Вперше в Україні започатковано фестиваль «Колочавська ріплянка»

Вперше в Україні започатко?...

      Цікава і багата, інтригована опришківськими легендами Колочава завжди привертала увагу істориків, письменників та інших творчих людей, а також туристів. Привабливості селу додає проведення традиційних свят і фестивалів. А 15 червня 2013 року ввійде в історію селища як день заснування унікального фестивалю в Україні – фестивалю «Колочавська ріплянка».

     У Колочаві  здавна картоплю називають ріпою, звідси  й ріплянка. Суворі гірські умови життя об’єктивно сформували  головну страву меню місцевих жителів, що збереглася і до нині – ріплянку. Тут гостя  майже в кожній хаті обов’язково почастують цією стравою. А ще запропонують підбивані та сухі лопатки, колочені фасулі, ліниві цокілі, коропчену ріпу. Окремі страви – неповторне творіння колочавських кухарок, яких не скуштуєш і в сусідньому селі. Рецепти страв – складові історії селища, вони не сьогодні створені і не запозичені з Інтернету. Але головним блюдом у колочавців, як, очевидно, і у багатьох українських селах, традиційно залишається ріпа-картопля. Правда, готують її як ніде інде, з особливим смаком, по колочавськи.    

     Добре знаючи місцеві звичаї і традиції, колишній житель Колочави, а нині киянин, депутат Верховної Ради України V-VI скликань, член Правління Національної спілки краєзнавців України, нещодавно удостоєний заснованої нинішнього року премії імені академіка Петра Тронька, Станіслав Михайлович Аржевітін, вперше запропонував провести фестиваль ріплянки. Не випадково колочавці називають Аржевтіна реставратором і архітектором селища за його великий внесок у відродження традицій гірського селища та його розвиток. Це все дуже приваблює і захоплює численних туристів, потік яких невпинно зростає з року в рік. А ще, або  – найголовніше для селян – він уже створив для них чимало нових робочих місць, які після руйнації Радянського Союзу зникли як роса на сонці… І має намір продовжувати їх створення.

     Прем?єра фестивалю вдало пройшла у скансені «Старе село». Центральною подією його став конкурс приготування ріплянки по-колочавськи, участь у якому взяли два десятки місцевих кухарок. Простий, на перший погляд, процес вимагає спеціальних знань, умінь та витонченої майстерності. Варену картоплю змішують з мелайним (кукурудзяним) борошном і топчуть-пресують токаняником. Зокрема, на проведення фестивалю було використано два центнери кукурудзяного борошна.

      Переможцем конкурсу стала вчителька місцевої середньої школи, колишня однокласниця С. М. Аржевітіна, Наталія Тумарець. Друге місце посіла Олена Росада, третє поділили між собою Оксана Драч та Лілія Павлюк. А подарунки отримали усі без винятку учасники конкурсу. Їх вручили члени Закарпатської  обласної організації Національної спілки краєзнавців України С. М. Аржевтін та Ю. Ф. Глеба, начальник управління культури обласної державної адміністрації.

      Станіслав Михайлович Аржевітін особисто знайомив учасників культуроло- гічного дійства з музеєм і творчістю класика чеської літератури Івана Ольбахта (Каміла Земана). В 30-х роках XX століття письменник декілька разів бував у Колочаві і навіть певний час проживав у селі та написав там окремі свої твори. Найвідомішим став роман «Микола Шугай розбійник», що розповідає про останнього опришка Карпат. Добре знана Колочава в Європі і через фільм за сценарієм І. Ольбрахта під назвою «Марійка-невірниця», який нещодавно на міжнародному фестивалі архівних і реставрованих стрічок у Болоньї (Італія) посів перше місце.

     У музеї-скансені «Старе село» колочавці, члени ЗОО НСКУ, на лоні чарівної і неповторної карпатської природи через побутові сценки, з гумором і добротою, уміло та захоплююче демонстрували нелегке і багатогранне минуле життя горян. Центральною фігурою села був берюв – голова села. Нині у скансені ретельно відтворено більше двадцяти житлових і господарських споруд, зібрано і реставровано, приведено у належний стан і систематизовано тисячі предметів сільського побуту, найрізноманітніших інструментів. Привертають увагу відвідувачів колиба, хати вівчаря, лісоруба, чоботаря, бондаря, сабова, шустера та ін. Колоритні та цікаві єврейські корчма із справжньою борговою книгою та лазня, жандармерія з камерою для порушників порядку та церковнопарафіяльна школа.

     Учасники фестивалю їздили у вагонах-експонатах та на дрезині  справжньою вузькоколійкою. Матеріали для спорудження вузькоколійки зібрані та доставлені до Колочави з усіх кінців області (не без пригод). А дрезина була у особистому користуванні Героя Соціалістичної праці, переможця чемпіонату світу лісорубів в Монреалі  (Канада), начальника Турбатського лісопункту Усть-Чорнянського лісокомбінату  Івана Васильовича Чуси, якого я знав особисто у період роботи у Тячівському районі у 1979-1982 рр. 

      На каву усіх запрошував міністерський радник Угорщини Едмунд Еган, який планував поліпшити життя поневолених угорцями закарпатців. Його роль уміло зіграв колочавець, один із членів ЗОО НСКУ. Прихильників чеської культури запрошували до “Olbrachtovej pivnice”, а любителі гострих відчуттів могли забралися на горище  – «На пуді у Шугая», де їх пригощали добротною горілкою домашнього приготування, колочавськими домашніми ковбасами та копченим м’ясом.

       Автору цих рядків також випала честь зіграти роль відомого громадсько-політичного діяча, письменника В. Гренджі-Донського.

      Значний інтерес в учасників свята викликала військова тематика – музей воїнам-афганцям, можливість покататися на справжньому бронетранспортері, побувати в бункері, польовому госпіталі та на військовій кухні, що були складовими відомої оборонної лінії Арпада, спорудженої для зупинення наступу Радянської Армії.  Про всі ці комплекси експонатів можна розповідати конкретно і довго. До прикладу, в бункері, як і у роки Другої світової війни, після реставраційних робіт розміщені кулемет, автомати, пристрій далекого бачення, гранати, снаряди, патрони, пістолети та десятки інших оригінальних предметів далеких воєнних часів. Об?єкт планується значно розширити та збагатити новими раритетними експонатами. Є конкретні плани подальшого розвитку і інших напрямів, що становлять значний інтерес для туристів, у тому числі чеських, словацьких, угорських та ін.          

     Доктор економічних наук Станіслав Михайлович Аржевітін не з чужих переказів добре знає про гострі  проблеми і депресивність гірських населених пунктів насамперед  Закарпаття. Свою багатогранну діяльність, створення нових робочих місць, розвиток зеленого туризму він небезпідставно вважає одними із засобів вирішення численних проблем гірських поселень, в першу чергу, – безробіття. А відкритий декілька років тому єдиний в Україні пам’ятник заробітчанам у центрі села, на автобусній зупинці,  нагадує кожному про важку долю шукачів засобів для існування в далекій чужині – в Греції, Італії, Іспанії, Португалії, Польщі, Росії, Словаччині, Чехії та багатьох інших країнах світу.  Викарбовані на пам’ятнику понад сто прізвищ колочавців, які не повернулися із заробітків на чужині живими, засвідчують жахливу ціну нелегкої долі сільських заробітчан.

     Жорстока нинішня реальність в умовах масового безробіття вчить колочавців жити, боротися за виживання і щасливу долю своїх дітей по новому. Реальним їх помічником на цій нелегкій життєвій дорозі став за власною волею Станіслав Михайлович Аржевітін.

     На фестивалі було також  вперше презентовано третій том багатотомного видання історії Колочави С. М. Аржевітіна під назвою «Карпатська Україна: епоха в добі». Зміст і проблематика книги виходять далеко за межі історії села Колочави і переоцінити її значимість важко. «У цій книзі, – зазначає у передмові під назвою «Історико-політологічний путівник по Закарпатській Україні, або новий авторський проект Станіслава Аржевітіна» заступник Голови Українського інституту національної пам?яті, завідувач кафедри Національної академії Служби безпеки України, доктор історичних наук Дмитро Веденеєв, – С. Аржевітін залишився вірним своєму улюбленому творчому прийому: широкому використанню різнопланових джерел, які вдало доповнюють одне одного, карколомно переміщуючи читача з височин європейської політики до життя-буття окремого села або рефлексій «простих» людей – маленьких суб’єктів масштабних подій, у вирі яких вони опинилися. Серед усього матеріалу: документи іноземних органів влади й національно-визвольного руху, тогочасна періодика, наукові праці та збірники документів. Як завжди, друковані матеріали рясно перемежовуються із зібраними автором особисто спогадами очевидців і учасників подій та фольклорним матеріалом».

        На презентації виступили члени Закарпатської обласної оганізації НСКУ: автор книги, доктор економічних наук С. М. Аржевітін, кандидат історичних наук М. В. Делеган, доктор історичних наук, професор Ужгородсього національного університету   С. Д. Федака та ін.

     Передував фестивалю дводенний прес-тур для журналістів із всеукраїнських друкованих видань, радіо і телебачення, який проводився С. М. Аржевітіним вперше в Колочаві.

     Учасники фестивалю були одностайні в думці – в Колочаві зроблено багато життєво важливого, що варто було б врахувати в усій Україні.      

 

     Про перший фестиваль «Колочавська ріплянка» інформували:

 

     А. Телебачення:

  1. Загальноукраїнський телеканал «1+1»;
  2. Телеканал «Рада»;
  3. Закарпатський обласний телеканал «Тиса-1».

     Б. Газети:

      1. Рубрика «Супер». Наталя Бородюк. «У Колочаві нічого не забувають». «Урядовий кур’єр». 2013. 25 липня.

       1а. Інтернетверсія: www.ukurier.gov.ua/uk/articles/u-kolochavi-nichogo-ne-zabuvayut/p/;

      2. Іван Леонов. Ведмідь, затиснутий добою. «Україна молода». 2013. 26.06. № 091.

      3.Василь Пилипчинець. Колочава пригощала. «Новини Закарпаття». 2013. 18 червня. № 68. С. 1-2;

      4. Василь Бедзір. Приязна Колочава зустрічала півтисячі гостей диво-виставами й екзотичною ріплянкою. «Трибуна». 2013. 21 червня. № 23. С. 5 та багато ін.  

 

 

     Науковий співробітник Інституту

інноваційних технологій та змісту освіти,

кандидат історичних наук,

голова Закарпатської обласної організації

Національної спілки краєзнавців України                                                М. В. Делеган

 

Керівництво НСКУ відвідало Волинь

Керівництво НСКУ відвідало...

3–5 червня 2013 р. у с. Світязь Шацького р-ну Волинської обл. (на території бази практик табору «Гарт» Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки) відбулося розширене засідання Президії правління Національної спілки краєзнавців України за участі голів правлінь регіональних організацій НСКУ.

Учасники засідання заслухали інформацію голови НСКУ О.П. Реєнта про діяльність Спілки за лютий-травень 2013 р. Було ухвалено провести черговий Пленум Правління Спілки у Києві 12 липня 2013 р.

Під час роботи Пленуму передбачається, зокрема, розглянути питання щодо організації роботи наукового інституту краєзнавства, про початок функціонування науково-методичного кабінету з краєзнавства, як перший етап до створення інституту краєзнавства; вручення Премії імені академіка Петра Тронька НСКУ 2013 р.

Члени Президії правління затвердили структуру збірника «Краєзнавча Шевченкіана України», який має побачити світ з нагоди 200-ліття Великого Кобзаря. Головам правлінь регіональних організацій було доручено забезпечити підготовку розділів збірника та подати їх на редколегію до 1 жовтня 2013 р.

Також на засіданні було рекомендовано до друку журнал №2 журналу «Краєзнавство» за 2013 рік. Головам правлінь регіональних організацій доручено забезпечити систематичне надання краєзнавчої інформації та наукових статей до журналу «Краєзнавство».

На засіданні Президії Правління було вручено членські квитки, відзначено активістів краєзнавчого руху. Заслухано інформацію про досвід роботи з Волинської, Київської міської, Івано-Франківської, Закарпатської обласних організацій НСКУ.

Члени Президії Правління та голови обласних організацій НСКУ ознайомилися з експозиціями Літературно-меморіального музею Лесі Українки в с. Колодяжне Ковельського р-ну, Меморіального музею В.Липинського в с. Затурці Локачинського р-ну, відвідали археологічні розкопки літописного міста Рай, пам’ятки с. Старий Чорторийськ Маневицького р-ну, м. Володимира-Волинського, цілющі Оконські джерела та зустрілися з краєзнавчим активом Волинської області.

Насамкінець на історичному факультеті СНУ ім. Лесі Українки відбулося підсумкове засідання з проблем пам’яткоохоронного краєзнавства Волині за участі заступника голови Волинської ОДА Олександра Курилюка та журналістів.

Детальну інформацію про відвідання Волині краєзнавчим активом буде оприлюднено найближчим часом. Слідкуйте за оновленнями на нашому сайті.

Установчі збори Закарпатської ОО НСКУ

Установчі збори Закарпатсь...

Відбулися установчі збори Закарпатської обласної організації Національної спілки краєзнавців України. На зборах було обрано керівництво Закарпатської обласної організації Національної спілки краєзнавців України.

Список членів Правління

  • Аржевітін Станіслав Михайлович
  • Габорець Василь Степанович
  • Густі Василь Петрович
  • Делеган Михайло Васильович — голова Правління
  • Ерфан Франциск Павлович
  • Кухта Василь Васильович
  • Олашин Микола Васильович — заступник голови Правління
  • Офіцинський Роман Андрійович
  • Шеба Василь Станіславович

Список членів Президії Правління

  • Аржевітін Станіслав Vихайлович
  • Густі Василь Петрович
  • Делеган Михайло Васильович — голова Правління
  • Олашин Микола Васильович — заступник голови Правління
  • Шеба Василь Станіславович

Детальніша інформація на офіційному сайті обласної організації http://zaknsku.com.ua

Культурно-просвітницький аспект краєзнавчої роботи в Інституті туризму ФПУ

Культурно-просвітницький а...

Первинний осередок КМО НСКУ Інституту туризму ФПУ у 2013 р. ініціював своєрідне підвищення кваліфікації з Києвознавства – відвідування музеїв м. Києва та ознайомлення з їх експозиціями.

Одним із перших став Музей однієї вулиці розташований на Андріївському узвозі і присвячений його історії. Експозиція музею дозволила здійснити подорож

у часі та просторі – від апостола Андрія до наших днів, від Андріївської церкви до Контрактової площі. У виставкому залі музею регулярно проводяться історичні, художні та документальні виставки. Нам пощастило відвідати виставку фотографій «Місто прекрасне, місто щасливе», створену завдяки переданим в дарунок музею склонегативам художника-киянина Ф.І. Данилова, на яких було збережено види Києва та киян (1910 р.). Використовуючи сучасні технології сканування та реставрування, негативи було перетворено у фотографії, які дозволяють побачити справжнє місто – без ретуші, зануритися в атмосферу життя киян початку ХХ століття.

Дослідження життя киян та міста було продовжено відвідуванням виставки Музею Шереметьєвих “1913 годъ. Изъ Киевской жизни”, яку гостинно розмістив  Музей історії міста Києва. Мета виставки – показати Київ таким, яким він був у 1913 р., сто років тому, останньому мирному  році. Власник чотирьох тисяч раритетних експонатів виставки, колекціонер та меценат Олексій Шереметьєв мріє передати колекцію місту, щоб її побачило якомога більше людей.

Напередодні Шевченківських днів було відвідане відділення Музею Тараса Шевченка – «Хата на Пріорці». Декілька років поспіль для студентів Інституту туризму спільно з співробітниками музею в «Тарасовій хатині» проводяться практичні заняття. Мініатюрний за своїм розміром, проте глибокий за внутрішнім змістом, музей неодмінно повинен стати одним з найбільш привабливих, відвідуваних туристичних місць Києва.

Києвознавство – це не лише минуле, але й сучасне життя міста та киян. Перший приватний музей сучасного мистецтва в Україні, що знаходиться по вул. Глибочицькій, 17, надав чудову можливість членамосередку долучитися до прекрасних витворів мистецтва: живопису, графіки, скульптури, які було створенопонад 500 авторами різних мистецьких шкіл і напрямів усіх регіонів України від 1930-х рр. до сьогодення. Музей має багатий ресурсний потенціал для реалізації освітніх планів, покликаних зацікавити якнайширшу аудиторію українським мистецтвом, його минулим, нинішнім та майбутнім.

У перспективіосередку – дослідження експозицій інших музеїв міста Києва, пізнання історії рідного краю у всіх її проявах, популяризація краєзнавчих знань серед студентства.

Професорсько-викладацький склад Інституту неухильно працює над підвищенням культурного рівня студентів, їх освіченості, над зміцненням любові до Батьківщини, зростанням зацікавленості до вивчення культурно-історичної спадщини нації та збереження її духовності.

 

Людмила Соловей, голова осередку КМО НСКУ в Інтитуті туризму ФПУ

Додаток ІДодаток ІIДодаток ІII

Представники творчих спілок України відвідали Республіку Польщу

Представники творчих спіло...

27-30 травня 2013 року делегація з Івано-Франківська, у складі якої були представники творчих спілок, відвідала Республіку Польщу.

На запрошення Фундації у справах дітей та молоді «Пястун» (голова Марек Гуфф, координатор проектів Кшиштоф Павлак) івано-франківська делегація у складі Михайла Косила (голови делегації, директора Івано-Франківського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, голови Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України), Ірини Косило (редактора журналу «Краєзнавець Прикарпаття»), Вікторії Плахти (голови Івано-Франківської обласної організації Національної спілки журналістів України), Володимира Повшека (члена Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України), Євгена Барана (голови Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України), Ярослава Гнеся (заступника генерального директора Івано-Франківського обласного телебачення «Галичина») та оператора цього ж телебачення Тараса Лесика взяла участь семінарі, присвяченому питанням культурної співпраці між регіонами, який проходив у селищі Істебна Сілезького воєводства.

В рамках цього семінару відбулися екскурсії і зустрічі на Тройстику польсько-чесько-словацькому (с. Явожинка, яке входить у склад гміни Істебна, знаходиться на кордоні трьох держав); у музеї художника Яна Валаха; у галереї Яна Кукучка (Дім трьох народів); у початковій школі села Коньяково (гміна Істебна, організатор зустрічі Юзеф Полак); костьолі Святого Христа на Кубальонці (пам?ятка архітектури ХVІІІ ст., перенесена в середині 50-х років в с.Істебну), де відбулася зустріч із поетом, членом Товариства Польських письменників Казімєжем Вєнгжиним. Також делегація відвідала м.Ополє, яке має партнерські взаємини з Івано-Франківськом. Відбулися зустрічі в маршалковому уряді Опольського воєводства з директором департаменту культури, спорту і туризму п.Янушем Вуйціком, який сам є знаним польським поетом; з директором воєводської бібліотеки п.Тадеушем Хробаком; ректором Опольського університету п. проф., доктором габілітованим Станіславом Нічеєю, який займається вивченням історії Східної Галичини в рамках кордонів до 1939 року.

В ході зустрічей було досягнуто розуміння, що «народна дипломатія» відіграє важливу роль у стосунках між польським та українськими народами і пришвидшення процесу українсько-європейського діалогу; досягнуто конкретні домовленості про обмін дітей для відпочинку в Істебні та Івано-Франківську; про спільні пленери художників; про участь польських та українських письменників у літературних фестивалях; про співпрацю журналістів.

Євген Баран, Михайло Косило і Вікторія Плахта у конференц-залі маршалкового уряду Опольського воєводстваЄвген Баран та Михайло Косило біля Державного знаку Республіки Словаччини

У «Мамаєвій Слободі»

У «Мамаєвій Слободі»...

25 травня, в день м. Києва, колектив кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, члени Київської міської організації НСКУ, відвідали козацьке селище «Мамаєва Слобода» – своєрідний куточок української природи, архітектури й побуту. В цей день в Центрі народознавства «Козак Мамай» проводився фестиваль «Гетьманського борщу із зеленої кропиви та шпаркого козацького гумору».

Відвідувачі побували в козацькій церкві, що являє собою точну копію храмів козацької архітектури, які у великій кількості існували в XVII ст. на Середній Наддніпрянщині. Про її спорудження та архітектурні особливості розповів директор Центру Костянтин Олійник.

Гості козацького селища мали можливість помилуватися його чудовими краєвидами, неповторної краси заквітчаними річковими білими та жовтими лілеями та лататтям озерцями зі зграйками грайливих рибок. Оглянули садиби титаря, козаків-джур, козацького старшини, коваля та ін. Незабутнє враження залишилось від виступу найкращого на Євразійському континенті кінного каскадерського підрозділу козаків «Мамаєвої Слободи» під орудою Наказного отамана Олега Юрчишина.  

У невимушеному й зацікавленому спілкуванні з директором «Мамаєвої Слободи» було окреслено перспективи співпраці кафедри етнології та краєзнавства, міської краєзнавчої організації та Центру народознавства з популяризації та відтворення самобутніх народних традицій, звичаїв, обрядів та ремесел.

Валентина Гончарова

Додаток І

Туристський та краєзнавчий зльоти юних туристів

Туристський та краєзнавчий...

Протягом трьох днів  з 16 по 18 травня 2013 року на пагорбах древнього міста Вишгорода лунали дитячі голоси. Тут, на наддніпрянських кручах, у рамках акції «Галерея великих перемог»,  Міжнародний центр дитячо-юнацького туризму м. Києва  підводив підсумки туристсько-краєзнавчої роботи в навчальних закладах міста, провівши 48-й туристський та 5-й краєзнавчий зльоти юних туристів,  присвячені 70-річчю визволення м. Києва. Більше ніж 750 дітей з усіх районів Києва взяли участь у різноманітних краєзнавчих і спортивних змаганнях та конкурсах, показували свою майстерність та набуті знання. У гості до учасників Зльотів завітала директор Департаменту освіти і науки, молоді та спорту м. Києва Добровольська Оксана Миколаївна, яка привітала усіх присутніх зі святом, адже Зльоти – це, в першу чергу,  свято для дітей. На відкритті зльотів з вітальним словом виступив Голова спілки ветеранів м. Вишгорода Чертков Іван Іванович. До юних туристів завітали також студенти Переяслав-Хмельницького педагогічного університету ім. Григорія Сковороди, які привезли із собою виставку декоративно-прикладного мистецтва та провели майстер-класи для усіх бажаючих. Вже у вечірніх сутінках на головній галявині Зльотів залунала чарівна музика гаївок та веснянок – це виконувалися фрагменти фольклорно-обрядової композиції «Юр’єва  роса на травневі свята». Відбулися змагання на туристсько-краєзнавчій смузі перешкод, а під час краєзнавчого крос-походу учні виконували різноманітні завдання з археології, етнографії, екології, історії, географії, геології тощо. Окремо були проведені конкурс на знання учнями сторінок звільнення  м. Києва від фашистських загарбників і знання історії міста Вишгорода та фотоконкурс «Київ пам’ятає». Програма  Зльотів була надзвичайно насиченою, але  вечорами лунали пісні – усі бажаючі брали участь у фестивалі туристської самодіяльності.

Нагороди  розійшлися по всьому Києву…

Володимир Семенюк, завідувач краєзнавчого відділу МЦДЮТ, голова осередку КМО НСКУ

Додаток ІДодаток ІIДодаток ІII

Іван Гречко – «Львів’янин року»

Іван Гречко - «Львів’янин р...

З нагоди  757-річчя древнього Львова у міській Ратуші відбулись урочисті збори. Цього року за вагомий особистий внесок у розвиток культурного, духовного та громадського життя Львова почесне звання «Львів’янин року»  цього року надали відомому галицькому колекціонеру, меценату, громадському діячеві, Івану Михайловичу Гречко.

Іван Михайлович  Гречко – відомий галицький колекціонер, меценат, громадський діяч, співорганізатор Інституту колекціонерства українських пам’яток при Науковому Товаристві ім. Тараса Шевченка.

Навчаючись та проживаючи з 1946 року у .Львові, Іван Гречко був активним учасником культурно-національного та духовно-релігійного життя міста. Зокрема, від 60-х років минулого століття він тісно співпрацював з катакомбною УГКЦ, католицькими клубами Польщі, Українським патріаршим світовим об’єднанням, спричинившись до відновлення у 1980-х роках українського католицького академічного товариства «Обнова», брав активну участь у випуску незалежного журналу «Віра батьків», був членом-засновником Клубу української греко-католицької інтелігенції (1991 р.), співголовою оргкомітету з повернення до осідку у Львові предстоятеля УГКЦ кардинала Мирослава-Івана (Любачівського).

А налагодження Іваном Гречком зв’язків з Товариством «Свята Софія» в Римі, організаціями української діаспори Європи, США, Канади спричинило до надходження до Львова численних друкованих видань, що в результаті призвело до створення відділу діаспорної літератури у Львівській обласній універсальній науковій бібліотеці.

З 1987 року Іван Гречко – співорганізатор та учасник численних виставок українського народного мистецтва практично у всіх музеях міста. Його збірка народного мистецтва, зокрема унікальна колекція гуцульських та покутських ікон на склі наповнила ці вернісажі особливим змістом.

Піклуючись про збереження нащадків мистецьких збірок львівських колекціонерів, у 2003 році, Іван Михайлович  став співорганізатором та співзасновником Інституту колекціонерства українських мистецьких пам’яток при Науковому Товаристві ім. Т. Шевченка.

В січні 2013 року меценат-патріот безкоштовно передав свою унікальну збірку творів мистецтва, стародруків та інших раритетів Українському Католицькому Університетові, заклавши основи у створення у Львові нового музею – скарбниці українського народного, сакрального та професійного мистецтва.

     «Дякую, що оцінили цей мій маленький внесок у просвітницький розвиток Львова. Буду служити, буду старатися в цьому керунку працювати. Всім вам дякую. Бажаю довгого віку на славу Україні, на славу Львова», – зазначив на церемонії Іван Гречко.

 

Ігор Галущак

Львів

Додаток І

Щирі вітання!

Щирі вітання!...

Вельмишановний Олександре Петровичу!

Краєзнавці Січеславщини (Дніпропетровщини) щиросердно вітають Вас з днем народження!

Бажаємо Вам міцного здоровя, творчої наснаги, добробуту і довголіття.

Віримо, що завдяки Вам краєзнавчий рух отримає новий стимул до свого розвитку, а ми в свою чергу підтримаємо Вас.

Нехай Вас супроводжують по життю  щирі друзі і близькі, приязні колеги і однодумці. Позитивного Вам настою та емоцій.

Хай здоров’я, радість і достаток,
Сиплються не мов вишневий цвіт,
Хай малює доля з буднів свято,
І дарує Вам багато літ!

Ми Вас любимо, шануємо і зичимо Вам здоров’я, благополуччя, наснаги, всіляких гараздів в подальшому житті і Вашій самовідданій праці на користь України.

Правління Дніпропетровської обласної організації

Національної спілки краєзнавців України

До привітань також долучається Правління Національної спілки краєзнавців України, правління всіх обласних організацій НСКУ.

ІV МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ «ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ: ЕТНОІСТОРИЧНИЙ, МОВНИЙ, КУЛЬТУРНИЙ ТА РЕЛІГІЙНИЙ ВИМІРИ»

ІV МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕ...

26-27 квітня 2013 року в Одеському національному морському університеті (ОНМУ) відбулася ІV Міжнародна наукова конференція «Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри», яка була ініційована та проведена кафедрою «Українознавство та іноземні мови». Співорганізаторами проведення наукового форуму стали Інститут історії НАН України та Національна спілки краєзнавців України. Проведення заходу стало можливим завдяки фінансовій підтримці народного депутата України С. Р. Гриневецького та приватного підприємця І. І. Омельченка.

Широкий спектр проблематики конференції привернув до неї увагу 100 учасників, серед яких значиться 19 докторів наук, професорів, 45 кандидатів наук, доцентів, решта – наукові співробітники, викладачі, докторанти, аспіранти, магістри, студенти, краєзнавці, представники громадських та культурно-національних організацій та місцевих органів влади. Географія конференції охоплювала учасників 23 вищих навчальних закладів, трьох науково-дослідних установ України та 12 вишів з чотирьох європейських країн (Молдова, Німеччина, Російська Федерація, Румунія).

Не порушуючи усталеної традиції, організатори конференції до початку форуму видали збірку матеріалів (Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: зб. наук. праць ІV Міжн. наук. конф., 26–27 квіт. 2013 р., Одеса / Відп. ред. М. І. Михайлуца. – Одеса: ВМВ, 2013. – 440 с.), надавши кожному учаснику авторські екземпляри. У науковому збірнику представлено 92 доповіді та повідомлень, з яких 13 – було винесено на «круглий стіл», а інші було презентовано науковому загалу на п’ятьох секційних засіданнях.

Відкрив конференцію за традицією завідувач кафедрою «Українознавство та іноземні мови» ОНМУ, докт. іст. наук, проф. М. І. Михайлуца.

З привітальним словом до присутніх звернувся проректор ОНМУ докт. техн. наук, професор С. В. Руденко, який підкреслив, що невипадково проведення даної конференції відбувається саме в Одесі, історія якої яскраво відображена розмаїттям етносів, мов, культур та релігій, всього півдня України. Він звернувся з подякою до усіх, хто зацікавився проблематикою конференції та висловив впевненість, що її учасники з нових позицій, на базі нових підходів, методологічних напрацювань та матеріалів, без ідеологічних догм і штампів розкривають цікаві та маловідомі аспекти життя півдня України у різні часи її історичного розвитку.

З вітальними словами до учасників конференції також звернулися член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту історії НАН України, Голова Правління Національної спілки краєзнавців України, докт. іст. наук, проф. О. П. Реєнт та заступник директора Департаменту зовнішньоекономічної діяльності та європейської інтеграції, начальник Управління зовнішніх зносин та європейської інтеграції Одеської обласної державної адміністрації Я. О. Різникова.

На «круглому столі», який працював за темою «Південь України. 1913-й: сто років до і після», першим виступив член-кореспондент НАН України, проф. О. П. Реєнт, який в своїй доповіді презентував програму розвитку краєзнавства в Україні на період до 2025 року. Метою програми, як зазначив Голова Президії Національної спілки краєзнавців України, є активізація науково-дослідної діяльності, спрямованої на розвиток краєзнавства, залучення широкої громадськості до національної, культурної спадщини, здійснення науково-організаційних і видавничих заходів.

Питанню наукового визначення терміна «українська нація» у сучасній українській історіографії на підставі цілісного, комплексного вивчення української нації шляхом інтеграції надбань теоретико-методологічних засад різних галузей науки присвятив доповідь Д. В. Толочко, канд. іст. наук, науковий співробітник Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії.

Докт. іст. наук, професор Одеського національного університету імені І. І. Мечникова Т. Г. Гончарук у своїй доповіді комплексно розглянув аспекти економічного розвитку Одеси ХІХ ? початку ХІХ століття в контексті втілення в місті ідеї «вільного порту» в різних її проявах. Від вивчення одеського порто-франко 1819–1859 рр. до функціонування Вільної економічної зони в Одеському порту на початку ХХІ століття.

Історії невдалого ювілею Одеського національного університету імені І. І. Мечникова присвятив доповідь докт. іст. наук В. М. Хмарський, професор цього ж університету. Розкриваючи причини, які призвели до не святкування першого півсторічного ювілею найстарішого вищого навчального закладу на півдні України, який припадав на 1915 рік, вчений наголосив, що історія з невдалим ювілеєм стала вельми симптоматичною і знаковою для всіє доби пізньої імперії.

Доповідь Я. О. Різникової ? «Реалізація державної етнонаціональної політики: здобутки, виклики, шляхи вдосконалення (на прикладі Одеського регіону)», в контексті сучасних соціально-політичних подій в країні викликала жваве обговорення та шквал запитань. У підсумку чиновник наголосила, що реалізації «державної політики в етнонаціональній сфері можна досягти завдяки максимально повному розподілу функції державного управління по управлінських функціях органів державної влади, органів місцевого самоврядування і національних громадських організацій».

Інший напрямок у роботі «круглого столу» ? «К вопросу о создании и функционировании украинских секций на Северном Кавказе в период украинизации» ? задав у своєму виступі В. З. Акопян, канд. іст. наук, доцент П’ятигорського державного лінгвістичного університету. Науковець довів, що національні підрозділи українців на Північному Кавказі в 20-ті роки ХХ ст. були створені для здійснення політики радянської влади, орієнтованої не стільки на корінні національні інтереси, а на потреби утвердження в країні режиму більшовиків, але водночас, саме існування цих державних підрозділів, представництво у владних структурах українців спонукало місцеві органи влади враховувати національні потреби, зокрема мовні.

Порівняльному аналізу спільностей і відмінностей поглядів двох видатних особистостей української культури та історії ? С. О. Єфремова та Г. С. Костюка, на місто Одесу й настрої місцевого населення влітку 1928 року («рік великого перелому») на підґрунті епістолярної спадщини двох діячів присвятила свою наукову розвідку канд. іст. наук, доц. Запорізького національного технічного університету Л. В. Турчина. Доповідач дійшла висновку, що наявність та використання двох наративних джерел знаних постатей значно збагачує й доповнює знання суспільно-політичної ситуації в один з переламних періодів радянського часу.

Історії православного життя на Одещині у трагіпросторі першої половини ХХ століття присвятив виступ докт. іст. наук, проф. Одеського національного морського університету М. І. Михайлуца. Використовуючи інтерактивні засоби він розповів про трагічну історію Церкви у передвоєнні десятиліття, яка в роки Другої світової війни трансформувалася у державну трагедію та «домалювала сюрреалістичну картину-драму» радянського суспільства.

Актуальним питанням Другої світової війни як науковому і суспільному феномену приурочив доповідь завідувач відділу Інституту історії НАН України докт. іст. наук, проф. О. Є. Лисенко. Провідний український історик Другої світової війни наголосив на важливості не заангажовано репрезентувати політичні ідеї та погляди в дослідженні цього складного та суперечливого періоду новітньої історії.

Докт. іст. наук, проф. Одеського національного університету імені І. І. Мечникова Д. П. Урсу презентував доповідь на малодосліджену тему в українській історіографії ? «Міжнародні аспекти репатріації через Одесу іноземних і радянських громадян у 1945–1946 роках», в якій йшлося про багатовекторне переміщення громадян різних країн у повоєнні роки через Одесу.

На документах архіву Служби безпеки України була побудована доповідь на тему «З історії дисидентського руху на Одещині у другій половині 1950-х ? 1970-ті роки», яку представив старший науковий співробітник Інституту історії НАН України, канд. іст. наук, доцент О. Г. Бажан. Вчений розповів, що опозиційний рух на Одещині визрів за умов процесу десталінізації в СРСР, охопив різні соціальні верстви радянського соціуму та мав тісні зв’язки з нонконформістськими колами в Києві та Москві.

Підводячи підсумки круглого столу та конференції вцілому, її учасники висловили задоволення від спілкування, погодилися з необхідністю продовження міжнародного діалогу професійних істориків України, Росії, Румунії, Молдови, Німеччини щоби восторжествувала правда без ідеологізації, міфологізації та фальсифікації історичної пам’яті.

З метою піддати глибшому аналізу історичну свідомість, що функціонувала в культурах народів півдня України, а також чинники, котрі сприяли її формуванню й трансформаціям організаторами конференції було запропоновано кілька тематичних напрямків, проблемні поля яких були сконцентровані в рамках тематик п’яти секційних засідань, якими керували провідні фахівці: Секція 1. «Історія народів та етносів Півдня України в часи імперій, тоталітаризму, демократії» (модератор – канд. іст. наук, доц. Т. С. Вінцковський); Секція 2. «Проблеми української та іноземної термінології і термінографії, мовні взаємовпливи» (модератор – канд. пед. наук, викладач О. С. Целих); Секція 3. «Духовність, традиції та обрядовість української та «сусідніх» етнокультур» (модератор – докт. іст. наук, проф. І. І. Тюрменко); Секція 4. «Історія християнської церкви та доля інших конфесій у регіоні» (модератор – канд. іст. наук, доц. Н. М. Діанова); Секція 5. «Міжнародні, правові та міжрегіональні зв’язки і відносини» (модератор – докт. іст. наук, проф. О. П. Тригуб).

Під час роботи секцій було повідомлено чимало нових фактів та цифрованих даних, наукових положень, які безперечно, сприятимуть подальшому розвитку багатьох галузей гуманітарних наук. Роботу всіх секцій супроводжували змістовні дискусії.

У другий день конференції її учасники поділилися на дві групи та взяли участь в запланованих екскурсіях. Перша група відвідала Аккерманську фортецю, побудовану на місці античного полісу Тіра (м. Білгород-Дністровський). Друга група учасників взяла участь у пішохідній екскурсії давньою частиною Одеси та переглянула експозиції Історико-археологічного музею.

Наприкінці конференції модератори секцій підвели підсумки роботи, підкреслили гідний науковий рівень доповідей та повідомлень, їхню різноманітну та цікаву тематику. Учасники конференції висловили подяку оргкомітету за проведення наукового форуму, і виразили побажання продовжити співпрацю у форматі даної конференції, яка є невід’ємною частиною розвитку спілкування.

Валерій Левченко, Галина Кязимова (Одеса)

Збірник конференціїПрограма конференції