22 лютого 2017 року в приміщенні Фастівського державного краєзнавчого музею відбулася презентація чергового видання науково-інформаційного бюлетеню “Прес-музей” “Фастівщина. Краєзнавчі розвідки”, автором якого є дослідник історії рідного краю, член Національної спілки краєзнавців України Володимир Дросенко.
Нове число науково-інформаційного бюлетеня “Прес-музей”, який з 1993 року видає Фастівський державний краєзнавчий музей , цього разу об’єднало під палітуркою краєзнавчі розвідки про Фастівщину, написані палким патріотом рідного краю Володимиром Дросенком.
Я познайомився із Володимиром Івановичем кілька років тому на конференції, яку організував Фастівський міський “Музей на колесах” з нагоди Дня Соборності України. Із перших хвилин розмови було зрозуміло, що переді мною — непересічний пошуковець, глибокий дослідник, людина щирої козацької вдачі. І хоча науковці приписують Дросенкам шляхетське походження (від молдовсько-волоського роду Дросів), один із перших відомих предків пана Володимира — компанійський ротмістр Іван Дросенко, який починав військову кар’єру в різних походах фастівського (білоцерківського) полковника Семена Палія. Хочу зазначити, що генеалогічне древо, яке корінням сягає XVII століття, — результат багаторічної кропіткої праці в архівах і до того ж велика удача.
Кожен, хто візьметься читати книжку Володимира Дросенка “Фастівщина. Краєзнавчі розвідки”, вже з перших сторінок неодмінно пересвідчиться, що автор безмежно любить рідну землю, яка викохала кілька поколінь його роду. Він належить до тієї когорти краєзнавців, які відчувають минувшину на генному рівні. Він опитав багатьох місцевих жителів, їздив по краю, збираючи матеріали та фіксуючи пам’ятки, тож у книжці багато його особистих спогадів і спостережень. У нарисах, що увійшли до книги — “Перепетове поле”, “Сторінки козацької минувшини краю”, “Охочекомонний полковник Семен Палій у фактах і домислах”, “Гайдамацький рух на Фастівщині”, “Підземелля Фастова” та ін. — Володимир Іванович намагається вплести місцеві легенди в достовірний, відомий із архівних документів фактаж, тим самим надаючи народній пам’яті наукове обґрунтування.
Така риса притаманна особливій когорті дослідників. Я називаю їх краєзнавцями-”фундаменталістами”. Саме такі люди відроджували репресоване сталінським режимом краєзнавство з кінця 1950-х років. Їхні первинні праці про населені пункти України, що були написані здебільшого в 1960-ті під час підготовки “Історії міст і сіл УРСР”, стали основою для майбутніх досліджень і еталоном “усної історії” чи не кожного сучасного міста й села.
У цьому контексті доречно згадати вчителя Володимира Дросенка — Михайла Яковича Григоровича, засновника краєзнавчого руху і музейної справи на Фастівщині. 1965 року він створив перший у Фастові шкільний історико-краєзнавчий музей в СШ №3. У 1976–1977 роках очолив групу краєзнавців та невтомно працював над створенням міського історичного музею, який розташовувався у Покровській церкві. Володимир Іванович Дросенко засвоїв ази краєзнавчої праці саме від нього, тому й присвятив Михайлові Григоровичу свою книжку.
Творчі здобутки краєзнавців Фастівщини — тема окремого дослідження, адже Фастівська краєзнавча школа дуже потужна. Міськрайонний осередок Національної спілки краєзнавців України на чолі з почесним краєзнавцем України, членом правління НСКУ, лауреатом краєзнавчої премії ім. М.Сікорського Тетяною Неліною є одним із найкращих у Київській області. А Фастівський державний краєзнавчий музей від часу заснування в 1990 році — один із головних осередків культури міста і району. Саме багаторічний творчий обмін, заснований на кращих традиціях вітчизняного краєзнавства і підкріплений постійним спілкуванням із всеукраїнською творчою спілкою, яку відродив і довгі роки очолював незабутній Петро Тронько, є секретом професіоналізму дослідників Фастівщини. Одним із старійшин цього осередку нині є Володимир Іванович Дросенко.
Нова книжка включає 14 найрізноманітніших за тематикою нарисів. Окрім вищеназваних, це: “З історії пивоваріння”, “Єврейські колонії Фастівщини”, “Млини і млинарство”, “Справи залізничні”, “Залізнична лінія Гришине — Рівне”, “Революційні події 1905 року”, “Архівні пам’ятки Фастівського державного лісового господарства”, “Повернення отаманів нашого краю”, “Їхні долі пов’язані з Фастівщиною”. Автор відомий також за серією видань з історії православних храмів (у співавторстві з Володимиром Перервою), як співавтор книги “Зелені скарби Фастівщини” та окремих статей у бюлетені “Прес-музей” і місцевій пресі. Як виважений і поміркований дослідник Володимир Дросенко, безперечно, є цікавим для всіх цінителів старовини. Його стиль — прагматичний, заснований на реалізмі та критичності. Нариси доповнені великою кількістю довідкового і статистичного матеріалу, цінними, подекуди унікальними ілюстраціями. Як влучно зазначив автор передмови до книжки, кандидат історичних наук Василь Балушок, Володимир Дросенко “не впадає у романтичні захвалювання чи публіцистичну кон’юнктурність, а завжди намагається встановити об’єктивну істину”.
Недоліком книжки, на мій погляд, є низька якість друку, яка фактично знищила більшість представлених у ній ілюстрацій. Проте, на жаль, такі віяння часу, коли співвідношення “ціна — якість” далеко не завжди на користь останньої. В усьому ж іншому книжка “Фастівщина. Краєзнавчі розвідки” варта захоплення і популяризації, зокрема, й не тільки на Фастівщині. Адже місця, події й люди, які є її героями, міцно вплетені в загальнодержавний контекст, тож територіальна проекція — це лише органічне доповнення пропонованих тем.
Євген Букет,
почесний краєзнавець України,
заступник голови Київської обласної організації НСКУ