До 150-річчя від дня народження Максима Федоровича Берлинського вийшло друком видання «Києвознавчі читання: історичні та етнокультурні аспекти. Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка та 250-річчю від дня народження Максима Берлинського (Київ, 27 березня 2014 р.) / Редкол.: О.П. Реєнт (голова), В.П. Капелюшний, О.П. Гончаров, Н.В. Терес. – К.: П.П. «Фоліант», 2014. – 476 с.»
Збірник містить доповіді та повідомлення, виголошені на пленарному засіданні та 5-ти секціях учасниками Міжнародної науково-практичної конференції «Києвознавчі читання: історичні та етнокультурні аспекти», присвяченої 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка та 250-річчю від дня народження Максима Берлинського, яка відбулася 27 березня 2014 р. на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Тематика доповідей і повідомлень досить широка і пов’язана з Шевченкіаною (цій тематиці присвячена окрема секція «Т.Г. Шевченко і Київ. Традиції вшанування пам’яті Великого Кобзаря»); проблемами топоніміки, адміністративно-територіального устрою, соціально-економічного розвитку та розвитку науки, освіти, культури й мистецтва Києва; питаннями духовності, повсякденного життя киян. В центрі уваги була також діяльність наукових установ, навчальних закладів та наукових товариств, окремих дослідників у галузі києвознавства. В руслі цієї тематики значна кількість доповідей і повідомлень стосувалася діяльності вчених Київського університету. Низку повідомлень було присвячено життю й багатогранній діяльності М.Ф. Берлинського – києвознавця, голови першого університетського правління, якому 6 серпня цього року виповнилося 250 років від дня народження. Йшлося про внесок М. Берлинського у розвиток вітчизняної історіографії, вклад у розвиток природознавства, зокрема метеорологічних спостережень, про взаємини М. Берлинського та М. Максимовича тощо.
Збірник також містить рекомендації, прийняті учасниками заключного пленарного засідання й направлені на подальший розвиток києвознавства, охорону історико-культурної спадщини столиці, увічнення пам’яті видатних учених та вшанування жертв політичних репресій.
Видання розраховане на викладачів вищих і середніх навчальних закладів, аспірантів, студентів, учнів, усіх, хто цікавиться історією Києва.
М. Ф. Берлинський (1764 – 1848)
В числі пам’ятних дат, якими багатий для наукового та культурного простору України 2014 рік, слід виокремити 250-ту річницю від дня народження славетного науковця, дослідника української історії та старожитностей Максима Федоровича Берлинського (1764-1848 рр.), котрий більшу частину свого довгого життя провів у Києві, займаючись активною науковою та педагогічною діяльністю.
Вченому належать значні напрацювання в багатьох сферах знань, які в той час саме перетворювались в окремі галузі професійних досліджень. Берлинський був одним із фундаторів науки в середовищі тогочасного Києва. Йому довелося жити в епоху, коли наукове життя та освітня система перебували на етапі активного становлення.
Діапазон наукових зацікавлень Берлинського вражає своєю широтою. Вчений зробив неоціненний внесок у розвиток історичних досліджень, брав активну участь в археологічних розкопках, проводив кліматичні спостереження в Києві, впродовж багатьох десятиліть фіксував місцеві температурні показники. Ще однією складовою наукової праці Берлинського стало проведення статистичних досліджень. Важливе місце в пошуках вченого відводилося природничому напрямку.
Максим Берлинський походив з родини сільського священика о. Федора Берлинського. Майбутній видатний дослідник історії Києва народився 6 серпня 1764 р. в селі Нова Слобода Путивльського повіту тодішнього Курського намісництва (сучасний Путивльський район Сумської обл.), де його батько мав парафію. В 12 років Максим потрапив на навчання до Київської академії, в якій з різницею в декілька років навчалися також його брати. Після 10 років навчання в академії (включно з богословським класом) Максима Берлинського разом з його братом Матвієм та ще 29 випускниками закладу відправлено до Петербурга в розпорядження комісії народних училищ (згодом перетвореної в Міністерство народної освіти імперії під керівництвом графа П.В. Завадовського).
В столиці імперії після дворічного навчання в Петербурзькій учительській гімназії перед молодим і талановитим випускником відкривалася чудова перспектива викладацької та наукової кар’єри, проте прагнення повернутися до улюбленого Києва, вочевидь, переважило всі принади столичного життя, і вже у 1788 р. Максим Федорович знову приїздить до Києва, з яким пов’язує все своє подальше життя і наукову працю.
У 1789 р. в Києві відкрито Головне народне училище, куди Берлинського зараховано на посаду викладача географії, а також натуральної та цивільної історії, що засвідчує його досить широкий викладацький профіль. Період першого десятиліття викладання в училищі увінчався написанням підручника з російської історії (1800 р.), який відразу був визнаний «классическою книгою» в Київській академії.
Впродовж десятиліття викладацька діяльність Максима Федоровича була пов’язана з Київською академією. На початку 1807/1808 навчального року після того, як штатну суму на утримання академії було збільшено вдвоє, правління Академії з дозволу митрополита відкрило вищий клас з історії та географії, для викладання яких тоді ж було запрошено учителя київського головного народного училища Берлинського. Викладання в академії припинилося з її закриттям у 1817 році.
До кінця 1833 р. Максим Федорович викладав історію та географію в Головному народному училищі, яке в 1819 р. було перетворено в Першу Київську гімназію. 1834 р. ознаменував завершення педагогічної служби М.Ф. Берлинського, ставши водночас і своєрідною вершиною його педагогічної кар’єри. На початку 1834 р. Берлинського було призначено інспектором Першої Київської гімназії. На цій посаді він залишався до виходу на пенсію в жовтні 1834 р. Із заснуванням в Києві Імператорського університету Св. Володимира Берлинському було доручено виконання обов’язків голови першого (першопочаткового) університетського правління, яке розпочало свою роботу на початку березня 1834 р. До приїзду в Київ М. Максимовича (13 липня 1834 р.) Максим Федорович, будучи головою правління, відіграв важливу роль в підготовці Університету до урочистого акту відкриття, яке відбулось 15 липня 1834 р.
Після виходу на пенсію в жовтні 1834 р. в званні статського радника Берлинський продовжував займатися науковою діяльністю, підтримував тісні контакти з представниками київської інтелігенції, зокрема першим ректором Університету Св. Володимира М. Максимовичем, свідченням чому є переписка вчених та записи в щоденнику Максима Федоровича. Максимович високо оцінював заслуги свого старшого сучасника в справі дослідження історії та старожитностей Києва.
Впродовж десятиліть своєї педагогічної та наукової праці Максим Берлинський написав ряд статей та монографій, присвячених історії Києва та його старожитностям. Наукові розробки вченого не втрачають свого значення і на сучасному етапі історичних досліджень. Серед головних праць Берлинського – «История города Киева от основания его до настоящего времени», написана у 1799-1800 рр. і опублікована повним обсягом лише в 1991 р. (перша частина твору друкувалася в журналі Київська старовина у 1972 р.) та «Краткое описание города Киева», яке побачило світ у 1820 р. В журналі «Молодик», який вийшов у 1844 р. було вміщено окремі розділи «Исторического обозрения Малороссии и города Киева», написані Максимом Берлинським.
Окрім зазначених монографій авторству Берлинського належить ряд статей, які публікувалися в тогочасній науковій періодиці: журналах «Улей», «Сборник Трудов и летописей Общества истории и древностей Российских», «Отечественные Записки», «Соревнователь просвещения и благотворительности», «Украинский журнал».
Берлинський брав активну участь в роботі наукових товариств. У липні 1818 р. Максима Федоровича, як знаного в Києві педагога і науковця, було обрано на посаду директора місцевого відділення Всеросійського біблійного товариства. У 1828 р. він став членом «Общества истории и древностей российских». У 1835-1843 рр. вчений брав активну участь в діяльності Тимчасового комітету для дослідження старожитностей Києва. А вже на схилі літ, у 1843 р., Берлинського було обрано почесним членом Київської археографічної комісії для розбору давніх актів.
Цікавою сторінкою життя Берлинського стали його спілкування з канцлером імперії (1809-1814 рр.) графом М.П. Рум’янцевим, який захоплювався російськими старожитностями і став засновником неофіційного гуртка любителів старовини. В Києві представниками гуртка були М. Берлинський і київський митрополит Євгеній (Болховітінов). Берлинський тривалий час листувався з Рум’янцевим, повідомляв його про результати досліджень та цікаві знахідки, які були виявлені під час археологічних розкопок. В ІР НБУВ зберігається 10 листів М. Берлинського до М. Рум’янцева, які засвідчують глибину наукових контактів двох поціновувачів старовини.
Максим Берлинський залишив по собі щоденник, який є надзвичайно цікавим джерелом, що висвітлює життя вченого крізь призму його епохи. Вчений вів записи у своєму щоденнику впродовж 40 років (з 1806 по 1845 рр.). Ця пам’ятка дійшла до нас у вигляді виписок, зроблених біографом Берлинського М. Сємейкіним на початку ХХ ст. (зараз вони зберігаються в Інституті рукопису НБУ імені В.І. Вернадського).
Зі щоденника, окрім даних про самого автора та його багатосторонню діяльність, можна почерпнути цікаву інформацію з життя київської інтелігенції першої половини ХІХ століття., адже Берлинський коротко занотовував відомості про свої контакти та спілкування з діячами науки, культури, релігійними особами, представниками управлінської верхівки. Дане джерело дає уявлення про соціальні відносини в Києві першої половини ХІХ ст., висвітлює неоднорідний склад київської інтелігенції, зв’язки між представниками наукової та освітянської спільноти.
В радянські часи повноцінному вивченню наукової спадщини Максима Берлинського перешкоджали ідеологічні догми, які виставляли діяльність видатного вченого в світлі буржуазного сприйняття під призмою того аристократичного середовища ХІХ ст., в якому проходила його громадська та наукова діяльність. На відміну від того періоду сьогоднішній стан розвитку науки вимагає ретельного вивчення праць Берлинського.
Цьогорічний ювілей Максима Берлинського, що відзначається науковою спільнотою, вкотре привертає увагу до неоціненного творчого спадку видатного вченого, праці якого стали першими вагомими дослідженнями з історії та старожитностей української столиці. Хоча вони й не позбавлені методологічних недоліків, що пояснюється передусім станом тогочасної науки, однак своєю появою ознаменували початок цілого етапу в справі дослідження історії міста Києва.
Олександр Гончаров, Андрій Петровський
