Під такою назвою побачила світ книжка брусилівського краєзнавця Володимира Святненка, в якій представлено найбільш значущі події в історії Брусилівського району Житомирської області упродовж 1941—1991 років. Це видання є заключним у краєзнавчій трилогії «Рідний край над Здвижень-рікою» — ґрунтовного дослідження історії рідного краю, що не має аналогів у сучасній українській краєзнавчо-історичній літературі.

Книжка «…Дві Великі Перемоги» складається з трьох частин. Перша охоплює період німецько-радянської війни. У ній представлені як документальні факти, так і свідчення очевидців про бойові дії на території Брусилівщини, про життя людей під час окупації сіл фашистськими загарбниками, про долю остарбайтерів, а також про героїзм земляків на фронтах Другої світової війни. Друга частина присвячена життю мешканців Здвижень-краю в часи післявоєнної відбудови. У третій ідеться про історію сіл Брусилівського району в останній період існування радянської економічної та політичної системи, який отримав назву Застій.

Власне, книжка, як і вся трилогія, закінчується 1991 роком — роком здобуття Україною незалежності.

Під час написання книжки автор використав велику кількість опублікованих збірників документів і матеріалів, досі невідомі архівні фонди України, газетно-журнальну періодику, фотодокументи, листування та свідчення очевидців тих подій, розповіді старожилів. Він не оминув своєю увагою історію деяких сіл сучасних Коростишівського та Попільнянського районів Житомирської області, які в той час були адміністративно пов’язані з Брусилівщиною. Книжка не тільки цікава та змістовна, але й добре художньо оформлена — в твердій кольоровій обкладинці. Вона містить 472 сторінки тексту, 324 світлини, в ній подаються відомості про понад 3000 людей.

У передньому слові доктор фізико-математичних наук, професор Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова Юрій Архипович Пасічник зазначає, що автор подає події Другої світової війни без ідеологічних забарвлень і номенклатурних штампів, розвінчує деякі міфи радянської комуністичної пропаганди архівними документами, підкріплюючи їх свідченнями очевидців. З особливою повагою він пише про своїх земляків, які загинули на фронтах німецько-радянської війни та у фашистському полоні, а також про тих, хто героєм повернувся з тієї страшної війни, але чиї подвиги й героїчні вчинки свідомо чи несвідомо замовчувалися. Канву цієї частини книжки найкраще передають слова Вольтера: «Перед живими ми в боргу увагою, перед мертвими — лише правдою».

Для читачів старшого покоління книжка «…Дві Великі Перемоги» дозволить подумки поринути у тривожне воєнне дитинство та у важку післявоєнну юність, сповнену надій і сподівань, по-новому «пережити» атмосферу 70-х і 80-х років, а також згадати людей, з якими доля зводила їх на життєвих дорогах. Для молодих людей вона повинна стати настільним підручником, адже щоб по-справжньому любити свій рідний край, необхідно знати його історію. Бо, як писав світоч української культури Іван Огієнко, «Немає в людини нічого милішого над свою Батьківщину, над свою рідну землю. Де хто народився, де провів свої безтурботні дитячі роки, до тієї землі прив’язується усією душею своєю на ціле життя, а хто буває відірветься від своєї рідної землі, той мріє завжди про неї, про святість найбільшу».

Видання книжки «Рідний край над Здвижень-рікою. Дві Великі Перемоги» стало можливим завдяки благодійній допомозі меценатів, справжніх патріотів рідного краю: голови громадської організації «Рідний дім — Брусилівщина» Володимира Васильовича Габенця, голови Брусилівської районної організації політичної партії ВО «Свобода» Михайла Дмитровича Козара, голови Житомирської обласної організації політичної партії ВО «Свобода» Сидора Васильовича Кізіна, підприємців Анатолія Анатолійовича Дорогіна, Василя Васильовича Черкасенка, Валерія Васильовича Слободенюка, Василя Миколайовича Балибердіна, пенсіонера Михайла Олександровича Венглінського.

Детальніше про книжку читайте в Інтернеті на сторінці:

http://www.brusilov.org.ua/Knyga/knyga_3.php

17 вересня відбулася презентація книжки радомишльського історика-краєзнавця Геннадія Цвіка «Історія Радомишля», яка щойно побачила світ у житомирському видавництві  Марини Косенко.

Геннадій Валерійович Цвік — член Національної спілки краєзнавців України, голова Радомишльської районної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, вчитель історії та права Радомишльської гімназії.

Це друге видання нарисів з історії міста Радомишля. Перше вийшло друком 2002 року. Очевидно, що автор суттєво доповнив та переробив матеріал. Тож тепер читач має соліднішу з погляду інформативності книжку.

Варто зазначити, що це значна подія не тільки в житті Радомишля, а й області, позаяк не щодня виходять друком книжки, які охоплюють історію того чи іншого міста чи містечка на Житомирщині.

Презентація «Історії Радомишля» вже відбулася в Радомишлі — якраз напередодні цьогорічного Дня Незалежності України.

Книжка складається з восьми розділів: «Сива давнина», «Литовсько-Руська держава й Річ Посполита», «Під владою Російської імперії (кінець XVIII — перша половина XIX ст.)», «Радомисль у другій половині XIX — на початку XX ст.», «Національно- визвольні змагання 1917-1930-х років», «Друга світова війна», «Повоєнний період».

Трохи математики. Із загального обсягу нарисів 40% тексту присвячено історії Радомишля з найдавніших часів до початку XX ст., і відповідно 60% — подіям, пов’язаним з містом, що відбувалися в XX ст. Закінчується книжка епохою кінця Радянського Союзу, тобто кінцем 80-х — початком 90-х років.

Книжка проілюстрована світлинами з особистого архіву автора, з фондів Радомишльського краєзнавчого музею та з фотоархіву видавництва Марини Косенко.

За царських часів місто Радомишль (або Радомисль) входило до Київської губернії. Та й до того Радомисльська земля належала Києву.

Коли ми заглибимося в давнішу історію Радомишля, то дізнаємося, що завдяки архімандритові Києво-Печерського монастиря Єлисею Плетенецькому, відомому організатору відновлення книгодрукування в Києві, місто отримало поштовх до свого подальшого розвитку. Для потреб Стрятинської друкарні, яку було перевезено до Києва, він збудував у монастирській вотчині Радомисль папірню. Отже, Радомисль виробляв і постачав папір для книжок, що видавалися в Києві.

Інший аспект всеукраїнської значущості Радомисля висвітлено в розповіді про те, як і чому Радомисль став резиденцією митрополитів Української уніатської (греко-католицької) церкви.

Характерною особливістю книжки Геннадія Цвіка, як на мене, є те, що, серед тем, що притлумлювалися історіографією радянських часів, більш розгорнуто подано тему національно-визвольних змагань українського народу в XX столітті.

Праця доповнена багатим джерельним апаратом, а також іменним покажчиком, що полегшить роботу з текстом науковцям, студентам та учням.

Під час презентації редактор і видавець Валерій Косенко коротко познайомив присутніх зі структурою книжки.

Автор розповів про цікаві моменти своєї краєзнавчої діяльності, детальніше зупинився на окремих моментах, пов’язаних із книжкою «Історія Радомишля».

Також виступили директор Музею історії міста Бердичева, голова Житомирської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Павло Скавронський; один із рецензентів книжки «Історія Радомишля» кандидат історичних наук Геннадій Махорін; голова обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Святослав Васильчук; поет, лауреат премії імені Володимира Свідзінського, член Національної спілки письменників України та Національної спілки краєзнавців України Анатолій Сірик. Вони побажали Геннадієві Цвіку творчого натхнення, нових книжок з історії Радомишля та успіхів у краєзнавчій діяльності.