13 жовтня 2017 року в Караганді (Республіка Казахстан) відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Депортація народів в епоху тоталітаризму: історичні уроки».

Програма конференції
Матеріали конференції

До організації та проведення наукового форуму, який проходив в Будинку дружби Асамблеї народу Казахстану в Карагандинській області долучилися чимало державних, наукових та громадських інституцій: Посольство України в Республіці Казахстан, Секретаріат Асамблеї народу Казахстану в Карагандинській області, приватна навчальна установа «Академія Болашак», Карагандинський державний університет ім. Е.А.Букетова, Карагандинське обласне товариство української мови ім. Тараса Шевченка. Окрім науковців на конференції були присутні представники духовенства УГКЦ, дипломати, громадські діячі української діаспори з різних міст Казахстану, Киргизії, Російської Федерації, студенти вузів. Україну представляло декілька істориків, зокрема старші наукові співробітники Інституту історії України НАН України, кандидати історичних наук Олег Бажан  (член Президії Національної спілки краєзнавців, заступник головного редактора журналу “Краєзнавство”) та Тетяна Пастушенко, які взяли участь у роботі круглого столу.

З вітальним словом до присутніх звернулися завідувач Секретаріатом Асамблеї народу Казахстану в Карагандинській області Ерлан Кусайин, перший секретар Посольства України в Республіці Казахстан Леонід Ясинський, Почесний консул України в Казахстані Ерлан Досмагамбетов. Перший проректор «Академії Болашак», кандидат юридичних наук, доцент Гульнара Рисмагамбетова розповіла про реалізацію проекту «Карлаг: пам’ять в ім’я майбутнього» та представила книги, присвячені  Карагандинському виправно-трудовому табору – одному з найбільших ВТТ в Радянському Союзі (з переліком  літератури можна ознайомитися на сайті бібліотеки «Академії Болашак».

Директор Центра етнокультурних та історико-антропологічних досліджень, професор Карагандинського державного університету ім. Е.А.Букетова, доктор історичних наук Зауреш Сактаганова у своєму виступі охарактеризувала основні етапів депортації різних народів СРСР до Казахстану та наслідки цих драматичних процесів 1930-1950-х років для економіки, політичної, мовно-культурної ситуації в республіці. Старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук Олег Бажан коротко ознайомив присутніх із науковими дослідженнями сталінських депортацій в Україні та розповів про  причини, перебіг та наслідки операції «Запад», яка була проведена НКВС у західних областях України упродовж одного дня –  21 жовтня 1947 року. У віддалені райони Російської Федерації та Казахстану було виселено 76 192 особи, серед яких дві третини становили жінки та діти. Професор Жезказганського університету ім. Байконурова, к.і.н. Турганбек Алланіязов, автор досліджень про спецтабори на території Казахстану – Карлагу, Степлагу, Джезказганлагу, Песчанлагу висловив загальну думку присутніх про необхідність об’єднання зусиль істориків, громадських активістів з України та Казахстану для досліджень сталінських репресій, пошуку документів НКВС-МДБ-КДБ, які розпорошені  по різних архівах колишніх  республік СРСР, встановлення доль колишніх в’язнів після їх звільнення. Епістемологічний потенціал документальних фондів з Карагандинського державного обласного архіву представила у своєму виступі магістр Карагандинського медичного університету Гаухар Мухатаєва, яка працює над дисертаційним дослідженням на тему: «Історія народів, депортованих до Центрального Казахстану».

Пізнавальним можливостям спогадів українських спецпоселенців та в’язнів казахських таборів ГУЛАГу була присвячена доповідь наукової співробітниці Інституту історії України НАНУ, кандидата історичних наук Тетяни Пастушенко. У виступі основну увагу вона зосередила на тому, як жителі України побачили, запам’ятали та описали своє перебування у казахських таборах та селищах, який вони створили образ місцевих жителів. Про важливість фіксування та збереження спогадів очевидців наголошували й інші учасники круглого столу. Для багатьох присутніх історія депортації до Казахстану – це  історія власної родини. Так, модераторка конференції Тетяна Смолькіна, професор, кандидат педагогічних наук, проректор з наукової роботи і міжнародному співробітництву «Академія Болашак» розповіла щемливу історію  про те, як в ході депортації  її бабуся та дідусь непомітно для чекістів скинули з підводи сина (в майбутньому її батька), який зростав у сім’ї родичів. З історії своєї родини розпочав виступ Апостольський Делегат для українських греко-католиків в Казахстані і країн Середньої Азії, отець Василь Говера. Його батько був примусово вивезений до Казахстану в 14 років, і лише в середині 1960-х років  зміг повернутися в Україну. Отець Василь приїхав до Казахстану у 1997-му році, і от вже 20 років проводить тут пастирську роботу для української громади. Його виступ був присвячений релігійному життю українських спецпоселенців Казахстану, зокрема таким непересічним особам як священномученик отець Олексій Зарицький, єпископ Олександр Хіра, які були заслані до Караганди, і продовжили тут таємно проводити богослужіння після звільнення з таборів до самої смерті.

Отець Василь не лише підтримав думку про важливість збирати спогади про депортацію та життя тих, хто вижив у Казахстані, але й представив на конференції практичні результати роботи науковців та краєзнавців зі збереження пам’яті. Було презентовано книгу «Українська голгота: Караганда. Свідчення спецпереселенців» (2017) у якій опубліковано 50 спогадів депортованих українців та священників УГКЦ, які залишилися жити в Казахстані, а також і тих, хто повернувся  (спогади записала сестра Анастасія Балінська. З книгою можна ознайомитися у бібліотеці Інституту історії України НАНУ). З ініціативи отця Василя  було  видано збірник документів «Депортація українців у Казахстан» (2017), який упорядкував доктор історичних наук, професор Володимир Сергійчук. У збірці представлені документи, які висвітлюють історію примусового виселення українців до Казахстану починаючи з XVIII століття, включно з території Кубані, Поволжя, Слобожанщини та Берестейщини. Найбільше матеріалів вміщено у книзі, які стосуються репресій сталінських часів.

Окрім інтелектуального спілкування, обміну думками учасники круглого столу мали можливість безпосередньо відвідати місця де відбували покарання вихідці з України, вшанувати пам’ять загиблих співвітчизників – це: селище Долінка, де в адміністративній будівлі Карлагу – найбільшого в Казахстані табірного управління створено музей пам’яті жертв політичних репресій; селище Спаське, де був великий табір для військовополонених і інтернованих, а після війни відділення для інвалідів із спецтаборів Казахстану меморіальний цвинтар дитячого відділення Карлагу  (так зване «Мамочкине кладовище»).

З нагоди відзначення 70-тих роковин депортації українців у Казахстан 14 жовтня 2017 року учасники круглого столу взяли участь у відкритті та освяченні пам’ятника депортованим українцям. Пам’ятник споруджений на території української церкви Покрови Пресвятої Богородиці в Караганді і має вигляд розіп’ятого на хресті вишитого рушника. Чин освячення пам’ятника здійснили священнослужителі Української греко-католицької церкви: владика Теодор Мартинюк; єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський, владика Йосафат Говера, екзарх Луцький; Апостольський нунцій в Казахстані, Таджикистані і Киргизії Френсіс Ассізі Чуллікатт у співслужінні зі священиками з України, Казахстану і Росії.