Євген БУКЕТ,
спеціально для nsku.org.ua
Чи можемо нині уявити, в другому десятилітті ХХІ століття, як люди жили майже сто років тому? У час, коли війни змінювали одна одну, коли терор, геноцид і масові репресії були буденним явищем, коли небезпечно було навіть думати всупереч системі. Бути тверезо мислячим науковцем, викладачем, творчою людиною у той час означало майже, напевне, власноручно підписаний смертний вирок – негайний або відтермінований. Тож кожен виживав як міг, творив як міг і намагався вберегти свої напрацювання у будь-який можливий спосіб. Мабуть, тому імена цих людей, а особливо рештки їхніх творів для нашого часу такі по-особливому цінні. Бо заслуговує на пошанування хоча б той факт, що вони дійшли до сьогодення.
У когорті непересічних особистостей першої половини ХХ століття чільне місце належить історику, архівісту, краєзнавцю, музеєзнавцю Василю Митрофановичу Базилевичу. Походив він з давнього купецького роду, був сином мирового судді. Закінчив історико-філологічний факультет Університету Св. Володимира (1915), де навчався у М. В. Довнар-Запольського й отримав срібну медаль за наукову роботу. Брав участь в Історико-етнографічному гуртку, був бібліотекарем історико-філологічного семінару. Ще студентом почав друкуватися в пресі. Згодом викладав у київському Археологічному інституті, на Всеукраїнських музейних курсах, був секретарем київської крайової комісії з охорони пам’яток старовини, з 1917 до 1930 року – Історичного товариства Нестора Літописця. По лінії київського Дому вчених як член його екскурсійної комісії керував численними екскурсіями до Межигір’я, Кирилівської церкви, на Звіринець, Поділ, для огляду фресок Софійського собору. Під керівництвом Д. Багалія працював у ВУАН над історією декабристів в Україні.
В. Базилевич лишив праці з різних питань києвознавства, про О. Пушкіна, О. Грибоєдова, Й.-В. Гете, виявив документи про перебування в Україні О. де Бальзака, опублікував мемуари Й. Руліковського про таємні товариства 1820-х років, зібрав бібліографічні матеріали про зв’язки М. Гоголя з українською літературою.
Ідеаліст, глибоковіруюча людина, Василь Базилевич вирізнявся на тлі тодішньої дійсності. Зазнав кілька арештів: двічі 1923 року, 1932-го, 1935-го засланий до Іркутського концтабору. Під час останнього арешту було вилучено його коштовну бібліотеку. Відомо, що він зберігав велику, майже повну збірку київських газет за 1917—1922 роки й книжку протоколів Історичного товариства Нестора Літописця за останні 14 років його існування.
На засланні В. Базилевич пробув до 1940 року. У зв’язку з забороною повернутися до Києва оселився у Таганрозі, де одержав посаду завідувача музею. Проте не припиняв спроб відновити втрачену бібліотеку. Але на заваді його намірам стала війна. 4 вересня 1942 року Василь Митрофанович розстріляний гестапо за спробу перешкодити вивезенню музейних коштовностей до Німеччини.
Про ці та багато інших віх біографії В. Базилевича, а також його спадщину, що частково збереглася в Києві та Ростовській області Росії говорили учасники науково-краєзнавчої конференції до 120-річчя від дня його народження “Грані таланту та трагізм долі”, яка 15 січня відбулася в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського. Організаторами конференції також виступили Історичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та Київська обласна організація Національної спілки краєзнавців України.
Організаторам вдалося зібрати досить поважну когорту доповідачів, які досліджують вплив постаті Василя Базилевича на українську науку. Серед них лауреат Національної премії України імені Тараса ШевченкаСергій Білокінь, професор Ірина Матяш, професор, Григорій Казьмирчук, завідувач відділу Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУІгор Гирич, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУОксана Юркова, професор Григорій Савченко та інші.
Як зазначили учасники конференції, ще наприкінці 1980-х років наукова громадськість ініціювала гідне вшанування пам’яті відомого науковця. Проте досі не видано повного зібрання його праць, не встановлено жодного пам’ятника чи меморіальної дошки. Тож учасники конференції з нагоди 120-річчя від дня народження В. М. Базилевича ініціюють звернення до Київської міської ради, в якому закликатимуть уже найближчим часом встановити меморіальну дошку на будинку в Києві, де мешкав науковець, а також назвати одну зі столичних вулиць його ім’ям.
НАУКОВО-КРАЄЗНАВЧА КОНФЕРЕНЦІЯ «Грані таланту та трагізм долі» (до 120-річчя від дня народження історика, краєзнавця, музеолога, архівіста, бібліофіла Василя Базилевича)
ОРГАНІЗАТОРИ КОНФЕРЕНЦІЇ:
Київський національний університет ім. Тараса Шевченка – Історичний факультет – Кафедра новітньої історії України
Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського – Київська обласна організація Національної спілки краєзнавців України
ПРОГРАМА КОНФЕРЕНЦІЇ
Ігор Гирич, к. і. н., завідувач відділу Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАНУ
Києвознавці 1920-х – початку 1930-х рр. в контексті збереження історичного середовища прадавньої столиці України
Сергій Білокінь,д. і. н., лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, головний науковий співробітник, керівник Центру культурологічних досліджень Інституту історії України НАНУ
Невідомі джерела про Василя Базилевича
Олексій Вербовий, к. і. н., доцент кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, заступник голови Київської обласної організації Національної спілки краєзнавців України
Вплив родини та навчальних закладів на формування наукового та громадського світогляду В.М. Базилевича
Ірина Матяш, д. і. н., професор, помічник Міністра юстиції України
Роль і місце Василя Базилевича у становленні та розвитку архівної справи в Україні
Григорій Казьмирчук, д. і. н., професор, завідувач кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національногоуніверситету імені Тараса Шевченка
Декабристознавчі студії Василя Базилевича
Оксана Ємчук, к. і. н., головний консультант апарату Ради національної безпеки і оборони України
Співпраця музейників і бібліофілів Сергія Маслова та Василя Базилевича
Світлана Панькова, завідувач Історико-меморіального музею Михайла Грушевського
Василь Базилевич – києвознавець
Ольга Байталюк, ст.викладач кафедри правознавства Інституту суспільства Київського університету імені Бориса Грінченка
Василь Базилевич і діяльність Київської краєвої інспектури охорони пам’яток культури і природи (1927–1932 рр.)
Олександр Бонь, к. і. н., доцент кафедри історії України Інституту суспільстваКиївського університету імені Бориса Грінченка
Співпраця Василя Базилевича з Софійською комісією Всеукраїнського археологічного комітету ВУАН
Світлана Власенко, к. і. н., начальник відділу використання інформації документів Центрального державного архіву громадських об’єднань України
Архівно-слідчі справи як джерело вивчення біографії В. М. Базилевича
Григорій Стариков, к. і. н., науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАНУ
Будуканський період життя Василя Базилевича (за листами києвознавця до Наталії Полонської-Василенко 1930-х рр.)
Оксана Юркова, к. і. н., провіднийнауковий співробітник Інституту історії України НАНУ
Академічна солідарність в тоталітарну добу: Василь Базилевич та українські і російські історики у 1939–1941 рр.
Наталія Кашеварова, к. і. н., науковий співробітник Інституту історії України НАНУ
Нові архівні дані про життя та діяльність Вастля Базилевича в Таганрозі під час окупації (1941–1942 рр.)
Григорій Савченко, к. і. н., професор кафедри новітньої історії УкраїниКиївського національного університету імені Тараса Шевченка, голова Київської обласної організації Національної спілки краєзнавців України
Київщина в історико-краєзнавчих дослідженнях Василя Базилевича
ПОРЯДОК РОБОТИ КОНФЕРЕНЦІЇ
11.00–11.30 – реєстрація учасників конференції
11.30 – початок роботи конференції
14.30 – огляд документальної виставки «Грані таланту та трагізм долі»
з колекції Історико-меморіального музею Михайлда Грушевського
та приватної збірки Сергія Білоконя
15.00–18.00 – продовження роботи конференції
РЕГЛАМЕНТ
Наукові доповіді – до 20 хвилин
Наукові повідомлення – до 15 хвилин
Наукова дискусія
