Сакральна дерев′яна архітектура Львівщини: зникаюче диво

Сакральна ...

7-8 жовтня 2010 року Національна спілка краєзнавців України проведе науково-краєзнавчу експедицію «Світові пам’ятки сакральної архітектури Львівщини: проблеми збереження», аби привернути увагу державних органів та широкої громадськості до реального стану унікальних пам’яток дерев’яної архітектури у західному регіоні України та виробити пропозиції щодо їхнього збереження.

Загострена увага до цієї проблематики має одразу кілька чинників.

Переважна більшість дерев’яних храмів є шедеврами готики, які не мають аналогів у світі. При цьому їхня благородна краса відома лише обмеженому колу фахівців та аматорів цієї справи, залишаючись поза увагою туристів і суспільства загалом. Першим кроком до порятунку дерев’яних храмів має стати подолання інформаційного вакууму довкола них. Науковці прагнуть структуризувати і поширити інформацію щодо цих унікальних пам’яток дерев’яної архітектури, бо наразі увагу туристів і ЗМІ «перетягують» на себе ефектніші, на перший погляд, споруди — фортеці, замки та монастирі. Місцева  влада переважно не усвідомлює, що пам’ятка дерев’яного зодчества є не тягарем, а амбітною архітектурною спорудою. І така принада для туристів,  можливо, — єдина в їхньому населеному пункті.

Біда одна не ходить. Храми умисно зносять через міжконфесійні суперечки. Вони горять, і навмисні підпали не виняток: так замітають сліди після розкрадання церковного майна або «звільняють» місця під нові муровані храми. Дерев’яні храми мокнуть, а їх бездумно обшивають бляхою і пластиком, імітуючи ремонт. Чимало з дерев’яних церков, костьолів та синагог внаслідок таких дій вже втрачено — адже дерево під пластиком гниє.

Є досвід тих, хто ці проблеми реально вирішує. Попри лідерство України за кількістю дерев’яних церков, та ж Словаччина про свої пам’ятки дерев’яної архітектури дбає в особі держави. Тому всі їхні дерев’яні дива добре доглянуті.

Що робити Україні? За державної підтримки не доведеться пробивати бюрократичну стіну. Знайдуться кошти — допоможуть меценати і громадські організації. Оскільки всі дерев’яні церкви в Україні — чинні, вище духовенство всіх конфесій мало б роз’яснювати правила поводження із дерев’яними храмами. Аматорські ремонти слід заборонити. Якщо паства готова оплачувати реставрацію, має бути забезпечена проектна документація і надані фахівці для проведення цих робіт.

До складу науково-краєзнавчої експедиції на Львівщину увійшли члени правління Національної спілки краєзнавців України та Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара, члени Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, фахівці з питань охорони культурної спадщини, журналісти.

Програма експедиції, зокрема, передбачає огляд рідкісних пам’яток дерев’яного зодчества у Жовкві, Крехові, Потеличі. А 8 жовтня у Львові пройде засідання «круглого столу», учасники якого за активної участі журналістів планують не лише обговорити зазначені вище проблеми дерев’яної архітектури Львівщини, але й запропонувати шляхи їх вирішення.

Юні краєзнавці знають правду про Велику Вітчизняну війну

Юні краєзнавці знають прав?...

«Шляхами подвигу і слави».Таку промовисту назву дістала історико-краєзнавча акція учнівської молоді, Всеукраїнський збір активістів якої урочисто відкрився у Національному комплексі «Музей Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.» 21 жовтня 2010 року.

 

Збір ініціювали й організували Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України, Рада Організації ветеранів України, Національна спілка краєзнавців України та Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років».

Подію приурочено до 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні, тож запрошення взяти в ній участь, що надійшло на ім’я Голови Національної спілки краєзнавців України, академіка НАН України, Героя України Петра Тимофійовича ТРОНЬКА, було доречним.

Присутні переглянули документальний фільм «Пам’ять, пам’ять…»., і виконуюча обов’язки директора Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді МОНУ Наталія Савченко запросила всіх хвилиною мовчання вшанувати пам’ять загиблих у боротьбі проти нацистських  загарбників.

Учасники бойових дій Володимир РИМАР та Дмитро КИР’ЯН із представниками учнівських делегацій Волинської, Луганської, Чернігівської областей та АР Крим поклали квіти до пам’ятника воїну-переможцю.

Були представлені один одному члени кращих із кращих краєзнавчих пошукових загонів і груп, активісти музеїв Бойової слави навчальних закладів України та учасники бойових дій, ветерани і учасники Великої Вітчизняної війни. Довго відлунювалися під склепінням оплески, поки малеча вручала сивочолим ветеранам квіти.

Представили тих, хто об’єднав зусилля учнів, педагогів, ветеранів війни, вчених-краєзнавців задля вагомої  справи. Виступили заступник Міністра освіти і науки України Ірина ЗАЙЦЕВА та начальник відділу позашкільної освіти, виховної роботи та захисту прав дитини Міністерства Алла СЕРЕДНИЦЬКА. Жінки зачитали привітання Міністра учасникам збору і вручили дипломи зразковим музеям країни.

Народний депутат України Петро ЦИБЕНКО як голова Ради Організації ветеранів України та голова комісії по роботі з молоддю Ради Раїса РИЖКОВА нагородили кращих пошуковців почесними грамотами РОВУ.

В. о. директора Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді МОНУ Наталія САВЧЕНКО та її заступник Дмитро ОМЕЛЬЧЕНКО представляли гостей, хоча саме їхній заклад був і є організатором та натхненником усіх краєзнавчо-пошукових справ серед навчальних закладів України.

Завідувачка науково-просвітницьким відділом Меморіального комплексу «Національний Музей історії ВВВ 1941-1945 років» Наталія ФІЛАТОВА розповіла про щоденне громадянське подвижництво своїх колег. Тих, хто по крихітках фіксує пам’ять про народний подвиг в ім’я врятованої гідності країн, народів, націй, – про музейних працівників усіх поколінь.

Багатьох схвилював і виступ учениці Харківської загальноосвітньої школи № 32 Валерії ПУШКАР, котра розповіла про пошукову роботу своїх колег.

Напрочуд тепло зустрів зал виступ Голови правління Національної спілки краєзнавців України, академіка НАН України, Героя України Петра ТРОНЬКА.

Головний краєзнавець України підкреслив непарадність справи, яка зібрала в Музеї кращих із кращих серед молодих слідопитів. «Молодь повинна і буде знати правду про далеку війну, яка забрала життя її дідів і прадідів», – підкреслив Петро Тимофійович. Роблячи цей акцент, Герой України зазначив, що високо оцінює пошукові й аналітичні можливості сучасної юні. Молодь, впевнений Герой України, хоче й готова знати правду про війну – якою гіркою й суворою вона б не була.

П.Т.ТРОНЬКО нагадав присутнім, як два з половиною роки тому Національна спілка краєзнавців, Міністерство освіти і науки України та Організація ветеранів України задумали й почали акцію «Шляхами подвигу і слави». «Бачу: зроблено неповторну, прекрасну, велику справу», – підкреслив він.

При цьому Голова НСКУ звернув гірку увагу на те, що через стільки років після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни дехто береться переглядати її підсумки. «На жаль, навіть окремі історики неправильно показують і трактують подвиг радянського народу у роки війни, – зазначив Петро ТРОНЬКО. – Ми всі маємо нещадно боротися з таким беззаконням, із фактичним приниженням народного подвигу. Це – наш священний обов’язок».

За словами Героя України П.Т.ТРОНЬКА, про кожну краплю крові, про кожну сльозу, пролиту українським народом, мають знати сучасне й майбутні покоління. Акції на кшталт  «Шляхами подвигу і слави» якраз і відтворюють правду про подвиг нашого народу у воєнні роки. Про його справжню роль у спасінні Європи і світу від фашистської чуми.

«Так ми збережемо пам’ять про ту війну, – звертав щирі слова до слухачів Петро Тимофійович. – Про безсмертний подвиг старшого покоління – ветеранів, котрі сидять у цьому залі. Від Національної спілки краєзнавців України я пропоную продовжити цю роботу, зробити її надбанням усіх шкіл».

На думку П.Т.Тронька, це можуть бути рукописні журнали чи статті до газет. І називатися вони можуть так: «Орден і медаль у моєму домі». Адже за мужність і відвагу у тій Війні лише в Україні близько 2,5 мільйона осіб було нагороджено орденами й медалями. Понад дві тисячі з-посеред них удостоєно звання Героя Радянського Союзу, у т.ч. 31 – двічі. Молодий хлопець чи дівча мають знати, за що саме їхні дід чи прадід отримали високу державну нагороду.

Герой України П.Т.ТРОНЬКО побажав юним слідопитам дерзновень у дослідженні історії рідного краю та Великої Вітчизняної. І додав: серед книг про війну, які вийшли з-під його пера, є дослідження і про участь молоді у партизанських загонах, підпільних групах, військових формуваннях, її боротьбу проти фашистів. Цю книгу – «Подвигу молодих жити у віках» – він презентував Українському державному центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, щиро подякувавши за організацію вважливої роботи з молоддю.

Після виступу Петра ТРОНЬКА оплески залу не стихали особливо довго.

Тепло привітав голову Національної спілки краєзнавців України і ветеран підпільно-партизанського руху на Київщині Ф.ЛЕЩЕНКО. Презентуючи йому книгу своїх спогадів, голова Ради ветеранів 13-ї армії дякував Петрові Тимофійовичу за давню плідну співпрацю на патріотично-краєзнавчій ниві.

Серед іншого, переможці історико-краєзнавчої акції дістали цінний фоліант – книгу «Перемога – на всіх одна», видану цього року в Москві. Автор глави «Радянська Україна у Великій Вітчизняній війні (1941-1945 рр.)» Ю.Шиловцев теж щиро привітав Петра Тимофійовича, подякувавши йому за невтомність у краєзнавчо-пошуковій роботі на посту Голови НСКУ та допомогу в написанні книги.

Наступного дня учасників чекала виставка матеріалів пошукових загонів – учасників Акції та робота в секціях за напрямами краєзнавчих досліджень.

Роз’їхавшись по домівках, юні пошуковці продовжуватимуть свою діяльність. Вони ще ліпше збагнуть: їхня робота – не ігри у «війнушку». Зрозуміють і те, що дорослі теж не граються з ними, доручаючи невтомно шукати героїв і не героїв.

Бо вони – молоді колеги старших у шляхетній справі збереження народної Пам’яті. Пам’яті і любові до живих героїв і світлої пам’яті про тих, хто не повернувся. Вони творять Всеукраїнську Книгу Пам’яті – народну Біблію скорботи і спомину.

Яка, мов струна, вічно бринітиме в наших серцях.

 

Додаток ІДодаток ІIДодаток ІII

Відбулося засідання Бюро Головної редколегії науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією»

Відбулося засідання Бюро Г?...

21 жовтня 2010 року в приміщенні Інституту історії України НАН України пройшло засідання Бюро Головної редколегії науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією», співзасновником якої є Національна спілка краєзнавців України. Вже побачили світ  61 книга серії з усіх областей України і Автономної Республіки Крим.

 

Засідання відкрив голова Головної редколегії, Голова Національної спілки краєзнавців України, академік НАН України П.Тронько. Він висвітлив стан справ у областях, зупинився на основних проблемах щодо підготовки багатотомного видання. На засіданні були рекомендовані до друку п’ята книга по Миколаївської області (доповідачі С.С.Макарчук, член правління НСКУ  В.Ю. Васильєв); третя книга по Житомирській області (доповідач: відповідальний секретар НСКУ Р.В.Маньковська); третя книга по Київській області (доповідач І.Х.Чистик, голова ревізійної комісії НСКУ О.Г.Бажан); третя книга тому по Хмельницькій області (доповідачі член ревізійної комісії НСКУ Л.Л. Місінкевич, член правління НСКУ Р.Ю. Подкур).

Бюро Головної редколегії створило Київську міську редколегію, керівником науково-редакційного відділу призначено старшого наукового співробітника НАНУ, голову ревізійної комісії Спілки, заступника головного редактора журналу «Краєзнавство», кандидата історичних наук Бажана О.Г. та призначено куратором реалізації Державної програми науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» по м. Києву, члена Головної редколегії, доктора історичних наук Білоконя С.І.

Державнику і літописцю Обухівщини Анатолію Миколайовичу Шафаренкові – 62!

Сьогодні за дорученням голови Національної спілки краєзнавців України, голови правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара, академіка НАН України, Героя України Петра ТРОНЬКА заступник директора Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, виконавчий директор Всеукраїнської асоціації музеїв Сергій ГАЛЬЧЕНКО разом із членом правління НСКУ, заступником голови правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара, дипломатом, ученим і громадським діячем Роландом ФРАНКОМ та членами апарату Національної спілки краєзнавців України побували в Обухові, що на Київщині.

Ми радо вітали з 62-ою річницею з дня народження Анатолія Миколайовича Шафаренка. Цей достойник є головою Обухівської районної організації НСКУ, головою Обухівської районної ради, а передовсім – дійсним ентузіастом краєзнавчої справи.

Вітали не натужно: Анатолій Миколайович здавна на гарному рахунку. І у високих столичних кабінетах, і серед  земляків. Він – талановитий організатор і невтомний дослідник рідного краю. За це й шанований.

Родом із обухівської Германівки, Анатолій Миколайович Шафаренко не приховує: чітке усвідомлення національної приналежності до нього прийшло не одразу. Молодим довго працював далеко від України. Повернувшись, завідував центральною ремонтною майстернею; згодом став головним інженером місцевого колгоспу. А затим чотирнадцять років ним керував. Історичну пам’ять, соціальний розвиток, охорону здоров’я та освіту молодого покоління голова бачив єдино можливими пріоритетами. У цьому і є нехитрий секрет добробуту прадавньої Германівки.

Не будучи істориком чи археологом, А. Шафаренко сумлінно студіював архіви. Почав із власного родоводу. Історія ж його села відтепер – у 12 чесних книгах, де він співавтор. Та й про інші поселення району Анатолій Миколайович відає чимало. «Не знати подій, які відбувалися до твого народження, – значить, завжди бути дитиною», – говорить краєзнавець. Його стараннями у Германівці на сьогодні діє чотири музеї (освіти, козаччини, ІІ Світової війни, картинна галерея), тут встановлено 26 пам’ятників і 19 меморіальних дощок. Є, між іншим, – єдиний у країні та й світі – і  пам’ятник славетному гетьманові України Іванові Виговському. Анатолій Миколайович – ініціатор створення на базі германівської громади районного товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка, Германівської козацької сотні, козацького товариства Київщини, районної організації Конгресу українських націоналістів.

За особистий внесок в соціально-економічний розвиток села та патріотизм Анатолій Миколайович Шафаренко 2006 року був нагороджений орденом «За заслуги» третього ступеня. А звання «Заслужений діяч музейної справи» свого часу додав до членства у Спілці журналістів України та колегії Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Відсьогодні він уже й почесний краєзнавець України.

Зрозуміло: не жага звань та нагород стимулювала Анатолія Миколайовича. Йому вкрай важливо могти чесно дивитися людям у вічі.

Не дивно, що 2006-го А. Шафаренко був обраний очільником Обухівської райради. Без живописань його досягнень – хоча вони є і значущі – відомо інше: на високому посту Анатолій Миколайович не вгамував своїх патріотичних амбіцій. За останні роки в районі з’явилося майже 50 пам’ятних знаків, кожний населений пункт отримав свій літопис, в кожному селі освячено поклонний хрест. Музей славетного українського археолога чеського походження Вікентія Хвойки в селі Халеп’я – вже четвертий музей, заснований в районі протягом останніх чотирьох років.

Загалом в районі функціонує 8 музеїв. А за тиждень в Халеп’ї буде урочисто відкрито ще один – і який! – «Літературний музей Івана Франка на Дніпрі». Анатолій Шафаренко має і до цього найбезпосередніший стосунок. Хто б, як кажуть, сумнівався!

Многая літа Вам, глибокошановний  Анатолію Миколайовичу!

 

 

Власна інформація

«Круглі» дати місцевої історії

«Круглі» дати місцевої іст?...

У зразковому Музеї історії Святошинського району Києва триває 11-та традиційна виставка “Круглі дати місцевої історії”.

 

Чільне місце в її експозиції відведено науково-технічним здобуткам “п/я 231”. Це підприємство з розробки апаратури звукозапису більше відоме за назвою НДІ ЕМП. Відвідувачі мають можливість побачити спеціальні космічні магнітофони 60-х-80-х рр. та побутові – Маяк, Юпітер 80-х-90-х рр.

У вітрині, присвяченій 25-річчю з часу проведення Всесоюзного огляду-конкурсу надлегких літальних апаратів, представлено оригінальні репортажні фото та інші матеріали про політичні події 1985 року. Однією з них, всіляко замовчуваних у СРСР, стала трагічна загибель Василя Стуса, чиє життя, як відомо, було тісно пов’язано зі Святошинським р-ном столиці. 25-річчю цією дати тут присвячено окрему вітрину.

Увагу відвідувачів, безперечно, також привернуть ретельно дібрані маловідомі матеріали про старовинні дачні Катеринівку, Святошин, про оповитий таємницею святошинський КП (командний пункт), про обставини виготовлення каркасу та облицювання для скульптури жінки (монумент “Батьківщина-мати”  Національного музею Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років) тощо.

Виставка триватиме до кінця року.

***

До Дня знань було оновлено дизайн вітрини “Планери – гелікоптери”. Річ у тім, що до фондів музею надійшли фотоматеріали про життя конструктора першого в світі махольота Олександра Маноцкова. На одній із фотографій зображена вдова видатного святошинського авіатора Галина Знам’янська (сама ветеран славетного Антоновського КБ), на якій вона залишила автограф.

Відтепер у цій вітрині разом – Антонов (тут є репродукція його акварелі), Братухін, Маноцков та Міль.

 

Сергій Вакулишин,

методист Центру позашкільної роботи Святошинського РУО

Мазепа, Карл XII та Петро I – у НаУКМА

Мазепа, Карл XII та Петро I – ?...

Експозиція «Мазепіана» відкрилася 18 жовтня в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (Музей НаУКМА). Тут представлено матеріали приватної колекції відомого київського дослідника-краєзнавця, колекціонера, члена Національної спілки краєзнавців України Віктора Киркевича.

Зібрання раритетних друкованих видань XVIII – XX століть (книги, листівки, гравюри, карти) висвітлюють життя та діяльність гетьмана І.Мазепи, його сподвижників, а також Карла XII та Петра I.

Є на виставці і власний доробок В. Киркевича. Це книги з історії Києва та інших міст України.

О.П.Гончаров,

голова Київської міської організації НСКУ

Львівщина: дерев’яні церкви 7-8 жовтня 2010

7-8 жовтня 2010 року Національна спілка краєзнавців України провела науково-краєзнавчу експедицію «Світові пам’ятки сакральної архітектури Львівщини: проблеми збереження». Увага до цієї теми викликана вкрай незадовільним станом збереженості більшості унікальних пам’яток саме дерев’яної архітектури західного регіону України. І намаганням їх зберегти. Вчені та краєзнавці вирішили привернути більшу увагу державних органів та широкої громадськості до занепаду української сакральної дерев’яної архітектури, спонукаючи їх до рішучіших дій.
Сьомого жовтня науково-краєзнавчий «десант» вирушив у терен. Шеф-гідом виступав голова правління Львівської обласної організації НСКУ, в. о. директора Інституту краєзнавства ім. І. Крип’якевича НАН України Микола Литвин. Фахово коментували побачене й решта учасників експедиції – член правління НСКУ, заступник голови правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара, внук Великого Каменяра 78-річний Роланд Франко, відповідальний секретар НСКУ Руслана Маньковська, доценти Львівського національного університету Дмитро Каднічанський та Алла Середяк, викладач Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша Роксоляна Загайська, працівники Львівського краєзнавчого центру «Паломник» при Фонді св. Володимира Адріяна Огорчак та Галина Умблат, методист Львівського центру творчості дітей та юнацтва Галичини Ольга Артеменко.
Знайомство зі львівськими дивовижами розпочалося з Городоччини. Тут проходить природна межа між Яворівським та Жовківським районами. Це Розточчя – Головний європейський вододіл, що розділяє басейни рік Полтви та Верещиці, що несуть свої води до Балтійського і Чорного морів. Звісно, краєзнавці зробили коротку зупинку і в цьому унікальному місці Передкарпаття.
Оминаючи зарослі лісами схили Розточчя – тутешні Брюховичі завжди вважали зеленими легенями Львова – члени експедиції дісталися жовківського Крехова. Око не могли не порадувати тутешні Василіанський монастир св. Миколая XVII ст., дерев’яна церква св. Параскеви та збудована 2002 року копія старої дерев’яної Преображенської церкви. Зелена металочерепиця на церкві св. Параскеви все ж добряче псує цілісне враження від гармонійного сакрального артефакту XVIII століття.
Шкода, але учасникам експедиції, серед іншого, так і не вдалося помилуватися перлиною дерев’яної архітектури XVI століття в с. Воля Висоцька – церквою Св. арх. Михайла.
Тим часом у самій Жовкві ми мали насолоду помилуватися екс- та інтер’єром церкви Святої Трійці (1720). У 1970-х роках її було відреставровано і віддано у користування музею. Після 1991-го було передано спочатку православній, а потім греко-католицькій громаді. Нещодавно храм було знову відреставровано, тому його вигляд і стан пречудові.
Хотілося чимдовше роздивлятися й забудову історичної Ринкової площі (нині – жовківська пл. Вічева) із замком 1594 року, костелом Св. Лаврентія (XVII ст.), Василіанським та Домініканським монастирями. Однак час спливав невпинно, і ми таки дісталися Потелича з його церквою Зіслання Св. Духа.
Здобуте ним ще 1498 року магдебурзьке право гармонійно поєднується з найстарішою будовою міста, ба – найстарішою дерев’яною церквою України. (Три дерев’яні церкви стояли тут уже на зорі ХХ ст.). Храм Зіслання Св. Духа вразив одночасно з двох боків – своїм древнім вмістом і ступенем руйнації. Ці вигнуті досередини стіни із змитими негодою розписами, ці шпарини між колодами, нашвидкуруч прикриті де картоном, де скотчем…
Естетичним дисонансом стало відвідання розміщеного неподалік церкви Зіслання Св. Духа кладовища німецьких вояків, які полягли в ІІ Cвітовій війні, зі збудованою при вході каплицею. Чому? – питали ми себе, спостерігаючи аж таку прірву в ставленні двох держав до своєї пам’яті. Хоч архітектурної, хоч поминально-монументальної…
Неоднозначні враження учасників експедиції стали нагодою запросити місцевих фахівців та представників влади поспілкуватися. Зустрілися ми наступного дня в Львівському історичному музеї. Користуючись гостинністю господарів, за «круглим столом» обговорили доволі широкий спектр питань дерев’яної сакральної архітектури Львівщини.
Поважний кворум учасників засвідчив серйозне ставлення до теми зустрічі. До місцями доволі гострої розмови, зокрема, приєдналися директор Львівської національної галереї Борис Возницький, президент Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS) Микола Яковина, заступник голови правління Фонду збереження архітектурних пам’яток імені О. Гончара Роланд Франко, голова правління Львівської обласної організації НСКУ Микола Литвин, провідний науковий спеціаліст «Укрзахідпроектреставрація» Василь Слободян, доцент Львівського національного університету ім. І. Франка Дмитро Каднічанський, начальник управління культурної спадщини Львівської ОДА Василь Івановський, начальник управління культури Львівської ОДА Галина Дорощук, начальник відділу у справах національностей та релігій Львівської ОДА Роман Кураш, начальник відділу державного пожежного нагляду Головного управління МНС у Львівській області Олег Демідонт.
Шкода, однак нікого із представників духовенства, до якого учасники «круглого столу» апелювали доволі часто, на зустрічі не було. А жаль: учені і краєзнавці зібралися не критикувати всіх і вся, а виробляти конструктив.
Заявлений формат засідання не вимагав ухвалення офіційних документів. Однак учасники не могли собі дозволити обмежитися формальною «озвучкою» існуючих проблем. Було прийнято ухвалу, якою, зокрема, президії НСКУ доручено підготувати звернення до Президента України про затвердження Національної програми зі збереження і охорони сакральних пам’яток дерев’яної архітектури України. Нею, серед іншого, планується передбачити завершення інвентаризації дерев’яних церков в Україні та на українських етнічних землях. Опісля буде складено уніфікований індивідуальний пам’яткоохоронний документ.
А ще такою програмою передбачені ремонтно-реставраційні та консерваційні роботи сакральних дерев’яних споруд, їх стінопису та ікон лише із залученням фахівців. Чималу вагу, на переконання учасників форуму, також має бути надано сигнально-охоронним та протипожежним заходам.
Не обійтися й без державної підтримки в розробці номінаційного досьє для спільного подання Польщі та України унікальних дерев’яних церков Карпатського регіону до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. НСКУ підтримає ініціативу своєї Львівської обласної організації почати роботи зі створення районних громадських комісій, які контролюватимуть й інспектуватимуть дії місцевої влади. А Мінкульттуризму України та Державна служба туризму і курортів мають глибше проникнутися справою внесення унікальних сакральних пам’яток дерев’яної архітектури України до туристичних маршрутів, забезпечивши раціональне використання та охорону цих об’єктів.
Докладнішу розповідь про перебіг експедиції можна прочитати дещо згодом.
Власна інформація

Краєзнавчі знахідки і задуми дніпропетровців

14 вересня 2010 року у Дніпропетровському історичному музеї (ДІМ) ім. Д. Яворницького відбулася презентація книги «Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. Выпуск I. 1904» (Репринтное издание.). Монографію представлено видавництвом «Герда».

Присутні на презентації директор Дніпропетровського історичного музею ім. Д. Яворницького Н. І. Капустіна, декан історичного факультету Дніпропетровського національного університету С. І. Світленко, виконавчий директор ГО «Інститут суспільних досліджень» В. В. Грибовський та інші поділилися з присутніми рідкісними фактами, зафіксованими в «Летописи». 

*** 

21 жовтня 2010 року на базі Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки пройдуть наукові читання, присвячені 20-річчю краєзнавчого клубу «Ріднокрай».

У читаннях візьмуть участь незмінний голова клубу «Ріднокрай» професор Г. К. Швидько, директор Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки (ДОУНБ) Н. М. Титова, голова Дніпропетровської обласної організації НСКУ І. О. Кочергін, член Національної спілки журналістів М. П. Чабан, завідувач краєзнавчого відділу ДОУНБ І. С. Голуб, завідувач відділу ДІМ ім. Д. Яворницького В. І. Лазебник, голова Дніпровського генеалогічного товариства Т. В. Нєдосєкіна та інші.

*** 

4-5 листопада 2010 року Дніпропетровський національний університет прийматиме учасників наукової конференції «Другі Всеукраїнські Яворницькі читання», присвяченої 155-річчю від дня народження Д.  І. Яворницького.

 

І. О. Кочергін,

Голова Дніпропетровської обласної організації НСКУ

Всеукраїнський семінар-практикум у Черкасах

Всеукраїнський семінар-пра...

Із Черкащиною пов’язано багато вікопомних подій нашої історії, життя і діяльність геніальних постатей України – Богдана Хмельницького і Тараса Шевченка. Недивно, що саме Черкащина 7–10 вересня гостинно приймала учасників Всеукраїнського семінару-практикуму директорів Кримського республіканського, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів туризму і краєзнавства учнівської молоді, станцій юних туристів.

 

Гостей привітав начальник Головного управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації І.Д. Шарапа. Проблемам туристично-краєзнавчої роботи з учнівською та студентською молоддю була присвячена доповідь в.о. директора Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Н.В. Савченко.

На семінарі з доповіддю ,,Краєзнавство та його роль в національно-патріотичному вихованні учнівської та студентської молоді” виступив голова Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, кандидат історичних наук, директор ННІ історії і філософії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького В.М. Мельниченко. Він зазначив, що краєзнавство і краєзнавчі дослідження в сучасних умовах стали масовою формою залучення різних верств населення – в тому числі і учнівської та студентської молоді – до вивчення свого краю як невід’ємної частини Української держави. Поступальні тенденції у розвитку українського краєзнавства можна простежити на прикладі Черкащини. Цей унікальний історичний регіон України значною мірою уособлює найхарактерніші особливості нашого народу, його історії і сучасності.

Керівник краєзнавчої спілки області поділився досвідом роботи колег. Зокрема, він проінформував присутніх, що члени НСКУ беруть активну участь в організації та проведенні конкурсів учнівських наукових робіт МАН України в номінації ,,Історичне краєзнавство”, виступають науковими керівниками та рецензентами таких робіт.

Налагоджено тісну співпрацю з обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних працівників: для вчителів, котрі підвищують в ньому свою кваліфікацію, читаються лекції та проводяться семінари з історії рідного краю та методики організації краєзнавчої роботи в закладах освіти. Особливий акцент робиться на  просвітницькій роботі – краєзнавчі осередки організовують науково-практичні читання, краєзнавчі читання, виступи в засобах масової інформації,

На семінарі відбулися презентації національних та державних історико-культурних заповідників та туристично-краєзнавчих маршрутів Черкащини. Із ними виступили заступник директора обласного краєзнавчого музею В.І. Нестеренко та методист історико-географічного відділення Черкаської обласної Малої академії наук Т.М. Нераденко.

Значний інтерес учасники Всеукраїнського семінару-практикуму проявили до визначних місць національних історико-культурних заповідників ,,Чигирин” та ,,Батьківщина Шевченка” на Звенигородщині.

Завершився семінар «круглим столом», де практиканти обмінялися досвідом щодо актуальних проблем організації краєзнавчої та туристської роботи як безцінного засобу громадянсько-патріотичного виховання учнівської і студентської молоді. 

 

В.М. Лазуренко,

кандидат історичних наук,

заступник голови правління

Черкаської обласної організації НСКУ

Пустовійти, що на Київщині: 110-річний вітряк і церква Іоанна Богослова. А ще – пам’ятливі люди

Як же звикли ми щось до чогось „приурочувати”!  Замість просто сісти в електричку і найближчого погожого уїк-енду гайнути пізнавати світ зблизька – столичні краєзнавці чекали якоїсь нагоди.

Дочекалися. І не просто гарної днини – уродженець села Пустовійти, що на Миронівщині Київської області, заступник директора Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Сергій ГАЛЬЧЕНКО, чудова людина і давній друг нашої Спілки просто запросив колег до своєї малої батьківщини. Співорганізатором краєзнавчого „десанту” на Миронівщину був і почесний громадянин села, письменник Олесь ДОВГИЙ.

Передовсім ми поклали квіти до відкритого 4 роки тому пам’ятника Великому Каменяреві, 154-у річницю від дня народження котрого тільки-но відзначили. Ще не так давно у селі діяв колгосп саме імені Івана Франка, тож для багатьох місцевих він не лише всеукраїнський поетичний геній.

20 років тому в селі відкрито і пам’ятник жертвам сталінізму 1933-1937 років. Свіжі квіти на його граніті говорять, що пам’ять односельців про чорні роки не куца. Вклонилися праху загиблих пустовійтівців і ми.

А далі вже вволю милуватися неповторними краєвидами та спілкуватися з милими селянами. „Ходоки” від НСКУ виявили в Пустовійтах навіть кілька дивовиж. Приміром, оцінили унікальний як для сучасного села вітряк: побудований майже 110 років тому, він донині меле ­- правда, не без допомоги електроструму. Дорогого варта і місцева церква Іоанна Богослова Київського Патріархату. Зведена майже двадцять років тому, вона служить надійним духовним прихистком не лише для пустовійтівців, а й столичних жителів: тут людно. Протоієрей Іван Наливайко – між іншим, незмінний поводир парафіян з часу зведення храму – розповів нам, що жодна пара, котра тут вінчалася, не розлучилася. А молоді батьки охоче хрестять у храмі своїх немовлят…

Зазирніть у цей мальовничий куточок Київщини – і ви напевно не пожалкуєте.

 

Власна інформація