Церемонія відзначення переможців і дипломантів Першого всеукраїнського конкурсу на кращий громадський музей.

Церемонія відзначення пере...

24 грудня 2009 року у Національному музеї літератури України відбулась церемонія відзначення переможців і дипломантів Першого всеукраїнського конкурсу на кращий громадський музей. 

Його організувала Національна спілка краєзнавців України спільно з Міністерством культури і туризму України та Міністерством освіти і науки України у жовтні-грудні. За роки радянської України та незалежності такий конкурс проведено вперше.

Метою конкурсу була активізація творчої та пошукової діяльності краєзнавчої громадськості, розвитку музейної справи, формування цілеспрямованої роботи щодо популяризації громадських музеїв в українському суспільстві.

Ініціативу Спілки активно підтримали музейники-ентузіасти з усіх регіонів України. На сьогодні в Україні діє більше 6 тисяч громадських музеїв, з яких 4 тисячі ? шкільні. На регіональному рівні у конкурсі взяло участь близько 1000 громадських музеїв, що діють у складі підприємств, установ, організацій та як приватні. 103 із них стали переможцями заключного туру.

У церемонії відзначення переможців, на яку з’їхалось понад 90 керівників громадських музеїв з усієї України, взяли участь: Тронько П. Т. – голова Національної спілки краєзнавців України, академік НАН України, Герой України; Бондар Н. І. ? заступник директора Національного музею літератури України; Крулько І. І. ? заступник Міністра України у справах сім’ї, молоді і спорту; Сікорський М. І. – засновник та почесний директор Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», Герой України; Куковальська Н. М. – генеральний директор Національного історико-культурного заповідника «Софія Київська»; Федака П. М. – генеральний директор Національного музею народної архітектури і побуту України НАН України; Гальченко С. А. – заступник директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, голова Асоціації музеїв України; Франко Р. Т. – заступник голови правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара, внук І. Я. Франка; Аржевітін С. М. – народний депутат України, член правління Національної спілки краєзнавців України, відомий краєзнавець, засновник 8 музеїв у своєму рідному селі Колочава Закарпатської області та автор багатотомної науково-дослідницької праці про село; Омельченко Д. Г. – заступник директора Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України, член президії НСКУ.

 

 

 

 

ПЕРЕМОЖЦЯМИ СТАЛИ:

За номінацією «Історія рідного краю»:

І місце:

Торчинський народний районний історичний музей (Волинська область)

ІІ місце:

Верхньодніпровський районний народний історико-краєзнавчий музей (Дніпропетров. обл.);

Історико-краєзнавчий музей м. Армянськ (АР Крим)

Народний музей історії с. Некременне (Донецька обл.)

Народний зразковий історико-краєзнавчий музей с. Бортники (Івано-Франківська обл.)

Народний музей історії с. Ягільниця (Тернопільська обл.)

ІІІ місце:

Іванківський народний краєзнавчий музей (Київська обл.)

Народний історико-краєзнавчий музей Добротвора та навколишніх сіл (Львівська обл.)

Шкільний історико-краєзнавчий музей с. Городнє (Одеська обл.)

Кузьмівський літературно-етнографічний музей «Олеся» (Рівненська область)

Народний музей історії Красилівського району (Хмельницька область)

Музей історії Святошинського району при Центрі позашкільної освіти «Північне сяйво» (м. Київ)

Міжшкільний краєзнавчий музей імені Є. Н. Овена (м. Севастополь)

Дипломами відзначені:

Музей історії села Війтівка (Вінницька обл.)

Музей історії села П’ятківка (Вінницька обл.)

Історико-краєзнавчий музей Гарячківської ЗОШ І-ІІІ ступенів (Вінницька обл.)

Музей історії курорту Бердянськ (Запорізька обл.)

Історико-краєзнавчий музей «Пам’ять серця» (с. Віролюбівка, Донецька обл.)

Народний музей «Спортивна слава Кіровоградщини» (м. Кіровоград)

Народний музей історії Херсонського державного аграрного університету (м. Херсон)

Краєзнавчий музей Нетішинської ЗОШ №2 (Хмельницька обл.)

Краєзнавчий музей села Шарівка (Хмельницька обл.)

Музей історії рідного міста Києва

Краєзнавчий музей Севастопольської ЗОШ І-ІІІ ступенів №31 (АР Крим)

Музей пам’яті Поліського району Київської області (м. Переяслав-Хмельницький).

 

За номінацією «Видатний земляк»:

І місце:

Історико-меморіальний музей Митрополита Андрея Шептицького ЗОШ І-ІІІ ступенів №34 імені М. Шашкевича (м. Львів)

ІІ місце:

Літературний музей Григорія Кочура (м. Ірпінь, Київська обл.)

Зразковий музей академіка Михайла Кравчука ЗОШ І-ІІ ступенів с. Човниця (Волинська обл.)

Чорторийський мистецько-меморіальний музей-садиба Івана Миколайчука (Чернівецька обл.)

Кліщенський літературно-меморіальний музей ім. М. П. Старицького (Черкаська обл.)

ІІІ місце:

Музей-кімната композитора Родіона Андрійовича Скалецького (с. Михайлівка Вінницька обл.)

Музей Бойової Слави Козятинського ЗНВК «Школа-інтернат-гімназія» імені В.М.Підгорбунського (Вінницька обл.)

Донбаський історико-літературний музей Василя Стуса (м. Горлівка)

Музей Героя України, народної артистки України, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка Раїси Кириченко (м. Полтава)

Літературно-меморіальний музей Уласа Самчука (с. Дермань Друга, Рівненська обл.)

Шкільний музей А. С. Макаренка Харківської ЗОШ І-ІІ ступенів № 100 (м. Харків)

Зразковий історико-етнографічний музей Остапа Вересая (с. Сокиринці, Чернігівська обл.)

Музей К. К. Рокоссовського при ЗОШ № 105 імені К. К. Рокоссовського (м. Києва)

Дипломами відзначені:

Районний народний музей імені Джозефа Конрада (с. Терехове, Житомирська область)

Музей історії Олександрійського педагогічного коледжу імені В. Сухомлинського (Кіровоградська обл.)

Музей «Одеські сторінки в історії космонавтики» (м. Одеса)

Музейно-виставковий комплекс ім. академіка В. П. Філатова (м. Одеса)

Романковецький літературно-меморіальний музей К.Ф.Поповича (Чернівецька область)

Музей ім. Героя Радянського Союзу Кузьми Савича Гнідаша (м. Прилуки, Чернігівщина)

 

За номінацією «Традиції та звичаї моєї малої Батьківщини»:

І місце:

Музейний комплекс «Старе село» (с. Колочава, Закарпатська обл.)

Музей історії с. Погорілівка (Чернівецька обл.)

ІІ місце:

Музей народознавства при Бишівській ЗОШ І-ІІІ ступенів (Львівська обл.)

Зразковий етнографічний музей «Світлиця» при Луцькому НВК «Гімназія № 14» (м. Луцьк)

Липківський етнографічно-краєзнавчий музей (Рівненська обл.)

Музей народного побуту при ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 м. Славути (Хмельниччина)

ІІІ місце:

Історико-етнографічний музей при Луко-Барській ЗОШ І-ІІ ступенів (Вінницька обл.)

Народний музей історії баяну ім. В. О. Барелюка (м. Шахтарськ, Донецька обл.)

Етнографічний музей «Берегиня» (смт. Коротич, Харківська обл.)

Музей дитячої творчості (м. Чернігів)

Етнографічний музей «Джерело» при гімназії №237 (м. Київ)

Музей історії українського козацтва, побуту і культури українського народу (м. Київ)

Дипломами відзначені:

Музей старовини Північно-Західного Криму (м. Саки, АР Крим)

Народний музей ордена Леніна колгоспу «Росія» (смт. Восход, АР Крим)

Народний музей історії 5-ої гвардійської танкової армії та історії села Хащувате (Кіровоградська обл.)

Музей історії Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Б. Хмельницького (Запорізька обл.)

Народний музей хліба Покрови Пресвятої Богородиці Львівського автомобільно-дорожнього технікуму (м. Львів)

 

За номінацією «Краще експозиційне оформлення»:

І місце:

Музей Лесі Українки Волинського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк)

Музей історії освіти Київщини м. Біла Церква (Київська область)

ІІ місце:

Музей трудової слави ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (м. Кривий Ріг)

Народний музей ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського»

Народний музей історії села Бистричі (Рівненська обл.)

Музей авіації та космонавтики (м. Чернівці)

Колінковецький історико-краєзнавчий музей (Чернівецька обл.)

ІІІ місце:

Народний краєзнавчий музей Краснолиманської міської ради (Донецька обл.)

Народний музей шахтарської слави (м. Тернівка, Дніпропетровська обл.)

Музей історії каналізації ВАТ «Київводоканал» (м. Київ)

Музей воєнної історії (м. Чернівці)

Музей історії народної освіти (м. Херсон)

Музей «Світлиця Раїси Панасівни Кириченко» (с. Землянки, Полтавська обл.)

Музей вузькоколійки (с. Колочава, Закарпатська обл.)

Пожежно-технічна виставка-музей (м. Кіровоград)

Дипломами відзначені:

Регіональний музей етнографії сіл пониззя ріки Теребля (с. Буштино, Закарпатська обл.)

Музейна кімната історії Токмацького професійного ліцею (Запорізька обл.)

Зал-музей Єврейської історії та Голокосту «Біль та надія» (м. Харків)

Народний геологічний музей села Берездів (Хмельницька обл.)

Музей українознавства «Берегиня» (м Славута, Хмельницька обл.)

 

За номінацією «Краща просвітницька діяльність»:

І місце:

Міжшкільний екологічний музей Дитячого екологічного центру (м. Дніпродзержинськ)

Музей історії спеціалізованої гімназії-інтернату для сліпих дітей ім. В.Г.Короленка (м. Харків)

ІІ місце:

Музейний комплекс «Стара школа» (с. Колочава, Закарпатська обл.)

Історико-краєзнавчий музей «Пошук» (с. Нова Олександрівка, Київська обл.)

Музейна кімната з історії освіти Кіровоградщини (м. Кіровоград)

Народний музей визвольної боротьби ОУН і УПА (с. Кавсько, Львівська обл.)

Музей історії Кловського ліцею №77 (м. Київ)

ІІІ місце:

Зоологічний музей Таврійського національного університету (м. Сімферополь)

Музей історії трамваю та тролейбуса республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» (м. Сімферополь)

Музей бойової слави Крижопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів (Вінницька обл.)

Літературно-краєзнавчий музей Т.Г.Шевченка (с. Ордо-Василівка, Дніпропетровська обл.)

Музей бойової слави №19 Донецької ЗОШ І-ІІІ ст. № 138 (м. Донецьк)

Народний етнографічний музей «Берегиня» Білокриницької ЗОШ І-ІІІ ступенів (Рівненська обл.)

Зразковий музей «Історія школи» колегіуму № 11 (м. Чернігів)

Музей бойової слави 40 армії «Дороги, опалені війною»  (м. Київ)

Дипломами відзначені:

Музей історії освіти Волині при Волинському інституті післядипломної освіти (м. Луцьк)

Червоноармійська районна картинна галерея «Пулинські барви» (Житомирська обл.)

Музей історії Запорізького національного університету (м. Запоріжжя)

Музей історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху (м. Харків)

Музей історії села Новопавлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів (Херсонська обл.)

Музей «Вище професійне училище» Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова (м. Київ)

Музей історії професійно-технічної освіти (м. Київ)

 

ОРГКОМІТЕТ КОНКУРСУ

Вручення премії Дмитра Яворницького 2009 року

5 грудня 2009 р. Національна спілка краєзнавців України за участю представників вищих органів влади, краєзнавчої громадськості та творчих спілок, діячів науки, культури і освіти, керівників міністерств і відомств, працівників засобів масової інформації проводить Урочистості з нагоди презентації та вручення Премії імені Дмитра Яворницького 2009 року.
Презентація та вручення премії Дм. Яворницького відбудеться у Колонному залі імені М. В. Лисенка Національної філармонії України за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2.
Початок о 14.00 год.
Тел.: 278-53-05, (063) 290-95-48

Національна спілка краєзнавців України 20 листопада 2009 року провела в Українському домі Урочистості з нагоди 230-річчя від дня народження Олександра Дмитровича ЗАСЯДЬКА

Національна спілка краєзнавців України 20 листопада 2009 року провела в Українському домі Урочистості з нагоди 230-річчя від дня народження Олександра Дмитровича ЗАСЯДЬКА – славетного українця, видатного інженера, воєначальника, винахідника першої у світі порохової ракети. Цей захід є підсумком науково-краєзнавчої експедиції членів Спілки на Полтавщину у червні цього року по дослідженню та увічненню маловідомих, призабутих імен великих українців. В рамках Урочистостей відбулась виставка «Україна космічна» з колекції народного депутата України, члена правління Спілки, голови Всеукраїнської організації «За Помісну Україну!» П. Ющенка.
Учасників зібрання також привітали Прем’єр-Міністр України Ю. Тимошенко та Президент Національної академії наук України, академік НАН України Б. Патон.
У заході взяли участь видатні державні та громадські діячі України, серед яких: голова Українського фонду культури Б. Олійник, голова Українського інституту національної пам’яті І. Юхновський, керівник обсерваторії НАН України Я. Яцків, заступник генерального директора Національного космічного агентства України Е. Кузнецов; делегація Полтавщини на чолі з головою обласної державної адміністрації В. Асадчевим; командувач Ракетних військ і артилерії Збройних Сил України полковник А. Колєнніков; Заслужений творець космічної техніки Росії, генерал-лейтенант Збройних Сил Російської Федерації, учасник космічних програм на Міжнародному космодромі «Байконур» А. Руденко, екс-міністр оборонної промисловості Росії З. Пак, широка громадськість, краєзнавці, журналісти.

Національна спілка краєзнавців України звернулась до Президента України В.А.Ющенка підтримати пропозиції учасників зібрання про увічнення на державному рівні пам’яті О.Д.Засядька. Серед них: присвоїти ім’я Олександра Засядька Лютенківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів – с. Лютенька Гадяцького району Полтавської області, де народивсь видатний винахідник і проводив свої досліди по створенню порохових ракет; іменем О. Засядька назвати одну з вулиць м. Полтави; на батьківщині О. Засядька у селі Лютенька встановити бюст винахідника; присвоїти ім’я Олександра Засядька 107 реактивному артилерійському полку, дислокованому у м. Кременчуці Полтавської області; Національному банку України виготовити ювілейну монету з рельєфом О. Засядька; Укрпошті виготовити марку з портретом О. Засядька; Держтелерадіо спільно з НАН України та Національною спілкою краєзнавців України підготувати та видати документальну книгу про О. Засядька; Національній телекомпанії України підготувати документальний фільм про О. Д. Засядька.

Пленум Волинської обласної організації НСКУ

Пленум Волинської обласної...

17 листопада 2009 р. виповнилося 20 років від часу утворення Волинського обласного товариства краєзнавців, яке, у зв’язку із новими змінами має статус Волинської обласної організації Національної спілки краєзнавців України. У Волинському національному університеті з цієї нагоди відбувся пленум Волинської обласної організації НСКУ, де взяли участь провідні науковці, дослідники краю. Підведено підсумки 20-річної діяльності організації, представлено новий статут, правління, проведено реєстрацію членів Національної спілки. 50 членів обласної організації одержали членські квитки і нагрудні знаки. 

 

 

Для участі в урочистостях запрошено гостей і дослідників Волині з Києва, Рівного, Житомира, Хмельницького, Острога. У їх роботі взяли також участь заступник голови Волинської обласної державної адміністрації С. Кравчук, заступник Луцького міського голови А. Пархонюк, заступник начальника управління культури і туризму Волинської ОД В. Дмитрук, заступник начальника управління освіти і науки Волинської ОД В. Загрева, ректор Волинського національного університету ім. Л. Українки І. Коцан, представники громадськості та інших творчих національних спілок, керівники закладів освіти і культури області.

Близько 80 членів обласної організації одержали нагороди Національної Спілки, Волинської обласної ради і обласної державної адміністрації, Луцької міської ради, Волинського національного університету. Серед нагороджених  15 громадських музеїв області, які брали участь в обласному конкурсі на кращий громадський музей і 5 з них представлені в Києві для участі у Першому всеукраїнському конкурсі на кращий громадський музей, організованому Національною спілкою краєзнавців України.

У доповіді голови обласної організації професора Волинського національного університету ім. Лесі Українки Геннадія Бондаренка зазначено, що за роки діяльності організації краєзнавці Волині зробили чимало для розвитку краєзнавчого руху і краєзнавчих досліджень як у Волинській області, так і в Україні. Краєзнавцями області проведено десятки конференцій, підготовлені сотні виставок, видано сотні публікацій з історії, культури, природи краю, серед яких 33 наукові збірники «Минуле і сучасне Волині та Полісся». За підсумками діяльності краєзнавці області відзначалися на державному рівні, серед нагороджених 7 лауреатів Премії імені Дмитра Яворницького НСКУ, а товариство відзначалося на з’їздах національної спілки, як одна з найбільш активних краєзнавчих організацій в Україні. Багато краєзнавців стали лауреатами обласних державних премій. Успіх такої діяльності пов’язаний з консолідацією зусиль науковців, учителів, працівників наукових і освітніх установ, позашкільних закладів, музеїв, бібліотек, архівів.

Відбулася також презентація спеціального випуску «Минуле і сучасне Волині та Полісся», а саме – книги «Волинська обласна організація Національної спілки краєзнавців України» та експериментальної електронної версії матеріалів до курсу «Волинезнавство», присвяченій 20-річчю Волинської обласної організації НСКУ.

 Краєзнавці області одержали із серії «Краєзнавча бібліотека Волині» нове видання книги почесного професора Волинського національного університету ім. Л. Українки Григорія Гуртового – «Волинь – край козацький», спогади голови товариства «Волинь» та Інституту Дослідів Волині у Вінніпезі, почесного професора Волинського університету Сергія Радчука та перевидання книги Миколи Теодоровича, присвячене 900-річчю християнства на Волині.

Всі презентовані видання здійснені в межах державної та обласних програм розвитку краєзнавства в Україні до 2010 року, за сприяння Волинської обласної ради, Волинської облдержадміністрації, Волинського національного університету ім. Л. Українки, Дочірнього підприємства «Волинські старожитності», ДП «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України і товариства «Сумління».

Учасники пленуму ознайомилися з виставкою Музею археології Волинського національного університету, отримали майстерне музичне привітання фольклорно-етнографічного ансамблю Луцького училища культури і мистецтв «Родина».

Учасникам пленуму надіслав тепле привітання голова Національної спілки краєзнавців України, академік НАН України, Герой України Петро Тронько, яке зачитав його заступник Григорій Клепак.

Обухівщина

Обухівщина...

Іван Якович Франко – одна із наймасштабніших українських постатей ХХ століття. Він володів усіма слов’янськими мовами, практично вивчив усі європейські, а французьку та німецьку знав досконально. Сфера зацікавлень велета духу й інтелекту воістину неосяжна: філософія, політика, економіка, етнографія, мовознавство, літературознавство, журналістика. У минулі роки в Україні вийшло 50 томів творів І. Я. Франка і вже готується до видання стотомне зібрання його публіцистичної, наукової, перекладацької та літературної спадщини без перебільшення світового значення.  

 

У столиці України зосереджені і вивчаються всі його унікальні рукописи (понад 5 тисяч одиниць зберігання) та величезна бібліотека – 12 тисяч одиниць. Обшири подвижницького життя, активної громадської діяльності та багатогранної творчості Івана Яковича Франка свідчать про неоціненний внесок геніального українця у світову культуру.

Те, що праці І. Я. Франка мають світовий рівень, сьогодні засвідчують авторитетні вчені ХХІ століття з Австрії, Італії, Польщі, Словаччини, Франції та Чехії.

Творчість І.Я.Франка знає сучасна молодь. І це підтвердив, зокрема, Перший всеукраїнський форум агальноосвітніх навчальних закладів, які носять ім’я Франка.

Нині Іван Франко, разом із Тарасом Шевченком та Лесею Українкою, ? нерозривна тріада імен-символів, з якими асоціюється  вся Україна, наша нація і держава.

Та, на жаль, нами, українцями, незбагненна постать Івана Франка і його титанічна справа в ім’я України ще не вивчена і не осягнута сповна, суспільство і держава не оцінили його гідно, нами не помічаються його пророчі заповіді, які сьогодні актуальні для нас як ніколи.

Серед них – Указом Президента від 27 серпня 2006 року Кабінету Міністрів разом з Київською та Харківською міськими державними адміністраціями доручено вирішення питання про спорудження протягом 2006-2008 років пам’ятника Івану Франку у м. Харкові та пам’ятника у вигляді повнофігурної композиції у м. Києві, а також створення у Києві  літературно-меморіального музею Івана Франка.

Зрушити з місця важливу справу взялась громадськість. Ініціативу Національної спілки краєзнавців України та її голови академіка НАН України, Героя України Петра Тронька по створенню Літературного музею Івана Франка на Дніпрі підтримали: родина Франка на чолі з єдиним в Україні онуком Івана Яковича, українським вченим-математиком, громадським діячем Роландом Тарасовичем Франком; талановитий краєзнавець і активний музейник, голова Обухівської районної ради Анатолій Шафаренко; заступник директора Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України Сергій Гальченко; Всеукраїнський фонд відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара; літературно-меморіальний музей І. Я. Франка у Львові та Національний музей літератури у Києві; видатні майстри слова, державні і громадські діячі, члени Національної спілки письменників України, Герої України Дмитро Павличко і Юрій Мушкетик; голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка, народний депутат України Павло Мовчан; численні літературознавці та  франкознавці, які багато сил віддають збереженню духовної спадщини українського народу.

Створення експозицій музею І. Я. Франка у селі Халеп’я  на Київщині – це перший крок до створення загальнонаціонального літературно-меморіального музею Каменяра у Києві, який відіграє важливу роль в соборності українських земель, зміцненні духовного і національного єднання.

Адже Іван Якович Франко ніколи не був львівським чи галицьким літератором. Він належав і належить усій Україні. Відомий лірик Микола Вороний згадував, що І. Франко «… швидше належав до типу безпосередньо щирих і простих наддніпрянців, ніж до специфічно рафінованих галичан з їх плиткою, меркантильною вдачею, з застарілими забобонами і пристосованістю до дрібнобуржуазного трибу життя. Франко – це розмах і енергія, поєднана з елементарною простотою …».

Протягом 1885-1886 років він мешкав у Києві, в нині занедбаній триповерховій будівлі по Несторівському провулку, 8. Потім повертався до нього 1909 року.

Він любив це велике місто і вважав його центром всієї України. Своїм гарячим українським серцем і чистою душею Іван Франко линув до наддніпрянської України, неодноразово прагнув відвідати могилу Кобзаря у Каневі, мав тісні творчі зв’язки та листування з видатними представниками літератури, культури та науки наддніпрянської України. Особливе місце у творчості Івана Франка посідають Тарас Шевченко і Дніпро. Саме з киянкою Ольгою Хоружинською у київській церкві Святого Павла тодішньої колегії П. Галагана одружився І. Франко. Сьогодні на Київщині проживають спадкоємці її родини. Є глибоко символічним, що на високих старовинних кручах Дніпра, де кілька тисячоліть тому успішно розвивалась одна з перших світових цивілізацій – трипільська, нарешті заб’є потужним джерелом невичерпний дух геніального сина українського народу, що вгору йде.

Національна спілка краєзнавців України також виступила співзасновником Міжнародного краєзнавчого благодійного фонду імені Івана Франка, представництва якого починають діяти у 15 регіонах України та 3 зарубіжних країнах. Головною метою діяльності Фонду є сприяння соціально-економічному та культурному розвитку, підтримка освіти, культури, науки, відтворення видатних пам’яток історії та культури, відродження історичних традицій і духовності українського народу.

Експедиція до Полтавщини

У складі експедиції – члени правлінь НСКУ, Полтавської обласної організації Спілки, Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара, відомі науковці Національної академії наук України, громадські діячі, працівники Міністерства культури і туризму України, журналісти з Києва та Полтави.

В селищі Опішня члени експедиції оглянули Центр гончарства, приділили увагу вивченню умов та проблем його функціонування, поширенню досвіду збереження народних ремесел, реальним потребам у допомозі на рівні місцевих та центральних органів влади.

У с. Лютенці Гадяцького району важливим було питання вивчення наявних матеріалів, пам’яток історії та архітектури, умов, можливостей та шляхів створення музейного комплексу про знаменитих вихідців села ЗАСЯДЬКА Олександра Дмитровича (видатного інженера-артилериста, генерал-лейтенанта артилерії, конструктора порохових ракет, піонера їх використання у воєнних цілях) та ХРИСТОВОГО Миколи Федоровича (відомого діяча української культури, який очолював відділ мистецтв при Наркомосі, Київський оперний театр, Музей мистецтв ВУАН, репресований у 1938 році та ін.); висвітлення яскравого козацького періоду в історії села, а також визначення характеру термінових робіт по відбудові у селі Свято-Троїцького собору 1670 року забудови.

В рамках науково-дослідної експедиції було організовано круглий стіл за участю членів делегації, активу сільської громади, працівників обласного краєзнавчого музею, представників місцевих органів влади, місцевих та національних засобів масової інформації.

У селі Сухому Кобиляцького району члени експедиції зустрілися з громадським активом села, ознайомилися з організацією роботи та станом утримання меморіального музею-садиби Олеся Гончара, можливістю розширення його експозицій, вирішенням питання про виділення додаткового приміщення.

Пленум правління (2009-06-12)

У роботі пленуму по започаткуванню нового національного проекту взяли участь відомі вчені, громадські і державні діячі, народні депутати, представники Національної академії наук, Інституту історії України та Інституту географії НАНУ, Українського інституту національної пам’яті, Кабінету Міністрів України, Секретаріату Президента України, ряду міністерств: фінансів, економіки, освіти і науки, культури і туризму України, Держтелерадіо, Держкомархіву, вищих навчальних закладів України, засобів масової інформації.
Після виходу у світ останнього 26 тому «Історія міст і сіл Української РСР» – «Кримська область» минуло 25 років. За цей період в нашій країні відбулися величезні зміни. Вісімнадцять років тому Україна стала суверенною, незалежною державою. Відбуваються реформи в галузі економіки, триває величезний процес відродження духовності і історичної пам’яті народу. За останні роки ми є свідками уваги Президента України та Уряду України до культурних надбань, їх охорони, до краєзнавства.
З метою підтримки і розвитку краєзнавчого руху Указом Президента України від 23.01.2001 р. «Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху» доручено Кабінету Міністрів України «розробити і затвердити у тримісячний термін Програму розвитку краєзнавчого руху в Україні до 2010 року, визначивши, зокрема, заходи з відзначенням у 2001 р. 75-річчя Всеукраїнської спілки краєзнавців».
В розпорядженні Президента України від 19.10.2000 р. «Про забезпечення комплексного розвитку малих міст України» Кабінету Міністрів України доручено «забезпечити підготовку за участю Національної Академії наук України дослідження і видання енциклопедичного, багатотомного збірника «Історії міст і сіл» у новій редакції.
На теренах України більш як 30 тисяч великих і малих міст і сіл. У їх числі понад 800 міст, селищ міського типу, яким минуло понад 300 років. Деякі з них відсвяткували свій тисячний ювілей, частина наближається до цієї вікопомної дати. 39 найстародавніших українських міст рішенням Уряду взято під державну охорону. Крім того, в Україні понад 5000 сіл, яким теж понад 300 років. Є села, вік яких становить тисячу та більше років. Саме історичні міста і села були колискою нашої державності, де формувалось козацтво, а їх мешканці ставали активними учасниками боротьби за національне і соціальне визволення, де розвивалася самобутня культура, національні традиції, створювалася неповторна історико-культурна спадщина.
Звичайно, історія для багатьох старовинних міст і сіл не була милосердною. Протягом віків із цілої низки причин багато історико-культурних надбань цих міст і сіл знищено й втрачено назавжди. Лише у ХХ ст. зникло з карти України майже дві тисячі населених пунктів. Одні, як відомо, згоріли в полум’ї громадянської і Другої світової воєн, інші зашилися без мешканців у роки голодомору, примусових депортацій населення із західних і східних областей та Криму. Чимало сіл ліквідовано під час розбудови промислових зон, створення величезних штучних водойм, реалізації хибної «теорії безперспективності багатьох поселень.
Підготовку повного, правдивого, об’єктивного літопису історії міст і сіл України спілка розпочинає не на порожньому місці. В архівах і бібліотеках зберігаються десятки тисяч матеріалів та документів про історію українських міст і сіл, розробки, інструкції, наукові розвідки, які залишені попередниками.
Як відомо, загальний обсяг усіх 26-ти томів становить 2360 обліково-видавничих аркушів. У томах вміщено 1340 нарисів, у тому числі 25 про області, 352 – про міста та 964 – про селища міського типу і села, 8319 довідок про центри селищних і сільських Рад. У всій серії книг опубліковано 9116 ілюстрацій, сотні карт і картосхем.
Видання історії міст і сіл тривало до січня 1974 року, тобто 6,5 років, а весь підготовчий процес – близько двадцяти років. Для такого складного видання це дуже короткий термін. Він був витриманий завдяки тому, що до написання історії міст і сіл залучалися широкі кола громадськості. Ті, хто творив історію, ті й писали її. За підрахунками, на різних етапах написання історії міст і сіл працювали близько 100 тисяч чоловік. Це – автори, члени редакційних колегій та науково-редакційних груп, міських і районних комісій, наукові консультанти і рецензенти, редактори, картографи, збирачі фотоілюстрацій, любителі-краєзнавці, учасники історичних подій, які надавали в розпорядження авторських колективів документи, брали активну участь в обговоренні рукописів, допомагали уточнювати ті чи інші історичні факти.
Хотілось би особливо підкреслити, що масовість і громадські засади були тими рушійними факторами, які визначили характер цього видання. Водночас, підготовка праці такого масштабу як «Історії міст і сіл Української РСР» була б неможливою без поєднання зусиль багатотисячного колективу ентузіастів із знанням та досвідом кваліфікованих істориків і представників міністерств, відомств і організацій.
Підготовка «Історії міст і сіл УРСР» в 26 томах в той нелегкий час була подвигом науковців і краєзнавців, що створили нерукотворний пам’ятник своєму народові. Історія міс і сіл – найповніший на сьогоднішній день літопис населених пунктів республіки. В ній показано історичний розвиток міст і сіл з найдавніших часів до наших днів у масштабі усієї республіки. Вперше за свою багатовікову історію майже всі міста і переважна більшість селищ міського типу, а також значна кількість сіл одержали свою, так би мовити, наукову біографію.
Але, в цілому, спираючись на кращі традиції історичного краєзнавства, «Історії міст і сіл Української РСР» ґрунтовно узагальнює і розвиває попередні досягнення в цій справі. Водночас вона знаменує собою початок вивчення історії окремих населених пунктів у межах великих регіонів. Ця праця започаткувала новий напрям у вітчизняний історіографії.
Її значення полягає і в тому, що в процесі підготовки видання до першовитоків своєї історії прилучились десятки тисяч аматорів-дослідників, шанувальників минувшини – цьому немає ціни. Вона дала могутній поштовх розвиткові краєзнавчого руху в Україні, сприяла розповсюдженню знань серед населення про рідний край, його історію, традиції, культуру, значно підвищила інтерес до пізнання і вивчення історії народу.
«Історії міст і сіл Української РСР» в 26 томах була високо оцінена політичним керівництвом і Урядом, вона була відзначена в 1976 році Державною премією СРСР в галузі науки.
Такі деякі підсумки і завдання, що стоять перед істориками по підготовці багатомної праці «Історії міст і сіл України». Керуючись методами об’єктивізму та історизму, необхідно створити фундаментальну наукову роботу, яка б з позиції правди, через дослідження і висвітлення історії міст і сіл України, відобразила їх наукову «біографію» від далекої минувшини до сьогодення, всебічно, ґрунтовно показала велику, багатовікову, складну героїчну і трагічну історію багатостраждального, але не скореного українського народу, його величезний внесок у світову цивілізацію. Підготовка і видання багатомної історії міст і сіл повинна дати могутній поштовх у розвитку краєзнавства, його наукових і громадських форм. Неможливо переоцінити її значення для утвердження національної ідеї, забезпеченню культу духовності, повернення нашому народові всіх його кращих якостей і чеснот. Нове видання має бути достойним пам’ятником історії нашого талановитого українського народу.
Які організаційно-методичні завдання підготовки енциклопедичного видання «Історія міст і сіл України» стоять на повістці дня?
1. У відповідності з листом Міністра освіти і науки України №1/9-367 від 13.06.2007 р., використовуючи досвід Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, де діє Центр краєзнавства, створити у вищих навчальних закладах наукові підрозділи із викладачів, учителів, музейників, архівістів, бібліотекарів, дослідників-краєзнавців обласних осередків Національної спілки краєзнавців України, а також учасників підготовки багатотомного видання «Історія міст і сіл України» 1960-70-х рр. для напрацювання матеріалів та пропозицій до енциклопедичного видання.
2. На сформовані Центри краєзнавства покласти завдання зі створення в районах мережі робочих груп для підготовки обласного тому.
3. Науковим підрозділам організувати роботу зі складання бібліографії, збору та дослідження опублікованої літератури та нових архівних джерел з історії населених пунктів області, пов’язаних із періодами історії, що розкривають події національно-визвольних змагань, політичних репресій, голодомору, які замовчувались в радянські часи.
4. Центрам краєзнавства підготувати Словник існуючих та зниклих населених пунктів України.
5. Президії правління Національної спілки краєзнавців України звернутися до органів державної влади з пропозиціями про створення координаційного наукового центру з питань краєзнавства – Інституту краєзнавства в структурі Національної академії наук України, фінансове та матеріально-технічне забезпечення підготовки енциклопедичного видання.
6. Президії правління Національної спілки краєзнавців України залучити провідних науковців для розробки Методичних рекомендацій з підготовки енциклопедичного видання «Історії міст і сіл України».

ІV з’їзд Всеукраїнської спілки краєзнавців

На ІV з’їзд зібралось понад 300 делегатів та гостей з усіх куточків України, серед яких 5 академіків Національної академії наук України, 69 докторів та 117 кандидатів наук, ректори провідних вузів України, народні депутати, представники усіх гілок влади, вчені-історики, краєзнавці-аматори, музейники, працівники бібілотек, архівів, колекціонери, пам’яткоохоронці, журналісти.
Напередодні, 16 жовтня, Уряд України прийняв доленосну Постанову для членів Всеукраїнської спілки краєзнавців: спілці надано національний статус і відтепер її іменують Національною спілкою краєзнавців України. Вона зайняла, нарешті, чільне місце серед інших національних професійних творчих спілок України – журналістів, письменників, композиторів, художників, скульпторів, кобзарів, народних майстрів та інш.
Краєзнавців і гостей з’їзду урочисто та віртуозно вітав відомий в Україні і світі Національний симфонічний оркестр Національного радіо під керуванням Заслуженого діяча мистецтв України Володимира Шейка, керівники творчих спілок, зарубіжні друзі і шанувальники української історії з Канади, Америки, Польщі, Чехії, Росії, народні депутати, відомі діячі української культури та науки. Надійшли також теплі вітання від Президента України Віктора Ющенка, Прем’єр-Міністра Юлії Тимошенко, Голови Верховної Ради України Арсенія Яценюка. Вітальну телеграму з Білорусі надіслав Надзвичайний і Повноважний Посол України Ігор Ліховий, котрий тривалий час був членом правління Спілки.
Національна спілка краєзнавців сьогодні об’єднує близько 2 тисяч членів ? вболівальників історії та духовності української нації від всесвітньо відомих учених-істориків до краєзнавців з найвіддаленіших сільських музеїв та понад 30 тисяч дослідників-аматорів рідного краю. Не за гроші, а за совість вони займаються широкою науково-пошуковою та просвітницькою діяльністю, відновленням призабутих імен видатних постатей в українській історії, збереженням пам’яток історії та культури, природоохоронною діяльністю, популяризацією народних традицій і звичаїв, відновлюють та возвеличують патріотичний дух у молодіжному середовищі, допомогають збереженню самобутності культур національних меншин, історично пов’язаних з долею українського народу.
Більш аніж 80-річна історія краєзнавства в Україні огорнута і славою добрих справ і трагічними втратами.
31 травня 1925 року у Харкові було утворено Український комітет краєзнавців при Головнауці. Ці роки стали зоряним часом шанувальників історії рідного краю. На 1 січня 1929 року в Україні діяло 51 краєзнавче товариство і 658 гуртків у 32 округах. Краєзнавчий рух об’єднував 30 тисяч активістів.
Але вже на початку 30-х років увесь цвіт краєзнавства, як і десятки тисяч представників української інтелігенції, офіційною владою були звинувачені у націоналізмі. Краєзнавчі осередки розпустили, їх членів знищили у катівнях НКВС, журнал „Краєзнавство” закрили.
У 70-х роках минулого століття 100-тисячний авторський колектив краєзнавців зумів підготувати понині унікальну і єдину у світі енциклопедію – 26-томне загальнодержавне видання „Історія міст і сіл УРСР”. А зараз з ініціативи спілки краєзнавців створюється документальна історія про трагічні роки сталінізму – загальноукраїнське науково-документальне видання серії книг „Реабілітовані історією”. Вийшло світ 25 томів у 52 книгах майже з всіх областях держави, а їх загальна кількість сягне сотні. У книгах можна знайти не лише ретельне дослідження механізмів репресій радянської доби, оригінальні документи і фото, а й найповніший мартиролог безневинно репресованих співвітчизників.
Краєзнавцями разом з Всеукраїнським фондом відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара взято під опіку та охорону більше 50 пам’яток, що підлягають відновленню згідно з Державною програмою збереження національних святинь.
Членам спілки належить головна участь у краєзнавчих, етнографічних та фольклорних експедиціях, підтримка дієвих зв’язків з усіма бібліотечними установами держави, надання методичної допомоги колекціонерам-аматорам та досвідченим збирачам української старовини.
На сьогоднішній день власні друковані видання мають 17 місцевих осередків Спілки. В усіх областях постійно видаються краєзнавчі монографії, путівники, буклети, різноманітні цікаві довідники, в т.ч. – туристичні.
Члени Спілки розробляють туристично-екскурсійні маршрути, беруть участь у створенні нових і поповненні експозицій існуючих музейних закладів, розвивають шкільне краєзнавство, готують краєзнавчі підручники для шкіл та вузів, допомагають вітчизняному туризму в усіх його формах. Лише за останні роки діяльності Національної спілки краєзнавців України її членами видано більше 600 науково-дослідницьких, публіцистичних та краєзнавчих книг з історії та культури рідного краю, проведено 13 загальноукраїнських та понад 500 регіональних краєзнавчих конференцій.
Спілка краєзнавців в інтересах активізації культурного обміну з українською діаспорою ближнього та дальнього зарубіжжя, встановила та зміцнює культурологічні та наукові зв’язки зі Спілкою дослідників історії Польщі (Польська Республіка ? Варшава, Краків); Українсько-австрійським товариством (Австрія – Відень); культурно-просвітницькою громадськістю Чехії (Чеська Республіка – Прага); Фундацією української спадщини Альберти, Канадським інститутом українських студій при Альбертському університеті, Товариством об’єднаних українців Канади (Оттава); Українським інститутом Гарвардського університету (США); Міжнародною літньою школою молодих істориків країн СНД; Міжнародним науковим центром буковинознавства (Чернівці – Австралія, Канада, Німеччина, Румунія, Франція); Асоціацією військових істориків США (Вашінгтон) та ін.
Серед найбільш пріоритетних завдань Спілки на найближчий час є активне сприяння та допомога Президенту, Уряду, органам державної влади України всіх рівнів, науковим установам, закладам культури та освіти, громадським організаціям у питаннях відродження та захисту історичної, духовної та культурної спадщини українського народу, формуванні патріотичних настроїв у суспільстві.
Понад 100 членів Спілки за активну участь у краєзнавчому русі, вагомі досягнення у відродженні правдивої української історії і культури відзначені державними нагородами, Грамотами Кабінету Міністрів та Верховної Ради України, багатьох міністерств і відомств. Велику групу краєзнавців нагороджено загальноукраїнською премією імені Дмитра Яворницького.
Багатобарвна книжкова виставка краєзнавчої літератури з усієї України, презентація книги спогадів про талановитого українського краєзнавця та історика Юрія Данилюка, презентація фундаментальної книги на вшанування академіка П. Т. Тронька „Що залишимо нащадкам”, український дух, бадьорі пісні у виконанні майстрів вітчизняної естради, що лунали в Українському домі, створили неповторне відчуття національної єдності і справжнього свята на цьому дійсно подієвому і авторитетному форумі України.
Особисто народний депутат Петро Ющенко зробив екскурсію для делегатів з’їзду залами Українського дому, де він розгорнув унікальну виставку портретного живопису „Українці в світі”. Не могли не викликати гордості за рідну землю презентовані тут всесвітньовідомі особистості!
Разом з видатним українцем Героєм України, поетом, академіком, керівником Українського фонду культури Борисом Олійником академік П. Т. Тронько захистив від згубної промислової забудови околиці національної святині – Чернечу гору у Каневі. Разом вони „відвойовували” у Міністерства оборони колишнього СРСР приміщення Києво-Могилянської академії.
П. Тронько, котрий вже 18 років очолює краєзнавчий рух України, був єдиним на Пленумі ЦК КПУ у далеких 60-х роках минулого століття, хто публічно захистив геніального Олеся Гончара і його „Собор”.
Одержимі своєю діяльністю краєзнавці – люди, не багаті коштами, а щедрі духовністю, любов’ю до свого рідного краю, до України. Тому проведення краєзнавчого форуму могло не відбутись без доброчинних пожертвувань самих краєзнавців, дієвої і безкорисливої фінансової допомоги депутата Хмельницької обласної Ради Михайла Немова, відомих своїм патріотизмом та глибокою духовністю в українському політикумі народних депутатів Петра Ющенка та Станіслава Аржевітіна, який сам нещодавно презентував 2-ий том власної історико-краєзнавчої праці ? унікальної багатотомної документальної історії свого рідного села Колочаїв на Закарпатті.
На ІV з’їзді у Києві краєзнавці України обрали нове керівництво Національної спілки, прийняли Звернення до української громадськості.