Туристський та краєзнавчий зльоти юних туристів

Туристський та краєзнавчий...

Протягом трьох днів  з 16 по 18 травня 2013 року на пагорбах древнього міста Вишгорода лунали дитячі голоси. Тут, на наддніпрянських кручах, у рамках акції «Галерея великих перемог»,  Міжнародний центр дитячо-юнацького туризму м. Києва  підводив підсумки туристсько-краєзнавчої роботи в навчальних закладах міста, провівши 48-й туристський та 5-й краєзнавчий зльоти юних туристів,  присвячені 70-річчю визволення м. Києва. Більше ніж 750 дітей з усіх районів Києва взяли участь у різноманітних краєзнавчих і спортивних змаганнях та конкурсах, показували свою майстерність та набуті знання. У гості до учасників Зльотів завітала директор Департаменту освіти і науки, молоді та спорту м. Києва Добровольська Оксана Миколаївна, яка привітала усіх присутніх зі святом, адже Зльоти – це, в першу чергу,  свято для дітей. На відкритті зльотів з вітальним словом виступив Голова спілки ветеранів м. Вишгорода Чертков Іван Іванович. До юних туристів завітали також студенти Переяслав-Хмельницького педагогічного університету ім. Григорія Сковороди, які привезли із собою виставку декоративно-прикладного мистецтва та провели майстер-класи для усіх бажаючих. Вже у вечірніх сутінках на головній галявині Зльотів залунала чарівна музика гаївок та веснянок – це виконувалися фрагменти фольклорно-обрядової композиції «Юр’єва  роса на травневі свята». Відбулися змагання на туристсько-краєзнавчій смузі перешкод, а під час краєзнавчого крос-походу учні виконували різноманітні завдання з археології, етнографії, екології, історії, географії, геології тощо. Окремо були проведені конкурс на знання учнями сторінок звільнення  м. Києва від фашистських загарбників і знання історії міста Вишгорода та фотоконкурс «Київ пам’ятає». Програма  Зльотів була надзвичайно насиченою, але  вечорами лунали пісні – усі бажаючі брали участь у фестивалі туристської самодіяльності.

Нагороди  розійшлися по всьому Києву…

Володимир Семенюк, завідувач краєзнавчого відділу МЦДЮТ, голова осередку КМО НСКУ

Додаток ІДодаток ІIДодаток ІII

Іван Гречко – «Львів’янин року»

Іван Гречко - «Львів’янин р...

З нагоди  757-річчя древнього Львова у міській Ратуші відбулись урочисті збори. Цього року за вагомий особистий внесок у розвиток культурного, духовного та громадського життя Львова почесне звання «Львів’янин року»  цього року надали відомому галицькому колекціонеру, меценату, громадському діячеві, Івану Михайловичу Гречко.

Іван Михайлович  Гречко – відомий галицький колекціонер, меценат, громадський діяч, співорганізатор Інституту колекціонерства українських пам’яток при Науковому Товаристві ім. Тараса Шевченка.

Навчаючись та проживаючи з 1946 року у .Львові, Іван Гречко був активним учасником культурно-національного та духовно-релігійного життя міста. Зокрема, від 60-х років минулого століття він тісно співпрацював з катакомбною УГКЦ, католицькими клубами Польщі, Українським патріаршим світовим об’єднанням, спричинившись до відновлення у 1980-х роках українського католицького академічного товариства «Обнова», брав активну участь у випуску незалежного журналу «Віра батьків», був членом-засновником Клубу української греко-католицької інтелігенції (1991 р.), співголовою оргкомітету з повернення до осідку у Львові предстоятеля УГКЦ кардинала Мирослава-Івана (Любачівського).

А налагодження Іваном Гречком зв’язків з Товариством «Свята Софія» в Римі, організаціями української діаспори Європи, США, Канади спричинило до надходження до Львова численних друкованих видань, що в результаті призвело до створення відділу діаспорної літератури у Львівській обласній універсальній науковій бібліотеці.

З 1987 року Іван Гречко – співорганізатор та учасник численних виставок українського народного мистецтва практично у всіх музеях міста. Його збірка народного мистецтва, зокрема унікальна колекція гуцульських та покутських ікон на склі наповнила ці вернісажі особливим змістом.

Піклуючись про збереження нащадків мистецьких збірок львівських колекціонерів, у 2003 році, Іван Михайлович  став співорганізатором та співзасновником Інституту колекціонерства українських мистецьких пам’яток при Науковому Товаристві ім. Т. Шевченка.

В січні 2013 року меценат-патріот безкоштовно передав свою унікальну збірку творів мистецтва, стародруків та інших раритетів Українському Католицькому Університетові, заклавши основи у створення у Львові нового музею – скарбниці українського народного, сакрального та професійного мистецтва.

     «Дякую, що оцінили цей мій маленький внесок у просвітницький розвиток Львова. Буду служити, буду старатися в цьому керунку працювати. Всім вам дякую. Бажаю довгого віку на славу Україні, на славу Львова», – зазначив на церемонії Іван Гречко.

 

Ігор Галущак

Львів

Додаток І

Щирі вітання!

Щирі вітання!...

Вельмишановний Олександре Петровичу!

Краєзнавці Січеславщини (Дніпропетровщини) щиросердно вітають Вас з днем народження!

Бажаємо Вам міцного здоровя, творчої наснаги, добробуту і довголіття.

Віримо, що завдяки Вам краєзнавчий рух отримає новий стимул до свого розвитку, а ми в свою чергу підтримаємо Вас.

Нехай Вас супроводжують по життю  щирі друзі і близькі, приязні колеги і однодумці. Позитивного Вам настою та емоцій.

Хай здоров’я, радість і достаток,
Сиплються не мов вишневий цвіт,
Хай малює доля з буднів свято,
І дарує Вам багато літ!

Ми Вас любимо, шануємо і зичимо Вам здоров’я, благополуччя, наснаги, всіляких гараздів в подальшому житті і Вашій самовідданій праці на користь України.

Правління Дніпропетровської обласної організації

Національної спілки краєзнавців України

До привітань також долучається Правління Національної спілки краєзнавців України, правління всіх обласних організацій НСКУ.

ІV МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ «ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ: ЕТНОІСТОРИЧНИЙ, МОВНИЙ, КУЛЬТУРНИЙ ТА РЕЛІГІЙНИЙ ВИМІРИ»

ІV МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕ...

26-27 квітня 2013 року в Одеському національному морському університеті (ОНМУ) відбулася ІV Міжнародна наукова конференція «Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри», яка була ініційована та проведена кафедрою «Українознавство та іноземні мови». Співорганізаторами проведення наукового форуму стали Інститут історії НАН України та Національна спілки краєзнавців України. Проведення заходу стало можливим завдяки фінансовій підтримці народного депутата України С. Р. Гриневецького та приватного підприємця І. І. Омельченка.

Широкий спектр проблематики конференції привернув до неї увагу 100 учасників, серед яких значиться 19 докторів наук, професорів, 45 кандидатів наук, доцентів, решта – наукові співробітники, викладачі, докторанти, аспіранти, магістри, студенти, краєзнавці, представники громадських та культурно-національних організацій та місцевих органів влади. Географія конференції охоплювала учасників 23 вищих навчальних закладів, трьох науково-дослідних установ України та 12 вишів з чотирьох європейських країн (Молдова, Німеччина, Російська Федерація, Румунія).

Не порушуючи усталеної традиції, організатори конференції до початку форуму видали збірку матеріалів (Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: зб. наук. праць ІV Міжн. наук. конф., 26–27 квіт. 2013 р., Одеса / Відп. ред. М. І. Михайлуца. – Одеса: ВМВ, 2013. – 440 с.), надавши кожному учаснику авторські екземпляри. У науковому збірнику представлено 92 доповіді та повідомлень, з яких 13 – було винесено на «круглий стіл», а інші було презентовано науковому загалу на п’ятьох секційних засіданнях.

Відкрив конференцію за традицією завідувач кафедрою «Українознавство та іноземні мови» ОНМУ, докт. іст. наук, проф. М. І. Михайлуца.

З привітальним словом до присутніх звернувся проректор ОНМУ докт. техн. наук, професор С. В. Руденко, який підкреслив, що невипадково проведення даної конференції відбувається саме в Одесі, історія якої яскраво відображена розмаїттям етносів, мов, культур та релігій, всього півдня України. Він звернувся з подякою до усіх, хто зацікавився проблематикою конференції та висловив впевненість, що її учасники з нових позицій, на базі нових підходів, методологічних напрацювань та матеріалів, без ідеологічних догм і штампів розкривають цікаві та маловідомі аспекти життя півдня України у різні часи її історичного розвитку.

З вітальними словами до учасників конференції також звернулися член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту історії НАН України, Голова Правління Національної спілки краєзнавців України, докт. іст. наук, проф. О. П. Реєнт та заступник директора Департаменту зовнішньоекономічної діяльності та європейської інтеграції, начальник Управління зовнішніх зносин та європейської інтеграції Одеської обласної державної адміністрації Я. О. Різникова.

На «круглому столі», який працював за темою «Південь України. 1913-й: сто років до і після», першим виступив член-кореспондент НАН України, проф. О. П. Реєнт, який в своїй доповіді презентував програму розвитку краєзнавства в Україні на період до 2025 року. Метою програми, як зазначив Голова Президії Національної спілки краєзнавців України, є активізація науково-дослідної діяльності, спрямованої на розвиток краєзнавства, залучення широкої громадськості до національної, культурної спадщини, здійснення науково-організаційних і видавничих заходів.

Питанню наукового визначення терміна «українська нація» у сучасній українській історіографії на підставі цілісного, комплексного вивчення української нації шляхом інтеграції надбань теоретико-методологічних засад різних галузей науки присвятив доповідь Д. В. Толочко, канд. іст. наук, науковий співробітник Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії.

Докт. іст. наук, професор Одеського національного університету імені І. І. Мечникова Т. Г. Гончарук у своїй доповіді комплексно розглянув аспекти економічного розвитку Одеси ХІХ ? початку ХІХ століття в контексті втілення в місті ідеї «вільного порту» в різних її проявах. Від вивчення одеського порто-франко 1819–1859 рр. до функціонування Вільної економічної зони в Одеському порту на початку ХХІ століття.

Історії невдалого ювілею Одеського національного університету імені І. І. Мечникова присвятив доповідь докт. іст. наук В. М. Хмарський, професор цього ж університету. Розкриваючи причини, які призвели до не святкування першого півсторічного ювілею найстарішого вищого навчального закладу на півдні України, який припадав на 1915 рік, вчений наголосив, що історія з невдалим ювілеєм стала вельми симптоматичною і знаковою для всіє доби пізньої імперії.

Доповідь Я. О. Різникової ? «Реалізація державної етнонаціональної політики: здобутки, виклики, шляхи вдосконалення (на прикладі Одеського регіону)», в контексті сучасних соціально-політичних подій в країні викликала жваве обговорення та шквал запитань. У підсумку чиновник наголосила, що реалізації «державної політики в етнонаціональній сфері можна досягти завдяки максимально повному розподілу функції державного управління по управлінських функціях органів державної влади, органів місцевого самоврядування і національних громадських організацій».

Інший напрямок у роботі «круглого столу» ? «К вопросу о создании и функционировании украинских секций на Северном Кавказе в период украинизации» ? задав у своєму виступі В. З. Акопян, канд. іст. наук, доцент П’ятигорського державного лінгвістичного університету. Науковець довів, що національні підрозділи українців на Північному Кавказі в 20-ті роки ХХ ст. були створені для здійснення політики радянської влади, орієнтованої не стільки на корінні національні інтереси, а на потреби утвердження в країні режиму більшовиків, але водночас, саме існування цих державних підрозділів, представництво у владних структурах українців спонукало місцеві органи влади враховувати національні потреби, зокрема мовні.

Порівняльному аналізу спільностей і відмінностей поглядів двох видатних особистостей української культури та історії ? С. О. Єфремова та Г. С. Костюка, на місто Одесу й настрої місцевого населення влітку 1928 року («рік великого перелому») на підґрунті епістолярної спадщини двох діячів присвятила свою наукову розвідку канд. іст. наук, доц. Запорізького національного технічного університету Л. В. Турчина. Доповідач дійшла висновку, що наявність та використання двох наративних джерел знаних постатей значно збагачує й доповнює знання суспільно-політичної ситуації в один з переламних періодів радянського часу.

Історії православного життя на Одещині у трагіпросторі першої половини ХХ століття присвятив виступ докт. іст. наук, проф. Одеського національного морського університету М. І. Михайлуца. Використовуючи інтерактивні засоби він розповів про трагічну історію Церкви у передвоєнні десятиліття, яка в роки Другої світової війни трансформувалася у державну трагедію та «домалювала сюрреалістичну картину-драму» радянського суспільства.

Актуальним питанням Другої світової війни як науковому і суспільному феномену приурочив доповідь завідувач відділу Інституту історії НАН України докт. іст. наук, проф. О. Є. Лисенко. Провідний український історик Другої світової війни наголосив на важливості не заангажовано репрезентувати політичні ідеї та погляди в дослідженні цього складного та суперечливого періоду новітньої історії.

Докт. іст. наук, проф. Одеського національного університету імені І. І. Мечникова Д. П. Урсу презентував доповідь на малодосліджену тему в українській історіографії ? «Міжнародні аспекти репатріації через Одесу іноземних і радянських громадян у 1945–1946 роках», в якій йшлося про багатовекторне переміщення громадян різних країн у повоєнні роки через Одесу.

На документах архіву Служби безпеки України була побудована доповідь на тему «З історії дисидентського руху на Одещині у другій половині 1950-х ? 1970-ті роки», яку представив старший науковий співробітник Інституту історії НАН України, канд. іст. наук, доцент О. Г. Бажан. Вчений розповів, що опозиційний рух на Одещині визрів за умов процесу десталінізації в СРСР, охопив різні соціальні верстви радянського соціуму та мав тісні зв’язки з нонконформістськими колами в Києві та Москві.

Підводячи підсумки круглого столу та конференції вцілому, її учасники висловили задоволення від спілкування, погодилися з необхідністю продовження міжнародного діалогу професійних істориків України, Росії, Румунії, Молдови, Німеччини щоби восторжествувала правда без ідеологізації, міфологізації та фальсифікації історичної пам’яті.

З метою піддати глибшому аналізу історичну свідомість, що функціонувала в культурах народів півдня України, а також чинники, котрі сприяли її формуванню й трансформаціям організаторами конференції було запропоновано кілька тематичних напрямків, проблемні поля яких були сконцентровані в рамках тематик п’яти секційних засідань, якими керували провідні фахівці: Секція 1. «Історія народів та етносів Півдня України в часи імперій, тоталітаризму, демократії» (модератор – канд. іст. наук, доц. Т. С. Вінцковський); Секція 2. «Проблеми української та іноземної термінології і термінографії, мовні взаємовпливи» (модератор – канд. пед. наук, викладач О. С. Целих); Секція 3. «Духовність, традиції та обрядовість української та «сусідніх» етнокультур» (модератор – докт. іст. наук, проф. І. І. Тюрменко); Секція 4. «Історія християнської церкви та доля інших конфесій у регіоні» (модератор – канд. іст. наук, доц. Н. М. Діанова); Секція 5. «Міжнародні, правові та міжрегіональні зв’язки і відносини» (модератор – докт. іст. наук, проф. О. П. Тригуб).

Під час роботи секцій було повідомлено чимало нових фактів та цифрованих даних, наукових положень, які безперечно, сприятимуть подальшому розвитку багатьох галузей гуманітарних наук. Роботу всіх секцій супроводжували змістовні дискусії.

У другий день конференції її учасники поділилися на дві групи та взяли участь в запланованих екскурсіях. Перша група відвідала Аккерманську фортецю, побудовану на місці античного полісу Тіра (м. Білгород-Дністровський). Друга група учасників взяла участь у пішохідній екскурсії давньою частиною Одеси та переглянула експозиції Історико-археологічного музею.

Наприкінці конференції модератори секцій підвели підсумки роботи, підкреслили гідний науковий рівень доповідей та повідомлень, їхню різноманітну та цікаву тематику. Учасники конференції висловили подяку оргкомітету за проведення наукового форуму, і виразили побажання продовжити співпрацю у форматі даної конференції, яка є невід’ємною частиною розвитку спілкування.

Валерій Левченко, Галина Кязимова (Одеса)

Збірник конференціїПрограма конференції

Експедиція на Яготинщину

Експедиція на Яготинщину...

З метою зібрання матеріалу для фундаментального ілюстрованого публіцистично-документального видання ,,Краєзнавча Шевченкіана України”, присвяченого 200-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка була організована і проведена 24 квітня 2013 року Науково-краєзнавча експедиція Національної спілки краєзнавців України на Яготинщину. Основними завданнями експедиції було зібрання краєзнавчого матеріалу про перебування на Яготинщині Т.Г. Шевченка, подвижницьку діяльність графа Кирила Розумовського, мистецьку спадщину видатної художниці Катерини Білокур.

Особливе значення має перебування в Яготині Т. Г. Шевченка. Вперше він приїхав сюди в 1843 р. для малювання двох копій з портрету М. Г. Рєпніна. Тут він намалював автопортрет, написав поему “Тризна”, яку присвятив доньці М. Г. Репніна Варварі. Шевченко був у Яготині і в 1844, 1845 та 1859 роках. До Яготинської доби відносяться його «Археологические записи …», малюнок сепією «Шевченко малює селянський двір», та повість «Близнецы». «Всі дні мого перебування колись в Яготині є й будуть для мене низкою чудових спогадів», — писав Т. Г. Шевченко з далекого заслання до В. М. Рєпніної у березні 1850 року.

Участь у експедиції взяли 35 осіб. Серед них – керівники Національної спілки краєзнавців України, фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара, науковці Інституту Історії України НАН України, Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України, Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України. Учасники відвідали об’єкти біля річки Трубіж, с. Богданівка (Музей-садибу Катерини Білокур), Яготин (Свято-Троїцький храм (собор), пейзажний парк Садиби Яготин, Музей «Флігель Тараса Шевченка», Яготинську картинну галерею).

Додаток ІДодаток ІIДодаток ІII

Актуальні проблеми охорони та використання культурної спадщини в Криму

Актуальні проблеми охорони...

23 квітня в Сімферопольській міській раді відбулася ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми охорони та використання культурної спадщини в Криму» присвячена до Міжнародного дня пам’яток та історичних місць, який відзначався 18 квітня.

Організаторами конференції виступили Кримська республіканська організація Національної спілки краєзнавців України, Кримське відділення Центру пам’яткознавства НАН України та УТОПІК, Кримська республіканська організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини, КРУ «Науково-дослідний центр пам’яткоохоронних досліджень АР Крим », а також Університет економіки і управління.

З вітальним словом до учасників пленарного засідання звернувся Черняк Олексій Юрійович, голова Постійної комісії Верховної Ради АРК з питань санаторно-курортного комплексу, туризму та підприємництва, заступник Сімферопольського міського голови Ілля Глазков та начальник відділу охорони культурної спадщини та рекреації Сергій Павличенко.

Головною метою заходу було привернення уваги молоді до проблем збереження та ефективного використання культурної спадщини Криму, а також сучасного стану пам’яток історії та культури.

Конференцію відкрила заступник голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини Наталія Гриненко з інформацією про культурну спадщину Криму як частину державної політики України.

У конференції взяли участь кандидати історичних наук, викладачі кримських ВНЗ, працівники музейних установ, аспіранти Центру пам’яткознавства НАН України та УТОПІК (Київ) та студенти. Були представлені доповіді різноманітних напрямків: проблеми та перспективи вивчення і збереження пам’яток, шляхи ефективного використання культурної спадщини, використання пам’ятних книг і видових листівок в галузі відновлення втрачених об’єктів та питання будівництва православних культових споруд на території півострова. Всі учасники відзначили важливість порушених у доповідях проблем і погодилися, що їх вирішення можливе лише при комплексному підході органів державної політики та громадськості.

Голова Кримської республіканської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, кандидат історичних наук, Наталія Кармазіна зазначила, що сьогодні, перш за все, потрібно привертати увагу молоді до сформованим проблем галузі охорони та збереження культурної спадщини.

Підсумки конференції будуть опубліковані у кримській збірці «Праці Центру пам’яткознавства», який буде підготовлено за редакцією доктора історичних наук, професора кафедри історії України Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського А.А. Непомнящего.

Історія малих міст України: місто Олександрівськ Луганської області

Історія малих міст України:...

16 квітня 2013 р. у приміщенні Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного в рамках соціально-бібліотечного проекту «Історія малих міст України» відбулось засідання бібліотечного клубу «Національні святині».

Тема засідання: «Історія малих міст України: місто Олександрівськ Луганської області»

Захід проведено в рамках соціально-бібліотечного проекту «Історія малих міст України», який покликаний привернути увагу громадськості до вивчення історії малих міст і містечок, їх культури, архітектурних пам’яток, розвитку регіонального краєзнавства.

У процесі реалізації проекту досліджується і представляється по одному місту з кожної області України. Малі міста багаті на унікальні історичні та архітектурні пам’ятки, і тому збереження цієї спадщини є дуже важливою справою не лише з позицій сьогодення, але й у майбутньому, для прийдешніх поколінь.

 

Місто Олександрівськ (до 1961 року – село Олександрівка) засноване у 1772 році капітаном гусарського полку Олександром Юзбашем і назване на його честь. Олександрівськ є найстаршим населеним пунктом Луганської області. Розташований на правому березі річки Лугань на відстані 8 км від обласного центру м. Луганська. Населення міста складає 9 831 тис. чоловік.

 

Пам’ятки архітектури м. Олександрівська:

Садиба (1772), Свято-Вознесенський собор (1840)

Садибу збудовано в 1772–1779 роках у стилі класицизму як заміську великопанську будівлю. Ім’я автора забудови не відомо. Одночасно був розпланований парк. До складу садибного комплексу входить палац із двома флігелями, об’єднаними відкритою колонадою, службовий комплекс, будинок управителя, чотири флігелі та винний льох. Садибу оточує мур з масивними пілонами брам. Нині територію садибного комплексу поділяє навпіл бульвар, прокладений у ХХ столітті. За час існування забудова неодноразово ремонтувалася, внаслідок чого було змінене первинне внутрішнє планування та опорядження інтер’єрів. На сьогодні палац доволі занедбаний, проте вражає своїми розмірами.

Неподалік від садиби знаходиться Свято-Вознесенський собор, який зведено в 1840 році на місці попередньої дерев’яної церкви (1783). Собор виконаний у стилі класицизму з елементами псевдомосковського і неоготичного стилів. В інтер’єрі збереглися фрагменти розписів та ліплень ХІХ сторіччя. За радянської доби Свято-Вознесенський храм залишався діючим, а після 1937 року чи не єдиним, що приймав православних з усієї Ворошиловградської (нині Луганської) області. Свято-Вознесенський собор є одним з найдавніших храмів Луганської єпархії Української православної церкви.

Фотографуйте природу!

Фотографуйте природу!...

Весна милує око ніжними бруньками на деревах, свіжим листячком, травами, які з’являються з першими теплими променями. Нас вабить у ліс, до поля, річки або у парк… Зрозуміло, що цю красу треба берегти. На сьогоднімайже 8 тисяч пам’яток природи Українизнаходяться під охороною держави. Це заказники, заповідники, ботанічні, дендрологічні, ландшафтні парки, пам’ятки садово-паркового мистецтва. Вони є мало не в кожному районі нашої мальовничої країни. Чи знаємо ми про їх існування, чи переймаємося проблемами їх збереження? Чи знаємо, скільки чудових об’єктів природи не захищені жодним природоохоронним законом?! На жаль, широкий загал про них не відає. Врешті-решт такі «перлинки» безслідно зникають через людську недбалість і жадібність.

Із засобів масової інформації часто дізнаємося, що десь нечисті на руку ділки вирізали шматок лісу, там захопили землі запасу, спорудивши навколо височенний паркан, розпочали будівництво промислового об’єкту, який змінить назавжди навколишнє середовище і життя місцевих жителів. Варто згадати про велику кількість вже збудованих шкідливих підприємств, які щодня забруднюють довкілля. Як припинити варварський наступ на природу? Привернути увагу українців до екологічних проблем. Адже чим менше суспільство переймається проблемами екології, тим менше у нього шансів уціліти.

Громадська організація «Вікімедіа Україна» ініціювала проведення фотоконкурсу «Вікі любить землю». І взялася за облік і поширення інформації про визначні місця природо-заповідного фонду та садово-паркового мистецтва України серед користувачів Інтернету. Мета – привернути увагу громадськості до проблем існування та збереження ще вцілілих природних об’єктів, створити впорядкований інтернет-каталог їхніх світлин.

Ідея цієї акції виникла після успішного проведення у вересні минулого року міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки», який став частиною міжнародної ініціативи проекту «Вікіпедія», і був присвячений фотообліку архітектурних пам’яток світу. З усіх куточків України, найбільше — з Київської, Одеської, Харківської Львівської областей та Криму організатори конкурсу зібрали і склали перелік із 41 466 пам’яток. За числом завантажених через Інтернет зображень Україна посіла четверте місце серед 36 країн-учасниць. В процесі підготовки і проведення конкурсу в Україні сфотографовано і завантажено для вільного використання 33 177 світлин семи тисяч сто двадцяти п’яти різних пам’яток архітектури. З них для п’яти тисяч вісімcот двадцяти семи встановлено географічні координати. Тож будемо сподіватися, що з подачі «Вікімедіа Україна»фотоконкурс «Вікі любить Землю» швидко стане міжнародним.

Взяти участь у конкурсі «Вікі любить Землю» зможе кожен охочий. Для цього слід зареєструватися у Вікісховищі – одному з сестринських проектів Вікіпедії, – знайти у переліку відомі Вам об’єкти, сфотографувати їх власноруч (будь-коли) і завантажити світлини на Вікісховище (у період з 15 квітня до 15 травня).

Усі фотографії, надіслані на конкурс, потрапляють до службової категорії commons:Category:Images from Wiki Loves Earth 2013 in Ukraine. Одночасно вони потрапляють до загальної категорії українських пам’яток природи — commons:Category:Natural heritage sites in Ukraine. Таким чином світлини стають надбанням людства – їх може використовувати будь-хто з будь-якою метою, не забуваючи вказати автора і джерело, звідки було взято фотографію. Оголошення результатів і нагородження переможців відбудеться 5 червня цього року у Всесвітній день охорони навколишнього середовища.

Цей фотоконкурс, переконані організатори, має привернути увагу суспільства до проблем збереження природних багатств і ресурсів України, сприятиме поширенню знань у всесвітній мережі про красу нашої природи. Партнером конкурсу є Національна спілка краєзнавців України.

 

Додаткова інформація на сайті http://wle.org.ua/

Євген Букет, Олександр Литвиненко,

спеціально для nsku.org.ua

Святошинському району столиці – 40 років!

Святошинському району стол...

12 квітня 2013 року о 12.00 з нагоди відзначення 40-річчя Святошинського району відбулося урочисте покладання квітів до пам’ятника Святому Миколі Святоші, котрий знаходиться поряд зі Святошинською райдержадміністрацією і ім’ям якого названий район. В заході взяли участь керівники району, студенти, учні шкіл, представники громадських організацій та мешканці району.

Цього ж дня о 15.00 в Центрі позашкільної освіти Святошинського району, де діють кабінет краєзнавства та Музей історії району, відбувся “круглий стіл”, який відкрив Сергій Вакулишин – методист Центру, голова Святошинського осередку КМО НСКУ, автор ряду праць з історії району. Він привітав присутніх з ювілеєм району та Днем космонавтики, розповів про історію місцевості, створення району (12 квітня 1973 року), який тоді мав назву Ленінградський (з 2001 р. – Святошинський), та його розвиток. Член НСКУ Валерій Фісун, поділився із присутніми цікавою інформацією, зокрема, про створення районної газети “Святошинські вісті”, перший номер якої вийшов у 2003 році. Валерій Пилипович був одним із перших її літературних редакторів. На шпальтах газети подавалась цікава й різноманітна інформація. На жаль, у зв’язку з ліквідацією райради, випуск  видання в 2008 році призупинився. Завідувачка бібліотекою ім. О. Герцена Людмила Ричек розповіла про створення та діяльність закладу, який є одним із важливих культурних центрів району. Бібліотека пропонує читачам   різноманітну літературу, проводить творчі вечори, літературні читання тощо. Про трагічні сторінки голодомору в районі повідала присутнім Лариса  Запольська. Учасники “круглого столу” порушили багато інших питань, які стосувалися історії та сьогодення району. У заході взяли участь учні місцевих навчальних закладів, котрі порадували присутніх своїми творчими виступами. Учасники “круглого столу” також мали змогу ознайомитися з виставкою книг та оглянути Музей історії району.

Наступного дня урочистості проходили в залі по проспекту Перемоги, 112, за участю керівників району, народних депутатів України та депутатів Київської міської ради, представників КМДА, керівників підприємств, громадськості району. З нагоди ювілею району були вручені подяки колективам ряду закладів та людям, які зробили вагомий внесок у розвиток Святошинського району. Також вручені відзнаки найактивнішим громадським організаціям, що багато років працюють в районі. Свято супроводжувалось концертною програмою, в якій взяли участь дитячі творчі колективи, артисти та творчі колективи освітян.

Валентина Гончарова

Фото Петра Скрипника

Додаток І

Краєзнавці Київщини: Дмитро Малаков

Краєзнавці Київщини: Дмитр?...

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Наукова бібліотека імені Михайла Максимовича
Київська обласна організація Національної спілки краєзнавців України
Видавництво „Кий”

12 квітня 2013 року о 15:00

у Науковій бібліотеці імені Михайла Максимовича
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

вул. Володимирська, 58
у ч/з № 12 (2 поверх)

відбудеться презентація

бібліографічного покажчика

 «Краєзнавці Київщини. Дмитро Малаков».

Видання містить науково опрацьований перелік майже 700 публікацій, датованих 1966–2012 роками,

члена Національної спілки краєзнавців України,

лауреата Премії імені Дмитра Яворницького

Дмитра Малакова.

 

Передмови до покажчика написали: доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, голова Національної спілки краєзнавців України

Олександр Реєнт

та кандидат історичних наук, професор Київського національного університету

імені Тараса Шевченка, голова Київської обласної організації Національної спілки краєзнавців України

Григорій Савченко.

До передмови також включено рядки з присвяти до альбому «Київ. 1941–1943», написані 2000 року

Надзвичайним і Повноважним Послом

Федеративної Республіки Німеччина в Україні доктором

Ебергардом Гайкеном

 

Одночасно буде презентована монографія Дмитра Малакова

«Архітектор Осьмак. Нездолана шляхетність»

Книга присвячена життю і творчості видатного українського зодчого, автора, зокрема, будівлі університетського аудиторного корпусу

на вул. Володимирській, 58, де нині міститься

Наукова бібліотека імені Михайла Максимовича

Обидві книги щойно побачили світ у столичному видавництві «КИЙ»

Запрошуються читачі бібліотеки, студенти університету та всі бажаючі.

АфішаЗапрошення_1Запрошення_2