Останнім часом на Макарівщині відбулося багато різних заходів. Однією із значущих подій історико-краєзнавчого життя стала наукова конференція «Магдебурзьке право на Київщині: історія та люди».

Виходячи із завдань відродження історичної пам’яті, збереження духовної та культурної спадщини народу, Національна спілка краєзнавців України, зокрема, її обласна організація, організували і провели цю наукову конференцію. Вже за кількістю учасників вона стала безпрецедентною для району подією, адже свої дослідження підготували і познайомили з ними всіх присутніх фахівці-історики, які представляли Cпілку краєзнавців, Національний університет ім. Т.Г.Шевченка, Інститут історії НАН України, Інститут джерелознавства і археографії, Товариство охорони пам’яток історії та культури. Та й назва історико-краєзнавчої конференції говорить сама за себе: «Магдебурзьке право на Київщині. Історія та люди». Присвячена вона була 430-річчю надання Магдебурзького права містечку Бишеву.

З вітальним словом до гостей, запрошених мешканців Бишева та вчителів історії Макарівського району виступили заступник голови Макарівської райдержадміністрації О.М. Гуменюк та виконуюча обов’язки голови відділу освіти В.М. Савченко, які побажали плідної роботи конференції. Сільський голова О.О. Мірошкін від імені бишівської громади сказав теплі слова в адрес почесних гостей та подякував членам оргкомітету за організацію такого краєзнавчого заходу.

Вчителі, учні Бишівської загальноосвітньої школи також раді були приймати учасників наукової конференції, яка проходила в актовому залі школи. Прикрашений він був державним прапором України, прапорами Макарівського району та, власне, Бишева. Присутні могли ознайомитись з матеріалами краєзнавчої роботи, яка проводиться в школі, а також виставкою літератури з історії рідного краю. Путівники, довідники,  книги, фотоальбоми люб’язно надані з фондів шкільної та сільської бібліотек.

Лейтмотивом не тільки початку, а й усій конференції стала пісня про Бишів, вже затверджена як гімн села, у чудовому виконанні його автора, Людмили Мірошкіної на музику Юрія Кромбета:

« Пишається здавен козацька слава,

Видніються відомі вітрові млини,

Вертається з минулого мій Бишів –

Живих легенд його святі сини».

Так, повертаються з минулого наші міста, села, їхня історія, а через неї промовляють до нас і наші предки. Адже ніколи, за жодних обставин, чи-то в мирний період, чи в роки воєнного лихоліття, коли ставилось питання існування нашого народу, не переривалась безкінечна лінія духовного зв’язку між поколіннями. Навіть звернення, а тим паче повернення до забутих, маловідомих сторінок нашого буття і дає нам ту наснагу, завдяки якій відчуваєш себе достойним і гордим серед інших народів. А збереження пам’яток, – то наш синівський обов’язок перед прийдешніми поколіннями.

Про це і говорила у своєму виступі заступник голови КОО УТОПІК Н.І. Булаєвська, звертаючись до учасників конференції: «Мені дуже подобається, що тут люди так люблять свій край, своє село. І що Змієві вали, які до сьогодні ще не досить досліджені, і мало хто із сучасної молоді знає, що це взагалі таке, в цьому селі дослідили і бережуть. А ще склали такий прекрасний гімн».

Розпочав конференцію і вів її роботу професор Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, голова Київської обласної організації НСКУ Г.П. Савченко, який доклав чимало зусиль до її організації та проведення.

Хотілося зупинитися на самій темі конференції, розповісти про Магдебурзьке право, його історію. Адже науковці досліджували деякі аспекти, пов’язані з впровадженням цього права в Київському воєводстві Речі Посполитої. Магдебурзьке право виникло в Німеччині у 12 ст. і надавало містам і містечкам певне самоврядування, власний суд, земельну власність, чи збереження її за містом та звільнення від деяких феодальних повинностей. Неабияку роль відігравав і той факт, що таке управління враховувало місцеві звичаї і традиції. Відтак це не могло не позначитися на економічному і культурному розвитку регіонів. Міста, яким було надано це право, вже мали певну вигоду хоча б тому, що отримували свого владного захисника. Але й покладали на себе певні обов’язки перед державними органами: своєчасну сплату податків, військові зобов’язання. З часом, з деякими змінами, Магдебурзьке право поширилось і на землі Центрально-Східної Європи.

Ключовим на конференції був виступ кандидата історичних наук Наталії Білоус, яка займається дослідженням історії Київщини 16-17 ст., зокрема, й Магдебурзьким правом. Вона відмітила, зокрема, що приватновласницькі міста, які отримали це право, окрім дозволу на створення органів місцевого самоврядування, мали змогу будувати ще й деякі містечкові споруди На жаль, дуже мало таких містечок (очевидно й Бишів), не отримали права мати міську печатку та герб. Відносно самого магдебурзького права в Бишеві, пані Наталія констатувала, що Бишеву «пощастило», оскільки містечко одне з перших у Київському воєводстві двічі отримувало такі привілеї. 13 лютого 1581 року польський король Стефан Баторій на сеймі у Варшаві надав Магдебурзьке право, а 1 червня 1616 р. король Зигмунт III підтвердив його. Ці привілеї отримані завдяки власникам Бишева Харлінським (родом з Любельського воєводства, Польща). Саме під час правління та володарювання цих шляхтичів, Бишів почав зростати економічно, бо привілеями встановлювались на рік два ярмарки, звільненими від усіляких на те податків і недільні торги.

Ось уривок з епохального для Бишева документу: «Иж мы на причинунекоторых Пановъ Рад наших на сойме нинешнем при нась будучих, а особливо маючи бачєньє на заслуги урожоного Щастного Харлинського, подкоморого земли Киевсъкое в именью его власном в повете Киевском лежачом местечьку Бышеве,, которое он там ново осажати почал для лацвийшого и лепшого запоможеня подданных его мещанъ там в том мєстечку оседаючих, з ласки нашоє королєвскоє надаемы и установямы право майдеборское тым способом и обычаем, яко в месте нашом Киевском».

Під час конференції були підняті й інші, не менш актуальні питання минувшини краю, досліджені й опрацьовані вченими із залученням великої джерельної та архівної бази. Серед таких, заняття київського населення у другій половині XVII століття, діяльність київського магістрату та проблеми початкового датування населених пунктів нашого району. Значущим з цього приводу є і висвітлення методологічних підходів до проблеми управління територіями в контексті регіоналістики. В ході конференції цікавими й пізнавальними для її учасників були дослідження з історії Магдебурзького права Василькова, Білої Церкви та інших міст Київщини.

Про історію реставрації чи не єдиного в Україні пам’ятника, колони магдебурзького права в Києві, якому нараховується вже більше двохсот років, розповіла відомий архітектор-реставратор І.М. Малакова.

Несподіванкою для усіх присутніх стали виступи художнього колективу Бишівського сільського Будинку культури народного самодіяльного ансамблю «Любисток» та цьогорічного переможця «Червоної Рути», співака-фольклориста з сусіднього села Фасова Олексія Зайця. Гості були вражені майстерним виконанням українських пісень.

У межах історико-краєзнавчої конференції проведені й деякі інші заходи. В першу чергу, зустріч зі старшокласниками. Викладачі Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка познайомили майбутніх абітурієнтів з одним із найстаріших вищих навчальних закладів нашої країни, коротко розповіли про історію його створення та традиції ВУЗу, зі стін якого вийшли відомі вчені, політики, діячі культури. Та запросили після закінчення школи вступати та продовжувати навчання в столичному університеті. Думаю, такі і подібні зустрічі допоможуть молоді у виборі своєї життєвої дороги, майбутньої професії.

Але родзинкою стала зустріч учнів старших класів та деяких вчителів з Головою фонду імені Івана Гончара Роландом Франком. У своєму виступі внук великого Каменяра хвилююче розповів учнівській молоді про трьох синів та дочку Івана Яковича, своїх дядьків, їх непросту долю, особливо в період репресій. Поділився планами щодо створення музею Івана Франка в м. Києві, жваво спілкувався з учнями. Такі зустрічі, безумовно, залишаться в душі, адже молодій людині не менш важливо дізнатись, як складається життєвий шлях і як його в майбутньому їм же торувати.

Після закінчення виступів учасники і гості конференції відвідали експозиції історико-краєзнавчого музею, що створений і діє при Бишівській школі ось уже більше двадцяти років. У експозиціях музею представлені важливі віхи не тільки з історії Бишева і Макарівщини, а, мабуть, усієї України. Але то окрема тема.

Учасники конференції подякували всім, хто долучився до його створення, збирання експонатів та матеріалів, оформлення експозицій музею, як і за ту велику пошуково-дослідницьку, краєзнавчу роботу, що проводиться в Бишеві. У своїх відгуках науковці зауважили, що зібранню вже давно затісно у двох шкільних кімнатах і воно має бути розміщене в більшому, пристосованому для цього приміщенні. Директор школи і сільський голова з розумінням поставились до цієї пропозиції.

Громада Бишева одностайно висловила надію на подальшу співпрацю з Національною спілкою краєзнавців України. Це, без сумніву, допоможе в усвідомленні історичної минувшини, відповідальності за себе, людей, що оточують, а заодно і за ту місцевість, в якій живемо. Адже кожен населений пункт – це частина життєпису нашого народу.

Валерій Обухівський,

вчитель-методист історії Бишівської загальноосвітньої школи,

член НСКУ

17 грудня 2011 р. у м. Києві, в приміщенні Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, відбулися щорічні збори членів громадської організації «Вікімедіа Україна», яка опікується розвитком здебільшого україномовного розділу всесвітньої вільної онлайн-енциклопедії Вікіпедії, а також сестринських Вікі-проектів. На зборах було обрано новий склад керівних органів «Вікімедіа Україна».

На них було заслухано звіт Правління організації. В ньому зазначалося, що в 2011 році було значно активізовано діяльність ГО «Вікімедіа Україна», зокрема, вперше взято участь у «Форумі видавців» у Львові, в рамках якого було проведено першу Вікіконференцію українських вікіпедистів. Організацією було ініційовано переведення Вікіекспедицій з метою фотографування важливих об’єктів у кожному населеному пункті, який відвідують учасники вікіекспедицій, отримання інформації про нього задля підвищення якості статей в українській Вікіпедії про населенні пункти України. Учасники вікіекспедицій вже встигли відвідати понад 100 населених пунктів України та Молдови.
У звіті Правління відзначено й участь «Вікімедіа Україна» у міжнародному проекті видання книги «Марія Склодовська-Кюрі у Вікіпедії», яка вийшла друком до 10-ї річниці польськомовного розділу Вікіпедії.
На зборах було обрано новий склад керівних органів «Вікімедіа Україна». Головою Правління організації обрали відомого київського краєзнавця та громадського діяча, Відповідального секретаря Київської обласної організації НСКУ Євгена Букета (http://uk.wikipedia.org/wiki/Букет_Євген_Васильович), а виконавчим директором – Юрія Пероганича (http://uk.wikipedia.org/wiki/Пероганич_Юрій_Йосипович). Зазначимо, що особи, обрані до керівних органів організації, входять до числа найактивніших редакторів української Вікіпедії.
Також на зборах були затверджені основні напрями діяльності організації на наступний рік, які базуються на попередніх. Організація має продовжувати реалізацію вже започаткованих проектів. Прийнято до опрацювання ряд нових ідей, які мають перетворитися на окремі проекти. Одними з масштабніших подій в житті «Вікімедіа Україна» та української вікі-спільноти у 2012 році мають стати вікіеспедиції з розширенням їх локалізації на всю Україну та проведення другої вікіконференції з запрошенням іноземних гостей.

Довідка. «Вікімедіа Україна» (http://ua.wikimedia.org/wiki/Вікімедіа_Україна) – неприбуткова громадська організація, створена 2009 року, яка є регіональним відділенням Wikimedia Foundation, Inc., що опікується рядом вільних Інтернет-проектів, найвідомішим з яких є Вікіпедія. Метою організації є популяризація і сприяння діяльності цих проектів українською мовою, а також усіма іншими мовами національних меншин, які проживають в Україні. Одним з головних завдань організації є збір коштів(http://ua.wikimedia.org/wiki/donate) для на утримання і розвиток Вікіпедії. Організація наразі нараховує 29 членів-волонтерів з Києва, Донецька, Харкова, Львова та ін. міст України.

За матеріалами інформаціного агенства Regionews

У п’ятницю, 16 грудня в селі Бишів Макарівського району, що на Київщині відбудеться наукова історико-краєзнавча конференція “Магдебурзьке право на Київщині: історія та люди” до 430-річчя надання Магдебурзького права Бишеву.

Третя українська Вікіекспедиція відбулася. Представники ГО “Вікімедіа Україна” та Київської обласної організації Національної спілки краєзнавців України відвідали місто обласного підпорядкування на Київщині – Васильків.

Експедиція розпочалася у Василькові біля готелю «Ярославна» о 10:00. Спочатку учасники оглянули центральну площу міста. О 10:30 відбулася зустріч учасників експедиції, яку очолював виконавчий директор українського представництва фонду “Вікімедіа” Юрій Йосипович Пероганич, з міським головою Василькова Сергієм Григоровичем Іващенком, заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Олексієм Юрійовичем Шекерою, керівником справами виконавчого комітету Васильківської міської ради Віктором Павловичем Шевченком і головним редактором міської газети “Тисячолітній Васильків” Станіславом Дмитровичем Яценком.

Міський голова С.Г. Іващенко розповів, зокрема, що наступного року за підтримки міської ради планується видати книжку про фортифікаційні споруди міста Василькова, а також буде виділено кошти на реставрацію будинку декабристів, у якому розмістять історико-краєзнавчий музей.

Після завершення зустрічі у супроводі голови Васильківського міського осередку НСКУ Олександра Івановича Бабича члени делегації відвідали Васильківський історико-краєзнавчий музей, який поки що перебуває в приміщенні Будинку культури, а також заплановані об’єкти: дитинець, посад, оборонну лінію кінця 16 — середини 18 століття, Собор Антонія та Феодосія, штаб дев’ятого гусарського київського полку тощо. Частково було реалізовано завдання, які поставили перед учасниками поїздки інші користувачі Вікіпедії. Зокрема, сфотографовано всі християнські храми, річку Стугну, залізничну станцію “Васильків ІІ” тощо. На жаль, зафіксувати ще більше завадив нетиповий для зими сильний дощ, який розпочався у Василькові близько 14:30. Тож, учасники третьої української Вікіекспедиції вирішили повертатися до Києва.

Традиційно відзняті фотоматеріали (а зроблено цього разу кілька сотень світлин) буде розміщено у Вікісховищі для ілюстрування статей Вікіпедії на умовах ліцензії CC-BY-SA 3.0 Unported.

Проте, головна мета експедиції – привернути увагу громадськості до археологічних пам’яток міста. На території сучасного міста Василькова дуже добре збереглися рештки земляних фортифікаційних споруд (валів) домонгольської доби (кінця Х – початку ХІ ст.), зокрема дитинця (стан збереженості – близько 75 %) та посаду (стан збереженості – 55-60 %).

Васильківський дитинець мав свою унікальну особливість. Його вал був зведений у вигляді підкови: південно-західна частина дитинця була захищена вертикально викладеною сирцевою кладкою висотою 9-10 метрів. До неї й примикав вал дитинця із заходу та сходу. Як зазначав відомий археолог, дослідник старожитностей Василькова Ю. М. Малєєв, в даному випадку був застосований принципово новий спосіб будівництва оборонних укріплень, не відомий раніше у військовому зодчестві.

У місті збереглися також рештки земляних валів, збудованих наприкінці XVI ст., після надання Василькову 1586 р. Магдебурзького права (стан збереженості – близько 20 %) та земляні редути першої половини XVIII ст. (стан збереженості – близько 20 %).

Домонгольський Василев-Васильків займав центральне місце в постугнянській оборонній лінії, зведеній князем Володимиром Святославичем. Місто відігравало важливе значення в історії Київської Русі та Київщини. Василев-Васильків належав до найбільших міст кінця Х ст. – 1240 р. Так, площа Києва становила – 360-380 га, Галича та Чернігова – по 250 га, Володимира на Клязьмі – 200 га, Василева-Василькова – 160 га, Новгорода – 150 га. Інші відомі міста, в порівнянні з Василевом-Васильковом, були значно меншими за своєю площею (Білгород – понад 100 га, Переяславль – 100 га, Вишгород – понад 80 га, Полоцьк – 80 га, Суздаль – близько 70 га, Смоленськ – 70 га). Інші міста мали значно меншу площу.

Проте археологічно територія домонгольського Василева-Василькова практично не  досліджена. Археологічні розкопки другої половини ХХ – початку ХХІ ст. носили лише характер розвідок і описів.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. (№ 928) “Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”, на території м. Василькова знаходиться унікальна пам’ятка історії та археології “Городище літописного міста Василева (ІХ століття до нашої ери – ІV століття, ІХ-ХІІІ століття)” (реєстраційний номер пам’ятки історії 100006-Н). Проте, настільки відомо, межі історико-охоронної зони не визначені (!) Це може сприяти руйнуванню валів дитинця та посаду.

Рештки Васильківської фортеці кінця XVI ст. взагалі не розглядаються як пам’ятка історії, археології та військової фортифікації. Хоча Ю. М. Малєєв неодноразово вказував на унікальність цієї пам’ятки, величезну історичну цінність, на необхідність її дослідження та музеєфікації. Ця пам’ятка не внесена до переліку Кабміну та навколо неї не визначені межі охоронної зони.

Нині необхідно провести широкомасштабні археологічні дослідження території дитинця, посаду та території міста XVI-XVII століть, а в перспективі – перетворити його в один із важливих історико-туристичних центрів України, наукову базу для вивчення історії України різних періодів, історії фортифікації, історії Церкви, етнографії тощо, створити на території давнього городища музей під відкритим небом.