30 квітня 2024 р. Національна спілка краєзнавців України провела ІІ Міжнародну конференцію «ЮНеско і молодь», присвячений вступу України 12 травня 1954 р. в ЮНЕСКО. Захід відбувся спільно з науковцями Центру досліджень історико-культурної спадщини України Інституту історії України НАН України.
З вступним словом виступив голова Спілки, заступник директора Інституту історії України НАН України, член-кореспондент НАН України Олександр Реєнт, який наголосив на конструктивній та важливій співпраці України з ЮНЕСКО в умовах російсько-української війни, зупинився на історії їх взаємин з 1954 р., коли Україна стала членом ЮНЕСКО та активно просувала міжнародні програми та проєкти. Серед них: розробка «Програми культури миру», звернення до ООН з метою відзначення Міжнародного року захисту, збереження та відродження культурної спадщини, проголошення ООН 2002 року Міжнародним роком із захисту світової культурної спадщини та ін.
Про історію створення ЮНЕСКО доповіла відома дослідниця культурної спадщини зарубіжжя, науковця Центру досліджень історико-культурної спадщини України, кандидат історичних наук Тетяна Катаргіна, відзначивши, що витоки цієї міжнародної організації пов’язані з діяльністю в 1920-і та 1930-ті рр. Міжнародного бюро освіти в Швейцарії, Організації з питань інтелектуальної співпраці. Лише 16 листопада 1945 р. у Лондоні на Конференції ООН започатковано Організацію з питань освіти та культури, Статут якої підписали 37 із 44 присутніх держав. Перша сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО відбулася 19 листопада в Сорбонні у Парижі, де було окреслено основний напрям діяльності – сприяти миру і взаєморозумінню між народами у сферах освіти, науки, культури та комунікації.
Учасник наукових обговорень, перший заступник головного редактора журналу «Краєзнавство», кандидат історичних наук, доцент Олег Бажан, зауваживши, що ЮНЕСКО об’єднує 194 держави-члени та 12 асоційованих членів, а в 2023 р. офіційно повернулися до ЮНЕСКО США після 5-річної перерви. Вчений акцентував увагу на діяльності Асоційованих шкіл ЮНЕСКО, яких з 1953 р. нараховується понад дванадцяти тисяч у 182 країнах-членах, зокрема в Україні – 70 закладів, та кафедр ЮНЕСКО, створених з 1992 р. при 950 університетах у 120 країнах. В Україні з 1995 р. в університетах Києва та Харкова діє 12 кафедр ЮНЕСКО.
Тему підтримки України в умовах російсько-української війни міжнародною організацією ЮНЕСКО висвітлила заступник голови НСКУ, керівник Центру досліджень історико-культурної спадщини України, доктор історичних наук, професор Руслана Маньковська, яка зупинилася на основних напрямах допомоги в умовах воєнного стану: розробка міжнародних механізмів захисту об’єктів культурної спадщини України; створення правових умов для міжнародної відповідальності країни-агресора за злочини проти культурної спадщини України; методологія фіксації втрат культурної спадщини; технології оцифрування культурної спадщини тощо. Доповідачка розповіла про роботу Центру з підготовки Каталогу-довідника зруйнованих та знищених нерухомих пам’яток історії та культури України, яка здійснюється в Інституті історії України спільно з НСКУ, Національною історичною бібліотекою України за сприяння Міністерства культури та інформаційної політики України.
В обговореннях взяв участь прес-секретар Спілки, кандидат історичних наук Дмитрій Ніколайчук, який розкрив тему членства України в органах ЮНЕСКО таких, як Комітет із захисту культурної спадщини у випадку збройного конфлікту, Міжурядовий комітет зі сприяння поверненню культурних цінностей до країн походження або їх реституції у разі незаконного привласнення, Міжурядова рада Міжнародної програми розвитку комунікацій, Комітет всесвітньої спадщини, Міжурядовий комітет з фізичного виховання та спорту та ін. Відповідальний секретар НСКУ, дослідниця Центру досліджень історико-культурної спадщини України Світлана Архипова, означивши об’єкти України у Списку ЮНЕСКО: 7 культурно-архітектурних та 1 природній об’єкт, зупинилася на історико-культурних пам’ятках Києва в Списку світової спадщини – Софійський собор та Києва-Печерська лавра – в умовах воєнного часу.
Підсумовуючи наукові виступи та обговорення учасників форуму, можна констатувати, що тісне багаторічне співробітництво України з ЮНЕСКО та міцна підтримка цієї авторитетної міжнародної організації під час російсько-української війни засвідчують гідне місце культурного надбання України в світовій спадщині та його захист в умовах воєнного часу.
