Нещодавно обласна громадсько-політична газета “Житомирщина” опублікувала інтерв’ю із головою Житомирської ОО НСКУ Павлом Скавронським, присвячене 100-річчю газети. Автор публікації Володимир Соболь.

Директор Музею історії міста Бердичева, Почесний краєзнавець України, голова Житомирської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, член редколегії науково-методичного Всеукраїнського журналу “Географія та економіка в рідній школі” Павло Скавронський самовіддано працює на користь розвитку краєзнавчого руху, входить до складу керівних органів Національної спілки краєзнавців та всіляко сприяє її діяльності, докладає сил для того, щоб зберегти історико-культурну спадщину України.

Вагомим є внесок відомого краєзнавця у дослідження історії, географії, культури та господарства рідного краю, видання фахової наукової й науково-популярної літератури. Успіхам на краєзнавчій ниві Павло Степанович завдячує, зокрема, й газеті «Житомирщина», яку передплачує з 1965 року.

Павло Степанович є уродженцем Бердичева. Ще змалку любив подорожувати з татом, котрий, працюючи шофером у Скраглівській МТС, завжди брав сина із собою.

— Те, що побачив під час постійних поїздок, міцно закарбувалося в моїй пам’яті, — розповідає Павло Степанович. — Ранковий туман, мальовничі плеса ставків та річки Гнилоп’яті, сільські ґрунтові дороги, лісові краєвиди…
Саме з розповідей тата Степана Титовича, котрий був учасником бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, ще до школи багато дізнався про колективізацію, голод, політичні репресії, війну з фашистами. За допомогою батьків у п’ять років навчився читати. У шість — розв’язав усі математичні вправи з підручника для першого класу. Отже, був добре підготовлений до школи. Цікавився і тим, про що писали в газетах, які передплачували батьки. Зокрема, в «Радянській Житомирщині» подобалися матеріали про рідний край. Згодом, навчаючись у старших класах, розпочав збирати окремі номери, статті з газет, які зацікавили.

Особисто передплачувати «Радянську Житомирщину» Павло Степанович розпочав, навчаючись у десятому класі. Матеріали ж краєзнавчого змісту, які загалом зібрав за декілька десятиліть із ряду періодичних видань, зберігає в домашньому архіві, постійно використовує під час краєзнавчої роботи.

— У моєму архіві — багато статей і відомого краєзнавця з села Бистрика, на жаль, нині покійного Гаврила Григоровича Богуна, котрий свого часу в місцевому будинку піонерів навчав мене та інших дітей краєзнавчій роботі, — розповідає Павло Степанович. — Серед них — «Назва Бердичів — слов’янського походження», що була надрукована в «Радянській Житомирщині» 24 червня 1968 року. Мені подобалося, що свого часу в газеті регулярно виходила краєзнавча сторінка «Край рідний». Багато цікавого там друкувалося.

Павло Степанович є дописувачем нашої газети з 1979 року. Одна з його перших статей — «Атлас природних умов». Чимало його матеріалів присвячено колегам, видатним землякам.

Так, у Києві, переглядаючи матеріали в рукописному фонді Інституту етнографії Академії наук України, Павло Степанович відшукав зшитки Г.Г.Богуна зі записами народних пісень, прислів’ями, приказками, зібраними автором у селах Бердичівського району в період із 1924 по 1970 роки. Першими про це дізналися читачі «Радянської Житомирщини».

— Думаю, що всім було цікаво прочитати мою статтю про випускника міської загальноосвітньої школи № 11, в якій свого часу навчався і я, а згодом протягом 30 років був директором, Бориса Ковальського, — розповідає Павло Скавронський. — Борис Павлович не лише займався стрибками у висоту, а й захоплювався також боротьбою, важкою атлетикою, волейболом. У вузі, навчаючись на другому курсі, виконав норматив майстра спорту з десятиборства. Він закінчив аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію. Унікальність Бориса Ковальського полягає в тому, що він, не зважаючи на поважний вік, постійно їздить на змагання серед ветеранів-штангістів, із метання списа, ядра, диску, зокрема, в Австралію, США, країни Європи і перемагає на них, посідає призові місця. Про Бориса Павловича можна розповідати багато цікавого. Народився він 1942-го року в лісі, в партизанському загоні, де мама була розвідницею.

Багато років Павло Скавронський очолює обласну організацію Національної спілки краєзнавців України. Пишається тим, що цій громадській організації вдалося організувати та провести понад 15 міжнародних та всеукраїнських науково-краєзнавчих конференцій, присвячених визначним подіям у житті України, Волині та Житомирщини.

— Товариство підготувало та видало понад 50 найменувань краєзнавчих праць. Зокрема, побачили світ атлас «Житомирська область: Моя мала Батьківщина»; посібники для вчителів і учнів «Географія Житомирської області», «Рідний край», «Еколого-географічний словник-довідник Житомирщини»; видання, присвячені видатним землякам і селам області, історичним пам’яткам тощо, — говорить Павло Степанович.

У творчому доробку Павла Скавронського — не лише статті в газетах і журналах. Результати багаторічної краєзнавчої діяльності знайшли своє віддзеркалення у краєзнавчій літературі та посібниках. Нещодавно видано біографічні нариси «Бердичівське єврейство в іменах», авторами яких є Павло Степанович та одинадцятикласниці Наталія Кропивницька і Ангеліна Кулачок.

— Всіляко підтримую юних дослідників, зокрема, членів Малої академії наук, — говорить Павло Степанович. — Декілька років тому мої колишні учні гідно представили та захистили свої роботи: Сергій Матвійчук дослідив розвиток зв’язку в Бердичеві, а Вадим Кравчук — політичні репресії в 30-х роках минулого століття на Бердичівщині.

За дослідження та збереження культурної спадщини, розвиток музейної справи Павло Скавронський нагороджений багатьма солідними відзнаками. Краєзнавців, дитяче захоплення яких стало сенсом життя, мало. Сприяла в цьому Павлу Степановичу наша газета.

Джерело:
газета “Житомирщина”

Автор:
Володимир Соболь