29 квітня 2015 року Національна спілка краєзнавців України провела експедицію «Історико-краєзнавча спадщина Фастівщини». Участь у ній взяли Олександр Петрович Реєнт – голова НСКУ, заступник директора Інституту історії НАН України, член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук; Руслана Вікторівна Маньковська – заступник голови, член Президії правління НСКУ, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук, доцент; Григорій Петрович Савченко – голова Київської обласної організації, член правління НСКУ, професор Київського Національного університету ім. Т. Шевченка, кандидат історичних наук, а також краєзнавці – члени Київської обласної та Київської міської організацій, Фастівського міськрайонного осередку НСКУ.

Спочатку експедиція відвідала Меморіальний музей-садибу співака І. С. Козловського у с. Мар’янівка, який очолює Олександра Петрівна Сомова. Музей-садиба видатного співака, великого тенора ХХ ст. потопає в різнобарв’ї квітів, поряд розкинувся парк з перехрестям алей, спланований Іваном Семеновичем.

Потім краєзнавці оглянули заповідні території «Переп’ятове поле» – кургани “Переп’ятиха” та “Переп’ят”, почули краєзнавчі розвідки про перебування Т. Г. Шевченка на Фастівщині.

Стародавні кургани між селами Фастівцем та Мар’янівкою – наочне підтвердження легенди про загибель київського князя Переп’ята та його дружини Переп’ятихи, які під час загрози Києву в нічній битві не розпізнали один одного, прийнявши війська за ворогів.

Під час розкопок кургану “Переп’ят” 1846 року до складу археологічної комісії був зарахований членом-співробітником з художніх і малярських справ поет і художник Т. Г. Шевченко. Деякий час він жив у с. Фастівець, буваючи і в м. Фастові, про що свідчать його малюнки-начерки. Записував тут він від селян пісні про ватажків народних повстань, перекази та легенди про минуле Фастівщини.

Фастівщина лишила у серці поета помітний слід, адже вже скоро згадає він цей край у своїх творах “Лілея”, “Чернець”, “Швачка” тощо, в сам Фастів назве “славним містом”.

На Залізничному вокзалі м. Фастова учасники експедиції відвідали Громадський музей-вагон “Музей колесах”, директором якого є член НСКУ Едуард Адольфович Мондзелевський.

Станція Фастів – важливий стратегічний вузол Південно-Західної залізниці. Від неї в чотирьох напрямках розходяться залізничні шляхи.

Тут, на коліях станції біля вокзалу, далекого 1918 року у вагоні (модель якого представлена для відтворення тих важливих для України подій) було підписано Передвступний договір про злуку ЗУНР та УНР в одну єдину соборну державу. Ця подія відіграла важливу роль у вітчизняній історії та залишила яскраву сторінку в історії краю. Сам Акт злуки був проголошений 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

Потім експедиція завітала до Фастівського державного краєзнавчого музею, директором якого є Тетяна Вікторівна Неліна, член правління НСКУ, голова Фастівського міськрайонного осередку КОО НСКУ.

Музей засновано 17 вересня 1990 року. Його будівля є історичною та архітектурною пам’яткою кінця ХІХ ст. За 25 років свого існування музей поправу можна назвати науково-дослідницьким та культурним центром  нашого міста. Тут щороку відкриваються понад 30 нових виставок, проводяться ярмарки народних звичаїв, презентації книг, музичні вітальні, літературні читання, персональні виставки тощо. При музеї діє археологічна експедиція , знахідки яких частково представлені в експозиції.

Тут проходять збори, наукові конференції, круглі столи краєзнавців.

Високоповажні гості взяли участь в урочистому відкритті виставки “Фастівщина театральна: погляд крізь роки”. В заході також взяли участь Фастівський міський голова Михайло Володимирович Нетяжук, заступник міського голови з гуманітарних питань Жанна Петрівна Швидка, голова громадської ради ВК ФМР, голова комісії з питань освіти, культури, мистецтва, фізкультури і спорту, молодіжної політики Фастівської міської ради Людмила Миколаївна Скурська.

Опісля учасників експедиції чекала оглядова екскурсія по місту Фастову. Краєзнавці побачили пам’ятник відомому винахіднику М. Бенардосу, який з 1898 року жив у Фастові і працював тут останні роки свого життя. Світову славу Бенардосу принесло винайдення дугового електрозварювання та різання металів – важливого технологічного процесу, яким користуються у всьому світі до сьогоднішніх днів. Микола Бенардос працював на заводі Брандта. Помер та похований винахідник у м. Фастові, на колишньому церковному кладовищі. Проте його могилу встановити досі не вдалося.

Пам’ятник винахіднику встановлено 1981 року та приурочено 100-річчю відкриття М. Бенардоса –електродугового зварювання. Автор пам’ятника – скульптор А. А. Древецький, член НСКУ, архітектор – В. С. Тофан.

Керівники та члени НСКУ відвідали Римо–католицький костел Воздвиження Святого Хреста – величну споруду ХХ ст. (1911 р.), збудовану в романо-готичному стилі за проектом архітектора В. Домбровського. Костел – осередок духовного та культурного життя на Фастівщині. За роки свого існування не раз переживав скрутні часи, потребував реставрації… 1989 року костел передали римо-католицькій громаді. Повноцінно відновив свою діяльність лише вкінці 1990-х років.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці, що стала наступним етапом оглядової екскурсії, одна з небагатьох на Київщині дерев’яних архітектурних пам’яток ХVІІІ ст. Збудована 1781 року на місці старої (1716 р.). Проте, недбалість місцевої влади призвела до того, що вона позбулася ошатного вигляду, потребувала реставрації та не раз мало не була знесена як непотріб. Всередині 1980-х років в церкві розмістився етнографічний музей побуту та праці на громадських засадах, що зберегло церкву від знищення. Сьогодні церква належить православній громаді.

Далі маршрут експедиції проліг до с. Веприк, де знаходиться меморіальний музей-садиба композитора К. Стеценка (директор – Валентина Антонівна Умрик, член НСКУ).

У с. Веприк К. Г. Стеценко провів останні два роки свого життя, працюючи священиком. Видатний композитор – диригент, музичний критик, педагог, громадський діяч, фундатор української духовної музики, гідний учень М. Лисенка. За часів перебування на Фастівщині видатного українського композитора, Веприк став духовно-релігійним центром.

1982 року до 100-річчя від дня народження К. Г. Стеценка відкрився Меморіальний музей-садиба композитора, фундатором і до 2000 року директором якого був В. І. Косовський – колишній  політв’язень, поет, Член Національної спілки письменників.

Потім краєзнавці відвідали Ризоположенчеський чоловічий монастир у с. Томашівка. Приміщення  музейного комплексу є зразком громадянської садибної архітектури кін. ХІХ – поч. ХХ ст. До 1917 року у Томашівській панській садибі проживала родина графа Хоєцького.

Наостанок експедиція НСКУ завітала на хутір Млинок, де на березі р. Кирші віднайдено давньоруське поселення, одне з найбільших городищ Київщини. Розташоване у важкодоступному місці і колись було оточене високим земляним валом і глибоким ровом. 1974 року експедицією Інституту археології розпочато дослідження Змієвих валів. Дослідження довели, що ці укріплення Скіфського періоду на х. Млинок датуються VІ ст. до н.е.