ВІДБУЛОСЯ ЗАСІДАННЯ КРАЄЗНАВЧОГО КЛУБУ «МОЯ ЧЕРКАЩИНА»

Олександр ШевченкоУ Черкасах обласною організацією національної спілки краєзнавців України спільно з обласною універсальною науковою бібліотекою імені Тараса Шевченка цього року утворено краєзнавчий клуб «Моя Черкащина». Його учасники — громадськість міста, освітяни, творча інтелігенція, усі хто цікавиться і шанує історію і культуру рідного краю.

На черговому засіданні, 10 травня, гостем клубу був уродженець села Моринці Олександр Іванович Шевченко (нині проживає у Запоріжжі), який презентував землякам книгу «Шевченковому роду нема переводу». Книгу він присвятив своєму батькові Івану Івановичу Шевченку (1914–1979).

Презентація ЧеркасиАвтору вдалося схематично відтворити фрагменти родового дерева Т.Г.Шевченка і показати на ньому відгалуження свого Шевченківського роду, які інколи перепліталися з іншими паростками Шевченків. Він зміг по крупинках віднайти матеріали — спогади, листи, документи, світлини, а також розповісти історію сіл, де проживали, працювали і живуть сьогодні представники Великої Шевченківської родини. Ця книжка стане в пригоді краєзнавцям, науковцям, шевченкознавцям.

100 років народження правнукаОснову книги склали зібрані сином матеріали, які розкривають сторінки життя його батька — правнука Т.Г.Шевченка, вчителя від Бога, багаторічного директора середніх шкіл Зеленої Діброви, Товстої і Моринець. Читачі разом з автором мають змогу пройтися нелегкими життєвими стежками Івана Івановича Шевченка, непересічної людини, яка вірою і правдою служила своєму народові, Україні, кредом якого стали заповіти його прадіда — Т.Г.Шевченка. Книга «Шевченковому роду — нема переводу» передає теплоту і любов людей, які оточували родину вчителя.

Про І.І.Шевченка з вдячністю говорили його учні 1950 — 1960-х років Надія Матюшенко та Катерина Дібрівна. Остання подарувала краєзнавчому клубу «Моя Черкащина» вишитий рушник, який прикрашатиме зал проведення краєзнавчих зустрічей.

МельниченкоАвтора книги привітали інші представники Шевченкового роду — праправнучки Т.Г.Шевченка Ольга Шарапа (завідувач музею «Кобзаря») та Наталка Лисенко (науковий працівник Національного музею Тараса Шевченка), а також директор обласної бібліотеки Лілія Капкаєва, науковий співробітник Шевченківського національного заповідника у Каневі Алла Яхімович, голова Черкаської обласної організації НСКУ, професор ЧНУ імені Богдана Хмельницького Василь Мельниченко. Черкаси_МельниченкоВони подякували О.І.Шевченку за книгу, яка має не тільки пізнавальне, а й виховне значення, оскільки на прикладі його великої родини показує життя і долі різних поколінь українців — земляків Кобзаря, які жили, творили і продовжують творити в ім’я України, щиро вболівають за її долю і майбутнє.
І не випадково на початку презентації прозвучали рядки відомої пісні з репертуару Назарія Яремчука:
«Родина, родина від батька й до сина.
Від матері доні добро передам,
Родина, родина це вся Україна,
З глибоким корінням, з високим гіллям!».

Автор передав книги в обласну бібліотеку, музею «Кобзаря», університету ім. Б.Хмельницького, обласному краєзнавчому музею.

Наступне засідання клубу черкаських краєзнавців відбудеться напередодні Всеукраїнського Дня краєзнавства і буде присвячене історії краєзнавчого руху на Черкащині, людям, які досліджують і популяризують історико-культурну спадщину рідного краю.

Василь Мельниченко,
голова Черкаської обласної організації НСКУ

Фото
Сергія Ганницького

1 коментар до “ВІДБУЛОСЯ ЗАСІДАННЯ КРАЄЗНАВЧОГО КЛУБУ «МОЯ ЧЕРКАЩИНА»”

  1. Туга за Україною

    Ти їдеш в Португалію чи в Аргентину,
    Живеш в Австралії, в Росії теж,
    Та думкою, ти линеш на Вкраїну,
    Людська душа не має меж.
    «Там, де лани широкополі
    І Дніпро, і кручі
    Буде видно,
    Буде чутно, як реве ревучий.»
    Туди де батьківська хатина,
    Садок вишневий коло хати.
    Де ненька, тато, вся родина,
    Виходять тебе з далека стрічати.
    Чого так легко на душі тобі,
    Коли почуєш мову українську?
    Що тобі сниться там, на чужині,
    Згадавши колискову пісню материнську?..
    Палає свічка в самоті,
    «Кобзар» Шевченка на столі,
    Сльоза скотилася від туги.
    Уста шепочуть: « думи мої, думи…»

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *