Василя Густі і Франциска Ерфана щиро вітають краєзнавці області, усі творчі працівники з нагоди вручення їм 17 квітня обласних премій 2013 року. Премії і дипломи лауреата вручено в обласній державній адміністрації на підставі рішення обласного комітету з присудження премій у галузі літератури і мистецтва за 2013 рік.

У галузі літератури премію імені Федора Потушняка присуджено члену правління ЗОО НСКУ, голові Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України Василю Густі та Юрію Балезі, Христині Кериті, Олександру Гаврошу і Олександрі Ігнатович.

В. П. Густі удостоєний високої нагороди за збірку поезій «Полин гіркий, полин солодкий», що вийшла у світ в Ужгороді у 2012 році. Як відомо, одним із ініціаторів присудження літературної премії імені Федорв Потушняка Василю Петровичу Густі виступила Закарпатська обласна організація Національної спілки краєзнавців України.

У галузі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва премію імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі присуджено члену ЗОО НСКУ Франциску Ерфану, директору Художнього музею ім. Й. Бокшая, а також Юрію Сяркевичу, Антону Шепі, Віталію Григор?єву, Михайлу Ходаничу, Василю Роману, Василю Сочці, Вікторії Кузьмі, Роману Пилипу, Людмилі Біксей, Галині Риковій і Олені Приходько.

***

Полин гіркий, полин солодкий

Зимовий день такий короткий,

Немов улітку звабна ніч.

Полин гіркий, полин солодкий

Летів літам моїм навстріч.

Судьби недремне пильне око

Усе узріло, як не раз

В мої роки, у мої кроки

Полинна гіркота вплелась.

Дитинних літ розчарування

І юності нестерпний біль,

Як гіркотою розставання

Життєва била заметіль.

Не раз тяжким полинним болем

Душа зривалась до ридань,

Бо грози градом били поле:

Мої труди і мій талан.

Усе ішло уперемішку…

Все пережить нема снаги –

І горді плини й злі насмішки,

І раптом зниклі береги.

О праведні життєві жорна,

Бо істина таки збулась.

Вона, як зірка неповторна,

В тих круговертях збереглась.

Мені явилась в ніч зимову,

Осяявши життєвий плин:

Не нарікай в думках і слові

На той, що у судьбі, полин.

Хоч він – гіркий. Та він – солодкий.

Інакше як би до пуття

В зимовий день такий короткий

Ти цінувати міг життя ?

***

Не пишу

Ні вірші,

Ні пісні,

Ні повісті.

Я просто

На папері

Залишаю

Відбитки

Своєї совісті.

1968 р.

***

Вже ліс береться багрецем

Раптово, мовби і незчувся.

Отак до осені лицем

І я, нарешті, повернувся.

Стоїть замислена гора.

Не шелесне лісова гуща.

Задуматись прийшла пора

Над вічним всім і над минущим.

***

Над померлою бабою Анною

Діти і внуки молились.

Потім її одридали,

Потім нажитим ділились.

Все рахувалося потім.

Всі, виявляється, знали,

Скільки горняток водиці

Їй перед смертю подали.

Хто їй підносив пігулку,

Хто уночі не міг спати,

Хто натомився смертельно

Смерті її чекати.

Сльози уже не лилися

Нестримними ручаями.

Не звалися родичі більше

Ні сестрами ні братами.

Густі В. П. Полин гіркий, полин солодкий. Поезії. – Ужгород: Карпати, 2012. – 274 с.

С.6-8, 12, 133.

Голова ЗОО НСКУ М. В. Делеган