“Де шумів сосновий бір”

6 DSC0119120 жовтня 2015 року в актовій залі Борівської школи І–ІІІ ступенів Фастівського району Київської області відбулася презентація книги “Де шумів сосновий бір”, упорядником якої є Зоя Вікторівна Чередниченко, вчитель української мови та літератури, учитель вищої категорії, вчитель-методист, “Відмінник освіти України”, член Київської обласної організації Фастівського міськрайонного осередку Національної спілки краєзнавців України.

Привітати Зою Вікторівну з довгоочікуваним виданням прийшли голова селищної ради Анатолій Франчук, спонсор видання Віктор М’ялик, адміністратор сайту “Борова орг”, член НСКУ Андрій Гладченко, краєзнавці Фастівщини, представники Фастівського державного музею, Фастівського районного еколого-етнографічного центру, колеги, учні та небайдужі до історії борівчани.

Премії імені Михайла Сікорського вручено втретє

пхм13 жовтня в актовій залі Переяслав-Хмельницького педагогічного університету ім. Григорія Сковороди відбувся четвертий Всеукраїнський історико-культурологічний форум «Сікорські читання». Стало вже доброю традицією проводити цей захід в день народження великого музейника, Героя України Михайла Сікорського. Співзасновниками форуму є Національна спілка краєзнавців України, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, а також громадська культурно-просвітницька організація «Переяславський Скарб».
Цьогорічний культурологічний форум зібрав яскраву плеяду учасників. У складі делегації Національної спілки краєзнавців України (НСКУ) його відвідали голова спілки Олександр Реєнт, його заступник Руслана Маньковська, відповідальний секретар Володимир Дмитрук, член президії і голова Київської обласної організації НСКУ Григорій Савченко. Гостями зібрання були заступник голови КОДА Дмитро Христюк, член Національної спілки журналістів України Людмила Мех, краєзнавець-меценат Михайло Гич. На форум завітало чимало колишніх та діючих працівників Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» – друзів та колег Михайла Сікорського.
З вітальними словами до учасників форуму звернулися ректор вишу, академік Національної академії наук України Віктор Коцур, заступник голови КОДА Дмитро Христюк, генеральний директор НІЕЗ “Переяслав” Олексій Лукашевич, минулорічні лауреати премії Михайла Сікорського: Борис Войцехівський та Микола Махінчук, міський голова Тарас Костін.
Основною подією урочистої частини форуму стало третє за ліком вручення премій імені Михайла Сікорського Національної спілки краєзнавців України – за вагомий внесок у дослідження і збереження культурної спадщини України та розвиток музейної справи. Цього року її отримали вчитель історії Сакунівської школи Недригайлівського району на Сумщині Петро Коцур (посмертно), соратниця Михайла Сікорського, головний хранитель фондів заповідника у 1976-1984 роках Олена Юзвікова, директор Фастівського державного краєзнавчого музею Тетяна Неліна, дослідник археологічних пам’яток Переяславщини, кандидат історичних наук Олександр Колибенко, член президії Волинської обласної організації НСКУ, директор районного комунального краєзнавчого музею Олександр Остапюк і заслужений юрист України, краєзнавець, меценат Михайло Гич. Премії вручав голова НСКУ Олександр Реєнт. По завершенні урочистої частини відбулося розширене засідання президії правління НСКУ, на якому розглядалися питання про діяльність спілки в 2015 році, вручення членських квитків новим її членам. Під час засідання відбулася презентація краєзнавчих видань навчально-наукового центру усної історії Переяслав-Хмельницького університету. Заслухали на ньому і дві доповіді. Одна присвячена Михайлу Сікорському – «Інтелектуальний портрет краєзнавця», інша – «Село Єрківці на Переяславщині в краєзнавчих дослідженнях та джерелах».
Форум продовжить свою роботу у п’ятницю, 16 жовтня, засіданням круглого столу. Тема його – «Краєзнавство Переяславщини: дослідження, проблеми, постаті».

За ініціативою Національної спілки краєзнавців України в Києві з’явилася вулиця Академіка Петра Тронька

Київрада на засіданні в четвер, 8 жовтня, перейменувала 19 вулиць та провулків і дала назви трьом новим вулицям.

Так, вулицю з проектною назвою Житлова (Печерський район) назвали іменем Кахи Бендукідзе, безіменний проїзд від вул. Академіка Заболотного до Національного музею народної архітектури та побуту України назвали вул. Академіка Петра Тронька (Голосіївський район), вулицю з проектною назвою 19 км Житомирського шосе (від Житомирського шосе до кінця забудови) найменували вулицею Оборони Києва (Святошинський район), повідомляється на сайті Київради.

Вулиці Калінінградській у Солом’янському районі повернено історичну назву. Тепер це вулиця Гладківська.

Серед решти вулиць, які перейменували, варто виділити нову назву вул. Марини Раскової в Дніпровському районі. Тепер це вулиця Євгена Сверстюка.

На Хортиці відкрили меморіальну дошку «хрещеному батьку» Музею історії запорозького козацтва

DSC03390До меморіальних дошок “хрещених батьків” Музею історії запорозького козацтва Миколі Киценку і Степану Кириченку на будівлі музею додалася дошка третьому засновнику – Петру Троньку, яку урочисто відкрили 8 жовтня. Нагадаємо, що є там і дошка відомому досліднику запорозького козацтва Дмитру Яворницькому.
– Петру Тронько цього року виповнилося б сто років, до слова, до сторіччя він не дожив лише чотири роки, – розповідає “Індустріалці” завідувач філією “Кам’янська Січ” Національного заповідника “Хортиця”, екс-заступник генерального директора заповідника (з 2005 по 2010 рік), відповідальний секретар Запорізької обласної організації Національної Спілки краєзнавців України Сергій Сурченко. – Обласна організація Спілки краєзнавців і заповідник “Хортиця” вийшли з ініціативою увічнити пам’ять Петра Тимофійовича.
Видатна людина! Герой України, академік, він воював і був у пошані і в радянські часи, і при цій владі. Я двічі бачив його в Києві, але особисто спілкуватися з ним не довелося.

Микола Киценко обіймав посаду заступника голови Запорізького облвиконкому, а Степан Кириченко очолював там управління культури. Вони були “штовхачами” цієї справи – увічнення пам’яті запорозьких козаків. Коли Петро Тимофійович – а він був заступником голови Ради Міністрів УРСР – приїхав сюди, вони висловили йому цю ідею. І Тронько, відповідно, в Києві проштовхував її через Петра Шелеста та інших секретарів ЦК Компартії України. Завдяки цим людям у нас і відкрився цей музей, та й заснований заповідник “Хортиця”.

Рішення про створення заповідника було прийнято 50 років тому. Там передбачалося створення Музею історії запорозького козацтва та етнографічного комплексу. Але в 1973 році почалася боротьба з українським буржуазним націоналізмом і цю ідею поховали. А музей все-таки почали будувати. Будували більше 10 років і відкрили в 1983 році. Його назвали Музеєм історії міста Запоріжжя і він був філією обласного краєзнавчого музею. А свою нинішню назву отримав в 1991 році.

Вітальну адресу від голови НСКУ Олександра Реєнта зачитав член Правління Спілки Євген Букет. На відкриття приїхав і автор меморіальної дошки, скульптор, громадський діяч і меценат Микола Шакін з Харкова.

– Петро Тронько – наш земляк, він родом з Харківської області, – каже “Індустріалці” Микола Іванович. – Над бронзовою меморіальною дошкою працювали я і харківські скульптори Олександр Демченко та Василь Семенюк.
Студентом я ходив на його лекції з краєзнавства. Петро Тимофійович був спокійною людиною, виважено приймав рішення. І було видно, що жив не для себе, а відданий народу, постійно в роботі. Із заслуг Петра Тронька варто також відзначити, що він – головний редактор 26-томника “Історія міст і сіл Української РСР”.P1310345

За матеріалами http://iz.com.ua

«Рідний край над Здвижень-рікою. Дві Великі Перемоги»

ridnii_krai_33Під такою назвою побачила світ книжка брусилівського краєзнавця Володимира Святненка, в якій представлено найбільш значущі події в історії Брусилівського району Житомирської області упродовж 1941—1991 років. Це видання є заключним у краєзнавчій трилогії «Рідний край над Здвижень-рікою» — ґрунтовного дослідження історії рідного краю, що не має аналогів у сучасній українській краєзнавчо-історичній літературі.

Книжка «…Дві Великі Перемоги» складається з трьох частин. Перша охоплює період німецько-радянської війни. У ній представлені як документальні факти, так і свідчення очевидців про бойові дії на території Брусилівщини, про життя людей під час окупації сіл фашистськими загарбниками, про долю остарбайтерів, а також про героїзм земляків на фронтах Другої світової війни. Друга частина присвячена життю мешканців Здвижень-краю в часи післявоєнної відбудови. У третій ідеться про історію сіл Брусилівського району в останній період існування радянської економічної та політичної системи, який отримав назву Застій.

Власне, книжка, як і вся трилогія, закінчується 1991 роком — роком здобуття Україною незалежності.

Під час написання книжки автор використав велику кількість опублікованих збірників документів і матеріалів, досі невідомі архівні фонди України, газетно-журнальну періодику, фотодокументи, листування та свідчення очевидців тих подій, розповіді старожилів. Він не оминув своєю увагою історію деяких сіл сучасних Коростишівського та Попільнянського районів Житомирської області, які в той час були адміністративно пов’язані з Брусилівщиною. Книжка не тільки цікава та змістовна, але й добре художньо оформлена — в твердій кольоровій обкладинці. Вона містить 472 сторінки тексту, 324 світлини, в ній подаються відомості про понад 3000 людей.

У передньому слові доктор фізико-математичних наук, професор Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова Юрій Архипович Пасічник зазначає, що автор подає події Другої світової війни без ідеологічних забарвлень і номенклатурних штампів, розвінчує деякі міфи радянської комуністичної пропаганди архівними документами, підкріплюючи їх свідченнями очевидців. З особливою повагою він пише про своїх земляків, які загинули на фронтах німецько-радянської війни та у фашистському полоні, а також про тих, хто героєм повернувся з тієї страшної війни, але чиї подвиги й героїчні вчинки свідомо чи несвідомо замовчувалися. Канву цієї частини книжки найкраще передають слова Вольтера: «Перед живими ми в боргу увагою, перед мертвими — лише правдою».

Для читачів старшого покоління книжка «…Дві Великі Перемоги» дозволить подумки поринути у тривожне воєнне дитинство та у важку післявоєнну юність, сповнену надій і сподівань, по-новому «пережити» атмосферу 70-х і 80-х років, а також згадати людей, з якими доля зводила їх на життєвих дорогах. Для молодих людей вона повинна стати настільним підручником, адже щоб по-справжньому любити свій рідний край, необхідно знати його історію. Бо, як писав світоч української культури Іван Огієнко, «Немає в людини нічого милішого над свою Батьківщину, над свою рідну землю. Де хто народився, де провів свої безтурботні дитячі роки, до тієї землі прив’язується усією душею своєю на ціле життя, а хто буває відірветься від своєї рідної землі, той мріє завжди про неї, про святість найбільшу».

Видання книжки «Рідний край над Здвижень-рікою. Дві Великі Перемоги» стало можливим завдяки благодійній допомозі меценатів, справжніх патріотів рідного краю: голови громадської організації «Рідний дім — Брусилівщина» Володимира Васильовича Габенця, голови Брусилівської районної організації політичної партії ВО «Свобода» Михайла Дмитровича Козара, голови Житомирської обласної організації політичної партії ВО «Свобода» Сидора Васильовича Кізіна, підприємців Анатолія Анатолійовича Дорогіна, Василя Васильовича Черкасенка, Валерія Васильовича Слободенюка, Василя Миколайовича Балибердіна, пенсіонера Михайла Олександровича Венглінського.

Детальніше про книжку читайте в Інтернеті на сторінці:

http://www.brusilov.org.ua/Knyga/knyga_3.php