 15 регіонах України та 3 зарубіжних країнах. Головною метою діяльності Фонду є сприяння соціально-економічному та культурному розвитку, підтримка освіти, культури, науки, відтворення видатних пам’яток історії та культури, відродження історичних традицій і духовності українського народу.