Сьогодні в Переяславі-Хмельницькому (Київщина) пройшли траурні заходи пам’яті Героя України, засновника і почесного генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», члена правління НСКУ, заслуженого працівника культури України, почесного члена Академії архітектури України, почесного громадянина міста Переяслав-Хмельницький  Михайла Івановича Сікорського. 

Зранку видатного переяславчанина відспівали в церкві. А в музеї «Заповіту» Т. Г. Шевченка ближче до полудня розпочалося прощання зі славетним земляком. Вочевидь, місце було обрано невипадково – саме в цьому будиночку лікаря А. Козачковського жив його приятель Шевченко. Тут він написав свій «Заповіт», «Наймичку», «Кавказ», почав «Єретика». Великий Кобзар простягнув руку Великому Історику і Музейнику.

Перед входом до будинку виставили напрочуд гармонійне погруддя М. Сікорського. Воно швидко обросло квітами. Їх, квітів, сьогодні було якось особливо багато всюди – люди пам’ятали, як Михайло Іванович був зачудований прекрасним. А до книги пам’яті і шани була черга – кожен довго думав і вписував щось дуже інтимне і сердечне. Зробили записи і відомі краєзнавці – голова правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара, дипломат Роланд Тарасович ФРАНКО (праворуч на фото зліва внизу) та науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, заслужений працівник культури України Микола Степанович ХОДАКІВСЬКИЙ.

… Процесія рушила в бік кладовища. До ходи приставали молоді і старші. Відтак на погості, аби провести в останню путь удатного земляка, зібралося кількасот тих, хто його знав і любив.

Хрещеного батька музейництва Переяславщини, історика-краєзнавця надукраїнського масштабу, лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, лауреата Республіканської премії ім. Д. Яворницького (1983), лауреата Республіканської премії ім. В. Вернадського, заслуженого працівника культури України, почесного громадянина міста Переяслава-Хмельницького Михайла Сікорськогоу вічність проводжали люди різні. І владні мужі, і колеги, і пересічні земляки. Дехто благав прощення за завдані душевні рани. Таким чомусь забракло часу (чи мужності?) вибачитися в Батька – так Сікорського звали всі – за життя. Нічого, встигли…

Теплі слова про цноти найприземленішого із когорти Сікорських говорили голова Київської обласної ради Олександр Качний, міський голова Переяслава-Хмельницького Олександр Шкіра, в. о. начальника управління культури Київської облдержадміністраціїІгор Подолянець, голова Переяслав-Хмельницької районної ради Андрій Недяк, заступник голови Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації Ілона Куровська, почесний громадянин Переяслава-Хмельницького, директор інституту археології НАН України, голова Товариства охорони пам’яток історії та культури України, академік НАН України Петро Толочко, музейники, жителі та гості міста-музею.

Пригадували нетутешню скромність покійного, його суперпрофесіоналізм і принциповість. А ще безкомпромісність – рису завідомо незручну й непопулярну в науковому середовищі. «За це й страждав!», – як про вирок говорили живі про померлого. І не втнути – співчутливо чи злорадно. Так і сказане на його адресу слово «чудотворець» залишалося сприймати чи то як мовну фігуру, чи як ситуативне визнання паранормальних талантів корифея музейної справи й народного зодчого.

Метроном хвилини мовчання нагадав, як майже аспірант Київського держуніверситету імені Т. Шевченка натомість прибув до Переяслава-Хмельницького директором краєзнавчого музею з 36-ма експонатами. За тим 60 літ і злетіло, як один день … 15 медалей і 4 ордени,  “пологи” просто музею в унікальний комплекс-заповідник, щоденна борня за право бути. Не «завдяки», а «попри все» – так і підсумували життєве кредо славетного переяславчанина, спомином по котрому залишиться сюрреалістичний «Переяслав». Помріяли люди і про присвоєння дітищу Сікорського його імені та зведення пам’ятника самому Михайлові Івановичу…

Насамкінець над могилою Батька міста-музею було здійснено трикратний залп зі стрілецької зброї.

Випадок чи ні, але відтепер вічне пристанище великого переяславчанина на Альтицькому кладовищі Переяслава-Хмельницького – поруч із монументом жертвам Голодомору 1932-1933 рр.

проводять 25 листопада 2011 р. у смт Макарів Київської області наукову конференцію «Макарівські історико-краєзнавчі читання». Запрошуємо Вас взяти участь у роботі конференції.

Для обговорення на конференції пропонується тематика:

• Давня та середньовічна історія Макарівщини.
• Макарівщина козацької доби.
• Макарівщина кінця XVІІІ – початку ХХ ст.
• Макарівщина і Бишівщина у 1917-1921 рр.
• Історія Макарівщини і Бишівщини 1920-х – 1930-х рр.
• Макарівський та Бишівський райони у роки Другої світової війни.
• Макарівський район у другій половині ХХ століття.
• Макарівщина в історії незалежної України
• Історія селищ і сіл Макарівщини.

Виступи повинні містити такі необхідні елементи:

• постановка проблеми у загальному вигляді;
• аналіз досліджень і публікацій, на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин проблеми, котрим присвячується означений виступ;
• виклад основного матеріалу дослідження з посиланням на джерела та наукові дослідження;
• висновок з цього дослідження.

За результатами роботи буде видано збірник матеріалів конференції. Матеріали приймаються до 3 листопада 2011 р. Обсяг публікації до 10 сторінок.

Вимоги для оформлення тексту: шрифт Times New Roman, кегель 14, інтервал – 1,5. Ілюстрації та таблиці не подаються. Посилання зазначають в кінці роботи (прикінцеві). Зноски друкуються тим же шрифтом, що й основний текст роботи. Прикінцева зноска виконується автоматично через меню Вставка?Ссылка?Сноска.  

Зразки оформлення зносок:

• Державний архів Київської області. – Ф. 45. – Оп. 1. – Спр. 12121. – Арк.1.
• Лінч Дж. Середньовічна церква. Коротка історія. – К.: Основи, 1994. – С. 154.
• Зайцев Д. Методика краєзнавчої роботи // Краєзнавство. – 1927. – №3. – С.1–5.
• Козицький М. Правда і кривда гетьмана Скоропадського // Старокиївські вісті. – 2003. – 15 травня. – С. 7.
• Макарівські вісті. – 2003. – 15 травня. – С. 3.

Разом із рукописом подається електронний варіант виступу. Матеріали можна надсилати на електронні адреси організаторів: lystok@ukr.net;

Відомості про автора подаються у кінці статті (домашня адреса, поштовий індекс міста, телефон: роб., дом., моб.; місце роботи або навчання, вчене звання, науковий ступінь, посада). Виступ та відомості про автора повинні бути в одному файлі.

Автори відповідають за повноту висвітлення досліджуваних питань, системність викладення, достовірність наведених фактів, посилання на джерела, написання власних імен, географічних назв тощо. Дотримання згаданих вимог щодо оформлення матеріалу є обов’язковим для включення його до збірника конференції. Виступи друкуються в авторській редакції.

Повідомлення про включення матеріалів до програми конференції, час і місце проведення, запрошення на конференцію кожному автору буде надіслано додатково.

Завдяки таким заходам музей усе більше стає відомим серед науковців та краєзнавців не тільки як експозиційна установа, а й як науковий та громадський центр. Саме наш музей навесні цього року був обраний для проведення VIIІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Український технічний музей: історія, досвід, перспективи», у якій взяли участь близько 50-ти представників майже тридцяти музейних, наукових та пам’яткоохоронних установ України. Це – беззаперечне свідчення визнання музейниками України високого рівня роботи в «Уваровському домі».

Ще одним напрямком наукової діяльності музею є науково-практичні семінари. 24 вересня 2011 року тут відбувся науково-практичний семінар «Патріотичне виховання учнівської та студентської молоді на героїчних традиціях українського народу», присвячений 70-й річниці партизанського руху в Україні під час Великої Вітчизняної війни. У заході взяли участь близько 30 учасників, з-поміж яких: завідувач відділу патріотичного виховання Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти, молоді та спорту України Мельничук Ю. Л;заступник голови благодійного фонду пошуку «Пам’ять», командир пошукового загону ім. отамана Орлика Коротя В.; керівник пошукової ГО «КІУР» Кайнаран А.; член Комісії у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни Верховної Ради України, ветеран Великої Вітчизняної війни Александрович Г. В; докт. філос. наук, член Спілки кінематографістів України Кудін В. О.; докт. філос. наук, зав. сектору методології Інституту законодавства Верховної ради України Недюха М. П.; канд. пед. наук, Інститут проблем виховання Національної академії педагогічних наук України Зубалій М. Д.; член президії Всеукраїнської спілки учасників війни, ветеран Великої Вітчизняної війни Василюка Л. В.; віце-президент Європейського форуму миру, член президії Антифашистського комітету України Ромащенко В. М.; голова Київського обласного комітету Всеукраїнського громадського об’днання захисту конституційних прав і свобод громадян України «Правозахист» Косенко Г. М,; режисер-документаліст Соколенко С. В.; заступник Верховного отамана Міжнародної організації «Об’єднана рада українського та зарубіжного козацтва» Земляний В. А., головний отаман селянського козацтва України по Львівській обл. Путас Ю. В., голова ГО «Демократична Київщина» Найда І. В.; директор Ірпінського краєзнавчого музею Зборовський А. І., заст. голови Вишгородського районного об’єднання «Просвіта» Прокопенко С. В.; викладач Ірпінського економічного коледжу, канд. сільськогосподарських наук Поцелуйко М. Л.,; вчитель вищої категорії образотворчого мистецтва Ірпінської СЗОШ №1 художнього профілю ім. А. С. Макаренка Сморчков С. О.; студенти Молодої Січі Ірпінського економічного коледжу; студенти професійно-педагогічного коледжу ім. А. С. Макаренка; голова Ворзельської ради ветеранів Заруба М. Х., настоятель Ворзельського храму Петра і Павла о. Василій Чичак та ін. Серед почесних гостей семінару були Терехов В. Й., ветеран Великої Вітчизняної війни, останній із учасників Ворзельского підпілля та онуки й правнуки  Марії та Ніни Білостоцьких – ворзельських підпільниць, які були по-звірячому закатовані фашистами у 1943 році.

Семінар відкрився виступом артистів – п’ятикласника-барда Ворзельської ЗОШ №5 Владислава Богдана та заслуженого артиста Литовської РСР, соліста двічі Червонопрапорного ансамблю пісні Балтійського флоту Радія Пархоменка у супроводі акомпаніатора Андрія Бєлко (баян). Вони виконали пісні військової тематики.

Після вітального слова заступника Ворзельського селищного голови Карандюка Г. М. та виступу й молитви за героїв, що загинули за Батьківщину священика о. Василія, розпочалася робота семінару.  Він складався з трьох блоків. Перший – доповіді про практичну роботу з патріотичного виховання: «Передумови виникнення народного антифашистського руху опору на Київщині» –  Мельничук Ю. Л; «Виникнення та діяльність ворзельської підпільної організації»,  «Досвід проведення у Ворзельському музеї історії та культури «Уваровський дім» уроків мужності на тему: «Хто такий захисник Вітчизни?» Соколенко О. Г., зберігач фондів Ворзельського музею історії та культури «Уваровський дім». Згадані уроки, що проводяться за участі Мельничука Ю. Л. та Найди І. В. за минулий навчальний рік відвідали понад 1500 учнів та студентів із освітніх закладів Приірпіння та Києва. Крім того – «Роль і значення пошукової роботи у патріотичному вихованні учнівської і студентської молоді» – Коротя В. Тільки за 2009 рік пошуківці підняли із землі близько 300 останків солдатів, яких із почестями перепоховали у братські могили. Пошуківці також є активними учасниками формування експозиції музею «Уваровський дім». Також прозвучали доповіді «Про видання книги з історії Київського укріпрайону» – Кайнаран А. та «Роль і значення бібліотеки у вихованні учнів» – Євтищенко Н. І., завідувач Ворзельської бібліотеки ім. Д. І. Бедзика.

Другий блок складався з виступу режисера-документаліста Соколенко С. В., автора стрічок «Ми тремтіли за цю землю» (про 12-річну партизанку з Ворзеля В. Філіповську), «Переможці» (3-серійний фільм з відеоспогадами 20-ти ворзельських ветеранів) та перегляду її нового фільму «Останній герой», знятого за підтримки секретаря Ворзельської селищної ради Ковальчук А. В. У ньому розповідається про діяльність Ворзельської підпільної організації, порушуються нагальні питання про сучасний стан патріотичного виховання молоді. Слід зауважити, що фільм не залишив нікого із присутніх байдужими.

Третій блок складався з обговорення піднятих тем та виступів учасників семінару – науковців та практиків. Серед них можна відзначити доповіді Зубалія М. Д. (про те, як у роки перебудови довелося рятувати картотеку з прізвищами солдатів, що загинули на теренах Україн) та Зборовського А. І. – про передумови початку Великої Вітчизняної війни; Косенка Г. М., Найди І. В. та ін.

Завдяки такій побудові роботи семінару вдалося досягти основну мету заходу – всебічно обговорити та розглянути проблеми патріотичного виховання студентів та учнівської молоді на сучасному етапі.

Насамкінець учасники семінару висловили побажання, щоб даний семінар став щорічним. Тоді науковці і практики зможуть оприлюднювати наукові та практичні здобутки щодо патріотичного виховання молоді перед широким загалом.

О. Г. Соколенко,

зберігач фондів Музею історії та культури