Сьогодні за дорученням голови Національної спілки краєзнавців України, голови правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара, академіка НАН України, Героя України Петра ТРОНЬКА заступник директора Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, виконавчий директор Всеукраїнської асоціації музеїв Сергій ГАЛЬЧЕНКО разом із членом правління НСКУ, заступником голови правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара, дипломатом, ученим і громадським діячем Роландом ФРАНКОМ та членами апарату Національної спілки краєзнавців України побували в Обухові, що на Київщині.

Ми радо вітали з 62-ою річницею з дня народження Анатолія Миколайовича Шафаренка. Цей достойник є головою Обухівської районної організації НСКУ, головою Обухівської районної ради, а передовсім – дійсним ентузіастом краєзнавчої справи.

Вітали не натужно: Анатолій Миколайович здавна на гарному рахунку. І у високих столичних кабінетах, і серед  земляків. Він – талановитий організатор і невтомний дослідник рідного краю. За це й шанований.

Родом із обухівської Германівки, Анатолій Миколайович Шафаренко не приховує: чітке усвідомлення національної приналежності до нього прийшло не одразу. Молодим довго працював далеко від України. Повернувшись, завідував центральною ремонтною майстернею; згодом став головним інженером місцевого колгоспу. А затим чотирнадцять років ним керував. Історичну пам’ять, соціальний розвиток, охорону здоров’я та освіту молодого покоління голова бачив єдино можливими пріоритетами. У цьому і є нехитрий секрет добробуту прадавньої Германівки.

Не будучи істориком чи археологом, А. Шафаренко сумлінно студіював архіви. Почав із власного родоводу. Історія ж його села відтепер – у 12 чесних книгах, де він співавтор. Та й про інші поселення району Анатолій Миколайович відає чимало. «Не знати подій, які відбувалися до твого народження, – значить, завжди бути дитиною», – говорить краєзнавець. Його стараннями у Германівці на сьогодні діє чотири музеї (освіти, козаччини, ІІ Світової війни, картинна галерея), тут встановлено 26 пам’ятників і 19 меморіальних дощок. Є, між іншим, – єдиний у країні та й світі – і  пам’ятник славетному гетьманові України Іванові Виговському. Анатолій Миколайович – ініціатор створення на базі германівської громади районного товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка, Германівської козацької сотні, козацького товариства Київщини, районної організації Конгресу українських націоналістів.

За особистий внесок в соціально-економічний розвиток села та патріотизм Анатолій Миколайович Шафаренко 2006 року був нагороджений орденом «За заслуги» третього ступеня. А звання «Заслужений діяч музейної справи» свого часу додав до членства у Спілці журналістів України та колегії Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Відсьогодні він уже й почесний краєзнавець України.

Зрозуміло: не жага звань та нагород стимулювала Анатолія Миколайовича. Йому вкрай важливо могти чесно дивитися людям у вічі.

Не дивно, що 2006-го А. Шафаренко був обраний очільником Обухівської райради. Без живописань його досягнень – хоча вони є і значущі – відомо інше: на високому посту Анатолій Миколайович не вгамував своїх патріотичних амбіцій. За останні роки в районі з’явилося майже 50 пам’ятних знаків, кожний населений пункт отримав свій літопис, в кожному селі освячено поклонний хрест. Музей славетного українського археолога чеського походження Вікентія Хвойки в селі Халеп’я – вже четвертий музей, заснований в районі протягом останніх чотирьох років.

Загалом в районі функціонує 8 музеїв. А за тиждень в Халеп’ї буде урочисто відкрито ще один – і який! – «Літературний музей Івана Франка на Дніпрі». Анатолій Шафаренко має і до цього найбезпосередніший стосунок. Хто б, як кажуть, сумнівався!

Многая літа Вам, глибокошановний  Анатолію Миколайовичу!

Власна інформація

Іван Якович Франко – одна із наймасштабніших українських постатей ХХ століття. Він володів усіма слов’янськими мовами, практично вивчив усі європейські, а французьку та німецьку знав досконально. Сфера зацікавлень велета духу й інтелекту воістину неосяжна: філософія, політика, економіка, етнографія, мовознавство, літературознавство, журналістика. У минулі роки в Україні вийшло 50 томів творів І. Я. Франка і вже готується до видання стотомне зібрання його публіцистичної, наукової, перекладацької та літературної спадщини без перебільшення світового значення.  

У столиці України зосереджені і вивчаються всі його унікальні рукописи (понад 5 тисяч одиниць зберігання) та величезна бібліотека – 12 тисяч одиниць. Обшири подвижницького життя, активної громадської діяльності та багатогранної творчості Івана Яковича Франка свідчать про неоціненний внесок геніального українця у світову культуру.

Те, що праці І. Я. Франка мають світовий рівень, сьогодні засвідчують авторитетні вчені ХХІ століття з Австрії, Італії, Польщі, Словаччини, Франції та Чехії.

Творчість І.Я.Франка знає сучасна молодь. І це підтвердив, зокрема, Перший всеукраїнський форум агальноосвітніх навчальних закладів, які носять ім’я Франка.

Нині Іван Франко, разом із Тарасом Шевченком та Лесею Українкою, ? нерозривна тріада імен-символів, з якими асоціюється  вся Україна, наша нація і держава.

Та, на жаль, нами, українцями, незбагненна постать Івана Франка і його титанічна справа в ім’я України ще не вивчена і не осягнута сповна, суспільство і держава не оцінили його гідно, нами не помічаються його пророчі заповіді, які сьогодні актуальні для нас як ніколи.

Серед них – Указом Президента від 27 серпня 2006 року Кабінету Міністрів разом з Київською та Харківською міськими державними адміністраціями доручено вирішення питання про спорудження протягом 2006-2008 років пам’ятника Івану Франку у м. Харкові та пам’ятника у вигляді повнофігурної композиції у м. Києві, а також створення у Києві  літературно-меморіального музею Івана Франка.

Зрушити з місця важливу справу взялась громадськість. Ініціативу Національної спілки краєзнавців України та її голови академіка НАН України, Героя України Петра Тронька по створенню Літературного музею Івана Франка на Дніпрі підтримали: родина Франка на чолі з єдиним в Україні онуком Івана Яковича, українським вченим-математиком, громадським діячем Роландом Тарасовичем Франком; талановитий краєзнавець і активний музейник, голова Обухівської районної ради Анатолій Шафаренко; заступник директора Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України Сергій Гальченко; Всеукраїнський фонд відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара; літературно-меморіальний музей І. Я. Франка у Львові та Національний музей літератури у Києві; видатні майстри слова, державні і громадські діячі, члени Національної спілки письменників України, Герої України Дмитро Павличко і Юрій Мушкетик; голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка, народний депутат України Павло Мовчан; численні літературознавці та  франкознавці, які багато сил віддають збереженню духовної спадщини українського народу.

Створення експозицій музею І. Я. Франка у селі Халеп’я  на Київщині – це перший крок до створення загальнонаціонального літературно-меморіального музею Каменяра у Києві, який відіграє важливу роль в соборності українських земель, зміцненні духовного і національного єднання.

Адже Іван Якович Франко ніколи не був львівським чи галицьким літератором. Він належав і належить усій Україні. Відомий лірик Микола Вороний згадував, що І. Франко «… швидше належав до типу безпосередньо щирих і простих наддніпрянців, ніж до специфічно рафінованих галичан з їх плиткою, меркантильною вдачею, з застарілими забобонами і пристосованістю до дрібнобуржуазного трибу життя. Франко – це розмах і енергія, поєднана з елементарною простотою …».

Протягом 1885-1886 років він мешкав у Києві, в нині занедбаній триповерховій будівлі по Несторівському провулку, 8. Потім повертався до нього 1909 року.

Він любив це велике місто і вважав його центром всієї України. Своїм гарячим українським серцем і чистою душею Іван Франко линув до наддніпрянської України, неодноразово прагнув відвідати могилу Кобзаря у Каневі, мав тісні творчі зв’язки та листування з видатними представниками літератури, культури та науки наддніпрянської України. Особливе місце у творчості Івана Франка посідають Тарас Шевченко і Дніпро. Саме з киянкою Ольгою Хоружинською у київській церкві Святого Павла тодішньої колегії П. Галагана одружився І. Франко. Сьогодні на Київщині проживають спадкоємці її родини. Є глибоко символічним, що на високих старовинних кручах Дніпра, де кілька тисячоліть тому успішно розвивалась одна з перших світових цивілізацій – трипільська, нарешті заб’є потужним джерелом невичерпний дух геніального сина українського народу, що вгору йде.

Національна спілка краєзнавців України також виступила співзасновником Міжнародного краєзнавчого благодійного фонду імені Івана Франка, представництва якого починають діяти у 15 регіонах України та 3 зарубіжних країнах. Головною метою діяльності Фонду є сприяння соціально-економічному та культурному розвитку, підтримка освіти, культури, науки, відтворення видатних пам’яток історії та культури, відродження історичних традицій і духовності українського народу.