Як же звикли ми щось до чогось „приурочувати”!  Замість просто сісти в електричку і найближчого погожого уїк-енду гайнути пізнавати світ зблизька – столичні краєзнавці чекали якоїсь нагоди.

Дочекалися. І не просто гарної днини – уродженець села Пустовійти, що на Миронівщині Київської області, заступник директора Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Сергій ГАЛЬЧЕНКО, чудова людина і давній друг нашої Спілки просто запросив колег до своєї малої батьківщини. Співорганізатором краєзнавчого „десанту” на Миронівщину був і почесний громадянин села, письменник Олесь ДОВГИЙ.

Передовсім ми поклали квіти до відкритого 4 роки тому пам’ятника Великому Каменяреві, 154-у річницю від дня народження котрого тільки-но відзначили. Ще не так давно у селі діяв колгосп саме імені Івана Франка, тож для багатьох місцевих він не лише всеукраїнський поетичний геній.

20 років тому в селі відкрито і пам’ятник жертвам сталінізму 1933-1937 років. Свіжі квіти на його граніті говорять, що пам’ять односельців про чорні роки не куца. Вклонилися праху загиблих пустовійтівців і ми.

А далі вже вволю милуватися неповторними краєвидами та спілкуватися з милими селянами. „Ходоки” від НСКУ виявили в Пустовійтах навіть кілька дивовиж. Приміром, оцінили унікальний як для сучасного села вітряк: побудований майже 110 років тому, він донині меле ­- правда, не без допомоги електроструму. Дорогого варта і місцева церква Іоанна Богослова Київського Патріархату. Зведена майже двадцять років тому, вона служить надійним духовним прихистком не лише для пустовійтівців, а й столичних жителів: тут людно. Протоієрей Іван Наливайко – між іншим, незмінний поводир парафіян з часу зведення храму – розповів нам, що жодна пара, котра тут вінчалася, не розлучилася. А молоді батьки охоче хрестять у храмі своїх немовлят…

Зазирніть у цей мальовничий куточок Київщини – і ви напевно не пожалкуєте.

Власна інформація