Певно є якийсь утаємничений сенс у виникненні населених пунктів. Щось завжди притягувало людей до того чи іншого місця – як правило люди селилися біля води: моря, озера і обов’язково річки – джерела питної води. По воді здавна був налагоджений зв’язок між племенами, що в подальшому стимулювало виникнення укріплених поселень.

У які би часи не відбувався цей процес, він ніс у собі місцеву специфіку і залишав у топоніміці історію заснування та розвитку.

Плинув час, змінювався світогляд, приходили, не завжди мирно, інші племена. І тому головним завданням зайдам було витравити історичну пам’ять автохтонам, стерти топоніміку, зруйнувати святилища, нав’язати своїх ідолів і своє світосприйняття – тільки так можна було знівелювати та обеззброїти мешканців міста.

Це загальновідома практика: так прусаки заснували на місці бодричівського поселення Бранібор свій центр експансії на схід – Берлін; їхнім шляхом пішли і «совіти», котрі столицю Східної Прусії – Кенігсберг назвали Калінінградом. І ті й інші витравлювали місцеву топоніміку і писали та нав’язували свою історію для ужитку нових насельників.

Ми проживаємо на території, яка в усі часи притягувала до себе племена і народи в силу багатства цих місць – поряд знаходився: Рай земний – Великий Луг Запорозький; найякісніша в світі залізна руда; великі поклади камінного вугілля; і найголовніше – «шлях із варяг у греки» та всесвітньо відома Арійська переправа! А посередині височів над Дніпром острів Хортиця – Духовний Центр Аріїв, котрий притягував до себе арійські племена, і не тільки, а тому потребував постійної охорони!

Тобто тут споконвіку вирував цивілізаційний процес: тут приручили коня і, осідлавши його, молодецькі ватаги поринули завойовувати Світ з тим, щоби, збагатившись досвідом і знаннями, згуртувавшись у битвах, повернутися на Батьківщину в іпостасі: скіфів, сарматів, гунів, половців і залишитися на цих просторах аж дотепер!

Але навалилися на нас нові наїзники, які дещо змінивши методи проникнення, почали будувати свої «форштати» та «крепості», сіючи розбрат і перекуповуючи еліту. І постав в 1770 році на місці козацьких зимівників форштадт «Александровский» – і все, що будо До: знищувалося, паплюжилося та витравлювалося із пам’яті українців!

Здавалось би, що в 21 столітті людство повинно вступити в «золотих вік», але в Росії до влади прийшли сатаністи, котрі хочуть повернути хід історії назад! Росія веде проти нас «гібридну війну» та перейшла до прямої інтервенції.

Народ піднявся на захист України – якби не патріоти, які грудьми стали на шляху загарбникам, компрадорська буржуазія, вже б давно здалася на радість своєму хазяїну.

Герої знаходяться на передовій, а в тилу при владі залишилася колоніальна адміністрація, яка, в кращому разі, чекає на прихід «азійської орди», не усвідомлюючи, що снаряд не вибирає куди падати і кого вбивати!

Працюючи в топонімічній комісії при міськраді, я постійно чув сентенції про те, що не можна нехтувати «мнением» людей і перейменовувати вулиці, що це дуже затратні акції, що до цього треба підходити з обережністю. Створений цілий банк кандидатів у чергу на увіковічування їх імен в колись, у майбутньому, побудованих вулицях і проспектах.

Здавалось би логічно і зрозуміло. Але, як можна захищати свою землю, коли окрім «п’ятої колони» за спиною війська, топоніміка краю знищена і замінена російською.

7 лютого 2015 року на сторінках газети «Запорізька Січ» один із найавторитетніших запорожців сучасності, Патріот з великої літери О.Ф.Білоусенко в статі «Україні потрібна своя історія, а не вигадана в Москві» якраз і ставить питання перейменування вулиць і прибирання пам’ятників тиранам!

Нарешті і до влади дійшло, що неможливо рухатися вперед із повернутою назад головою і треба визначатися з ким ми – з Європою чи Азією?

9 квітня 2015 року Верховна Рада прийняла Закон “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” і місцева влада активно почала працювати в цьому напрямку. Згідно розпорядження міського голови Запоріжжя за №180 від 02.07.2015 року створена робоча група по підготовці заходів, пов’язаних із виконанням Закону України, а тому всі мої напрацювання виявилися доречними.

Основним джерелом інформації був реєстр вулиць міста, отриманий в Запорізькій філії державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України. В той же час зазначу, що ця тема постійно хвилювала патріотів та журналістів міста, і тому я скористався попередніми напрацюваннями, які є і в архівах, і на електронних носіях Дуже гарну роботу підготував творчий колектив обласної наукової бібліотеки в 2007 році «Вулиці Запоріжжя – дзеркало історії». Моїм помічником і другом був «Бізнес-атлас 2002», виданий ГИС ЦЕНТР «ГРАДОСТРОИТЕЛЬ».

У принципі, я привніс єдину відмінність у вивченні цього питання — розглянув вулиці не по алфавіту, а класифікував по напрямам. Попереду великий обсяг роботи, а в даній роботі я дам загальну характеристику по вулицях міста та закцентую увагу на вулицях, які підпадають під дію закону, а також подам перелік вулиць, похідних від географічних найменувань світу і Росії та від найменування міст зазначеного ареолу.

У місті Запоріжжі станом на 1 липня 2015 року налічується 1070 вулиць, 268 провулків, 7 бульварів, 5 проспектів, 5 шосе, 5 проїздів.

Так от, у місті козацької слави аж 13 вулиць мають назви наших козацьких отаманів, а 5 нагадують про козацьку минувшину, а саме: Байди, Б.Хмельницького, І.Богуна, П.Дорошенка, П.Калнишевського, І.Кочубея, С.Наливайка, І.Сулими, П.Сагайдачного, С.Палія, Ф.Трясила і умовно Тараса Бульби; Запорозької Січі, Січі, Січовий провулок, Козача, Запорозького козацтва.

10 українців періоду громадянської війни і 20 – війни з фашизмом.

24 представника творчої інтелігенції (письменники, актори, вчені) до революції і 15 – аж до сьогодення. Від загалу це буде – 4,8 відсотків. Якщо додамо назви вулиць (про що нижче) то буде 13,5 відсотків.

Україна представлена на нашій мапі іще географічними назвами, а саме: 27 – похідні від найменування річок, гір, морів і 86 – від українських міст (до речі мм. Львів, Івано-Франківськ і Хмельницький взагалі забуті та навіть у черзі не стоять, а такі «маловідомі обласні центри», як Луцьк, Миколаїв, Сімферополь, Херсон і Черкаси удостоїлися скромними провулочками!).

Зате вже Росія представлена в усій красі та колориті!

– Дореволюційних діячів – 32;

– Революціонерів і будівників соціалізму – 61;

– Учасників війни з фашизмом – 60;

– Сюди можна додати іще 23 комінтернівця.

Російська творча інтелігенція також не дуже активно представлена, всього 45 представниками дореволюційного періоду і 18 – аж до сьогодення.

На наших вулицях можна вивчати революцію та соцбудівництво – для цього є 77 вулиць.

51 вулиця нагадує, що «наш бронепоезд стоял на запасном пути» (правда, коли «брати» поперли» тільки артилеристи спромоглися щось виставити і захистити Україну»).

Звісно, колоритно і зрозуміло представлена промислова складова міста – 207 назв.

Але найцікавіше, і я гадаю, що ми можемо претендувати на місце в книзі рекордів Гіннеса, представлена географія метрополії – екскурсії можна водити для «Інтуриста».

– 40 – похідні від географічних об’єктів і 103 російські міста, певно на прохання наших керманичів, дозволили присвоїти свої назви нам нерозумним. Мені, правда не зрозуміло – для того, щоби в нашому місті з’явився Бутирський провулок, ми посилали делегацію до паханів чи вони направили братву до нас? Не говорячи вже про Антарктичний провулок – пінгвіни «прошение» прислали. А про ненців, чукчів та інші народи Півночі не треба і «слово молвить» – звинуватять у расизмі чи, скоріш за все, в націоналізмі.

– Якою логікою користувалися запорізькі «отцы города», коли давали нашим вулицям такі назви: Анадирський, Аравійський, Балхашський, Гімалайський, Памірський, Ненецький, Сальський, Свирський, Приволзький, Печерський, Пресненський, Чуйський, Юрівський провулки; Арктична, Далекосхідна, Алапаївська, Верхоянська, Єйська, Заполярна, Зейська, Тушинська і т.д. вулиці.

– У Росії налічується 89 адмінцентрів і 50 увічнені в нашому місті!

Світова громадськість із задоволенням дозволила використати 23 свої об’єкти і назви 22 своїх міст – це напевно відбувалося тоді, коли ми планували світовий комунізм побудувати.

294 вулицями представлена топоніміка та глибинна історія, над якою треба буде попрацювати краєзнавцям для того, щоби вицарапати з глибин небуття ті крупинки історичної пам’яті, які так заповзято викорчовували наші вороги, щоби заявити про звільнення (від кого?) цих земель і вікову занедбаність цієї Святої, споконвічно заселеної української землі!

Нагадаю, що в 20 ст. в місті відбулося чотири етапи перейменувань: І –«Радянський» – у 20–30-х роках, ІІ – Німецький – 1941–43, ІІІ – Радянський, ІV – «Постперебудовний» (прибрали Ворошилова і Жданова і назвали три нові вулиці. За 24 роки практично ні одної зміни цих незграбних і антиукраїнських назв! За ці чотири періоди змінилися назви у 132 вулиць і провулків. Читати далі Перейменування вулиць у Запоріжжі →