Професійне свято в Інституті туризму ФПУ

Професійне свято в Інституті туризму ФПУ

Справжнім професійним святом став для професорсько-викладацького складу та студентства ІТ ФПУ Всесвітній день туризму, який уже в 15 раз відзначається в Україні. З нагоди свята було проведено різноманітні заходи туристично-краєзнавчого напряму: інтерактивні заняття з англійської мови, пізнавальна дводенна екскурсія-подорож,  туристичний зліт. В їх організації взяли активну участь члени Національної спілки краєзнавців України – в Інституті  діє первинний осередок Київської міської організації НСКУ у складі Поповича С.І., Бабушко С.Р., Соловей Л.С.

Ініціаторами інтерактивного заняття, в якому поєдналося вивчення англійської мови професійного спрямування з краєзнавчою роботою, стали викладачі кафедри іноземних мов: Бабушко С.Р., зав. кафедри іноземних мов, канд. філол. наук, доцент та Соловей Л.С., старший викладач кафедри іноземних мов.

Екскурсія-прогулянка річковим трамвайчиком по Дніпру – прекрасна нагода для вболівальників футбольних команд упродовж Євро-2012 в Україні, гостей міста та й самих мешканців Києва не лише побачити неповторну красу міста, його визначні пам’ятки, але й просто відпочити. Тому студентам-старшокурсникам було запропоновано виконати різноманітні завдання, які включали: пошук цікавої інформації про історію, культурну цінність пам’яток, обряди чи традиції, легенди, перекази, пов’язані з визначними місцями м. Києва, які добре видно з борту річкового судна і підготувати інформацію англійською мовою.

На наступному занятті в аудиторії студенти провели «віртуальну» екскурсію за допомогою сучасних засобів навчання з показом фото і демонстрацією всього маршруту для студентів інших груп.

Інформація, підібрана студентами була змістовною і цікавою. Заняття  промайнулояк мить. Учасники екскурсії дізналися багато нового, подивилися на все іншими очима. Зрозуміло, що такі види занятьнабагато цікавіші та продуктивніші за звичайні аудиторні. Кожен  мав змогу не лише розповісти про атракції, але і доповнити один одного, задати «екскурсоводу» запитання і, нарешті, зіграти роль туриста: зацікавленого чи знудьгованого, пересічного чи неординарного, привітного чи вередливого. Адже студенти-старшокурсники – майбутні фахівці сфери туризму – повинні бути готовими до іншомовного спілкування з різними людьми.

Ще один туристично-краєзнавчий захід було організовано студентками старших курсів Руденко Тетяною та  Пільтяй Марією – поїздка до Луцька, що відбулася 24-25 вересня для майбутніх професіоналів туристичної справи, а саме студентів 3,4,5 курсів і професорсько-викладацького складу. Очолив команду мандрівників виконуючий обов’язки ректора Сергій Іванович Попович, знаний краєзнавець, заступник Голови НСКУ. Активними учасниками виступили члени Київської міської організації НСКУ, викладачі кафедр іноземної мови та гуманітарних дисциплін.

Упродовж двох днів учасники подорожі мали змогу відвідати туристичні об’єкти за такою ниткою маршруту: Київ – Дубно – Тараканів – Берестечко – Луцьк.

Учасники подорожі відкрили для себе таємничість Тараканівського форту, шляхетність замку Любарта, шарм садиби архітектора Миколи Голованя та інші приваби української історії: Дубенський замок, Історико-культурний заповідник «Поле Берестецької битви», Музей Волинської ікони.

Марія та Тетяна, організатори: «Ми залишились дуже задоволені нашою мандрівкою. І враження наших туристів від поїздки склались яскраві та позитивні, про що вони самі нам доповіли і це було приємно. Щодо досвіду проведення такого проекту, у нас була прекрасна можливість показати свої організаторські здібності, знання та практичні навички з менеджменту організацій та наше прагнення до створення нового, якісного туристичного продукту в Україні здобуло підтримку, за що ми щиро вдячні. Все це ще раз доводить, що студенти Інституту туризму мають можливість реалізовувати свої ідеї та пропозиції у життя та отримувати всі необхідні знання, що допоможуть їм у майбутній кар’єрі».

А 27 вересня в день святкування Всесвітнього дня туризму весь колектив ІТ ФПУ на чолі з Поповичем С.І., студентством та випускниками зібралися на галявині у Пущі-Водиці для проведення туристичного зльоту.

Цікаві вікторини, міні-змагання з волейболу, настільного тенісу, туристичні пісні навколо вогнища створили атмосферу свята і незабутні враження. Хвилюючою хвилиною стала декламація власного вірша студенткою 4-го курсу Руденко Тетяною присвяченого Дню туризму та інституту.

У програмі зльоту також було проведено краєзнавчий квест, учасники якого мали пройти по топографічній карті району визначений маршрут, знайти контрольні пункти і виконати запропоновані краєзнавчі завдання. Емоційну напругу після квесту вболівальникам та учасникам допоміг зняти традиційний святковий пиріг «З Днем туризму». Переможців – знавців рідного краю та історії інституту, було нагороджено смачними солодкими призами. Свято туризму у Пущі-Водиці вдало поєднало, за словами П.Т. Тронька, «дві сторони медалі – туризм та краєзнавство».

Світлана Бабушко, Людмила Соловей

Додаток ІДодаток ІIДодаток ІII

Поховали Сікорського

Поховали Сікорського...

Сьогодні в Переяславі-Хмельницькому (Київщина) пройшли траурні заходи пам’яті Героя України, засновника і почесного генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», члена правління НСКУ, заслуженого працівника культури України, почесного члена Академії архітектури України, почесного громадянина міста Переяслав-Хмельницький  Михайла Івановича Сікорського. 

Зранку видатного переяславчанина відспівали в церкві. А в музеї «Заповіту» Т. Г. Шевченка ближче до полудня розпочалося прощання зі славетним земляком. Вочевидь, місце було обрано невипадково – саме в цьому будиночку лікаря А. Козачковського жив його приятель Шевченко. Тут він написав свій «Заповіт», «Наймичку», «Кавказ», почав «Єретика». Великий Кобзар простягнув руку Великому Історику і Музейнику.

Перед входом до будинку виставили напрочуд гармонійне погруддя М. Сікорського. Воно швидко обросло квітами. Їх, квітів, сьогодні було якось особливо багато всюди – люди пам’ятали, як Михайло Іванович був зачудований прекрасним. А до книги пам’яті і шани була черга – кожен довго думав і вписував щось дуже інтимне і сердечне. Зробили записи і відомі краєзнавці – голова правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара, дипломат Роланд Тарасович ФРАНКО (праворуч на фото зліва внизу) та науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, заслужений працівник культури України Микола Степанович ХОДАКІВСЬКИЙ.

… Процесія рушила в бік кладовища. До ходи приставали молоді і старші. Відтак на погості, аби провести в останню путь удатного земляка, зібралося кількасот тих, хто його знав і любив.

Хрещеного батька музейництва Переяславщини, історика-краєзнавця надукраїнського масштабу, лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, лауреата Республіканської премії ім. Д. Яворницького (1983), лауреата Республіканської премії ім. В. Вернадського, заслуженого працівника культури України, почесного громадянина міста Переяслава-Хмельницького Михайла Сікорськогоу вічність проводжали люди різні. І владні мужі, і колеги, і пересічні земляки. Дехто благав прощення за завдані душевні рани. Таким чомусь забракло часу (чи мужності?) вибачитися в Батька – так Сікорського звали всі – за життя. Нічого, встигли…

Теплі слова про цноти найприземленішого із когорти Сікорських говорили голова Київської обласної ради Олександр Качний, міський голова Переяслава-Хмельницького Олександр Шкіра, в. о. начальника управління культури Київської облдержадміністраціїІгор Подолянець, голова Переяслав-Хмельницької районної ради Андрій Недяк, заступник голови Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації Ілона Куровська, почесний громадянин Переяслава-Хмельницького, директор інституту археології НАН України, голова Товариства охорони пам’яток історії та культури України, академік НАН України Петро Толочко, музейники, жителі та гості міста-музею.

 

Пригадували нетутешню скромність покійного, його суперпрофесіоналізм і принциповість. А ще безкомпромісність – рису завідомо незручну й непопулярну в науковому середовищі. «За це й страждав!», – як про вирок говорили живі про померлого. І не втнути – співчутливо чи злорадно. Так і сказане на його адресу слово «чудотворець» залишалося сприймати чи то як мовну фігуру, чи як ситуативне визнання паранормальних талантів корифея музейної справи й народного зодчого.

Метроном хвилини мовчання нагадав, як майже аспірант Київського держуніверситету імені Т. Шевченка натомість прибув до Переяслава-Хмельницького директором краєзнавчого музею з 36-ма експонатами. За тим 60 літ і злетіло, як один день … 15 медалей і 4 ордени,  “пологи” просто музею в унікальний комплекс-заповідник, щоденна борня за право бути. Не «завдяки», а «попри все» – так і підсумували життєве кредо славетного переяславчанина, спомином по котрому залишиться сюрреалістичний «Переяслав». Помріяли люди і про присвоєння дітищу Сікорського його імені та зведення пам’ятника самому Михайлові Івановичу…

Насамкінець над могилою Батька міста-музею було здійснено трикратний залп зі стрілецької зброї.

Випадок чи ні, але відтепер вічне пристанище великого переяславчанина на Альтицькому кладовищі Переяслава-Хмельницького – поруч із монументом жертвам Голодомору 1932-1933 рр.

Вічна пам’ять Людині…