Згідно з рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради міську премію імені Михайла Якимовича Орловського у галузі історико-краєзнавчих досліджень у 2016 році з врученням диплому лауреата та виплатою грошової винагороди у розмірі дві тисячі гривень присуджено Захар’єву Володимиру Анатолійовичу — члену Національної спілки краєзнавців України та громадської організації «Спілка Археологів України».
В.Захар’єв видав і підготував до випуску ряд книг про історичне минуле населених пунктів Хмельницької області; створив і відкрив на приватній основі і с.Миньківці Дунаєвецького району Хмельницької області Меморіальний музей графа-реформатора Ігнація Сцібор Мархоцького (2011), музей історії рідного села Залісці, краєзнавчі музеї у школах с.Сокілець та с.Міцівці Дунаєвецького району, відділ археології у Дунаєвецькому районному історичному музеї.
Цієї почесної відзнаки він удостоєний за вагомий особистий внесок у вивчення та дослідження історії Поділля та міста Хмельницького. Урочисте вручення диплому та премії лауреату відбудеться у рамках святкових заходів, приурочених Дню міста.
Довідка:
Михайло Орловський — діяч українського національного відродження, видатний краєзнавець Поділля. Народився 30 вересня 1807 року, в селі Кочубіїв Кам’янецького повіту (нині Чемеровецького району на Хмельниччині).
Навчався у Кам’янець-Подільській православній духовній семінарії. Уже на старших курсах семінарії Орловський почав збирати народний фольклор, записувати звичаї та обряди сіл Кам’янецького повіту, глибоко вивчати історію Поділля. 1835 року М.Орловський прийняв парафію у селі Глядки Проскурівського повіту, тепер Волочиського району, і до останніх днів протягом 52 років працював тут священиком Свято-Михайлівської церкви. Наприкінці 50-х років XIX ст. М.Орловський відгукнувся на заклик Подільського єпархіального керівництва про написання історико-статистичних описів міст і сіл краю. Він встановив наукові зв’язки з випускником Кам’янецької духовної семінарії Калеником Шейковським і передав йому багато матеріалів для його праці “Побут подолян” (1860), заприятелював з діячем українського національного відродження Пантелеймоном Кулішем, якому надіслав 1861 року понад 2000 подільських прислів’їв, говірок, зібраних ним у Проскурівському повіті, публікував етнографічні статті з життя українських селян в журналі “Основа” та виданнях Російського географічного товариства.
Визнання в науковому світі М.Орловський здобув завдяки численним історичним публікаціям в “Подольских епархиальных ведомостях”, де він працював співробітником з моменту їх заснування в 1862 році. Зокрема, протягом 1862–1882 років Орловський помістив у цьому часописі 42 великих історико-статистичних описи, які започаткували в українській історіографії та поділлєзнавстві вивчення історії міст і сіл, у тому числі нариси про Проскурів (1863), Вінницю (1863), Сатанів (1862), Ярмолинці (1862), Меджибіж (1862), Летичів (1864) та всі інші губернські і повітові центра й містечка і села Жванець, Чорний Острів, Смотрич, Бакота, Тинна тощо.
Опублікував у “Ведомостях” “Короткі записки про Кам’янецькі церкви і католицькі костьоли”, “Народні перекази кам’янецьких жителів про ікону св. Анни”, “Малоросійські прислів’я і приказки”, “Народні казки, повір’я, перекази і пісні про старовину”, “Подільські колядки і пісні” та інші. 1884 року Орловський передав редакції журналу “Киевская старина” ще 1300 подільських прислів’їв. Помер Михайло Орловський 21 жовтня 1887 року.
Джерело:
http://www.khmelnytsky.com/