5 травня 2016 року в конференц-залі Державного архіву Кіровоградської області відбулася презентація книги «Переможці» краєзнавця Івана Петренка.
З плином часу, коли очевидців і безпосередніх учасників подій Другої світової війни, спогади яких є унікальним джерелом знань про тогочасні події, серед живих залишається все менше, надзвичайно важливою постає проблема зібрання і збереження спогадів тих і спогадів про тих, хто брав участь у страшних подіях війни. Таке завдання поставив перед собою й Іван Данилович Петренко, упорядник книги «Переможці». Презентацію книги провели до Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Іван Данилович Петренко — головний архівіст Державного архіву Кіровоградської області, історик-краєзнавець, член Національної спілки краєзнавців України, заслужений працівник культури України, почесний краєзнавець України, почесний краєзнавець Кіровоградщини.
Його книга увійшла до серії «Архівні документи свідчать», яку започатковано бібліотекою видання «Між Бугом і Дніпром. Науково-краєзнавчий вісник Центральної України». У книзі «Переможці» на основі архівних документів увічнюється пам’ять про учасників бойових дій у Другій світовій війні. Книга присвячена тим людям, які пройшли війну і залишились живими та повернулися додому. Автор вважає несправедливим, що ці люди тихо покидають наш світ, а разом з ними зникає і пам’ять. «Вони перемогли війну і відбудували країну. Такі два величезні випробування випали на їхню долю» — говорить краєзнавець.
Ідея книги виникла ще 11 років тому і розвивалася дуже довго: років дев’ять–десять. І.В.Петренко розповідає про події, які спонукали його до створення книги: «У 2005 році відбувався процес вручення державних нагород учасникам бойових дій, ветеранам війни. За пропозицією президента кожному рядовому, сержанту тоді вручали орден за заслуги ІІІ ступеня, офіцерам — орден Богдана Хмельницького. Оскільки вік більшості тих, хто мав бути нагородженим, був поважний, ми не могли зібрати всіх і урочисто вручити, тому виробили такий алгоритм дій: ішли до кожного ветерана особисто додому і там вручали. Реакція на це вручення була дуже несподівана і дуже парадоксальна: одні плакали, інші казали: «Краще б ви яду мені принесли», кидали цю нагороду на стіл, казали: «Навіщо вона мені?». І відвідуючи багатьох таких ветеранів, вбираючи в себе всі їхні старечі проблеми, їхню немічність, я прийшов до висновку, що все таки за життя, на останніх так би мовити етапах життя, вони не були пошановані як слід. Ті ордени їм потрібні були у молодому віці. Ветерану наприкінці життя потрібен спокій, тепло, увага ближніх. І в той час, поки вони були живі, зародилася думка зібрати про кожного з них по можливості хоч коротенькі відомості і вмістити їх у книгу. І саме це буде не фейкова чи ефемерна пам’ять, це буда реальна пам’ять про людину. Вони пішли вже з цього життя, а книга, будемо вірити, проживе ще набагато довше за цих людей».
У книзі вміщено імена, прізвища та короткі відомості про майже три тисячі ветеранів, учасників Другої світової війни. Вона обмежується лише Олександрівським районом і присвячена тим, хто народився і проживав тут. Коментуючи це, автор називає себе егоїстом, бо ж сам є уродженцем Олександрівського району, так само як і його батько, який свого часу побував на війні, та фото з яким уміщено на задній частині обкладинки.
Джерелами книги слугували найрізноманітніші з доступних матеріали, великий масив документів Державного архіву Кіровоградської області, де мова йшла про партизан різної категорії: і учасників партизанського руху, і підпілля. Крім того, використовувалися облікові картки військовослужбовців райвійськкомату. Багато інформації було взято з преси, посильну допомогу також надала Олександрівська районна ветеранська організація. Краєзнавець ділиться: «Великий жаль бере, що значна частина документів не увійшла до книги, оскільки вони банальним способом були знищені, спалені чи десь залиті водою. Облікові картки всіх учасників бойових дій до 1915 року народження просто знищені».
У своїй книзі автор порівнює ставлення до ветеранів війни за радянського часу зі ставленням до комахи, роздавленої людською ногою. Ніхто не буде цікавитись долею тієї комахи. Так само не цікавились і долею тих людей. Тож зараз дуже важливо зібрати і увіковічнити пам’ять про них. «Ми дуже часто говоримо про героїв, які полягли, а тих, хто поряд із нами зустрічається в буденному житті, якось часто минали своєю увагою. Саме ця книга — це повага і шана тим, хто ще поряд з нами» — говорить Олег Бабенко, директор Державного архіву області, голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України.
«Велика біль за покоління тих людей, яке відходить, які віддали абсолютно все своє життя, здоров’я для того, щоб цю країну захистити, а потім відбудувати. Людина відійде в інші світи, але віриться, що ця книга збережеться і стане надбанням їхніх дітей, внуків та й наступних поколінь» — сподівається І.В.Петренко.
На презентації книги були присутні колеги Івана Даниловича, студенти, краєзнавці, науковці, представники Кіровоградської обласної унiверсальної наукової бiблiотеки iм.Д.I.Чижевського. Екземпляр книги буде передано в Національний музей історії України у Другій світовій війні, інші — розійдуться по бібліотеках. Електронна версія буде доступною на сайті обласної бібліотеки імені Чижевського. На жаль, знайти книгу на полицях магазинів не зможемо, адже тираж надзвичайно низький.
Також до Дня пам’яті та примирення, 71-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, паралельно з презентацією книги «Переможці» відбулася презентація добірки архівних документів і матеріалів «Листи війни». Тут були представлені і солдатські трикутники, і листи з неволі молоді, яка була депортована до Німеччині, і листи тих фронтовиків, які ділилися радістю перемоги зі своїми ближніми, втішаючи їх, що незабаром повернуться додому.
Марина Коломієць