25 листопада 2016 року відбулася XIV Всеукраїнська наукова історико-краєзнавча конференція «Українське краєзнавство в соціокультурному просторі: історичні ретроспекції та виклики сучасності», присвячена 160-річчю від дня народження Івана Франка та 150-річчю від дня народження Михайла Грушевського.

Програма конференції

Захід проходив у приміщенні Факультету історичної освіти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Заявки на участь у конференції надіслало понад 90 дослідників з більшості регіонів України, зокрема Києва та області, Івано-Франківська, Львова, Кам’янець-Подільського, Чернігова, Полтави, Чернівців, Черкас, Одеси, Рівного, Слов’янська, Вінниці та ін.

На пленарному засіданні свої доповіді виголосили голова НСКУ, член-кореспондент НАН України О.П.Реєнт («Науково-методологічні засади сучасного краєзнавства»); канд. іст. наук, голова правління Київської міської організації НСКУ О.П.Гончаров («Про місце краєзнавства в системі новітніх наукових напрямів і дисциплін»); докт. іст. наук, проф. В.Й.Борисенко («Час виникнення назви «Слобожанщина»); докт. іст. наук, проф. І.А.Коляда («Навчально-методичний комплекс з історичного краєзнавства як важлива складова організації наукової діяльності учнів-членів МАН України») та ін.

Доповіді учасників конференції були згруповані по наступних секціях:
1. Теоретико-методологічні засади наукового краєзнавства в контексті сучасної соціогуманітарної парадигми.
2. Українська Франкіана: краєзнавчий вимір.
3. Історико-краєзнавчі візії Михайла Грушевського.
4. Історія українського краєзнавства.
5. Проблематика сучасних краєзнавчих досліджень.

Науковий форум розглянув широку краєзнавчу тематику, яка охоплює проблеми розвитку теоретичних засад наукового краєзнавства, історії та сучасного стану краєзнавчого руху, висвітлює краєзнавчий аспект діяльності видатних діячів української культури і науки Івана Франка та Михайла Грушевського, торкається внеску освітніх, музейних закладів та громадських організацій в розширення краєзнавчих досліджень.

Учасниками заключного пленарного засідання, з урахуванням результатів обговорення на пленарному і секційних засіданнях заявлених доповідей, прийнято низку рекомендацій, спрямованих на подальший розвиток краєзнавства, увічнення пам’яті видатних діячів української історії та культури.

Зокрема, необхідно:

• рекомендувати головам регіональних організацій затвердити у місцевих органах влади регіональну програму розвитку краєзнавства у відповідності з Державною програмою розвитку краєзнавства до 2025 року Національної спілки краєзнавців України;
• активізувати наукове опрацювання, систематизацію та осмислення маловідомих сторінок історії українського краєзнавства, особливо періоду ХІХ–ХХ ст., з урахуванням новітніх дослідницьких підходів, концепцій і методик;
• поглибити краєзнавчі дослідження за рахунок синтезу і посилення інтеграційних процесів, взаємовпливу і взаємопроникнення знань різних гуманітарних наук — з історією, українознавством, етнографією, географією, регіоналістикою, археологією, природознавством, генеалогією, економікою, культурологією тощо;
• продовжувати роботу з оновлення теоретико-методологічних засад краєзнавства, його категоріального апарату, обґрунтування власної номенклатури наукових дефініцій і понять, в тому числі й з урахуванням світового досвіду, проводити дискусії, до прикладу, з обґрунтування суті, специфіки, сфер та можливості використання для наукових досліджень терміну «теренознавство» як мікрорівень досліджень в системі краєзнавства;
• здійснювати розробку теоретичних питань об’єктно-предметної сфери краєзнавства і загалом його теоретико-методологічного фундаменту;
• залучати результати краєзнавчих досліджень до формування категоріально-термінологічного апарату, яким позначаються топонімічні назви, історико-етнографічні краї України;
• зберігати, примножувати та вивчати предмети матеріальної та духовної культури українського народу, які зберігаються в музеях країни;
• активізувати вивчення творчої спадщини відомих українських громадсько-політичних діячів (наприклад, Івана Франка та Михайла Грушевського) з точки зору дослідження краєзнавчих аспектів їх діяльності та праць;
• вивчати роль окремих особистостей у розвитку українського краєзнавства, особливо періоду 1920–1930-х рр.;
• розробити єдиний навчально-методичний комплекс з історичного краєзнавства для використання у навчально-виховній діяльності та для організації дослідницької діяльності учнів-членів МАН України, підвищення ефективності системи національно-патріотичного виховання громадян України;
• досліджувати вже відомі та виявляти нові місця історичної пам’яті, популяризувати їх серед широкого загалу за допомогою активізації культурно-просвітницької краєзнавчої роботи;
• здійснювати видання краєзнавчої літератури, збільшувати її тиражі та сприяти розповсюдженню серед якомога більшої кількості населення, не лише друкованих примірників, а й електронних — у веб-просторі;
• посилювати репрезентацію українського краєзнавства у веб-просторі, соціальних мережах з метою залучення молоді та підростаючого покоління, інформування про здобутки та напрацювання.