24.12.2011 р. для професорсько-викладацького складу Інституту туризму ФПУ було проведено виїзне практичне заняття з краєзнавства у м. Радомишль Житомирської області. Викладачі відвідали унікальний історико-культурний етнографічний комплекс “Музей української домашньої ікони і старожитностей”, заснований родиною меценатів Богомолець-Шереметьєвих. 

Цікава і змістовна екскурсія справила незабутнє враження, поглибила та розширила кругозір викладачів. Ця туристична атракція неодмінно буде включена в обов’язкову програму краєзнавчих маршрутів та екскурсій для студентів Інституту туризму ФПУ.

23 грудня 2011 р., уже вдруге, з ініціативи Київської міської організації Національної спілки краєзнавців України в стінах Центру позашкільної роботи “Північне сяйво” Святошинської райдержадміністрації відбувся “круглий стіл” “Проблеми києвознавства”.

Особливістю цих заходів є те, що вони збирають разом представників  різних установ і організацій для обговорення широкого кола питань, пов’язаних з вивченням та викладанням києвознавства в закладах освіти, наукових установах, бібліотеках, архівах і музеях, формулювання наявних проблем і шляхів їх розв’язання.

У роботі цьогорічного круглого столу взяли участь представники Національної спілки краєзнавців України та її Київської міської організації: член президії правління НСКУ, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України Володимир Дмитрук; член правління НСКУ,  голова правління КМО НСКУ, доцент кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександр Гончаров; заступники голови правління КМО НСКУ: Сергій Вакулишин – методист Центру позашкільної освіти м. Києва, завідувач Музею історії Святошинського району м. Києва та Наталія Терес – доцент історичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка; відповідальний секретар КМО НСКУ, молодший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України Олена Соболєва.

Активними учасниками дискусії за круглим столом були Надія Голота – директор 297-ї столичної школи, Володимир Семенюк – завідувач відділу Міжнародного центру дитячо-юнацького туризму, Надія Грищенко – завідувач відділу краєзнавчої літератури та бібліографії Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки, києвознавець Василь Галайба, вчителі, аспіранти.

C.Вакулишин у доповіді про концептуальне баченнярозвитку києвознавства в межах загальноукраїнських краєзнавчих студій зокрема зазначив, що проблема розвитку наукового києвознавства є сьогодні актуальною не лише для вузьких спеціалістів у цій сфері, а й для широкого загалу. Нині можна зустріти непоодинокі випадки некомпетентності як з боку туристичних організацій, так і з боку засобів масової інформації у висвітленні питань історії та культури міста Києва. Ця проблема набуває особливо негативного значення, з огляду на наближення чемпіонату Євро-2012, адже недостовірні та неперевірені факти потрапляють до довідкових видань, які мають формувати образ нашої держави серед іноземців.

В.Дмитрук проінформував присутніх про розпочату співпрацю Київської міської державної адміністрації з Інститутом історії України Національної академії наук України з підготовки академічного, презентаційного та дитячого видання “Історії Києва”.

У ході обговорення питань києвознавства В.Галайба розповів про досвід пошукової роботи краєзнавців минулого століття,  акцентував увагу на   такому перспективному виді дослідження, як мікроісторія одного будинку тощо. Києвознавець також указав на вкрай незадовільний стан охорони пам’яток у місті Києві, зокрема, руйнування казармених споруд на вул. Літній.

Учасники круглого столу висловили свої думки щодо концептуального бачення довідника “Київ. ХХ ст.”, який має вміщувати статті про видатних діячів, знакові події та найважливіші установи міста. Підкреслювалось, що особливо слід акцентувати увагу на тому матеріалі, котрий не увійшов у попередні енциклопедичні довідники 80-х років минулого століття.

Учасники зустрічіпідтрималипропозицію С.Вакулишина про те, що оскільки на сьогодні не існує загального довідника найвизначніших києвознавців, то в плани діяльності організації можна внести укладання такого видання, в нагоді може стати база даних, напрацьована відділом краєзнавчої літератури та бібліографії Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки.

Обговорювалися також питання покращення туристсько-екскурсійної роботи з молоддю. О. Гончаров зазначив, що досвід спілкування з учнями та студентами свідчить про те, що вони недостатньо, якщо не сказати погано, знають Київ. Потрібно сприяти покращенню ситуації, зокрема зробити свій внесок у розробку екскурсійних маршрутів, тим більше що такий досвід є у викладачів вищих навчальних закладів, працівників закладів позашкільної роботи (МЦДЮТ та ін.) Н. Голота наголосила на важливості підтримання координації між загальноосвітніми закладами та місцевими центрами дитячого туризму. Розповіла про досвід проведення для школярів середнього та старшого віку орієнтування в місцевості.

Було також підтриманепорушене С.Вакулишиним питання про доцільність перейменування вулиці Щербакова на проспект І. Сікорського та ін.

О.Гончаров, підводячи підсумки обговорення, подякував учасників круглого столу за те, що вони відгукнулися на запрошення і взяли участь у заході. Зазначив, що керівництво Київської міської організації НСКУ, ініціювавши ці заходи, мало на меті координацію діяльності різних установ і організацій, які працюють на ниві києвознавства, у жодному разі не намагаючись їх підміняти, а навпаки, посилювати їх співпрацю, вирішувати певні проблеми спільно. До того ж передбачалось, що досвід учасників круглих столів, бачення ними нинішнього стану розвитку києвознавства, конкретні пропозиції допоможуть міській краєзнавчій організації спланувати свою роботу на ближчу й більш далеку перспективу. Звідси й намагання подивитися на стан краєзнавства в столиці в цілому, висвітлити певний досвід і проблеми, які тут є, прослідкувати, по можливості, весь ланцюжок краєзнавчої роботи від позашкільних закладів освіти до наукових установ.

Сподівання виправдались і відбилися в, хоча ще й не значних, проте конкретних, результатах. Вони вбачаються, передусім, у налагодженні контактів між різними установами, завдяки чому дещо покращується інформованість про заходи і, відповідно, покращується співробітництво в галузі києвознавства. Зокрема, учасники круглого столу та члени КМО НСКУ взяли участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції “Київ у соціокультурному просторі XIX – XXI століть: національний та європейський контекст” (квітень 2011 р.), яка проводилась у стінах університету Бориса Грінченка. Інформацію про конференцію було надруковано її організаторами в журналі “Краєзнавство”. Це також участь у круглому столі з проблем столичної топоніміки, який відбувся в Інституті журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Це й участь у XII Всеукраїнській  науковій історико-краєзнавчій конференції “Освітянське краєзнавство: досвід, проблеми, перспективи”, яка відбулася в Івано-Франківську.

Посилюється співпраця з бібліотеками. Члени КМО НСКУ брали участь у проведенні Всеукраїнської конференції з бібліотечного краєзнавства, яка відбулася нещодавно в Національній історичній бібліотеці. З відділом краєзнавчої літератури і бібліографії Публічної бібліотеки імені Лесі Українки проведено спільний захід, у ході якого учні школи-ліцею №38 імені В.Молчанова були ознайомлені з цьогорічними києвознавчими виданнями НСКУ. Бібліотеці передано 200 примірників книг, зокрема книги О.Тулуба “Київ та його давня давнина у творах народних”, монографія А.П.Коцура та О.В.Гордійчука “Становлення та діяльність Київського товариства грамотності” (1882 – 1908 рр.) та ін.

Разом із тим, зазначив О.Гончаров, координація наукових, громадських та освітянських форм краєзнавства в м. Києві, координація зусиль краєзнавчого загалу столиці є недостатньою. Слабкою ще залишається інформованість про заходи, які проводяться різноманітними установами та організаціями. З метою покращення ситуації Київській міській організації Спілки краєзнавців варто створити свій власний веб-сайт, який би широко висвітлював києвознавчу роботу за різними напрямами.

Підсумувавши сучасний стан розвитку краєзнавства в столиці, учасники круглого столу констатували наявність значного досвіду, накопиченого в цій сфері закладами освіти, науковими установами та мистецько-культурними закладами м. Києва, окремими києвознавцями. Водночас вони вказали на наявність ряду проблем, основними з яких є: відсутність достатньої координації наукових, громадських та освітянських форм краєзнавства в Києві, координації зусиль краєзнавчого загалу столиці; недостатність узагальнення та поширення кращого досвіду, форм краєзнавчої роботи; відсутність системного підходу у вивченні рідного краю, що виявляється в усьому ланцюжку краєзнавчої роботи: від позашкільних закладів освіти до вищих навчальних закладів. Виходячи з вищезазначеного й ґрунтуючись на висловлених думках при обговоренні проблем києвознавства, учасники круглого столу сформулювали рекомендації. що передбачають здійснення низки необхідних конкретних заходів щодо покращення краєзнавчої роботи в столиці.

Наприкінці зустрічі учасники “круглого столу” оглянули експозицію Музею історії Святошинського району, зокрема, змінні модулі щорічної виставки “Круглі дати місцевої історії”.

 Володимир Дмитрук,

Олена Соболєва

22 листопада 2011 р. рамках започаткованих Національною історичною бібліотекою України краєзнавчих читань, присвячених пам’яті П. Тронька, відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція „Бібліотечне краєзнавство у культурному просторі України”. Організатори конференції – Міністерство культури України, ДЗ „Національна історична бібліотека України”, Київський національний університет культури і мистецтв, Національна спілка краєзнавців України.

Як і передбачалося Програмою конференції, було проведено пленарне засідання, після чого учасники конференції – понад 100 фахівців бібліотечної справи, науковці (історики, архівісти, викладачі вищих навчальних закладів, працівники музеїв), аматори-краєзнавці – на секціях обговорили актуальні проблеми бібліотечного краєзнавства, практичні питання краєзнавчої роботи різних установ та громадських організацій.

Конференцію відкрила Генеральний директор Національної історичної бібліотеки України А.В. Скорохватова. Привітавши учасників з початком конференції, яка започатковує краєзнавчі читання, присвячені пам’яті видатного краєзнавця України – Петра Тимофійович Тронька, директор надала слово дочці вченого – Ларисі Петрівні Тронько.

Л.П. Тронько подякувала колективу Національної історичної бібліотеки України за підтримку і продовження кращих традицій вітчизняного краєзнавства, закладених її батьком, подарувала Бібліотеці портрет П.Т. Тронька.

Пленарне засідання почала Маньковська Р.В., відповідальний секретар Національної спілки краєзнавців України, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, канд. іст. наук. У своїй доповіді вона розкрила сучасний стан і перспективи вітчизняного краєзнавства, роль Національної спілки краєзнавців України та особисто П.Т. Тронька в розвитку краєзнавчого руху, висвітлила значення останніх ініціатив та проектів, започаткованих Спілкою. Зокрема, це – конкретні кроки з підготовки енциклопедичного видання “Історія міст і сіл України”, “Зводу пам’яток історії й культури України”, проведення науково-краєзнавчих експедицій тощо.

Про роль академіка НАН України Петра Тимофійовича Тронька у створенні національної бібліографії детально йшлося у доповіді Омельчука В.Ю., доктора іст. наук, професора, завідувача відділу національної бібліографії Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

У повідомленні фахівців сектораНТІ науково-інформаційного відділу Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства Артамонової С.С. і Романовського Р.В. розкрито питання взаємодії архівів, бібліотек, музеїв як основи збереження національної архівної спадщини України.

Професор кафедри книгознавства і бібліотекознавства Київського національного університету культури і мистецтв, доктор пед. наук Петрова Л.Г. у своєму виступі акцентувала на необхідності використання конвергентного підходу в управлінні сучасною бібліотекою, зокрема, зазначила, що значним імпульсом для ініціювання інновацій та одночасно економії часу керівника бібліотеки є створення інноваційної групи (сектора, центра).

Питання управління саме проектами краєзнавчого спрямування розглянула у своїй доповіді завідувач кафедри менеджменту соціокультурної діяльності зовнішньокультурних зв’язків Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслужений працівник культури, канд. пед. наук, професор Скнарь В.К. Доповідач наголосила: „Основними принципами управління проектами краєзнавчого спрямування в бібліотечній сфері є: цілеспрямованість, що представлена в цільовій орієнтації проекту на забезпечення кінцевих цілей діяльності бібліотеки; системність, що передбачає розгляд проекту нововведень із системних позицій”.

З презентацією інноваційного проекту „Національна історична спадщина України – світовий доступ в цифровому форматі” виступила Зінькова І.Р., керівник проектів ТОВ „Електронні архіви України”. Мета цього проекту: збереження і популяризація культурно-історичної документальної спадщини світового і загальнонаціонального значення, зосередженої в фондах Національної історичної бібліотеки України.

На пленарному засіданні виступили також фахівці провідних бібліотек України: завідувач відділу «Україніка» Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка Полянська Н.І.; завідувач відділу “Одесика” Одеської національної наукової бібліотеки ім. М. Горького, канд. іст. наук Саєнко Л.І.; завідувач відділу літератури та інформації з питань краєзнавства Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва Котуз Т.В. Вони розповіли про здобутки краєзнавчих підрозділів своїх бібліотек, презентували нові краєзнавчі видання.

Робота конференції продовжувалась на секційних засіданнях.

21 листопада у відділі краєзнавчої літератури та бібліографії Публічної бібліотеки імені Лесі Українки м. Києва відбувся цікавий пізнавальний захід: урок-екскурсія для учнів школи-ліцею № 38 імені В.М.Молчанова на тему: “Київ Михайла Булгакова” та презентація нових видань Національної спілки краєзнавців України, присвячених краєзнавчій освіті, історії міста Києва. З розповіді екскурсовода та інших учасників заходу учні довідались багато цікавого про Київ кінця XIX – початку XX ст., життя та творчість видатного письменника Михайла Булгакова.

Голова правління Київської міської організації НСКУ Олександр Гончаров розповів присутнім про діяльність Національної спілки краєзнавців України та ознайомив з рядом її цьогорічних видань: останнім номером (№ 3) журналу “Краєзнавтво”, котрий цілком присвячений проблемам освітянського краєзнавства, в тому числі краєзнавчій роботі в загальноосвітніх навчальних закладах; книгою “Київ та його давня давнина у творах народних”; монографією А.П.Коцура та О.В.Гордійчука “Становлення та діяльність Київського товариства грамотності” (1882 – 1908 рр.); матеріалами Установчої конференції Київської організації НСКУ. Член НСКУ Віктор Пилипенко, один із упорядників книги “Київ та його давня давнина у творах народних”, розповів присутнім про її автора Олександра Тулуба, про зміст видання та підготовку до друку. Комплект презентованих видань представники НСКУ подарували бібліотеці школи-ліцею, а також 200 примірників книг було передано Публічній бібліотеці імені Лесі Українки м. Києва.

Валентина Гончарова, секретар-референт

Київської міської організації НСКУ

Вийшли друком матеріали Установчої конференції Київської міської організації Національної спілки краєзнавців України, яка відбулася 26 лютого 2010 року.

13 жовтня у приміщенні Центру позашкільної роботи „Північне сяйво” відбулася презентація Енциклопедичного довідника „Терени Святошинського адміністративного району Києва до 1973 року”. Його автор – відомий києвознавець Cергій Вакулишин, методист ЦПР, відмінник освіти України.

Перед початком заходу гості мали можливість ознайомитися з виставкою, присвяченою 20-річчю проголошення державної незалежності України, розгорнутою в музеї історії Святошинського району (юний екскурсовод – Олександр Холявчук).

У конференц-залі зібралася історична, музейна, педагогічна громадськість, відомі довгожителі. Працівникам освіти було передано краєзнавчий календар на 2011 / 12 навчальний рік, підготовлений С. М. Вакулишиним, – органічне поєднання всесвітніх традицій з місцевим потенціялом.

Прозвучав вокальний пролог у виконанні шкільного ансамблю СШ-235 та поетичне привітання Миколи СКРИПЦЯ, директора цієї школи. Оплесками зустріли присутні виступ Віктора ТКАЧЕНКА, відомого громадського діяча, який, власне, матеріалізував рукопис С. М. Вакулишина.

Довідник містить понад 150 статей з високоякісно опрацьованими відомостями з різних галузей – історії, географії, економіки, науки, культури, літератури тощо. В стислому енциклопедичному стилі подано ретроспективу життєдіяльної палітри західних околиць міста від середини ХІХ ст. до часу утворення Ленінградського району.

Наукову вагу довідника збільшує той факт, що епохам до 1945 року присвячено 56 % його обсягу. 20 статей з’ясовують „білі плями” києвознавства. 23 % обсягу Енциклопедичного довідника присвячено науково-технічним аспектам, зважаючи на вагомий внесок місцевих фахівців у розвиток авіації, машинобудування, кібернетики. Попри те, що бурхливо розвивалися передовсім північні мікрорайони, – належну увагу приділено висвітленню ретроспективної мозаїки південних (борщагівських) мікрорайонів.

Джерельною базою довідника є відомчі видання, періодика, мемуаристика, спогади довгожителів, державні архіви.

Енциклопедичний довідник „Терени Святошинського адміністративного району Києва до 1973 року” матиме зацікавленого користувача серед державних службовців, освітян, студіюючої та шкільної молоді, широкого кола киян.

Cергій Вакулишин не вперше виступає автором енциклопедичного продукту. Мешканцям Ленінградського / Святошинського району добре відомі укладені ним топонімічні довідники у його книжках: Тисяча років історії Ленінградського району Києва: Методичне видання. – Київ: Український центр духовної культури, 1998; Святошинський район столиці: Пос. з місцевої історії. – Київ, 2004. Аналогічний додаток містить також його стаття: Доля історичних земель селян Біличів та Борщагівок поза межами Святошинського району / У кн.: Про землю і про людей святошинських: Колективна монографія / Кер. проекту В. Мазепа. – Київ, 2008.

Варто наголосити на тому, що столичний Святошинський район має відтепер чотири пріоритети в ретро-інформаційній сфері. Адже саме тут, окрім видання згаданих посібників для педагогів та історичної колективої монографії, створено сучасний музей місцевої історії. Нині вирушає в науковий обіг презентований Енциклопедичний довідник…

Лідія Бродова, секретар районного осередку

Національної спілки краєзнавців України

НАУКОВО-ПОПУЛЯРНІ   ПРАЦІ   СЕРГІЯ   ВАКУЛИШИНА

П Р О    С В Я Т О Ш И Н С Ь К И Й    Р А Й О Н

1. Антоновський період / У кн.: Про землю і про людей святошинських: Колективна монографія / Кер. проекту В. Мазепа. – Київ, 2008. – С. 199 – 210.

2. Бункери під Києвом: КиУР – таємниця нашого часу // Військово-історичний альманах. – 2003. – № 1(6). – С.108 – 119.

3. В мирі, любові та злагоді // Все про все. – 2003. – С. 6 – 7.

4. Воєнна епоха / У кн.: Про землю і про людей святошинський… – С. 159 – 168.

5. Деякі питання виявлення, обліку, вивчення, збереження та пропаганди науково-технічних пам’яток Святошинського району / У зб.: Пам’ятки науки і техніки в Україні: історія, проблеми дослідження і збереження. – Київ: Центр пам’яткознавства, 2002. – С. 46 – 48.

6. Доля історичних земель селян Біличів та Борщагівок поза межами Святошинського району / У кн.: Про землю і про людей святошинських… – С. 386 – 392.

7. Західні околиці Києва / У кн..: С.Вакулишин. Голодова катастрофа в Києві. – Київ: Меморіал, 2005. – С. 51 – 64.

8. З історії Святошинського району Києва і з життя святошинців під час нацистської окупації / В зб.: Київ: Скарбниця документальної пам’яті. – Вип.1. – Київ: Держархів міста Києва, 2006. – С.11 – 14.

9. З нами Бог і Україна / У кн.: Про землю і про людей святошинських… – С. 221 – 234.

10. Міраж став „Екраном” // Вечірній Київ. – 2002. – 26 вересня.

11. Невідомий танкодром / У кн.: Про землю і про людей святошинських… – С. 169 – 172.

12. Останні п’ятирічки / У кн.: Про землю і про людей святошинських… – С. 211 – 220.

13. Після війни / У кн.: Про землю і про людей святошинських… – С. 190 – 198.

14. Погляд українського києвознавця на трагедію 1933 року // Самостійна Україна. – 1999. – № 43 – 44.

15. Початок комуністичної доби / У кн.: Про землю і про людей святошинських… – С. 135 – 153.

16. Природа „шаленого ентузіазму” // Вечірній Київ. – 2006. – 24 червня.

17. Салют піонерам і корифеям авіації // Вечірній Київ-100. – 2008. – 21 лютого.

18. Святошинський район столиці: Посіб. з місцевої історії. – Київ, 2004. – 95 с.

19. Терени Святошинського аміністративного району Києва до 1973 року: Енци-клопедичний довідник. – Київ, 2011. – 28 с.

20. Тисяча років історії Ленінградського району Києва: Методичне видання. – Київ: Український центр духовної культури, 1998. – 45 с.

21. „Я – Киянин” // Вечірній Київ. – 2005. – 20 липня.

22. 2 липня – день пам’яті Олександра Маноцкова // Святошинські вісті. – 2008. – Липень.

23. 6 червня – день народження Ігора Сікорського // Святошинські вісті. – 2008. – Червень.

24. 9 вересня – вперше в світі у небі Святошина // Святошинські вісті. – 2008. – Вересень.

6-7 жовтня 2011 р. на базі історичного факультету  Київського національного університету імені Тараса Шевченка працювала міжнародна науково-практична конференція «Університетські музеї: європейський досвід та українська практика». Конференцію організував Український комітет Міжнародної Ради Музеїв (ICOM України) разом з провідними університетами України в рамках започаткування Секції університетських музеїв і колекцій. Крім Київського національного університету імені Тараса Шевченка до організації роботи конференції долучилися Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут», Державний політехнічний музей при НТУУ «КПІ» і Національний університет «Києво-Могилянська академія».

У роботі конференції брали участь представники більш як тридцяти вищих навчальних закладів з різних регіонів України, а також науковці із закордонних університетів, зокрема Регенсбурзького університету (Німеччина), Римського “Ля Сапієнца” (Італія), з університету Луї Пастера у Страсбурзі і Паризького університету Південь ХІ (Франція), Єреванського державного університету (Вірменія), Московської архітектурної державної академії (Росія). Інформаційну підтримку надавав Український центр розвитку музейної справи.

За час роботи конференції було проголошено і обговорено 55 доповідей, присвячених різним аспектам діяльності музеїв, які засновані і працюють у складі ВНЗ, їх історії, статусу, наболілим проблемам.

Сучасні світові тенденції розвитку освіти і науки висувають нові вимоги у ставленні до вузівських музеїв. Переважна більшість провідних українських ВНЗ мають значні наукові і навчальні колекції, музеї власної історії або музейні комплекси з кількох різнопрофільних музеїв, але про їхню діяльність і склад колекцій інформація майже відсутня не лише в засобах масової інформації, але й у спеціальній літературі. Сьогодні музеї і колекції університетів та інших вищих навчальних закладів України вивчають і зберігають значну частину державного Музейного фонду України, а також досліджують і популяризують історію науки і освіти, формують науковий світогляд молоді. Їх зібрання захоплюють розмаїттям колекцій і унікальністю збережених раритетів, яких немає в будь-яких інших музеях України, вони активно залучаються до наукових досліджень і навчальних програм, культурно-просвітницької і виховної роботи. Але в організації та забезпеченні діяльності цих музеїв є низка проблем, що вимагають нагального вирішення, особливо в контексті сучасного розвитку європейської вищої освіти. Досі не складено повний перелік таких музеїв і не проведено їх облік. Нині музейна справа в рамках сфери управління Міністерства ОНМС України сприймається тільки як один з напрямків позашкільної та виховної роботи, що базується лише на громадській ініціативі, поза опікою відомства і держави. Переважна більшість музеїв працює на громадських засадах без чіткого визначення джерел фінансування та кадрового забезпечення, що часто призводить до закриття музеїв і втрати рідкісних колекцій.

В рамках роботи конференції її учасники були запрошені на відкриття виставки «НАУКА, ОСВІТА, МУЗЕЙ», присвяченої результатам археологічних досліджень співробітників кафедри археології та музеєзнавства у польовому сезоні 2011 р. Виставка висвітлює важливі аспекти співпраці університету з Національним природничим музеєм Франції в рамках міжнародного проекту програми «Дніпро» і до присутніх звернулася  мадам Анн Дюрюфле, радник із питань культури та співробітництва Посольства Франції,  наголосивши  на вагомих результатах такої співпраці для науки, освіти і культури обох країн.

Учасники конференції мали змогу познайомитися з експозиціями кількох (Астрономічного Археологічного, Етнографічного, Історії КНУТШ) музеїв університету, а також відвідали музеї Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут» і Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Українським музейникам було цікаво обмінятися досвідом роботи з колегами з інших країн, приємно також було відзначити, що й зарубіжні гості знайшли багато цікавого і корисного в роботі українських вузівських музеїв.

У заключному слові президент Міжнародного Комітету Університетських Музеїв і Колекцій (UMAC) ІСОМ, директор Центру Наук з університету Луї Пастера у Страсбурзі професор Хуго Дрейсе (Hugues Dreysse) відзначив високий професіоналізм співробітників музеїв ВНЗ України, висловив захоплення різноманітністю і багатством зібраних колекцій, побажав значних здобутків у подальшій роботі і висловив надію на успіхи у подальшій  співпраці.

Любов Самойленко

Завідувач Археологічного музею Київського

Національного університету імені Тараса Шевченка,

член ІСОМ України, секція музеїв і колекцій ВНЗ

Справжнім професійним святом став для професорсько-викладацького складу та студентства ІТ ФПУ Всесвітній день туризму, який уже в 15 раз відзначається в Україні. З нагоди свята було проведено різноманітні заходи туристично-краєзнавчого напряму: інтерактивні заняття з англійської мови, пізнавальна дводенна екскурсія-подорож,  туристичний зліт. В їх організації взяли активну участь члени Національної спілки краєзнавців України – в Інституті  діє первинний осередок Київської міської організації НСКУ у складі Поповича С.І., Бабушко С.Р., Соловей Л.С.

Ініціаторами інтерактивного заняття, в якому поєдналося вивчення англійської мови професійного спрямування з краєзнавчою роботою, стали викладачі кафедри іноземних мов: Бабушко С.Р., зав. кафедри іноземних мов, канд. філол. наук, доцент та Соловей Л.С., старший викладач кафедри іноземних мов.

Екскурсія-прогулянка річковим трамвайчиком по Дніпру – прекрасна нагода для вболівальників футбольних команд упродовж Євро-2012 в Україні, гостей міста та й самих мешканців Києва не лише побачити неповторну красу міста, його визначні пам’ятки, але й просто відпочити. Тому студентам-старшокурсникам було запропоновано виконати різноманітні завдання, які включали: пошук цікавої інформації про історію, культурну цінність пам’яток, обряди чи традиції, легенди, перекази, пов’язані з визначними місцями м. Києва, які добре видно з борту річкового судна і підготувати інформацію англійською мовою.

На наступному занятті в аудиторії студенти провели «віртуальну» екскурсію за допомогою сучасних засобів навчання з показом фото і демонстрацією всього маршруту для студентів інших груп.

Інформація, підібрана студентами була змістовною і цікавою. Заняття  промайнулояк мить. Учасники екскурсії дізналися багато нового, подивилися на все іншими очима. Зрозуміло, що такі види занятьнабагато цікавіші та продуктивніші за звичайні аудиторні. Кожен  мав змогу не лише розповісти про атракції, але і доповнити один одного, задати «екскурсоводу» запитання і, нарешті, зіграти роль туриста: зацікавленого чи знудьгованого, пересічного чи неординарного, привітного чи вередливого. Адже студенти-старшокурсники – майбутні фахівці сфери туризму – повинні бути готовими до іншомовного спілкування з різними людьми.

Ще один туристично-краєзнавчий захід було організовано студентками старших курсів Руденко Тетяною та  Пільтяй Марією – поїздка до Луцька, що відбулася 24-25 вересня для майбутніх професіоналів туристичної справи, а саме студентів 3,4,5 курсів і професорсько-викладацького складу. Очолив команду мандрівників виконуючий обов’язки ректора Сергій Іванович Попович, знаний краєзнавець, заступник Голови НСКУ. Активними учасниками виступили члени Київської міської організації НСКУ, викладачі кафедр іноземної мови та гуманітарних дисциплін.

Упродовж двох днів учасники подорожі мали змогу відвідати туристичні об’єкти за такою ниткою маршруту: Київ – Дубно – Тараканів – Берестечко – Луцьк.

Учасники подорожі відкрили для себе таємничість Тараканівського форту, шляхетність замку Любарта, шарм садиби архітектора Миколи Голованя та інші приваби української історії: Дубенський замок, Історико-культурний заповідник «Поле Берестецької битви», Музей Волинської ікони.

Марія та Тетяна, організатори: «Ми залишились дуже задоволені нашою мандрівкою. І враження наших туристів від поїздки склались яскраві та позитивні, про що вони самі нам доповіли і це було приємно. Щодо досвіду проведення такого проекту, у нас була прекрасна можливість показати свої організаторські здібності, знання та практичні навички з менеджменту організацій та наше прагнення до створення нового, якісного туристичного продукту в Україні здобуло підтримку, за що ми щиро вдячні. Все це ще раз доводить, що студенти Інституту туризму мають можливість реалізовувати свої ідеї та пропозиції у життя та отримувати всі необхідні знання, що допоможуть їм у майбутній кар’єрі».

А 27 вересня в день святкування Всесвітнього дня туризму весь колектив ІТ ФПУ на чолі з Поповичем С.І., студентством та випускниками зібралися на галявині у Пущі-Водиці для проведення туристичного зльоту.

Цікаві вікторини, міні-змагання з волейболу, настільного тенісу, туристичні пісні навколо вогнища створили атмосферу свята і незабутні враження. Хвилюючою хвилиною стала декламація власного вірша студенткою 4-го курсу Руденко Тетяною присвяченого Дню туризму та інституту.

У програмі зльоту також було проведено краєзнавчий квест, учасники якого мали пройти по топографічній карті району визначений маршрут, знайти контрольні пункти і виконати запропоновані краєзнавчі завдання. Емоційну напругу після квесту вболівальникам та учасникам допоміг зняти традиційний святковий пиріг «З Днем туризму». Переможців – знавців рідного краю та історії інституту, було нагороджено смачними солодкими призами. Свято туризму у Пущі-Водиці вдало поєднало, за словами П.Т. Тронька, «дві сторони медалі – туризм та краєзнавство».

У роботі круглого столу взяли участь члени правління Київської міської організації Національної спілки краєзнавців України: старший методист Центру позашкільної освіти м. Києва, завідувач Музею історії Святошинського району м. Києва, заступник голови правління КМО НСКУ Сергій Вакулишин, к. іст. н., доцент історичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка, заступник голови правління КМО НСКУ Наталія Терес, завідувач Музею електротранспорту м. Києва, член правління КМО НСКУ, дослідник-топоніміст Олександр Богдан.

Активними учасниками дискусії за круглим столом цього року були також відомі києвознавці – к. іст. н., завідувач відділу Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України Ігор Гирич, історик, журналіст Михайло Кальницький, заступник директора Музею історії м. Києва Дмитро Малаков, дослідниця історії київської топонімії Лідія Пономаренко, асистент Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, член Ліги екскурсоводів м. Києва Валерій Лисенко. Свій погляд на проблеми столичного назовництва висловили в ході дискусії мовознавці, соціологи, видавці, публіцисти, зокрема:д. філол. н., професор Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка Олександр Пономарів, к. соціол. н., доцент факультету соціології КНУ ім. Тараса Шевченка Людмила Малес, головний редактор видавництва «Кий» Зінаїда Каменецька, журналіст Григорій Мельничук. Відрадно, що до обговорення долучилися і представники міської влади, а саме – голова Постійної комісії Київради з питань культури і туризму Олександр Бригинець та начальник відділу Головного управління внутрішньої політики КМДА Ярослав Шибанов.

У вступному слові професор А. Мамалига озвучила основні питання, довкола яких мала тривати дискусія: топоніми як носії інформації (географічної/топонімічної, історичної, соціокультурної, лінгвістичної тощо) у системі топонімічного ландшафту Києва; київська топонімія як компонент історико-культурного надбання  та індивідуального образу міста («київського міфу»); відповідність назв сучасних внутрішньоміських об’єктів Києва  вимогам часу (зокрема, проблема існування в столиці України численних топонімів – продуктів тоталітарної доби); роль топонімів у формуванні образу столиці України в очах іноземних туристів (з огляду на майбутній Чемпіонат Європи з футболу 2012 року); різні аспекти топонімічної політики місцевої і центральної влади; ставлення суспільства до актуальних проблем столичної топонімії; можливості впливу засобів масової комунікації на топонімічну ситуацію у столиці й державі загалом.

Першою виступила старійшина київського “топонімічного цеху” Лідія Пономаренко. Згадавши про початки власних топонімічних досліджень, дослідниця зробила короткий екскурс в історію київської топонімії у межах кількох століть. Зокрема, простежила особливості появи тих чи тих категорій назв столичних вулиць, динаміку зміни питомої ваги меморіальних топонімів серед усіх топонімів міста. Як висновок, “до зміни одіозних назв треба підходити індивідуально”. Крім того, на думку Л. Пономаренко, не варто робити Київ таким собі топонімічним “некрополем” відомих людей унаслідок надмірного захоплення меморіальним назвонаданням.

Загалом під час засідання прозвучало кілька вагомих тез. Так, на думку Олександра Бригинця,  міська влада не має стратегії стосовно того, які саме вулиці і як саме перейменовувати. Те, що відсутня чітка концепція розвитку Києва в частині топонімічної політики, підтвердила і Наталія Терес. До того ж «місцеві жителі не достатньо поінформовані, аби компетентно обирати ту чи ту назву вулиці. А приїжджим футбольним уболівальникам байдуже, як саме в Києві називаються вулиці. Вони це сприймають як частину цілісного образу нашої столиці. Тож перейменовувати вулиці ми маємо для себе, а не для когось».

Стосовно топонімічної політики в столиці висловився і Олександр Пономарів. Він порушив болючу тему засилля радянської топонімічної спадщини в урбаноніміконі Києва. пізніше до цього питання неодноразово поверталися гості круглого столу, пропонуючи різні шляхи подолання ситуації: від повної заміни всіх топонімічних реліктів тоталітарного часу – до вибіркового корегування найбільш одіозних урбанонімів з попереднім громадським обговоренням кожного такого кроку.

Крім того, О. Пономарів торкнувся проблеми поширюваних журналістами міфів щодо походження назв лінійних об’єктів. Серед інших журналістських помилок – плутанина у визначенні місць розташування вулиць, помилки у правописі географічних назв… Негативні приклади з цієї ж галузі учасники круглого столу наводили й пізніше (на це, зокрема, звернули увагу Дмитро Малаков, Михайло Кальницький, Олександр Богдан).

По-різному учасники дискусії поставилися до можливості називання вулиць і майданів міста іменами українських історичних осіб, діяльність яких викликає суперечливі оцінки в суспільстві. Так, Ігор Гирич висловився за послідовне увічнення у київському урбаноніміконі імен таких діячів, як Є. Коновалець, С. Бандера, Ю. Шухевич. Це, на його думку, засвідчило б про пріоритет національних засад у політиці влади, наявність державної ідеології. «А що багато хто з цих діячів є суперечливим – так це тому, що діяти їм доводилося у вкрай непрості часи», – підкреслив історик. Натомість Михайло Кальницький виклав кардинально відмінну позицію: «Політиків минулого можна вшановувати у пам’ятниках, меморіальних дошках, назвах установ… Топоніми ж занадто вкорінені у свідомість і повсякденне життя городян, аби прив’язувати їх до неоднозначних персоналій».

Ще одне питання: чи варто опитувати жителів конкретних вулиць перед перейменуванням. Олександр Бригинець вважає, що не варто: «Місцеві мешканці часто-густо майже не знають тих, чиїм ім’ям хочуть назвати лінійний об’єкт, тож і займатися перейменуваннями вулиць мають виключно фахівці». Як зауважив Дмитро Малаков, у Києві зараз немає тої “історичної людності”, яку можна назвати киянами. Присутні дійшли висновку, що потрібно ознайомлювати людей з біографіями тих, чиїми іменами названі чи пропонується назвати вулиці. І коли люди самі захочуть перейменувати вулицю, тоді й варто змінювати міські топоніми.

Присутня на засіданні головний редактор видавництва “Кий” Зінаїда Каменецька висловилась про необхідність виховання киян за допомогою києвознавчих книжок.

Знову (як і під час минулого круглого столу) учасники обговорення вказали на потребу в топонімічному часописі. Щодо необхідності створення загальнодоступного електронного довідника висловився Григорій Мельничук. Такий довідник повинен містити інформацію про межі адміністративних районів  Києва із точним переліком вулиць, що належать до кожного з них. Це дозволило б, зокрема, зменшити кількість помилок у журналістських матеріалах.

До основних проблем київської топонімії було також віднесено наявність  повторних назв (дублетів), топонімів, що звеличують імена людей, які не мають до України жодного стосунку. М. Кальницький зауважив, що в столиці має бути більше саме київських за змістом топонімів.

Людмила Малес навела дані соціологічних  та статистичних досліджень у сфері топонімічних перейменувань у різні періоди історії Києва, простеживши стратегію змін міської топонімії. Принагідно дослідниця згадала про ще один метод «топонімічного просвітництва» – зазначення колишніх назв вулиць поряд із сучасними на інформаційних табличках (таке, наприклад, практикують у Москві).

Під час круглого столу було презентовано Перший молодіжний фестиваль міської культури та історії «МІСТО – К». Координатор проекту Євгенія Гринь запросила всіх на заходи фестивалю (виставки, майстер-класи, лекції відомих києвознавців, конкурси та кінопокази) до будівлі Інституту журналістики КНУ 22-23 вересня цього року.

На завершення пролунала пропозиція від організаторів зібрання, підтримана всіма його учасниками: до ювілею Лідії Пономаренко (дослідниці незабаром виповниться 90 років!) видати збірник із матеріалами усіх круглих столів, присвячених київській топонімії, включивши до нього й найновіші наукові розвідки та журналістські публікації з цієї актуальної проблематики.

Анна Сіденко, Дмитро Данильчук

Шановні колеги!

Запрошуємо вас до участі у «круглому столі» з актуальних проблем столичної топонімії «Топонімія Києва: вчора, сьогодні, завтра» (робоча назва), який відбудеться 9 вересня 2011 року в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул. Мельникова, 36/1) у рамках Першого фестивалю міської культури та історії. Початок роботи – о 14-00 у залі Вченої ради інституту (ІІІ поверх).

На обговорення учасників цьогорічного Cтолу планується винести, зокрема, такі питання:

–          топоніми як носії інформації (географічної/топонімічної, історичної, соціокультурної, лінгвістичної тощо) у системі топонімічного ландшафту Києва;

–          київська топонімія як компонент історико-культурного надбання  та індивідуального образу міста («київського міфу»);

–          відповідність назв сучасних внутрішньоміських об’єктів Києва  вимогам часу (зокрема, проблема існування в столиці України численних топонімів – продуктів тоталітарної доби);

–          роль топонімів у формуванні образу столиці України в очах іноземних туристів (з огляду на майбутній Чемпіонат Європи з футболу 2012 року);

–          різні аспекти топонімічної політики місцевої і центральної влади;

–          ставлення суспільства до актуальних проблем столичної топонімії;

–          можливості впливу засобів масової інформації на топонімічну ситуацію у столиці й державі загалом.

Закликаємо долучитися до формування переліку тем і напрямів дискусії, який є відкритим для доповнень і уточнень.

Серед запрошених до участі у КС цього року – Лідія Пономаренко, Михайло Кальницький, Олександр Бригинець, Сергій Вакулишин, Ігор Гирич, Олександр Пономарів, Максим Стріха та інші.

Просимо підтвердити вашу участь. Будемо вдячні й за відповіді на питання нашої анкети.

 АНКЕТА УЧАСНИКА «КРУГЛОГО СТОЛУ»

«ТОПОНІМІЯ КИЄВА: ВЧОРА, СЬОГОДНІ, ЗАВТРА» 

1.         Які проблеми в сучасній київській топонімії Ви визначили б як найактуальніші?

2.         Ваша оцінка топонімічної політики київської міської влади часів незалежності.

3.         Чи вся топонімія Києва може розглядатися як складова частина історико-культурного надбання міста і в яких випадках, на Вашу думку, можливе/потрібне адміністративне втручання до топонімічного ландшафту міста?

4.         Ваше ставлення до проблеми існування в столиці України численних топонімів – реліктів тоталітарної епохи (зокрема, з огляду на проведення в Києві заходів Чемпіонату Європи з футболу 2012 року).

5.         Як би Ви оцінили діяльність ЗМІ з висвітлення топонімічних проблем?

Контакти організаторів Столу: (098) 429 16 69 (Дмитро Данильчук) + dimidan@ukr.net; (095) 371 01 16 (Євгенія Гринь) – Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул. Мельникова, 36/1), кафедра мови та стилістики (кімн. 201; тел. 481 45 10)