Привітання до 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні
Голови НСКУ Героя України Петра ТРОНЬКА
Дорогі ветерани! Дорогі учасники краєзнавчого руху України!
На благословенну українську землю прийшов 65 День Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
Великою ціною дісталась нам Перемога – мільйонами життів співвітчизників. По всій Україні тисячі і тисячі братських могил, де покоїться прах воїнів-визволителів України від фашистського ярма. Немає жодного куточка України, де б не височіли у скорботі пам’ятники загиблим у війні. Вдячні нащадки визволителів, внуки і правнуки, краєзнавці в усіх містах і селах України проводлять велику роботу по збереженню та догляду за цими меморіальними пам’ятками історії, доносять до нинішніх поколінь правду про війну.
Про воєнне лихоліття багато ще не сказано. Ще не одному поколінню краєзнавців-дослідників, ученим-історикам треба вивчати унікальні архіви воєнної історії, записувати свідчення учасників-фронтовиків, котрих з кожним роком все менше і менше.
Я сам війну знаю не по розповідях інших. В 1941-1943 рр. воював на фронті. Брав участь в обороні Києва, Харкова, Ростова, Сталінграда, у визволенні Донбасу. 6 листопада 1943 року на світанку був визволений Київ. А десь о десятій ранку разом з маршалом Георгієм Жуковим, Микитою Хрущовим, представниками української інтелігенції – Миколою Бажаном, Олександром Довженком та іншими я був на Хрещатику, біля пам’ятників Тарасу Шевченку і Богдану Хмельницькому. Бачив палаючий червоний корпус Київського університету, біль і сльози на очах многостраждальних киян. Таке не забувається…
Нам належить активно поповнювати експозиції краєзнавчих, меморіальних музеїв, особливо воєнного періоду, донести „Книгу пам’яті” до найвіддаленіших куточків української землі. У кожному селі, у кожному місті є герої війни, фронтовики – учасники бойових фронтів і тилу, учасники трудового фронту, партизани, підпільники, військовополонені і в’язні фашистських концтаборів, діти війни. Своїм чорним крилом війна зачепила не одне покоління українців. Їх особисті спогади, фронтові листи, особисті документи та речі ветеранів – це найцінніші знахідки краєзнавців для наступних поколінь.
У війні Україна втратила не лише колосальні об’єкти народного господарства, екноміку, мільйонні людські ресурси. Війна забрала цвіт української нації. І нам довелось десятиліттями відновлювати втрачене. Але неможливо повернути з небуття мільйони українців, тілами яких заслана не лише ураїнська земля, а й вся Європа. Завдання краєзнавців – не припиняти пошуки безвісті зниклих у горнилі найстрашнішої війни. Поки не поховані останки останнього солдата – війна не закінчилась.
Моє особливе звернення до молоді – нашого майбутнього. Збережімо нашу пам’ять і вдячність перед тими, хто ризикуючи найдорожчим – життям, приніс нам довгожданну Перемогу. Жодна братська могила в Україні, поодинокі поховання воїнів не повинні залишитись поза увагою краєзнавців та місцевої влади. До них ніколи не повинна зарости народна стежина.
Вічна шана Героям! Вічна шана живим!
Зі святом вас, дорогі співвітчизники! Зі святом, яке визначимо хід історії і майбутнє України.
З Днем Великої Перемоги!