Романько В.І. З історії вшанування Т.Г.Шевченка у Слов’янську. – Слов’янськ: Вид-во Б.І.Маторіна, 2015. – 107 с.

У Слов’янську вийшла з друку книга, яка присвячена проблемі вшанування пам’яті Т.Г.Шевченка у цьому місті донецького краю. Її автор – член НСПУ, краєзнавець, доцент Донбаського державного педагогічного університету Валерій Романько.

Безпосередній учасник, а часто й ініціатор багатьох шевченківських заходів міського, обласного й навіть всеукраїнських рівнів, автор наводить історичні факти, які свідчать, що мешканці міста Слов’янська Донецької області здавна шанують великого сина українського народу Т.Г.Шевченка, що на цій землі проживає багато вірних синів та дочок України, продовжувачів святої справи Великого Кобзаря.

Особливу увагу укладач приділив ювілейній даті – 200-річчю від дня народження Кобзаря. Вагомий внесок у справу вшанування духовного батька української нації у Рік Т.Г.Шевченка внесли краєзнавці Донеччини, члени Національної спілки краєзнавців України – вони стали ініціаторами та учасниками багатьох добрих справ з вшанування Кобзаря на донецькій землі.

Безмірна кількість шевченківських заходів, щира й вірна любов до духовного надбання Великого Кобзаря мешканців Слов’янщини – усе це, зафіксоване автором, свідчить, що пам’ять про Тараса Григоровича Шевченка жила, живе і буде вічно жити на цій древній українській землі. Разом з тим автор жалкує з того, що значна частина населення Слов’янщини ще не сприйняла хвилюючу й правдиву поезію Кобзаря як інструмент до дії – вірно й щиро любити Україну, бути готовими стати на її захист у важкі періоди її історії.  (додається обкладинка книги).

Віктор Скрипник. Член НСЖУ. Почесний краєзнавець України.

 

Авторська передмова

Укладач даного видання не претендує на повне висвітлення питання вшанування Т.Г.Шевченка на Слов’янщині. Він покладає надію на те, що знайдуться шанувальники Т.Г.Шевченка, енергійні й патріотично налаштовані особи, які доповнять історичний відрізок ХІХ і ХХ, початок ХХІ століть новими фактами та подіями, які б засвідчували щиру й безмежну любов мешканців цього східного регіону України до Кобзаря.  А з  часом хтось-таки продовжить хронологію подій по увічненню пам’яті Т.Г.Шевченка,  коли нашому Кобзареві виповниться 225 – 250 – 300 … років. Адже Тарас Шевченко – вічний, як вічною є Україна.

А хто буде тим літописцем? Можливо, моя онука Марія, яка народилася навесні цього особливого у всіх відношеннях 2014 року, і коли її дідусь завершує оцей хронограф Шевченківських подій на Слов’янщині, їй виповнилося всього-то десять місяців від роду? Чи то буде сьогоднішній першокласник однієї зі слов’янських шкіл, який розпочав нелегкий шлях до знань, в тому числі до пізнання творчого надбання Великого Кобзаря? А може той завзятий літописець-краєзнавець з’явиться на світ через п’ять-десять-двадцять років і, ставши дорослим, продовжить добру й благородну справу вивчення історії рідної землі, чому  присвятили своє життя ми, його попередники, представники старшого покоління.

Але я твердо переконаний, що такий літописець обов’язково буде. Він та його сучасники добре знатимуть і гаряче любитимуть землю, на якій житимуть, будуть прикрашати та оберігати її. Нехай же вони завжди пам’ятають та передають своїм дітям та онукам святу істину – ця прекрасна частина України, Слов’янщина, багата на історію, а її мешканці завжди берегли свою духовну спадщину. І першим у списку Великих Українців тут здавна був духовний батько української нації, талановитий син свого народу Тарас Григорович Шевченко.

 

Валерій Романько