7-8 жовтня 2010 року Національна спілка краєзнавців України провела науково-краєзнавчу експедицію «Світові пам’ятки сакральної архітектури Львівщини: проблеми збереження». Увага до цієї теми викликана вкрай незадовільним станом збереженості більшості унікальних пам’яток саме дерев’яної архітектури західного регіону України. І намаганням їх зберегти. Вчені та краєзнавці вирішили привернути більшу увагу державних органів та широкої громадськості до занепаду української сакральної дерев’яної архітектури, спонукаючи їх до рішучіших дій.
Сьомого жовтня науково-краєзнавчий «десант» вирушив у терен. Шеф-гідом виступав голова правління Львівської обласної організації НСКУ, в. о. директора Інституту краєзнавства ім. І. Крип’якевича НАН України Микола Литвин. Фахово коментували побачене й решта учасників експедиції – член правління НСКУ, заступник голови правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара, внук Великого Каменяра 78-річний Роланд Франко, відповідальний секретар НСКУ Руслана Маньковська, доценти Львівського національного університету Дмитро Каднічанський та Алла Середяк, викладач Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша Роксоляна Загайська, працівники Львівського краєзнавчого центру «Паломник» при Фонді св. Володимира Адріяна Огорчак та Галина Умблат, методист Львівського центру творчості дітей та юнацтва Галичини Ольга Артеменко.
Знайомство зі львівськими дивовижами розпочалося з Городоччини. Тут проходить природна межа між Яворівським та Жовківським районами. Це Розточчя – Головний європейський вододіл, що розділяє басейни рік Полтви та Верещиці, що несуть свої води до Балтійського і Чорного морів. Звісно, краєзнавці зробили коротку зупинку і в цьому унікальному місці Передкарпаття.
Оминаючи зарослі лісами схили Розточчя – тутешні Брюховичі завжди вважали зеленими легенями Львова – члени експедиції дісталися жовківського Крехова. Око не могли не порадувати тутешні Василіанський монастир св. Миколая XVII ст., дерев’яна церква св. Параскеви та збудована 2002 року копія старої дерев’яної Преображенської церкви. Зелена металочерепиця на церкві св. Параскеви все ж добряче псує цілісне враження від гармонійного сакрального артефакту XVIII століття.
Шкода, але учасникам експедиції, серед іншого, так і не вдалося помилуватися перлиною дерев’яної архітектури XVI століття в с. Воля Висоцька – церквою Св. арх. Михайла.
Тим часом у самій Жовкві ми мали насолоду помилуватися екс- та інтер’єром церкви Святої Трійці (1720). У 1970-х роках її було відреставровано і віддано у користування музею. Після 1991-го було передано спочатку православній, а потім греко-католицькій громаді. Нещодавно храм було знову відреставровано, тому його вигляд і стан пречудові.
Хотілося чимдовше роздивлятися й забудову історичної Ринкової площі (нині – жовківська пл. Вічева) із замком 1594 року, костелом Св. Лаврентія (XVII ст.), Василіанським та Домініканським монастирями. Однак час спливав невпинно, і ми таки дісталися Потелича з його церквою Зіслання Св. Духа.
Здобуте ним ще 1498 року магдебурзьке право гармонійно поєднується з найстарішою будовою міста, ба – найстарішою дерев’яною церквою України. (Три дерев’яні церкви стояли тут уже на зорі ХХ ст.). Храм Зіслання Св. Духа вразив одночасно з двох боків – своїм древнім вмістом і ступенем руйнації. Ці вигнуті досередини стіни із змитими негодою розписами, ці шпарини між колодами, нашвидкуруч прикриті де картоном, де скотчем…
Естетичним дисонансом стало відвідання розміщеного неподалік церкви Зіслання Св. Духа кладовища німецьких вояків, які полягли в ІІ Cвітовій війні, зі збудованою при вході каплицею. Чому? – питали ми себе, спостерігаючи аж таку прірву в ставленні двох держав до своєї пам’яті. Хоч архітектурної, хоч поминально-монументальної…
Неоднозначні враження учасників експедиції стали нагодою запросити місцевих фахівців та представників влади поспілкуватися. Зустрілися ми наступного дня в Львівському історичному музеї. Користуючись гостинністю господарів, за «круглим столом» обговорили доволі широкий спектр питань дерев’яної сакральної архітектури Львівщини.
Поважний кворум учасників засвідчив серйозне ставлення до теми зустрічі. До місцями доволі гострої розмови, зокрема, приєдналися директор Львівської національної галереї Борис Возницький, президент Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS) Микола Яковина, заступник голови правління Фонду збереження архітектурних пам’яток імені О. Гончара Роланд Франко, голова правління Львівської обласної організації НСКУ Микола Литвин, провідний науковий спеціаліст «Укрзахідпроектреставрація» Василь Слободян, доцент Львівського національного університету ім. І. Франка Дмитро Каднічанський, начальник управління культурної спадщини Львівської ОДА Василь Івановський, начальник управління культури Львівської ОДА Галина Дорощук, начальник відділу у справах національностей та релігій Львівської ОДА Роман Кураш, начальник відділу державного пожежного нагляду Головного управління МНС у Львівській області Олег Демідонт.
Шкода, однак нікого із представників духовенства, до якого учасники «круглого столу» апелювали доволі часто, на зустрічі не було. А жаль: учені і краєзнавці зібралися не критикувати всіх і вся, а виробляти конструктив.
Заявлений формат засідання не вимагав ухвалення офіційних документів. Однак учасники не могли собі дозволити обмежитися формальною «озвучкою» існуючих проблем. Було прийнято ухвалу, якою, зокрема, президії НСКУ доручено підготувати звернення до Президента України про затвердження Національної програми зі збереження і охорони сакральних пам’яток дерев’яної архітектури України. Нею, серед іншого, планується передбачити завершення інвентаризації дерев’яних церков в Україні та на українських етнічних землях. Опісля буде складено уніфікований індивідуальний пам’яткоохоронний документ.
А ще такою програмою передбачені ремонтно-реставраційні та консерваційні роботи сакральних дерев’яних споруд, їх стінопису та ікон лише із залученням фахівців. Чималу вагу, на переконання учасників форуму, також має бути надано сигнально-охоронним та протипожежним заходам.
Не обійтися й без державної підтримки в розробці номінаційного досьє для спільного подання Польщі та України унікальних дерев’яних церков Карпатського регіону до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. НСКУ підтримає ініціативу своєї Львівської обласної організації почати роботи зі створення районних громадських комісій, які контролюватимуть й інспектуватимуть дії місцевої влади. А Мінкульттуризму України та Державна служба туризму і курортів мають глибше проникнутися справою внесення унікальних сакральних пам’яток дерев’яної архітектури України до туристичних маршрутів, забезпечивши раціональне використання та охорону цих об’єктів.
Докладнішу розповідь про перебіг експедиції можна прочитати дещо згодом.
Власна інформація