День працівників культури та майстрів народного мистецтва

unnamedОбласна організація НСКУ спільно з правлінням культури облдержадміністрації (начальник – член ЗОО НСКУ Ю. Ф. Глеба), за сприяння члена правлінь Закарпатської обласної організації та Національної спілки краєзнавців України С. М. Аржевітіна вперше організували відзначення професійного свята працівників культури в музейному комплексі «Старе село». День працівників культури у Колочаві відзначали не випадково, адже у селі працюють 10 історико-культурних музеїв.

На святі були представлені експозиції виставок творів народних умільців Колочави та інших населених пунктів Міжгірського району Закарпатської області. Окремо було презентовано кулінарне мистецтво.

На початку свята перед музеєм «Старе село» шановних гостей зустріли історичні постаті села Колочави – останній опришок Карпат Микола Шугай, угорський жандарм та інші. Староста села запросив усіх на територію музейного комплексу. В супроводі чарівної мелодії трембіт та сопілок краєзнавці місцевого осередку, молоді дівчата в національних костюмах зустріли гостей хлібом-сіллю. В супроводі троїстих музик учасники зібрання пройшли на територію сільського музею архітектури і побуту, де вони ознайомилися з експозиціями виставок. Екскурсоводи-кразнавці розповідали про народну творчість сіл і району і пригощали смачними верховинськими стравами.

Офіційні вітання працівникам культури і народного мистецтва проголосили заступник голови Міжгірської райдержадміністрації Василь Васильович Юрик і начальник управління культури облдержадміністрації Юрій Федорович Глеба.

Колочавці-краєзнавці запросили учасників зібрання на майстер-клас своєї традиційної страви – ріплянки. Майстерність для гостей демонстрував, зокрема, член ревізійної комісії ЗОО НСКУ Анатолій Миколайович Сюгай та ін. Дегустація всім прийшлася до смаку.

Гостей також було ознайомлено з численними музейними експозиціями. Особливий інтерес викликало відвідування єврейської корчми «У Вольфа». Тут під звуки єврейських мелодій у виконанні троїстих музик працівники культури ознайомилися з історією колочавських євреїв, а бажаючі випили «децу». На святі було багато цікавого і повчального.

У СВЯТОГІРСЬКУ ТЕПЕР Є ВУЛИЦЯ ІМЕНІ СІБІЛЬОВА

Святогірська міська рада на виконання Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» 20 жовтня ц.р. ухвалила рішення про перейменування низки міських вулиць. Тепер у духовному та рекреаційно-туристичному центрі Донеччини є вулиці Соборна (Комсомольська), Курортна (60 років Жовтня), Шкільна (Леніна), Г.Сковороди (Свердлова). а вулицю Жовтневу перейменували у вулицю імені Миколи Сібільова.

Микола Вікентійович Сібільов – археологр, музейник, краєзнавець. Він зробив неоціненний внесок у збереження цінних музейних експонатів, пропаганду знань про Слобожанський край, особливо про території Ізюмщини та Святогіря.

М.Сібільов народився 2 лютого 1873 р. у м. Глухів Чернігівської губернії. У 1912 р. переїхав до м. Ізюм Харківської губ. Тут він зайнявся археологією та історією краю. Відкрив понад 350 стоянок первісних людей, древніх поселень, городищ, могильників. Зібрав у Придінців’ї більше 60 тисяч предметів побуту, знарядь праці наших далеких предків. Майже всі знахідки стали експонатами Ізюмського краєзнавчого музею, відкритого 1920 року, ініціатором та першим директором якого і став невтомний краєзнавець. Свої археологічні відкриття і знахідки на територіях Ізюмського, Слов’янського, Краснолиманського та Артемівських районів М.В.Сібільов описав у чотирьох книгах «Древности Изюмщины» та в деяких наукових статтях.

З 1934 р. М.В.Сібільов жив у Святогірську, продовжував археологічні дослідження. Разом з дружиною С.М.Одинцовою створювали краєзнавчий музей, директором якого призначили Софію Миколаївну. У 1936 р. М.Сібільова зарахували ст. науковим співробітником Інституту археології АН України.

Війна, нав’язана фашистською Німеччиною, змусила шукати можливість зберегти хоча б найцінніші експонати Ізюмського та Святогірського музеїв. У Святогірську Сібільову вдалося закопати чимало експонатів, деяку частину переправити до Уфи. Тільки у 2008 р. краєзнавцям вдалося віднайти яму, у якій Сібільов у 1942 р. сховав від окупантів музейні експонати. Завдячуючи подвижництву таких людей, як М.В.Сібільов, ми дізнаємося про минуле, зберігаємо свою пам’ять. А ім’я невтомного краєзнавця справедливо увічнено у назві вулиці, у його честь у Святогірську започатковані “Сібільовські читання”.

Віктор Скрипник, голова Слов’янської краєзнавчої організації, член НСЖУ.