Президент Словацької Республіки 1999-2004 років Рудольф Шустер, який не уявляє своє життя без постійних подорожей у різні регіони світу, 11 березня нинішнього року відвідав закарпатське село Колочаву, що розлого розкинулося у горах Міжгірського району, привертаючи до себе увагу захоплюючою історією, легендами та численними музеями і пам?ятниками.

     Характерною рисою останнього десятиріччя села є постійне зростання чисельності туристів, у тому числі іноземних.  Відомого політичного і громадського діяча, другого президента Словаччини, Голову Словацької Національної Ради (1989-1990 рр.) у музеї-скансені «Старе село» приймали народний депутат України V-VI скликань, член Правління Національної спілки краєзнавців України Станіслав Михайлович Аржевітін, краєзнавці та досвідчені екскурсоводи. Його візит цілком відповідає принципу періоду перебування на посаді президента, коли він робив усе, щоб відповідати іміджу «народного президента». Тоді він нерідко відвідував заводи, надавав допомогу покинутим дітям-сиротам, щонеділі їздив із Братислави до Кошице і назад у звичайному вагоні звичайного поїзда. І нині він приваблює своїми скромністю, доброзичли- вістю, високою ерудицією та нестримною енергетикою, сучасністю.

     Високого гостя глибоко вразив масштабний, колоритний, багатий цікавими та унікальними експонатами сільський приватний музейний комплекс, про що він говорив із неприхованим захопленням. Солідний рівень історико-краєзнавчої роботи засвідчили театралізовані сценки із життя закарпатців минулих століть, де в ролях відомих історичних героїв виступали місцеві  краєзнавці в автентич- них костюмах. В приміщеннях головних садиб скансену перед Рудольфом Шустером демонстрували своє вміння перевтілюватися в героїв минулих часів актори-аматори. Зокрема, в єврейській корчмі Гершко Вольфа, що збереглася з 20-30-років минулого століття, його вітав беров – голова села, а в кав?ярні Івана Ольбрахта, класика чеської літератури, – Микола Шугай, якого він описав у відомому романі «Микола Шугай, разбійник». У кожній садибі гостя частували  місцевими стравами. Рудольф Шустер ознайомився також із музеєм та погруддям Івана Ольбрахта (справжнє прізвище – Каміл Земан), що розташовані у центрі села.

      Р. Шустер змінив графік свого перебування в колочавському музейному комплексі і замість попередньо передбаченої години поринув у історію самобутнього життя близького йому населення Закарпаття на цілих півдня. Як відомо, до обрання президентом Словацької Республіки, він був мером міста Кошице (неподалік якого народився – в містечку Медзев у  сімї лісоруба), що за 100 кілометрів від обласного центру Закарпаття. Традиційно все побачене та почуте екс-президент Словацької Республіки особисто знімав на власну відеокамеру. За його словами, зібрані матеріали він планує використати для підготовки книжки про Закарпаття, що у 1919-1939 роках входило до складу Чехословацької Республіки.

     Приємно вражений побаченим і почутим, Р. Шустер, який добре знає музей- ну справу, висловив думку, що колочавський музейний комплекс, творцем якого є С. М. Аржевітін, сповна може конкурувати з аналогічними державними музеями. Таке дбайливе і творче  ставлення до історичної спадщини свого народу заслуговує на особливу повагу і схвалення, заявив він. Напередодні він також побував у Національному природному парку «Синевр», на Синевирському озері, ознайомився із збереженими експонатами колишнього унікального музею лісосплаву (нині фактично зруйнованого), реабілітаційним центром бурих ведмедів.

      Рудольф Шустер, який 4 січня 2013 року відзначив своє 79 – річчя,  незважа- ючи на солідний вік, активно подорожує по світу і захоплюється художньою фотографією, колекціонуючи фото, насамперед природи, найрізноманітніших куточків світу. Контактуючи з місцевими жителями, як зазначав він у одному з інтерв’ю, Шустер знайомиться з такими місцями, до яких звичайний турист і не мріє потрапити. Цікавиться кіно і культурою. Фотосправою захоплюється з дитинства, беручи спочатку фотоапарат у сусіда. З кінокамерою працює з 1957 року. Фотоапарат  – супутник у всіх у всіх його  поїздках. Він створив навіть власний приватний музей авіації та фотоапаратури, першим експонатом якого стала саморобна фотокамера його батька. У музеї зібрано потужний фонд – 19 президентських і королівських літаків: Володимира Путіна (він ще літає), Жака Ширака, Джорджа Буша, Йоганнеса Рау, президента Китаю, Швейцарії … Найдорожчий, за раритетністю – китайський, виготовлений за радянською технологією. Американці, за словами Р. Шустера, за китайський літак пропонували взамін десять своїх… Вартість транспортування літака для Китаю становила 150 тисяч доларів. А на  семидесятиріччя тодішній президент України Л. Д. Кучма подарував йому справжню южмашівську ракету, яку він просив у президента України під час перебування на відомому заводі. Музей, переданий екс-президентом у власність держави,  продовжує поповнюватися унікальними експонатами. Він автор багатьох книг, радіо- і телеспектаклів, сценарист, член Спілки письменників Словаччини. Зокрема, результатом поїздок до Бразилії у 2001 році стали фотовиставка, книга «Більше, ніж сон» та сім документальних фільмів. Подорож до Бразилії мала ще й символічний характер – Рудольф Шустер повторив маршрут свого батька. Перша книга «Ультиматум» перекладена на вісім мов, у тому числі на українську.  На черзі  наступна книга, про Закарпаття.

М. В. Делеган, кандидат історичних наук, голова Закарпатської обласної організації Національної спілки краєзнавців України.