засідання Єдиної координаційної ради з питань краєзнавства (смт. Лисянка Черкаської обл.)

Exif_JPEG_42011 березня 2016 р. у містечку Лисянка Черкаської області відбулось засідання Єдиної координаційної ради з питань краєзнавства (далі — ЄКР), яка діє при районних органах влади і покликана сприяти розвитку краєзнавчого руху в краї, налагоджувати взаємодію органів влади та місцевої краєзнавчої організації «Витоки» Національної спілки краєзнавців України, впроваджувати у життя краєзнавчі проекти задля розвитку на Лисянщині освіти, науки та культури, зміцнення патріотизму населення та консолідації громадянського суспільства в дусі вимог часу.
SAM_6426(На фото: Василь Петрович Коряк: «Козацтво Лисянщини має єднатись і працювати на благо України»)
На засіданні розглянуто актуальні питання сьогодення. Зауважимо, що постановка питань виходила від наявних місцевих проблем та пропозицій їх вирішення і врегулювання з боку запрошених фахівців. Так, у своїй доповіді «Лисянське реєстрове козацтво в сучасному козацькому русі України. До 420-ї річниці Гетьмана України Богдана Хмельницького» керівник Лисянського районного козацького товариства ВГО «Українське реєстрове козацтво» (зареєстроване 2005 р.) Василь Петрович Коряк повідомив, що на сьогоднішній день виник конфлікт із приводу незаконного співіснування на Лисянщині ще одного козацького осередку ВГО «Українське реєстрове козацтво» Лисянського козацького полку Черкаського обласного козацького товариства. Створене за ініціативи уродженця Лисянки Олександра Миколайовича Гаврилюка, воно здійснює діяльність без державної реєстрації (керівник організації Віктор Павлович Колодяжний). Конфлікт виник після спроб відсторонення від керівництва реєстровцями Лисянщини їх засновника В.П.Коряка. Останній закликав козаків Лисянщини до єдності та об’єднання всіх громадських козацьких організацій, сприяння в цьому районних органів влади.

Exif_JPEG_420(На фото: Виступ доктора юридичних наук, професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Петра Павловича Захарченка)
Професор кафедри історії права та держави Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, професор Петро Павлович Захарченко прокоментував ситуацію із розвитком козацького руху в Лисянському районі та на конкретних історичних прикладах довів, що роз’єднаність українського козацтва завжди було показником незрілості громадянського суспільства і це неодноразово використовувалось ворогами України, як це відбувається й нині. Зокрема, у своїй доповіді «Єдність козацтва як показник зрілості українського суспільства: від Б.Хмельницького до сьогодення» він зупинився на колишній звитязі і славі Лисянського козацтва і висловив сподівання, що дві козацькі організації реєстровців Лисянщини найдуть спільну мову та підтримав звернення В.П.Коряка до місцевої громади та районних органів влади сприяти в цьому. Доповідь викликала велику зацікавленість присутніх в залі. Її текст було запропоновано передати до редакції районної газети «Понад Тікичем» з метою оприлюднення.

Питання не залишило байдужим і директора Боярського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів», члена Національної спілки краєзнавців України Миколу Петровича Демчука, який звернувся до представників Лисянської районної влади із пропозицією втрутитися в дану ситуацію задля вирішення проблеми, що склалася навколо козацьких осередків. Зокрема, він запропонував провести круглий стіл за участю представників районної влади і районних козацьких осередків, краєзнавців краю з метою об’єднання козаків Лисянщини в єдину організацію. На це заступник голови Лисянської райдержадміністрації Олександр Васильович Дубовий та голова Лисянської районної ради Ярослав Андрійович Попко повідомили про готовність до співпраці. О.В.Дубовий порекомендував В.П.Коряку письмово звернутися із даною пропозицією до органів влади.

Теми «Про ціннісний вимір у перейменувальних процесах топоніміки Лисянки та сіл Лисянського району на виконання Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки”» торкнулися у своїх доповідях селищний голова Лисянки Олександр Федорович Короленко та головний спеціаліст відділу аналізу регіональних особливостей та політики національних меншин Українського інституту національної пам’яті при Кабінеті Міністрів України Ігор Геннадійович Каретніков, який позитивно оцінив виконання в регіоні вищезазначеного нормативно-правового акту.

До обговорення питання долучилися члени Національної спілки краєзнавців України — професор Володимир Михайлович Щербатюк, доцент Юрій Васильович Сокур та місцевий історик Михайло Теофанович Лаврега. Так, використовуючи публікації у районній газеті «Понад Тікачем» та висловлені у них думки мешканців краю з приводу перейменувань у Лисянському районі вулиць, В.М.Щербатюк задав І.Г.Каретнікову ряд питань, на які отримав вичерпну відповідь. І.Г.Каретніков відповів і на питання слухачів із залу та надав телефон юридичної служби Українського інституту національної пам’яті для відповідних консультацій. У ході дискусій В.М.Щербатюк висловив сподівання, що згаданий Закон України допоможе суспільству позбутися радянсько-комуністичної тоталітарної спадщини, що існує в топоніміці, сприятиме посиленню національної свідомості населення України. Ю.В.Сокур акцентував увагу на тому, що прийнятий Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки» потрібно виконувати. Його виконання має бути обов’язковим, а державні посадовці, які це ігнорують, мають нести відповідальність. Місцевий громадський активіст і член Національної спілки краєзнавців України М.Т.Лаврега, висловлюючись із приводу перейменування назв вулиць, вказав, що зміна назви повинна йти від душі та спиратися на історичні традиції. Не потрібно шукати причин у відмові та залишенні назв радянської топоніміки. Він також зупинився на питанні оприлюднення і поширення в Лисянському районі книги «За Волю України! Лисянщина під час національно-визвольних змагань в 1917–1920‑х роках у контексті загальноукраїнських подій» за авторством О.М.Гаврилюка. Доповідач повідомив присутніх, що ознайомлення із матеріалами книги та рецензіями на вказану друковану продукцію наштовхнуло його на висновок, що дане видання є збіркою матеріалів різних авторів. Відтак висловився, що О.М. Гаврилюку було б доречно подати дане видання не за особистим авторством, а виступити упорядником. М.Т.Лаврега закликав присутніх,  районні та місцеві органи влади не долучатися до поширення книги серед населення Лисянщини та України.

Exif_JPEG_420(На фото: Доповідь про розвиток краєзнавства на Лисянщині виголошує голова організації «Витоки» НСК України, доктор історичних наук, професор Володимир Михайлович Щербатюк)
Інформативною була доповідь голови Лисянської районної організації «Витоки» Національної спілки краєзнавців України В.М. Щербатюка«Вплив краєзнавства на формування громадянського суспільства та розвиток краєзнавчого руху в Лисянському районі: вироблення Програми розвитку краєзнавства на період 2016–2020 рр.; стан розвитку музейної та видавничої справ; впровадження в дію символіки населених пунктів Лисянщини тощо». Зокрема, він повідомив присутніх, про необхідність створення протягом 2016 р. у Лисянському районі важливого документу — «Програма розвитку краєзнавчого руху на період 2016–2020 рр.», розповів про несприйняття Програми попередньою місцевою владою і всілякі перешкоди щодо її затвердження в районі за Президентства В.Януковича. Нині під час створення даного документу варто враховувати історико-культурні, освітні та інші потреби місцевих громад, закладаючи в його основу набутий історично-краєзнавчий і науковий досвід організації «Витоки» НСКУ, специфіку історичного та етнокультурного розвитку краю. В.М.Щербатюк звернувся до присутніх на зібранні сільських голів Лисянського району надати до травня 2016 р. до Лисянської районної ради або безпосередньо до керівництва спілки «Витоки» пропозиції щодо майбутньої Програми. Стосовно видавничої справи доповідач звернув увагу на роботу місцевих краєзнавців над створенням книг з історії сіл Боярка, Журжинці, Почапинці та необхідності попередньої публікації матеріалів (відповідної апробації) у місцевій районній газеті «Понад Тікачем», зокрема у сторінці спілки «Витоки».
Принагідно було нагадано присутнім, що спілкою «Витоки» розроблена символіка населених пунктів краю: створені герби та прапори сіл з їх історичним та геральдичним описом. Голова організації «Витоки» акцентував увагу сільських голів на тому, що ті сільські ради, які ще не обговорили і не затвердили символіку села, мають нагоду це зробити. Районна спілка «Витоки» надасть фахову консультацію з даного питання. У перспективі передбачається створити альбом із символікою населених пунктів Лисянського району, який презентуватиме край на загальнодержавному рівні. Також було відзначено, що виставлена на сайдах Лисянської РДА, райради та селищної ради символіка району і селища передбачає одночасно й висвітлення історичного опису та авторства символіки. Було висловлено прохання до присутніх на зібранні керівників району О.В.Дубового, Я.А.Попка та селищного голови О.Ф.Короленка доручити відповідальним у забезпеченні роботи сайтів органів влади додати оприлюднити відповідну інформацію.
Водночас В.М. Щербатюк закликав керівництво Лисянського району підтримати започатковані 3 травня 2015 р. з ініціативи мешканки с.Будище Валентини Іванівни Трохименко проведення у зазначеному селі щорічних Шевченківських читань (урочисті читання віршів Т.Шевченка учнями шкіл Лисянського району), присвячені перебуванню Кобзаря в 1843 р. у с.Будище. Висловився щодо проведення у 2016 р. такого заходу наприкінці квітня.

Присутні також вислухали та обговорили доповідь начальника відділу культури Лисянської райдержадміністрації Лілії Василівни Заполочної «Про стан Погибляцького народного краєзнавчого музею Лисянського району Черкаської області». Доповідач проінформувала, що Погибляцький народний краєзнавчий музей створено у 1967 р. Він перебуває на балансі сільської ради с.Погибляк, разом із тим фінансування та утримання закладу відсутнє у зв’язку із браком коштів. За реєстром в музеї знаходиться 5346 експонатів. Л.В.Заполочна підтвердила факт крадіжки в недалекому минулому в музеї окремих експонатів та відзначила, що згідно з останньою перевіркою, яка відбулась в листопаді 2015 р., всі експонати, окрім тих, що були викрадені, знаходяться на місці. Відзначила, що у музеї нині все в порядку, на що присутня в залі громада відреагувала неоднозначно. Зокрема, В.П.Коряк, який долучився до обговорення питання, повідомив присутніх, що він разом з М.Т.Лаврегою напередодні відвідали Погибляцький народний краєзнавчий музей і виявили, що приміщення музею знаходиться в незадовільному, аварійному стані і потребує термінового ремонту, а експозиція — необхідного догляду. Далі відзначив, що у музеї, заснованому з ініціативи відомого в краї краєзнавця, нині покійного Олександра Олександровича Вдовиченка, щонайперше постає необхідність забезпечення належного збереження експонатів.

Exif_JPEG_420(на фото: Свою стурбованість щодо стану та перспектив збереження Погибляцького народного краєзнавчого музею висловлює донька засновника музею Валентина Олександрівна Макушенко)

Присутні в залі не залишилися байдужими щодо стану Погибляцького народного краєзнавчого музею і взяли активну участь в обговоренні питання. Так, правнучка засновника музею А.В.Вдовиченко заперечила Л.В.Заполочній щодо порядку в музеї і представила до уваги присутніх фотофакти із зображеннями порожніх вітрин, застелених зверху газетами, де колись знаходились цінні експонати — нагороди та монети. Жителька с. Яблунівка Л.В.Лещенко відзначила, що вона побувала нещодавно в музеї і її вразило те, що там навіть не прибирається. А мешканка с.Бужанка Л.С.Вознюк зазначила, що могла б вишити рушники і подарувати музею, проте боїться віддавати їх людям, які нині керують музеєм і не дбають про стан його приміщення та експонатів. Дочка засновника музею В.О.Макушенко розповіла, що вранці перед даним засіданням побувала у Погибляцькому музеї, завезла в подарунок музею стенд, на якому відзначено, що 15 березня 2016 р. виповнюється 20 років з часу присвоєння закладу звання Народний. В.О.Макушенко повідомила, що після відвідин музею про його незадовільний стан повідомляла ще раніше у публікації «Народний краєзнавчий музей у Погибляку: від розквіту до занепаду» Оксана Коваль — колишня випускниця місцевої школи, а нині журналіст та працівник одного з видань м.Черкаси. До обговорення питання долучився М.Т.Лаврега і запропонував вирішити проблему шляхом зміни місця розташування музею: перенести його із будинку культури, який не опалюється і не охороняється до приміщення Погибляцької загальноосвітньої сільської школи, що забезпечить охорону музею та необхідний температурний режим для експонатів. На пропозицію М.Т.Лавреги негативно відреагували Л.В.Заполочна та директор Лисянського районного краєзнавчого музею В.С.Діженко. А В.С.Діженко взагалі запропонувала перенести експонати Погибляцького музею до Лисянського районного краєзнавчого музею, що фактично означало б знищення Погибляцького музею як юридичної установи.
Дискусії щодо Погибляцького народного краєзнавчого музею підсумував головуючий на засіданні, заступник голови Лисянської райдержадміністрації О.В.Дубовий. Він повідомив, що на засідання Єдиної координаційної ради був запрошений і сільський голова Погибляка П.В.Ілюк зі своєю дружиною В.В.Ілюк, яка працює директором Погибляцького музею. Проте вони не з’явились у зв’язку із погіршенням стану здоров’я. Водночас О.В.Дубовий запропонував створити відповідну комісію задля вирішення даного питання і на місці провести огляд та інвентаризацію фондів даного музею та прийняти рішення щодо перенесення музею до місцевої сільської школи, залучивши до цього депутатів сільської ради. В.М.Щербатюк звернувся з проханням та пропозицією до О.В.Дубового включити до складу комісії представників громадськості та родичів засновника Погибляцького музею, а комісію очолити особисто О.В.Дубовому. По даному та інших питаннях учасники зібрання прийняли ряд рішень.

Після закінчення обговорення питань, які виносились на засідання ЄКР з питань краєзнавства, присутні переглянули документальні фільми про Богдана Хмельницького — «За волю» та «Останній злет».

Член Національної спілки краєзнавців України,
кандидат юридичних наук, доцент Ю.В. Сокур

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *