Архів категорії: Hаціональна спілка краєзнавців України

Львівщина: дерев’яні церкви 7-8 жовтня 2010

7-8 жовтня 2010 року Національна спілка краєзнавців України провела науково-краєзнавчу експедицію «Світові пам’ятки сакральної архітектури Львівщини: проблеми збереження». Увага до цієї теми викликана вкрай незадовільним станом збереженості більшості унікальних пам’яток саме дерев’яної архітектури західного регіону України. І намаганням їх зберегти. Вчені та краєзнавці вирішили привернути більшу увагу державних органів та широкої громадськості до занепаду української сакральної дерев’яної архітектури, спонукаючи їх до рішучіших дій.
Сьомого жовтня науково-краєзнавчий «десант» вирушив у терен. Шеф-гідом виступав голова правління Львівської обласної організації НСКУ, в. о. директора Інституту краєзнавства ім. І. Крип’якевича НАН України Микола Литвин. Фахово коментували побачене й решта учасників експедиції – член правління НСКУ, заступник голови правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара, внук Великого Каменяра 78-річний Роланд Франко, відповідальний секретар НСКУ Руслана Маньковська, доценти Львівського національного університету Дмитро Каднічанський та Алла Середяк, викладач Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша Роксоляна Загайська, працівники Львівського краєзнавчого центру «Паломник» при Фонді св. Володимира Адріяна Огорчак та Галина Умблат, методист Львівського центру творчості дітей та юнацтва Галичини Ольга Артеменко.
Знайомство зі львівськими дивовижами розпочалося з Городоччини. Тут проходить природна межа між Яворівським та Жовківським районами. Це Розточчя – Головний європейський вододіл, що розділяє басейни рік Полтви та Верещиці, що несуть свої води до Балтійського і Чорного морів. Звісно, краєзнавці зробили коротку зупинку і в цьому унікальному місці Передкарпаття.
Оминаючи зарослі лісами схили Розточчя – тутешні Брюховичі завжди вважали зеленими легенями Львова – члени експедиції дісталися жовківського Крехова. Око не могли не порадувати тутешні Василіанський монастир св. Миколая XVII ст., дерев’яна церква св. Параскеви та збудована 2002 року копія старої дерев’яної Преображенської церкви. Зелена металочерепиця на церкві св. Параскеви все ж добряче псує цілісне враження від гармонійного сакрального артефакту XVIII століття.
Шкода, але учасникам експедиції, серед іншого, так і не вдалося помилуватися перлиною дерев’яної архітектури XVI століття в с. Воля Висоцька – церквою Св. арх. Михайла.
Тим часом у самій Жовкві ми мали насолоду помилуватися екс- та інтер’єром церкви Святої Трійці (1720). У 1970-х роках її було відреставровано і віддано у користування музею. Після 1991-го було передано спочатку православній, а потім греко-католицькій громаді. Нещодавно храм було знову відреставровано, тому його вигляд і стан пречудові.
Хотілося чимдовше роздивлятися й забудову історичної Ринкової площі (нині – жовківська пл. Вічева) із замком 1594 року, костелом Св. Лаврентія (XVII ст.), Василіанським та Домініканським монастирями. Однак час спливав невпинно, і ми таки дісталися Потелича з його церквою Зіслання Св. Духа.
Здобуте ним ще 1498 року магдебурзьке право гармонійно поєднується з найстарішою будовою міста, ба – найстарішою дерев’яною церквою України. (Три дерев’яні церкви стояли тут уже на зорі ХХ ст.). Храм Зіслання Св. Духа вразив одночасно з двох боків – своїм древнім вмістом і ступенем руйнації. Ці вигнуті досередини стіни із змитими негодою розписами, ці шпарини між колодами, нашвидкуруч прикриті де картоном, де скотчем…
Естетичним дисонансом стало відвідання розміщеного неподалік церкви Зіслання Св. Духа кладовища німецьких вояків, які полягли в ІІ Cвітовій війні, зі збудованою при вході каплицею. Чому? – питали ми себе, спостерігаючи аж таку прірву в ставленні двох держав до своєї пам’яті. Хоч архітектурної, хоч поминально-монументальної…
Неоднозначні враження учасників експедиції стали нагодою запросити місцевих фахівців та представників влади поспілкуватися. Зустрілися ми наступного дня в Львівському історичному музеї. Користуючись гостинністю господарів, за «круглим столом» обговорили доволі широкий спектр питань дерев’яної сакральної архітектури Львівщини.
Поважний кворум учасників засвідчив серйозне ставлення до теми зустрічі. До місцями доволі гострої розмови, зокрема, приєдналися директор Львівської національної галереї Борис Возницький, президент Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS) Микола Яковина, заступник голови правління Фонду збереження архітектурних пам’яток імені О. Гончара Роланд Франко, голова правління Львівської обласної організації НСКУ Микола Литвин, провідний науковий спеціаліст «Укрзахідпроектреставрація» Василь Слободян, доцент Львівського національного університету ім. І. Франка Дмитро Каднічанський, начальник управління культурної спадщини Львівської ОДА Василь Івановський, начальник управління культури Львівської ОДА Галина Дорощук, начальник відділу у справах національностей та релігій Львівської ОДА Роман Кураш, начальник відділу державного пожежного нагляду Головного управління МНС у Львівській області Олег Демідонт.
Шкода, однак нікого із представників духовенства, до якого учасники «круглого столу» апелювали доволі часто, на зустрічі не було. А жаль: учені і краєзнавці зібралися не критикувати всіх і вся, а виробляти конструктив.
Заявлений формат засідання не вимагав ухвалення офіційних документів. Однак учасники не могли собі дозволити обмежитися формальною «озвучкою» існуючих проблем. Було прийнято ухвалу, якою, зокрема, президії НСКУ доручено підготувати звернення до Президента України про затвердження Національної програми зі збереження і охорони сакральних пам’яток дерев’яної архітектури України. Нею, серед іншого, планується передбачити завершення інвентаризації дерев’яних церков в Україні та на українських етнічних землях. Опісля буде складено уніфікований індивідуальний пам’яткоохоронний документ.
А ще такою програмою передбачені ремонтно-реставраційні та консерваційні роботи сакральних дерев’яних споруд, їх стінопису та ікон лише із залученням фахівців. Чималу вагу, на переконання учасників форуму, також має бути надано сигнально-охоронним та протипожежним заходам.
Не обійтися й без державної підтримки в розробці номінаційного досьє для спільного подання Польщі та України унікальних дерев’яних церков Карпатського регіону до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. НСКУ підтримає ініціативу своєї Львівської обласної організації почати роботи зі створення районних громадських комісій, які контролюватимуть й інспектуватимуть дії місцевої влади. А Мінкульттуризму України та Державна служба туризму і курортів мають глибше проникнутися справою внесення унікальних сакральних пам’яток дерев’яної архітектури України до туристичних маршрутів, забезпечивши раціональне використання та охорону цих об’єктів.
Докладнішу розповідь про перебіг експедиції можна прочитати дещо згодом.
Власна інформація

Ювілей академіка Петра Тимофійовича ТРОНЬКА 12 липня 2010

12 липня 2010 року у Колонній залі Київської міської ради відбулись урочистості по вшануванню видатного державного, наукового та громадського діяча, голови Національної спілки краєзнавців України, академіка НАН України, Героя України Петра Тимофійовича ТРОНЬКА з нагоди його 95-річчя.

Урочистості відкрив перший заступник Голови Київської міської державної адміністрації Олександр ПОПОВ, а вів – заступник голови КМДА Леонід НОВОХАТЬКО.
На ювілеї з теплими вітаннями виступили Голова Верховної Ради України, відомий український вчений-історик, академік НАН України Володимир ЛИТВИН; президент Національної академії наук України академік Борис ПАТОН; міністр Кабінету Міністрів України Анатолій ТОЛСТОУХОВ; директор Інституту історії України НАН України, академік НАН України Валерій СМОЛІЙ; голова Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії і культури, директор Інституту археології НАН України академік НАН України Петро ТОЛОЧКО; голова Українського фонду культури, голова Комітету з національної премії України ім. Т. Шевченка, академік НАН України, відомий громадський і державний діяч, поет Борис ОЛІЙНИК; видатний український поет Іван ДРАЧ, народний депутат України, перший секретар ЦК КПУ Петро СИМОНЕНКО; народний депутат України Віталій КОРЖ; екс-Голова Президії Верховної Ради УРСР Валентина ШЕВЧЕНКО; заступник міністра культури і туризму України Ольга БЕНЧ, президент Національної академії педагогічних наук України, академік НАН України Василь КРЕМЕНЬ, ректори провідних національних університетів, генеральні директори національних заповідників та музеїв.
Були оголошені також вітання, які надійшли на адресу академіка П.Т.Тронька, від Президента України Віктора Януковича, Глави Адміністрації Президента України Сергія Льовочкіна, Прем’єр-міністра України Миколи АЗАРОВА, голови партії «Батьківщина» Юлії ТИМОШЕНКО, екс-президента України Леоніда КУЧМИ, губернаторів більшості областей України, керівників установ і закладів України, а також телеграми із-за кордону – Китаю, США, Канади, Росії, Організації об’єднаних націй.
Ювіляра та гостей майстерно привітали відомі художні колективи України – Академічна чоловіча хорова капела імені Левка Ревуцького (художній керівник – Юрій КУРАЧ) та етнографічний хор «Гомін» (керівник – лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка – Леопольд ЯЩЕНКО).

Звернення учасників Урочистого пленуму Національної спілки краєзнавців України до української громадськості 26 травня 2010 року

З проголошенням незалежності України почав зростати інтерес до краєзнавства, до малої і великої історії. Зараз активно формуються обласні осередки Національної спілки краєзнавців, все відчутнішим стає вплив краєзнавчого активу на духовне і просвітницьке життя регіонів, на вивчення місцевої історії.
Краєзнавці покликані зберігати колективну пам’ять народу, сприяти об’єктивному висвітленню історичного минулого, яке повинно бути представлено не лише як шлях успіхів і перемог, а як терниста дорога боротьби за державність, страждань і бідувань у роки воєнного лихоліття, під час репресій і голодоморів, коли був знищений генофонд нації, її інтелектуальна еліта. Жоден факт викривлення української історії не повинен залишитись поза увагою краєзнавчого активу. Слід збирати свідчення ветеранів про минулі часи, створивши літопис кожного населеного пункту, що мають увійти до „Енциклопедії міст і сіл України”, підготовка якої на часі.
Об’єднуючий потенціал краєзнавства безмежний. Ветерани і школярі із захопленням займаються дослідженням витоків історії рідного краю. Не можна уявити діяльність нашої громадської організації без творчого потенціалу молоді. Конкурси шкільних краєзнавчих музеїв і виставок, дослідження усної історії про славетних земляків, маршрути бойовими стежками і реконструкція воєнних баталій – все це дозволяє не тільки більше дізнатися про минулі часи, але й доторкнутися до її величності Історія, плекати у молоді почуття національної гідності, любові до рідної землі, її звичаїв, української мови.
Останнім часом багато робиться у справі охорони культурної спадщини. З одного боку, на наших очах відроджуються пам’ятки старовини, приймаються закони, готується Державний реєстр нерухомих пам’яток, Звід пам’яток історії та культури України, відновлюються забуті імена, а з іншого, зносяться історичні центри міст, нівелюється Закон України „Про охорону культурної спадщини”, під загрозою виключення із Списку ЮНЕСКО пам’ятки світового значення Софія Київська і Києво-Печерська Лавра, в загрозливому стані знаходиться Шевченківський національний заповідник, зникають парки і сквери. Міста втрачають свій неповторний вигляд, свій код.
Національна спілка краєзнавців закликає всіх, кому не байдужа рідна історія, національна культура, рідна мова, безцінні пам’ятки старовини єднатися в різні громадські об’єднання, відстоювати кожну пам’ятку, пропагувати досягнення національної культури, втілювати у життя важливі загальнонаціональні проекти в гуманітарній сфері. Тільки усвідомлення значення своєї країни, неповторності її історії і культури, збереження пам’яток, захист духовності буде сприяти консолідації суспільства, найкращих представників усіх верств населення, найширших кіл громадськості. зміцненню авторитету України у світовому співтоваристві.
Вітаємо всіх членів Спілки і широкий аматорський краєзнавчий рух зі знаменним ювілеєм. Закликаємо сповна використовувати потенціал Спілки у духовному відродженні України, допомагати державі у цій важливій справі, у вихованні патріотизму та гордості за нашу рідну Україну.
Бажаємо щастя і творчої наснаги всім шанувальникам рідної історії і культури, процвітання нашій землі!

Учасники Урочистого пленуму
Національної спілки краєзнавців України

м. Київ, 26 травня 2010 року

Урочистий пленум, присвячений 85-річчю Спілки 26 травня 2010 року

26 травня 2010 року у приміщенні Великого конференц-залу Національної академії наук України Національна спілка краєзнавців України провела Урочистий пленум, присвячений 85-річчю з дня її заснування.
Сьогодні НСКУ, яку очолює академік НАН України, Герой України Петро Тимофійович Тронько – одна з найвпливовіших професійних творчих спілок в Україні. Вона об’єднує понад 2 тисячі професійних дослідників «малої історії» – історії міст, сіл, регіонів, а також тих, хто опікується збереженням національних святинь, пам’яток історії та культури, розвиває музейництво й колекціонування, проводить активну природоохоронну діяльність, підтримує розвиток духовної культури України, сприяє збереженню національних традицій і народної творчості, повертає з небуття імена видатних співвітчизників, відкриває маловідомі сторінки історії, здійснює велику патріотичну роботу серед молоді. Активна науково-дослідницька та просвітницька діяльність НСКУ проходить в усіх регіонах нашої держави. Всього Спілкою на аматорському рівні залучено до дослідницької та творчої роботи більше 30 тисяч краєзнавців України.
До складу Національної спілки краєзнавців України входить 5 академіків та 6 членів-кореспондентів НАН України, понад 300 докторів і кандидатів наук, 5 Героїв України, за заслуги перед Україною більше 70 членів Спілки нагороджено різними державними нагородами.
Краєзнавці України зробили значний внесок у дослідження регіональної історії. Лише у середині 70-х років минулого століття за участю понад 100 тис. авторів було підготовлено унікальне 26-томне видання «Історії міст і сіл Української РСР», аналогів якому і до сьогодні немає на світовому та пострадянському просторі. Зараз йде активна підготовка до нового енциклопедичного видання «Історії міст і сіл України», оскільки у державі відбулося багато історичних і світоглядних змін. Протягом останнього десятиріччя члени Спілки також активно сприяють підготовці загальнонаціонального науково-документального видання «Реабілітовані історією», 57 томів якого вже побачили світ, а всього готується до друку понад 100 томів.
Члени НСКУ лише за останні 20 років видали понад 700 наукових, науково-популярних і документальних книг з краєзнавчої тематики, брали участь у створенні та розвитку всіх краєзнавчих та етнографічних музеїв України і національних заповідників, провели 11 всеукраїнських науково-краєзнавчих конференцій та близько 300 регіональних, розробили безліч туристичних маршрутів в усіх куточках України. У столиці та багатьох областях видають краєзнавчу періодику, активно впливають на розвиток культури України.
Завдяки ініціативі НСКУ Україні повернуто імена всесвітньо відомих українців – полтавчанина Олександра Засядька, першого у світі винахідника ракети на твердому паливі; художника і мистецтвознавця, професора Ермітажу, уродженця Київщини Степана Яремича; проведено науково-краєзнавчі експедиції до Полтавської та Київської областей; розпочато роботу по створенню Літературного музею Івана Франка на Дніпрі (с.Халеп’я Обухівського району); започатковано активну науково-дослідницьку співпрацю зі Спілкою краєзнавців Росії; проведено Перший Всеукраїнський конкурс на кращий громадський музей; презентовано громадськості Премію імені Дмитра Яворницького НСКУ; готується науково-дослідницька та громадська експедиція до Львівської області по захисту унікального дерев’яного зодчества сакрального характеру та інші важливі для українського суспільства заходи.
Незважаючи на те, що лише у жовтні 2008 року Спілці краєзнавців надано національний статус, вона – одна з найстаріших в Україні і має унікальні заслуги перед країною. Її інтелектуальний, творчий, науковий та суспільний потенціал повною мірою служить Україні.
Національна спілки краєзнавців України надає авторитету державі та позитивно впливає на суспільне усвідомлення ініціатив Президента України по формуванню громадянського суспільства та захисту національних інтересів.
В урочистому пленумі Національної спілки краєзнавців України взяли участь члени Правління Спілки – відомі громадські і державні діячі, академіки НАН України: Петро Тронько – голова НСКУ, Петро Толочко – директор Інституту археології НАН України, Леонід Руденко – директор Інституту географії НАН України; представники вищих органів влади та ряду міністерств, активні члени Спілки – працівники наукових установ, закладів культури і освіти, архівних установ, національних бібліотек і музеїв, представники інших творчих спілок, ректори провідних вузів України: Кам’янець-Подільського національного університету імені І.Огієнка – Олександр Завальнюк, Полтавського університету споживчої кооперації України – Олексій Нестуля; заступник директора Інституту історії України НАН України, заступник голови Спілки член-кореспондент НАН України Олександр Реєнт, перший проректор Інституту туризму ФПУ, заступник голови Спілки Сергій Попович, заступник голови Спілки Григорій Клепак, перший заступник голови Державного комітету архівів України Ірина Матяш, перший заступник голови Державної служби з питань національної культурної спадщини Яків Діхтяр, заступник голови Українського інституту національної пам’яті Владислав Верстюк, журналісти провідних ЗМІ.
Учасникам Урочистого пленуму надійшли вітання від Голови Верховної Ради України академіка НАН України В.М.Литвина, віце-прем’єр-міністра України академіка НАН України В.П.Семиноженка, міністра культури і туризму України М.А.Кулиняка, міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту Р.С.Сафіулліна, президента Національної академії наук України академіка НАН України Б.Є.Патона, ректора Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна члена-кореспондента НАН України В.С.Бакірова, колективу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, обласних організацій Спілки.
Групу активістів краєзнавчого руху Міністерство культури і туризму України нагородило Почесною грамотою за вагомий особистий внесок у створенні духовних цінностей та високу професійну майстерність.
Для учасників пленуму було організовано виставку з нових краєзнавчих видань України та виступ відомого хору української автентичної пісні «Гомін» під керівництвом Леопольда Ященка, який 20 років тому, 27 березня 1990 року, вітав учасників Установчого з’їзду Спілки.

Привітання до 65-річчя Перемоги

Привітання до 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні
Голови НСКУ Героя України Петра ТРОНЬКА
Дорогі ветерани! Дорогі учасники краєзнавчого руху України!
На благословенну українську землю прийшов 65 День Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
Великою ціною дісталась нам Перемога – мільйонами життів співвітчизників. По всій Україні тисячі і тисячі братських могил, де покоїться прах воїнів-визволителів України від фашистського ярма. Немає жодного куточка України, де б не височіли у скорботі пам’ятники загиблим у війні. Вдячні нащадки визволителів, внуки і правнуки, краєзнавці в усіх містах і селах України проводлять велику роботу по збереженню та догляду за цими меморіальними пам’ятками історії, доносять до нинішніх поколінь правду про війну.
Про воєнне лихоліття багато ще не сказано. Ще не одному поколінню краєзнавців-дослідників, ученим-історикам треба вивчати унікальні архіви воєнної історії, записувати свідчення учасників-фронтовиків, котрих з кожним роком все менше і менше.
Я сам війну знаю не по розповідях інших. В 1941-1943 рр. воював на фронті. Брав участь в обороні Києва, Харкова, Ростова, Сталінграда, у визволенні Донбасу. 6 листопада 1943 року на світанку був визволений Київ. А десь о десятій ранку разом з маршалом Георгієм Жуковим, Микитою Хрущовим, представниками української інтелігенції – Миколою Бажаном, Олександром Довженком та іншими я був на Хрещатику, біля пам’ятників Тарасу Шевченку і Богдану Хмельницькому. Бачив палаючий червоний корпус Київського університету, біль і сльози на очах многостраждальних киян. Таке не забувається…
Нам належить активно поповнювати експозиції краєзнавчих, меморіальних музеїв, особливо воєнного періоду, донести „Книгу пам’яті” до найвіддаленіших куточків української землі. У кожному селі, у кожному місті є герої війни, фронтовики – учасники бойових фронтів і тилу, учасники трудового фронту, партизани, підпільники, військовополонені і в’язні фашистських концтаборів, діти війни. Своїм чорним крилом війна зачепила не одне покоління українців. Їх особисті спогади, фронтові листи, особисті документи та речі ветеранів – це найцінніші знахідки краєзнавців для наступних поколінь.
У війні Україна втратила не лише колосальні об’єкти народного господарства, екноміку, мільйонні людські ресурси. Війна забрала цвіт української нації. І нам довелось десятиліттями відновлювати втрачене. Але неможливо повернути з небуття мільйони українців, тілами яких заслана не лише ураїнська земля, а й вся Європа. Завдання краєзнавців – не припиняти пошуки безвісті зниклих у горнилі найстрашнішої війни. Поки не поховані останки останнього солдата – війна не закінчилась.
Моє особливе звернення до молоді – нашого майбутнього. Збережімо нашу пам’ять і вдячність перед тими, хто ризикуючи найдорожчим – життям, приніс нам довгожданну Перемогу. Жодна братська могила в Україні, поодинокі поховання воїнів не повинні залишитись поза увагою краєзнавців та місцевої влади. До них ніколи не повинна зарости народна стежина.
Вічна шана Героям! Вічна шана живим!
Зі святом вас, дорогі співвітчизники! Зі святом, яке визначимо хід історії і майбутнє України.
З Днем Великої Перемоги!

Святкові заходи до Дня Перемоги

30 квітня Голова Національної спілки краєзнавців України, академік НАН України, Герой України, фронтовик, полковник у відставці Петро Тимофійович ТРОНЬКО взяв участь у мітингу викладачів-ветеранів війни, професорсько-викладацького складу, випускників та студентів Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка з нагоди 65-ої річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
Учасник війни, колишній майор морської авіації П.Тронько поділився з присутніми гіркими спогадами про війну, про героїзм визволителів та високу ціну, яку заплатив український народ за свою незалежність у роки війни з німецькими загарбниками. Він просив пам’ятати про величний подвиг мільйонів українців, котрі своїми життями врятували світ від поневолення.
У велелюдному заході взяли участь ректор КНУ ім. Т.Г.Шевченка академік НАН України Л.В.Губерський, професори та викладачі уславленого вузу, студентська молодь, випускники та ветерани університету.
Під звуки траурних мелодій учасники мітінгу у супроводі курсантів Військового інституту КНУ поклали квіти до меморіального знаку викладачам і студентам, які загинули під час війни, хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять героїв.
Голова НСКУ академік П.Тронько візьме також участь у інших заходах, присвячених Великій Перемозі, в Інституті історії України НАНУ, Київській міській державній адміністрації, Кабінеті Міністрів України, параді ветеранів у День Перемоги на Хрещатику. Днями він виступив на міжнародній науковій конференції, що відбулась у Меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років».

Презентація книги ″Я роблю те, що може кожен″

15 квітня 2010 р. в приміщенні Дипломатичної академії України при МЗС України, за ініціативи члена Національної спілки краєзнавців України Бориса Войцехівського, відбулося урочисте відкриття Шевченківської світлиці та презентація книги автора «Я роблю те, що може кожен», яка вийшла у видавництві «Криниця» в 2010 р.
Вечір вів Ректор Дипломатичної академії Борис Гуменюк, серед запрошених був подвижник збереження історико-культурної спадщини України, член Правління НСКУ, Герой України, Михайло Сікорський, представники творчих спілок архівних та музейних закладів, вищих навчальних закладів Києва та Переяслав-Хмельницького, слухачі академії та інші.
Від Національної спілки краєзнавців України учасників зібрання привітала Відповідальний секретар НСКУ Руслана Вікторівна Маньковська, яка наголосила на активній участі Бориса Войцехівського у добрих справах з популяризації Шевченківського слова серед молоді, ролі його у збереженні пам’яті про українського філософа Григорія Сковороду, відзначила тісну співпрацю краєзнавця з дослідниками Києва, Переяслав-Хмельницького, Полтави тощо.

Вручення премії Дмитра Яворницького 2009 року

5 грудня 2009 р. Національна спілка краєзнавців України за участю представників вищих органів влади, краєзнавчої громадськості та творчих спілок, діячів науки, культури і освіти, керівників міністерств і відомств, працівників засобів масової інформації проводить Урочистості з нагоди презентації та вручення Премії імені Дмитра Яворницького 2009 року.
Презентація та вручення премії Дм. Яворницького відбудеться у Колонному залі імені М. В. Лисенка Національної філармонії України за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2.
Початок о 14.00 год.
Тел.: 278-53-05, (063) 290-95-48

Національна спілка краєзнавців України 20 листопада 2009 року провела в Українському домі Урочистості з нагоди 230-річчя від дня народження Олександра Дмитровича ЗАСЯДЬКА

Національна спілка краєзнавців України 20 листопада 2009 року провела в Українському домі Урочистості з нагоди 230-річчя від дня народження Олександра Дмитровича ЗАСЯДЬКА – славетного українця, видатного інженера, воєначальника, винахідника першої у світі порохової ракети. Цей захід є підсумком науково-краєзнавчої експедиції членів Спілки на Полтавщину у червні цього року по дослідженню та увічненню маловідомих, призабутих імен великих українців. В рамках Урочистостей відбулась виставка «Україна космічна» з колекції народного депутата України, члена правління Спілки, голови Всеукраїнської організації «За Помісну Україну!» П. Ющенка.
Учасників зібрання також привітали Прем’єр-Міністр України Ю. Тимошенко та Президент Національної академії наук України, академік НАН України Б. Патон.
У заході взяли участь видатні державні та громадські діячі України, серед яких: голова Українського фонду культури Б. Олійник, голова Українського інституту національної пам’яті І. Юхновський, керівник обсерваторії НАН України Я. Яцків, заступник генерального директора Національного космічного агентства України Е. Кузнецов; делегація Полтавщини на чолі з головою обласної державної адміністрації В. Асадчевим; командувач Ракетних військ і артилерії Збройних Сил України полковник А. Колєнніков; Заслужений творець космічної техніки Росії, генерал-лейтенант Збройних Сил Російської Федерації, учасник космічних програм на Міжнародному космодромі «Байконур» А. Руденко, екс-міністр оборонної промисловості Росії З. Пак, широка громадськість, краєзнавці, журналісти.

Національна спілка краєзнавців України звернулась до Президента України В.А.Ющенка підтримати пропозиції учасників зібрання про увічнення на державному рівні пам’яті О.Д.Засядька. Серед них: присвоїти ім’я Олександра Засядька Лютенківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів – с. Лютенька Гадяцького району Полтавської області, де народивсь видатний винахідник і проводив свої досліди по створенню порохових ракет; іменем О. Засядька назвати одну з вулиць м. Полтави; на батьківщині О. Засядька у селі Лютенька встановити бюст винахідника; присвоїти ім’я Олександра Засядька 107 реактивному артилерійському полку, дислокованому у м. Кременчуці Полтавської області; Національному банку України виготовити ювілейну монету з рельєфом О. Засядька; Укрпошті виготовити марку з портретом О. Засядька; Держтелерадіо спільно з НАН України та Національною спілкою краєзнавців України підготувати та видати документальну книгу про О. Засядька; Національній телекомпанії України підготувати документальний фільм про О. Д. Засядька.

Пленум правління (2009-06-12)

У роботі пленуму по започаткуванню нового національного проекту взяли участь відомі вчені, громадські і державні діячі, народні депутати, представники Національної академії наук, Інституту історії України та Інституту географії НАНУ, Українського інституту національної пам’яті, Кабінету Міністрів України, Секретаріату Президента України, ряду міністерств: фінансів, економіки, освіти і науки, культури і туризму України, Держтелерадіо, Держкомархіву, вищих навчальних закладів України, засобів масової інформації.
Після виходу у світ останнього 26 тому «Історія міст і сіл Української РСР» – «Кримська область» минуло 25 років. За цей період в нашій країні відбулися величезні зміни. Вісімнадцять років тому Україна стала суверенною, незалежною державою. Відбуваються реформи в галузі економіки, триває величезний процес відродження духовності і історичної пам’яті народу. За останні роки ми є свідками уваги Президента України та Уряду України до культурних надбань, їх охорони, до краєзнавства.
З метою підтримки і розвитку краєзнавчого руху Указом Президента України від 23.01.2001 р. «Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху» доручено Кабінету Міністрів України «розробити і затвердити у тримісячний термін Програму розвитку краєзнавчого руху в Україні до 2010 року, визначивши, зокрема, заходи з відзначенням у 2001 р. 75-річчя Всеукраїнської спілки краєзнавців».
В розпорядженні Президента України від 19.10.2000 р. «Про забезпечення комплексного розвитку малих міст України» Кабінету Міністрів України доручено «забезпечити підготовку за участю Національної Академії наук України дослідження і видання енциклопедичного, багатотомного збірника «Історії міст і сіл» у новій редакції.
На теренах України більш як 30 тисяч великих і малих міст і сіл. У їх числі понад 800 міст, селищ міського типу, яким минуло понад 300 років. Деякі з них відсвяткували свій тисячний ювілей, частина наближається до цієї вікопомної дати. 39 найстародавніших українських міст рішенням Уряду взято під державну охорону. Крім того, в Україні понад 5000 сіл, яким теж понад 300 років. Є села, вік яких становить тисячу та більше років. Саме історичні міста і села були колискою нашої державності, де формувалось козацтво, а їх мешканці ставали активними учасниками боротьби за національне і соціальне визволення, де розвивалася самобутня культура, національні традиції, створювалася неповторна історико-культурна спадщина.
Звичайно, історія для багатьох старовинних міст і сіл не була милосердною. Протягом віків із цілої низки причин багато історико-культурних надбань цих міст і сіл знищено й втрачено назавжди. Лише у ХХ ст. зникло з карти України майже дві тисячі населених пунктів. Одні, як відомо, згоріли в полум’ї громадянської і Другої світової воєн, інші зашилися без мешканців у роки голодомору, примусових депортацій населення із західних і східних областей та Криму. Чимало сіл ліквідовано під час розбудови промислових зон, створення величезних штучних водойм, реалізації хибної «теорії безперспективності багатьох поселень.
Підготовку повного, правдивого, об’єктивного літопису історії міст і сіл України спілка розпочинає не на порожньому місці. В архівах і бібліотеках зберігаються десятки тисяч матеріалів та документів про історію українських міст і сіл, розробки, інструкції, наукові розвідки, які залишені попередниками.
Як відомо, загальний обсяг усіх 26-ти томів становить 2360 обліково-видавничих аркушів. У томах вміщено 1340 нарисів, у тому числі 25 про області, 352 – про міста та 964 – про селища міського типу і села, 8319 довідок про центри селищних і сільських Рад. У всій серії книг опубліковано 9116 ілюстрацій, сотні карт і картосхем.
Видання історії міст і сіл тривало до січня 1974 року, тобто 6,5 років, а весь підготовчий процес – близько двадцяти років. Для такого складного видання це дуже короткий термін. Він був витриманий завдяки тому, що до написання історії міст і сіл залучалися широкі кола громадськості. Ті, хто творив історію, ті й писали її. За підрахунками, на різних етапах написання історії міст і сіл працювали близько 100 тисяч чоловік. Це – автори, члени редакційних колегій та науково-редакційних груп, міських і районних комісій, наукові консультанти і рецензенти, редактори, картографи, збирачі фотоілюстрацій, любителі-краєзнавці, учасники історичних подій, які надавали в розпорядження авторських колективів документи, брали активну участь в обговоренні рукописів, допомагали уточнювати ті чи інші історичні факти.
Хотілось би особливо підкреслити, що масовість і громадські засади були тими рушійними факторами, які визначили характер цього видання. Водночас, підготовка праці такого масштабу як «Історії міст і сіл Української РСР» була б неможливою без поєднання зусиль багатотисячного колективу ентузіастів із знанням та досвідом кваліфікованих істориків і представників міністерств, відомств і організацій.
Підготовка «Історії міст і сіл УРСР» в 26 томах в той нелегкий час була подвигом науковців і краєзнавців, що створили нерукотворний пам’ятник своєму народові. Історія міс і сіл – найповніший на сьогоднішній день літопис населених пунктів республіки. В ній показано історичний розвиток міст і сіл з найдавніших часів до наших днів у масштабі усієї республіки. Вперше за свою багатовікову історію майже всі міста і переважна більшість селищ міського типу, а також значна кількість сіл одержали свою, так би мовити, наукову біографію.
Але, в цілому, спираючись на кращі традиції історичного краєзнавства, «Історії міст і сіл Української РСР» ґрунтовно узагальнює і розвиває попередні досягнення в цій справі. Водночас вона знаменує собою початок вивчення історії окремих населених пунктів у межах великих регіонів. Ця праця започаткувала новий напрям у вітчизняний історіографії.
Її значення полягає і в тому, що в процесі підготовки видання до першовитоків своєї історії прилучились десятки тисяч аматорів-дослідників, шанувальників минувшини – цьому немає ціни. Вона дала могутній поштовх розвиткові краєзнавчого руху в Україні, сприяла розповсюдженню знань серед населення про рідний край, його історію, традиції, культуру, значно підвищила інтерес до пізнання і вивчення історії народу.
«Історії міст і сіл Української РСР» в 26 томах була високо оцінена політичним керівництвом і Урядом, вона була відзначена в 1976 році Державною премією СРСР в галузі науки.
Такі деякі підсумки і завдання, що стоять перед істориками по підготовці багатомної праці «Історії міст і сіл України». Керуючись методами об’єктивізму та історизму, необхідно створити фундаментальну наукову роботу, яка б з позиції правди, через дослідження і висвітлення історії міст і сіл України, відобразила їх наукову «біографію» від далекої минувшини до сьогодення, всебічно, ґрунтовно показала велику, багатовікову, складну героїчну і трагічну історію багатостраждального, але не скореного українського народу, його величезний внесок у світову цивілізацію. Підготовка і видання багатомної історії міст і сіл повинна дати могутній поштовх у розвитку краєзнавства, його наукових і громадських форм. Неможливо переоцінити її значення для утвердження національної ідеї, забезпеченню культу духовності, повернення нашому народові всіх його кращих якостей і чеснот. Нове видання має бути достойним пам’ятником історії нашого талановитого українського народу.
Які організаційно-методичні завдання підготовки енциклопедичного видання «Історія міст і сіл України» стоять на повістці дня?
1. У відповідності з листом Міністра освіти і науки України №1/9-367 від 13.06.2007 р., використовуючи досвід Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, де діє Центр краєзнавства, створити у вищих навчальних закладах наукові підрозділи із викладачів, учителів, музейників, архівістів, бібліотекарів, дослідників-краєзнавців обласних осередків Національної спілки краєзнавців України, а також учасників підготовки багатотомного видання «Історія міст і сіл України» 1960-70-х рр. для напрацювання матеріалів та пропозицій до енциклопедичного видання.
2. На сформовані Центри краєзнавства покласти завдання зі створення в районах мережі робочих груп для підготовки обласного тому.
3. Науковим підрозділам організувати роботу зі складання бібліографії, збору та дослідження опублікованої літератури та нових архівних джерел з історії населених пунктів області, пов’язаних із періодами історії, що розкривають події національно-визвольних змагань, політичних репресій, голодомору, які замовчувались в радянські часи.
4. Центрам краєзнавства підготувати Словник існуючих та зниклих населених пунктів України.
5. Президії правління Національної спілки краєзнавців України звернутися до органів державної влади з пропозиціями про створення координаційного наукового центру з питань краєзнавства – Інституту краєзнавства в структурі Національної академії наук України, фінансове та матеріально-технічне забезпечення підготовки енциклопедичного видання.
6. Президії правління Національної спілки краєзнавців України залучити провідних науковців для розробки Методичних рекомендацій з підготовки енциклопедичного видання «Історії міст і сіл України».