Засідання Президії правління Національної спілки краєзнавців України за участю голів регіональних організацій НСКУ

Засідання Президії правлін...

30 вересня в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького відбулося засідання Президії правління Національної спілки краєзнавців України за участю голів регіональних організацій НСКУ. Черкащина обрана місцем проведення засідання Президії як область, де напрацьовано значний досвід в організації краєзнавчої роботи.    Головне питання порядку денного – обговорення пропозицій до Державної програми розвитку краєзнавства в Україні до 2025 року. Важливим розділом програми була шевченківська тематика, зокрема підготовка та відзначення 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка.

Крім того на засіданні обговорювалися питання організаційної роботи, про вручення премії імені Дмитра Яворицького 2012 року, рекомендації до друку журналу “Краєзнавство” №3 та інші питання.

Учасники заходу ознайомилися з експозицією обласного краєзнавчого музею, музеєм “Кобзаря” в Черкасах та здійснили експедицію історичними місцями Чигиринщини.

Детальніше – згодом.

Всеукраїнський семінар-практикум завідувачів відділами краєзнавства Кримського республіканського, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів туризму і краєзнавства учнівської молоді, станцій юних туристів

Всеукраїнський семінар-пра...

25-28 вересня у Полтавській області було проведено Всеукраїнський семінар-практикум завідувачів відділами краєзнавства Кримського республіканського, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів туризму і краєзнавства учнівської молоді, станцій юних туристів. Темою Всеукраїнського семінару було визначено «Гармонійне поєднання змісту, форм та засобів організації краєзнавчо-дослідницької та музейної роботи в навчальних  закладах – важлива передумова інноваційного розвитку позашкільної освіти».

Від імені Полтавської обласної державної адміністрації та обласної ради усіх присутніх привітав начальник Головного управління освіти і науки Мирошниченко В.І. Він ознайомив  учасників семінару-практикуму зі станом та шляхами розвитку освіти на Полтавщині, показав  роль позашкільних навчальних закладів області у навчально-виховному процесі.

Заступник директора Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Омельченко Д. Г. у своїй доповіді наголосив, що Полтавську область вибрали для проведення семінару з краєзнавчої роботи тому, що завдяки систематичній і плідній роботі обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді щодо виховання учнівської молоді засобами краєзнавства, вона  посідає одне з перших місць в Україні. Доповідач, також, підкреслив важливу роль співпраці педагогів з осередками Національної спілки краєзнавців України на місцях та необхідність наукового супроводу освітянського краєзнавства.

У пленарному засіданні також брали участь завідуюча відділом методики виховання Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського Халецька Л.Л., професор, завідувач кафедри географії та краєзнавства Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Булава Л.М.

Директор Полтавського обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Комісар С.В. познайомив учасників Всеукраїнського семінару з системою пошуково-краєзнавчої роботи з учнівською молоддю в навчальних закладах Полтавської області.

Перед урочистим відкриттям семінару у фойє центру естетичного виховання була організована виставка методичних матеріалів.

Програма заходу передбачала знайомство з роботою Полтавського обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей із сільської місцевості імені А.С.Макаренка, системою пошуково-краєзнавчої та музейної роботи Решетилівського, Лубенського, Миргородського, Диканського районів, міст Комсомольська та Кременчука.

Учасники семінару познайомилися з екскурсійно-краєзнавчими та рекреаційними можливостями Полтавщини.

Першим пунктом подорожі по області стала гостинна Решетилівщина. Край, багатий на традиції та ремесла, презентували районний відділ освіти та центр туризму і краєзнавства учнівської молоді. Учнівський та педагогічний колективи Решетилівської гімназії розповіли про свої досягнення у справі збереження та відродження історико-культурної спадщини рідного краю.

Завершилося знайомство з Решетилівкою виступом «Агенції моделей» під керівництвом Заслуженого майстра народної творчості України Вакуленко Н.В. Юнаки і дівчата художнього професійного ліцею продемонстрували неперевершену полтавську вишивку «білим по білому», її витончене мереживо на полотні та вишукані рослинні і геометричні орнаменти, виконані руками учнів ліцею.

Учасники семінару також мали змогу побачити, як у навчальних закладах області реалізуються цікаві проекти, спрямовані на збереження та відродження історичної та культурної спадщини народу, національного та героїко-патріотичного виховання молоді: молодіжний майстер-фест «Український дивограй» на базі Комсомольської ЗОШ № 1 та героїко-патріотичний проект «Пам’ять про війну єднає», започаткований Автозаводською районною радою м. Кременчука.

27 вересня, в Міжнародний День туризму та День туризму в Україні, краєзнавці завітали до Лубенського району. На подвір’ї Тарандинцівської ЗОШ була організована виставка краєзнавчих матеріалів учнівських творчих об’єднань та музеїв при навчальних закладах освіти, де кожна школа району мала можливість презентувати свою роботу. Незабутні враження залишили в учасників семінару юні екскурсоводи зразкового літературного музею В.А. Симоненка.

Багаторічна і плідна робота краєзнавців Калайдинцівської ЗОШ  була широко представлена  у шкільному зразковому історико-краєзнавчому музеї.

Юні краєзнавці Великобудищанської ЗОШ Диканського району показали, як вони вивчають та відроджують українські народні традиції у співпраці з сільським Музеєм весілля.

До відтворення весільного обряду були залучені всі учасники семінару. Вони могли на власні очі побачити, як красиво відтворено цей обряд учнями та вчителями школи, знайти відмінності обряду полтавського краю від обряду своїх регіонів.

Під час відвідування Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату «Колегіум мистецтв у Опішні» учасники семінару побачили багату колекцію стародавніх гончарних виробів, побували на майстер-класі з виготовлення гончарних виробів, ознайомились з роботами учасників Міжнародних молодіжних гончарських фестивалів, що проходять на базі Колегіуму.

28 вересня у Полтавському обласному центрі туризму і краєзнавства учнівської молоді, на засіданні круглого столу, було підведено підсумки семінару-практикуму та окреслено шляхи подальшого розвитку краєзнавчої та музейної роботи з учнівською молоддю України.

Додаток ІДодаток ІIДодаток ІII

Вони тремтіли за свою землю…

Вони тремтіли за свою землю...

До Дня партизанської слави 21 вересня у Ворзелі пройшов козацько-лицарський вишкіл «Партизанськими стежками Приірпіння», який був організований центром культури та музеєм історії та культури «Уваровський дім», Національною спілкою краєзнавців України (Київська обласна організація), спілкою громадських організацій «Демократична Київщина» та громадськими козацькими організаціями.

У заході взяли участь близько 80 школярів та студентів з Пилиповицької ЗОШ І-ІІ ступенів, Ворзельської ЗОШ І-ІІІ ст. №5, Бучанської школи-інтернату, Київської ЗОШ №110 ім. К. Гапоненка, Ірпінської спеціалізованої ЗОШ І-ІІІ ст. художнього профілю №1 ім. Макаренка (загін ім. І. Богуна), Вишнівської ЗОШ І-ІІІ ст., Національного університету ДПС України.

Спочатку на літній площадці Уваровського дому відбулася урочиста лінійка. Командири загонів доповіли про готовність до походу. З привітальним словом до молоді звернувся отаман козацько-лицарського вишколу, генерал-полковник козацтва Мельничук Ю. Л. – краєзнавець,член Національної спілки краєзнавців України. Також напутнім словом поділилися депутат Київської обласної ради Танцюра Л.О., голова правління Чорнобильської організації Києво-Святошинського району, заступник голови Київської обласної організації «Союз Чорнобиль України» Дерда І.І., кандидат економічних наук, викладач Національного університету ДПС України Євтушенко Г.І. І от учні та їх керівники вирушили у похід місцями бойової слави Ворзеля.

Після походу учасники завітали до Ворзельської ЗОШ №5, де організаторами свята їм люб’язно був запропонований козацький куліш.

Урочисту частину свята в актовій залі ЦК «Уваровський дім» розпочала художній керівник закладу Ірина Каленчук. Вона розповіла чому напередодні державного свята – Дня партизанської слави – цей козацько-лицарський вишкіл пройшов саме на ворзельській землі. Ворзель під час Великої Вітчизняної відзначився створенням власного руху опору, самобутньою особливістю якого був віковий склад бійців підпілля – це були 13–15-річні підлітки, які виконували всі операції та диверсії. Потім ведуча представила героїв сьогоднішнього свята, якими були: ветерани Великої Вітчизняної, член Ворзельської підпільної організації, який став головним героєм документального фільму режисера Світлани Соколенко «Останній герой» Терехов Володимир Юхимович; партизан Хруль Василь Саватійович; голова Ради ветеранів селища Ворзель Заруба Микола Харлампійович. Також запрошений був партизан-підпільник Волинець Методій Іванович, але за станом здоров’я не зміг бути присутнім на святі. Героїв-ветеранів громада привітала щирими гучними оплесками й квітами. Викладач Національного університету ДПС України Євтушенко Г.І. привітала ветеранів, а учень 6 класу Ворзельської ЗОШ №5 Владислав Богдан виконав пісні «На безымянной высоте» та «Смуглянка» під власний гітарний акомпанемент. До привітальних слів приєдналися генерал-майор козацтва Халецький В.І., голова Всеукраїнської ГО чорнобильців Зенченко С.О., заступник директора з виховної роботи Київської спеціалізованої школи №110 ім. К. Гапоненка Лисенко С.В.

Цього святкового радісного дня не можна було не згадати самовідданих людей, які ціною власного життя захистили свою Батьківщину. Уся громада вшанувала пам’ять цих безстрашних людей хвилиною мовчання. До пам’ятника загиблим воїнам у Ворзелі, братської могили у Кичеєво та до пам’ятного обеліску сім’ї Білостоцьких учні Ворзельської ЗОШ №5 поклали корзини квітів від Ворзельської селищної ради.

Захід продовжив перегляд документального фільму режисера Світани Соколенко про партизанку-підпільщицю Валентину Філиповську «Ми тремтіли за цю землю». Після перегляду фільму присутні були запрошені у залу історії Ворзельського підпілля. Всі були приємно вражені обстановкою зали, представленими експонатами, аудіосупроводом, які ніби перенесли всіх у ті страшні роки ВВВ.

Велика подяка всім організаторам і учасникам такого чудового заходу, який навчає нас пам’ятати і цінувати минуле, виховувати в нашої молоді гідне почуття патріотизму, а також вшановувати і не забувати тих людей, яких з кожним роком стає все менше і менше, і які з гордістю несуть звання ветерана Великої Вітчизняної війни.

Каленчук І.О.,

козацька Берегиня, художній керівник ЦК «Уваровський дім»

Краєзнавство і політика пам’яті

Краєзнавство і політика па?...

Олександр РЕЄНТ: «Ця наука об’єднує людей осмисленою справою»

Розмовляв Євген БУКЕТ

50 років тому, у травні 1962 року, ЦК КПУ ухвалив постанову «Про видання «Історії міст і сіл Української РСР», якою офіційно започаткував створення однойменної 26-томної енциклопедії. Робота над текстами нарисів і довідок для енциклопедії відбувалася на громадських засадах. До процесу зібрання матеріалів було залучено понад 100 тисяч людей. Тож не дивно, що й досі «Історія міст і сіл Української РСР» не має аналогів у світі ні за обсягом, ні за охопленням території дослідження, ані за багатьма іншими показниками. 26-томне видання вважають найбільшим здобутком українського краєзнавства 1960 — 1980-х років, а роботу над ним — відродженням потужного громадського руху дослідників рідного краю, який за часів незалежності набуває нових прихильників.

Про перспективи і проблеми сучасного краєзнавства «День» поспілкувався з Олександром РЕЄНТОМ, доктором історичних наук, професором, завідувачем відділу історії України ХІХ — початку ХХ стст. Інституту історії України НАН України, головою Національної спілки краєзнавців України.

— Олександре Петровичу, проведіть паралелі між діяльністю Українського комітету краєзнавства в 1920-х — 1930-х рр. і нинішньою Спілкою краєзнавців. Що спільного та відмінного є між ними?

— Український комітет краєзнавства і Національна спілка краєзнавців України утворилися в різних історичних реаліях. УКК створено 1925 року в Харкові при Головнауці. Перед комітетом стояли завдання обліку, систематизації та організації всієї краєзнавчої роботи: розробки планів і програм, загального керування роботою діючих краєзнавчих організацій та утворення нових, зв’язку з науковими, державними й господарськими організаціями тощо. Саме УКК розпочав створення центральної картотеки і фонотеки краєзнавчих об’єктів, а також проводив підготовчу роботу зі створення центрального науково-дослідного Інституту краєзнавства.

Однак на початку 1930-х рр. більшість його членів було репресовано. На довгі роки над головами тих, хто любив рідний край і намагався зберегти його красу та правду для нащадків, завис дамоклів меч сталінських геростратів. За дефініцією «репресоване краєзнавство» стоять долі сотні видатних і маловідомих творів історії та її літописців, усіх, хто не бажав, щоб тоненька ниточка історичного родоводу перервалася…

Національна спілка краєзнавців України (до 2008 року — Всеукраїнська спілка краєзнавців) була створена 1990 року в Києві як громадська організація — правонаступниця УКК. Спілка продовжує традиції, закладені фундаторами краєзнавчого руху. Важливими результатами її діяльності є зростання ролі краєзнавства в українському суспільстві, зміцнення регіональних осередків та їхній вплив на духовне життя громадськості. Нині це національна всеукраїнська творча спілка, яку з часу її створення і до 12 вересня 2011 року очолював академік НАН України, Герой України Петро Тимофійович Тронько, який зумів не лише відродити краєзнавчий рух, а й зберегти традиції, закладені його попередниками. І сьогодні перед Спілкою стоїть важливе завдання увічнення пам’яті Петра Тронька.

— Що є дороговказом у діяльності сучасної НСКУ, що вона може запропонувати науковцям?

— Сьогодні НСКУ, яка в травні відзначила 87 років діяльності, об’єднує понад дві тисячі професійних дослідників рідного краю. В її складі — чотири академіки та шість членів-кореспондентів НАН України, понад 350 докторів і кандидатів наук, працівники наукових, музейних, бібліотечних, архівних установ і навчальних закладів. Основні напрямки діяльності — історичне, географічне, етнографічне, культурно-мистецьке, освітянське, пам’яткознавче, музеєзнавче, бібліотечне, туристичне краєзнавство, а також культосвітня й видавнича робота, збереження пам’яток історії та культури України.

Цього року Спілка заснувала краєзнавчу Премію імені академіка Петра Тронька НСКУ. Починаючи з 2013 року, її вручатимуть щорічно в липні краєзнавцям за вагомий внесок у вивчення, дослідження та популяризацію історико-культурних і природних багатств рідного краю.

На жаль, 2010 року закінчився термін дії Державної програми розвитку краєзнавства. Важливими результатами її реалізації стали зростання ролі краєзнавства в українському суспільстві, зміцнення регіональних осередків та їхній вплив на духовне життя громадськості, надання Спілці статусу національної. Проте ціла низка конкретних завдань залишилися невирішеними. Саме тому необхідно в найближчій перспективі ініціювати Програми розвитку краєзнавства до 2025 року.

— Сьогодні з’являються численні й різноманітні видання з історії міст та сіл України. Чи Спілка якось відстежує та систематизує ці праці?

— Для нас пріоритетним завданням залишається підготовка енциклопедичного видання «Історія міст і сіл України», яке продовжує розвивати фундаментальний напрямок в українській історіографії. Істориків дедалі більше цікавлять проблеми мікроісторії, історії повсякденності. В Україні не менше ніж п’ятсот міст, чий вік становить понад 300 років. Деякі з них відсвяткували свій тисячолітній ювілей. Проблему літочислення населених пунктів активно досліджують та обговорюють українські вчені, які глибоко вивчають архівні джерела з історії регіонів. Окремою проблемою є зниклі села, яких, починаючи з 1970-х рр., налічується понад 2000. Зберегти духовну пам’ять цих унікальних соціально-культурних поселень — завдання саме краєзнавців.

Сьогодні вже напрацьований значний матеріал. Цікавими є видання «Історія міст і сіл Хмельниччини (за працями Юхима Сіцінського та Миколи Теодоровича)», «Енциклопедія Львова», «Краєзнавці Слобожанщини», розроблено концепцію 10-томної «Історії Галичини» та багато інших. Перед нами стоїть непросте завдання вивчити, узагальнити і скоординувати велику роботу з підготовки наукового загальнонаціонального енциклопедичного видання «Історія міст і сіл України».

Державна програма «Реабілітовані історією», розпочата 1992 року, покликана увічнити пам’ять репресованих громадян, які постраждали від тоталітарного режиму. В усіх областях створено науково-редакційні відділи, співробітниками яких підготовлено персональні картки на близько 700 тисяч безневинно репресованих — за матеріалами архівно-кримінальних справ Державного архіву СБУ й обласних управлінь. Розпочато дослідження архівів МВС України з виявлення депортованих громадян. На сьогоднішній день видано 80 томів цієї серії. Треба сказати, що нічого подібного немає в жодній пострадянській республіці.

Ще один напрям діяльності Спілки — пам’яткоохоронна. Масштабним проектом є «Звід пам’яток історії й культури України». Особливість цього видання — в комплексному підході до дослідження всієї культурної спадщини нашої країни. У нього ввійшли пам’ятки архітектури, археології, науки й техніки, історії, пам’ятні місця, пов’язані з історичними подіями, монументальні пам’ятники. В Україні понад 130 тисяч пам’яток історії та культури, які перебувають під охороною держави. Ця робота активізувала дослідницьку діяльність із виявлення нових пам’яток, уточнення даних про існуючі. Вийшли дві книжки по Києву, підготовлено до видання книжки по Чернігівській, Херсонській областях, місту Севастополю.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

 

ВІД ЧАСІВ СТВОРЕННЯ СПІЛКИ КРАЄЗНАВЦІВ І ДО 12 ВЕРЕСНЯ 2011 РОКУ ЇЇ ОЧОЛЮВАВ ПЕТРО ТИМОФІЙОВИЧ ТРОНЬКО, СВІТЛУ ПАМ’ЯТЬ ЯКОГО ВШАНУВАЛИ ДНЯМИ НА БАЙКОВОМУ ЦВИНТАРІ В КИЄВІ РІДНІ, ДРУЗІ Й ПОСЛІДОВНИКИ

Значну пам’яткоохоронну роботу розгорнуто в усіх регіональних організаціях. Краєзнавці АР Крим опікувалися встановленням охоронних дошок на 78 об’єктах історико-культурної спадщини в регіоні. Члени Спілки брали участь в увічненні місць, пов’язаних з видатними діячами краю. В Обухівському районі на Київщині зусиллями активіста-краєзнавця Анатолія Шафаренка відкрито 67 меморіальних дошок відомим землякам. Традиційними стали щорічні Аркасівські читання в Миколаєві; Кирило-Мефодіївські читання на Вінниччині; Слобожанські, Сумцовські читання на Харківщині; Одеські етнографічні читання та інші…

Загалом члени НСКУ лише за останні три роки видали понад тисячу наукових, науково-популярних і документальних книжок з краєзнавчої тематики. Серед пріоритетних завдань — і формування цифрової бібліотеки краєзнавчої літератури. А для упорядкування зібраної інформації перед виданням «Історії міст і сіл України» плануємо використати можливості Вікіпедії. Спільна робота над цим проектом — одне з головних положень меморандуму про співпрацю з ГО «Вікімедіа Україна», який було нещодавно підписано.

— Які ще заходи проводить Спілка? Адже краєзнавство — це не лише наука, а й широкий громадський рух…

— Дієвою формою залучення широкої громадськості до проблем збереження історико-культурної спадщини України стали науково-краєзнавчі експедиції. Такі виїзди на місця були здійснені в 2009 — 2012 роках на Полтавщину, Львівщину, Чернігівщину, Дніпропетровщину, Запоріжжя, Херсонщину, Кіровоградщину та Донеччину. В рамках експедицій проводяться тематичні круглі столи, наукові наради та консультації з провідними фахівцями, розглядаються проблеми збереження духовної та матеріальної культурної спадщини України

Наприклад, у червні минулого року НСКУ здійснила науково-краєзнавчу експедицію, присвячену 300-річчю Олешківської Січі (1711—1728 рр.). У ній взяли участь провідні вчені-історики, представники органів державної влади та місцевого самоврядування, викладачі, вчителі, музеєзнавці, краєзнавці, громадські діячі з Києва, Дніпропетровська, Запоріжжя, Херсона, Цюрупинська. Метою цього заходу було привернення уваги суспільства до славних сторінок української історії. Експедиція охопила острів Хортицю, Кам’янську та Олешківську Січі.

Нові проекти НСКУ пов’язані з розвитком музейної справи України. 27 жовтня 2010 року в с. Халеп’є на Обухівщині з ініціативи краєзнавців, за підтримки НСКУ і за участю Роланда Франка, постав Літературний музей Івана Франка на Дніпрі. Нині започатковано культурологічний проект «Музейні скарби України», де планують створити хронікально-документальну відеогалерею музейних колекцій України. Мета — відтворити історію українського музейництва ХІХ — ХХ стст.

Також краєзнавці брали участь у створенні Музею-садиби В’ячеслава Липинського в Затурцях на Волині, Музею історії Луцького братства в Луцьку, Етнографічного музею на історичному факультеті Миколаївського національного університету ім. В.О.Сухомлинського, Музею Визвольної боротьби у Львові спільно з Всеукраїнським фондом імені Олеся Гончара та родиною Героя України академіка Петра Тронька — його Меморіального музею в Києві та багатьох інших.

Також краєзнавці плідно співпрацюють із туристичними навчальними закладами та організаціями, розробляються екскурсійні маршрути. Наприклад, співробітники Центру краєзнавства Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна розробили 25 етнічних туристичних маршрутів Харковом, а в Сумах краєзнавці здійснили змістовні екскурсії «Шляхами Конотопської слави» тощо.

Поширення набуває й зелений туризм. Позитивний приклад — «Соколиний хутір» на Чернігівщині, де зусиллями члена НСКУ Миколи Черепа на п’яти гектарах розмістився краєзнавчий музей з етнографічними та історичними колекціями. На хуторі відзначають традиційні українські свята, урочистості та проводять етнофестивалі. Туристичне краєзнавство має великі перспективи в Україні, і, на наш погляд, його потенціал досі не розкрито.

— Яким чином ви залучаєте молодь до краєзнавчого руху, чим зацікавлюєте її?

— Президія Спілки започаткувала роботу з підготовки навчального посібника «Основи краєзнавства» для студентів. До його написання залучено відомих вчених, педагогів, фахівців з краєзнавства Києва, Луцька, Чернігова, Харкова, Кам’янця-Подільського. Поява такого підручника є нагальною потребою освітянського краєзнавства і сприятиме новому поштовху краєзнавчих досліджень.

Заповідь «Шануй минуле свого народу, своїх предків» мусить бути реалізована у вигляді обов’язкових предметів у школах, середніх та вищих навчальних закладах так само, як і створення там низових осередків НСКУ. Можна подумати над організацією дитячо-юнацької спілки зі схожим призначенням.

Також слід активно залучати молодіжні організації, товариства різних напрямів до всеукраїнських акцій та програм на зразок «Пам’ять втрачених сіл», «Збережемо тую славу» та інших.

— Чи маєте зв’язок з аналогічними організаціями інших країн світу, можливо, спільні заходи?

— Багато років триває співпраця НСКУ зі Спілкою краєзнавців Росії, почесним головою якої є відомий вчений Сігурд Шмідт. Минулого року ми вручили йому Грамоту Верховної Ради України за активну наукову та громадську співпрацю з українськими краєзнавцями. Неодноразово члени Спілки були учасниками краєзнавчих форумів у Росії.

Тісні контакти підтримуємо і з колегами із Польщі та Чехії. Зацікавлені у співпраці з нами краєзнавці Білорусі. Члени Київської міської організації НСКУ організували екскурсійні поїздки студентів Гельсінського університету із Фінляндії до Полтави, Одеси, Криму. Херсонська організація налагодила зв’язки з Ягеллонським університетом у Кракові та Південно-Східним інститутом у Перемишлі. Спільно з Генеральним Консульством Румунії одеські краєзнавці проводять змістовні науково-просвітницькі заходи. А Київська обласна організація встановила творчі контакти з Євразійським університетом ім. Гумільова в Астані, з Державним Ермітажем та Російським музеєм у Санкт-Петербурзі.

— Як поширюєте інформацію про діяльність Спілки?

— НСКУ спільно з Інститутом історії України НАН України видає науковий журнал «Краєзнавство», який виходить щоквартально й висвітлює важливі питання українського краєзнавства. За сприяння Василя Устименка, дослідника Чернігівщини, журнал з 2010 року поширюється в усі класичні університети, обласні бібліотеки, музеї та архіви України. Свої друковані органи мають і регіональні краєзнавчі організації.

Також важливим засобом інформації про діяльність Спілки є наш інтернет-сайт — nsku.org.ua.

— Які можете назвати перепони у краєзнавчій роботі? Вони визначаються глобальними чи локальними чинниками?

— Сучасні методологічні прориви, стрімке поширення авангардних дослідницьких методик у соціогуманітарних науках, новомодних концепцій, що претендують на універсалізм, відводять краєзнавству периферійне місце і штучно нівелюють його статус і роль у науковому осягненні минулого й в інших сферах діяльності, зокрема інформаційно-освітній, виховній, пам’яткоохоронній, музейній та інших.

Очевидно, без інтелектуального штурму, системних інноваційних зусиль тут не обійтися. На часі — спеціальна дискусія про перспективи краєзнавства, його вузлові теоретичні проблеми, історико-філософський та інтерпретаційний потенціал. Лише на цій базі можна створити висококваліфіковані методичні розробки, які міститимуть як виважені й апробовані теоретичні положення, так і практичні рекомендації.

Сьогодні важливо вивести діяльність місцевих ланок НСКУ на якісно новий рівень. Зважаючи на урізноманітнення пізнавальних можливостей та інтересів людей, особливо молоді, слід осучаснити форми роботи в цьому середовищі, аби залучити нових, творчих, небайдужих ентузіастів до наших лав.

— Як зацікавити й об’єднати людей спільною справою, «прищепити» їм любов до рідного краю?

— Нині, коли кризовий стан суспільної свідомості дійшов до критичної позначки, саме краєзнавство може зацікавити й об’єднати широкі верстви населення потрібною, осмисленою справою.

Краєзнавство — це міждисциплінарний комплекс знань, який належить і до сфери науки, і до сфери громадської діяльності. Важливо, щоб цей подвійний статус не знижував, а примножував його потенціал. Масовість не повинна бути перешкодою науковості. Накопичення масиву корисних відомостей має, зрештою, дати ефект переходу з екстенсивного стану в інтенсивний.

Залучення до співпраці нових ентузіастів розширює можливості не лише обміну інформацією, а й використання нових, нетрадиційних форм роботи (інтернет-конференцій, реалізації проектів у Вікіпедії тощо). Інтеграція в соціальні мережі створить додатковий інструментарій впливу на потенційних майбутніх краєзнавців.

Визначаючи перспективи подальшого розвитку краєзнавчого руху, ми хочемо сконцентрувати головні ініціативи в Державній програмі з розвитку краєзнавства до 2025 року.

— Що ви хочете включити в цю програму, за якими напрямками роботи бачите перспективи?

— Сьогодні назріла потреба у створенні за підтримки НАН України науково-дослідного Інституту краєзнавства, який буде здійснювати методологічне забезпечення краєзнавчих студій, систематизацію й теоретичне осмислення емпіричних знань, реалізацію всеукраїнських науково-видавничих проектів тощо.

Я переконаний, що сфера дії краєзнавства перебуває у площині державної ідеології та політики пам’яті. Тому існує необхідність предметного визначення «зон взаємодії» НСКУ з державними органами в пам’яткоохоронній галузі, змістовного наповнення колективної історичної пам’яті, креативних просвітницьких та виховних акціях.

НСКУ планує домогтися внесення до Державного класифікатора професії «краєзнавець», на державному рівні запровадити День краєзнавця та почесного звання «Заслужений краєзнавець України».

РОКОВИНИ З ДНЯ УПОКОЄННЯ ПЕТРА ТИМОФІЙОВИЧА ТРОНЬКА

РОКОВИНИ З ДНЯ УПОКОЄННЯ ПЕ...

12 вересня 2012 року виповнюється рік з дня смерті ученого-історика, державного і громадського діяча, академіка Національної академії наук України (1978), заслуженого діяча науки і техніки України (1990), Героя України (2000) –  Петра Тимофійовича ТРОНЬКА.

Із здобуттям Україною незалежності Петро Тимофійович зосередився на науковій, науково-просвітницькій та науково-організаційній діяльності, а також захисті і відтворенні пам’яток історії і культури. Будучи Головою комісії з відтворення визначних пам’яток історії і культури при Президентові України та Всеукраїнського фонду з відтворення історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара, доклав чимало зусиль для справи відтворення духовних святинь народу. Результатом такої плідної діяльності стало відновлення Михайлівського Золотоверхого та Успенського соборів.

В цей день біля могили покійного на Байковому кладовищі у м. Києві зібралися родичі та друзі Петра Тимофійовича для того, щоб помолитися за упокій його душі.

З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА заупокійну панахиду очолив намісник Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря єпископ Вишгородський АГАПІТ.

Після завершення панахиди владика АГАПІТ також звершив чин освячення надмогильного пам’ятника.

Вічна пам’ять рабу Божому Петру.

Джерело: Михайлівський золотоверхий монастир

 

У столиці – новий пам’ятник.

На центральній алеї Байкового цвинтаря встановили стелу громадському діячеві та історику Петрові Троньку, який помер торік на 98-му році. Вшанувати його пам’ять прийшло більше двох сотень людей. Переважно – науковці. Священики відправили панахиду, а близькі пана Тронька ділилися спогадами. Саме вчений ініціював створення етнографічного музею у Пироговому та музею Сковороди. З його легкої руки видали серію книг про жертв політичних репресій. Петро Тронько заповідав не ставити йому після смерті погруддя, а лише надгробок з українського граніту – і без портрета.

Микола Тронько, племінник Петра Тронька:

Він був надзвичайно скромною людиною, для нього була скромність в тому відношенні, що він хотів людині зробить добро.

Джерело: Перший національний

 

На Байковому кладовищі в Києві відкрили пам’ятник Герою України, видатному українському історику, почесному доктору і професору 12 вищих навчальних закладів України, академіку НАНУ, державному і громадському діячеві, почесному головному редактору журналу «Пам’ятки України» Петрові Тимофійовичу Троньку.
Вшанувати пам’ять Петра Тронька на кладовище прийшли близько 250 представників центральної влади і регіонів, діячів науки, культури і мистецтва. У жалобній панахиді взяли участь і представники Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, для яких Петро Тронько був людиною добре знаною.
Він відомий кожному, як незмінний Голова правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. О.Гончара, осередок якого багато років перебуває на території Заповідника у корпусі №20 . Тісна співпраця із Заповідником розпочалася ще у 1998 р., коли Петро Тимофійович приймав активну участь у наукових дискусіях як Член журі відкритого конкурсу на проект влаштування фундаментів Успенського собору Києво-Печерської лаври, а потім з усією притаманною йому енергією, разом з очолюваним ним фондом розпочав збір кошті в на відбудову головної святині лаври – Успенського собору.
Петро Тронько був незмінним членом Редакційної ради збірника наукових праць «Лаврський альманах».
З 2003 року Петро Тимофійович був членом наглядової ради Києво-Печерського заповідника, радів за кожну нову відкриту музейну експозицію, організовану та проведену наукову конференцію, вихід у світ нового музейного наукового видання. З відходом у вічність Петра Тимофійовича Тронька українська спільнота втратила певну епоху в історії української науки та культури, але сьогодні, через рік після його кончини, ми впевнені у тому що ті зерна, посіяні ним у справі збереження культурної спадщини, проростають. Його справа продовжує жити у його послідовниках, його учнях.
Нагадаємо, Петро Тимофійович Тронько помер 12 вересня 2011 року у Києві на 97-му році життя. Похований на Байковому кладовищі.
 
 
 
Пам’ятник видатному історику, державному і громадському діячу, почесному громадянину Харкова та Харківської області Петрові Троньку відкрили сьогодні, 12 вересня, на Байковому цвинтарі в Києві.
Щоб ушанувати пам’ять Петра Тронька, на кладовищі зібралися близько 250 представників центральної влади і регіонів, діячів науки, культури і мистецтва. У траурній панахиді, зокрема, узяв участь ректор Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна Віль Бакіров. Від Харківської міської ради, Харківського міського голови Геннадія Кернеса, Харківської облдержадмістрації до пам’ятника поклали квіти.

Нагадаємо, Петро Тимофійович Тронько помер на 97-му році життя 12 вересня 2011 року.

 

Стартував фотоконкурс ″Вікі любить пам′ятки″

Стартував фотоконкурс

До 30 вересня триватиме міжнародний фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки 2012». Мета цього конкурсу – зібрати фотографії усіх пам’яток культурної спадщини світу і розмістити ці світлини у Вікіпедії – вільній енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони користувачів.

Конкурс був заснований 2010 року нідерландськими редакторами вікіпедії, які запропонували своїм співвітчизникам сфотографувати 50 тисяч пам’яток культурної спадщини Нідерландів. Ідея мала неабиякий успіх – нідерландська Вікіпедія поповнилася 12 тисячами чудових фотографій і наступного року вже 18 країн вирішили наслідувати нідерландський приклад, зібравши загалом понад 5 тисяч учасників, які завантажили понад 168 тисяч фотографій. Усі вони були розміщені в статтях Вікіпедії різними мовами світу.

Україна бере участь у конкурсі “Вікі любить пам’ятки” вперше. Організатор конкурсу – громадська організація “Вікімедіа Україна” підготувала перелік із 30 тисяч пам’яток культурної спадщини України, серед яких і всевітньовідомі – Софія Київська, Києво-Печерська Лавра тощо, і маловідомі, але не менш привабливі – дерев’яні церкви, палаци й садиби, помешкання видатних діячів минулого, меморіали. Найбільше таких пам’яток вдалося зібрати у Києві, Львові та Одесі. Офіційним партнером фотоконкурсу “Вікі любить пам’ятки 2012” в Україні є Національна спілка краєзнавців України. Наші представники візьмуть участь у роботі журі конкурсу.

6 вересня на Вікісховище була завантажена 1000-на фотографія української пам’ятки. На ній зображено місток у парку садиби фон Мекк, що у Браїлові (Вінницька область). В цьому парку тричі зупинявся Петро Ілліч Чайковський, щоправда за відсутності хазяйки маєтку – допомагаючи композиторові, меценатка жодного разу не наважилась на особисту зустріч.
Напередодні ввечері, 5 вересня, згідно даних статистичного сервера, Україна увійшла в першу десятку країн за кількістю завантажених фотографій на конкурсі “Вікі любить пам’ятки”, витіснивши з першої десятки нідерландців – ініціаторів конкурсу. Вдало проходить конкурс і у наших сусідів-слов’ян. Польща вийшла на друге місце (на цей час у них 3638 фотографій), поступаючись лише Іспанії, а Росія також завантажила свою 1000-у фотографію, посідаючи 9-е місце.
З приємністю відмітимо, що активні учасники представляють різні куточки України – від Карпатських гір до берегів Чорного моря, завдяки чому колекція українських пам’яток кожного дня стає все більш різноманітною і захоплюючою. Запрошуємо усіх патріотів рідного краю надсилати нам якомога більше фотографій, разом ми складемо захоплюючий фотопортрет нашої Батьківщини, який надихатиме на великі справи.
Взяти участь у конкурсі може кожен охочий. Для цього слід зареєструватися у Вікісховищі – одному із сестринських проектів Вікіпедії, знайти пам’ятки в своєму районі, сфотографувати їх і завантажити з 1 по 30 вересня. Автори найкращих фотографій, а також учасники, які сфотографували найбільшу кількість пам’яток будуть нагороджені призами, а 10 фотографій, які відбере національне журі, будуть номіновані на другий тур конкурсу, який визначить міжнародних переможців. Фотовиставка робіт-переможців конкурсу планується в листопаді цього року в приміщенні освітньої корпорації “Майстер-Клас”.

Детальніша інформація та новини публікуються на офіційному сайті конкурсу – wlm.org.ua.

Пам?яті Григорія Гуртового

Григорій Гуртовий

1 вересня 2012 року після важкої хвороби відійшов у вічність видатний український музеєзнавець, історик-краєзнавець, засновник Торчинського історичного музею  Григорій Олександрович Гуртовий.

Народився Григорій Олександрович на Запоріжжі у хліборобській родині, предки якої були козаками і старшинами Самарської та інших паланок Запорізької Січі. Пережив Голод 1933-го в рідному селі Корніївці, яке на третину вимерло.

Під час Другої світової війни три роки перебував в одному із концтаборів у Німеччині. На Волинь пригнав уже другий, повоєний голод. Тут не тільки пустив міцне коріння, обзавівся сім’єю, однодумцями, друзями, а й разом із Торчинським музеєм підняв на своїх плечах велетенський пласт історії, яку, за його ж зізнанням, відчуває живою, у переплетінні людських доль і характерів.

У 19571960 роках з його ініціативи у смт Торчині Луцького району створено перший на Волині історико-краєзнавчий музей на громадських засадах, яким він завідував від першого експоната, першої екскурсії і до останнього дня свого земного життя.

Г.О. Гуртовий – член Національної спілки краєзнавців України, Заслужений працівник культури України, автор численних краєзнавчих статей і монографій, нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеня, «За мужність», є лауреатом обласних премій ім. Миколи Куделі та «Одержимість», був обраний почесним професором у галузі історії Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Також був нагороджений титулом «Людина року 2009 на Волині».

Президія Правління Національної спілки краєзнавців України глибоко сумує з приводу відходу у вічність відомого українського історика, краєзнавця, громадського діяча Григорія Гуртового і висловлює співчуття родині покійного.