30 квітня 2017 року відійшов у вічність відомий український поет, Герой України, голова Українського фонду культури, академік НАН України Борис Ілліч ОЛІЙНИК.
Національна спілка краєзнавців України з глибоким сумом зустріла цю звістку та висловлює щирі співчуття родині, близьким, колегам, усім, хто знав і працював з ним.
Національна спілка краєзнавців України, Івано-Франківська обласна організація НСКУ, обласний державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді глибоко сумують з приводу передчасної смерті відомого краєзнавця, педагога, громадського діяча, філокартиста, Заслуженого працівника культури України, Почесного краєзнавця України, одного із засновників обласної організації НСКУ, обласного Товариства охорони пам’яток історії і культури, Товариств української мови ім. Т.Шевченка «Просвіта», «Меморіалу», члена правління ОО НСКУ, лауреата премій ім. П.Чубинського, В.Полєка, І.Вагилевича, М.Підгірянки, Д.Яворницького, П.Тронька, Є.Паранюка, автора понад 46-ти наукових та науково-популярних праць з історії краю
У цей скорботний час ми всією душею поділяємо всю глибину непоправної втрати з рідними та близькими.
Нехай же пухом буде йому земля, а світла пам’ять про Петра Івановича назавжди залишиться в серцях рідних, друзів, колег.
5 лютого 2017 року на 83 році життя пішов у вічність член Закарпатської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Михайло Юрійович Волощук.
Не тільки краєзнавці — усі закарпатці щиро шанували Михайла Юрійовича, який народився 10 листопада 1934 року в гірському селі Майдан Міжгірського району Закарпатської області в селянській сім’ї. Після закінчення семирічної школи навчався у Мукачівському кооперативному технікумі.
Йому випало працювати на різних відповідальних посадах — від обкому комсомолу, Воловецького району, Ужгорода — до Києва, в апараті ЦК Компартії України. І завжди в полі його зору була турбота про людей, думка про допомогу містам і селам краю. З 1974 по 1984 роки Михайло Юрійович обирався головою Закарпатської обласної ради народних депутатів та одночасно головою облвиконкому. Є його вагомий вклад і у зміцнення матеріально-технічної бази Ужгородського національного університету, де він працював упродовж п’яти років проректором.
26 грудня 2016 року відійшов у вічність Тригуб Петро Микитович — Почесний краєзнавець України, засновник і голова Миколаївської обласної організації Національної спілки краєзнавців України у 1991–2011 рр., доктор історичних наук, професор, “Відмінник освіти України”, кавалер ордену “За заслуги” ІІІ ступеня, член-кореспондент Української Академії історичних наук, автор численних історико-краєзнавчих праць.
Керівництво Національної спілки краєзнавців України з глибоким сумом зустріло цю звістку та висловлює найщиріші співчуття родині, близьким, колегам. Смерть Петра Микитовича — це непоправна втрата для усіх краєзнавців України. У пам’яті тих, хто знав і працював з ним, він назавжди залишиться щирою, порядною та толерантною людиною, відданою краєзнавчій справі.
12 липня 2016 року, на Байковому цвинтарі відбулося покладання квітів на могилу Петра Тронька (1915?2011 рр.) — Героя України, голови Національної спілки краєзнавців України у 1990?2011 рр.
У заході, приуроченому до дня його народження, взяли участь донька П.Тронька Лариса Петрівна, голова НСКУ Олександр Реєнт, перший заступник голови НСКУ Руслана Маньковська, відповідальний секретар НСКУ Володимир Дмитрук, голова Київської міської організації НСКУ Олександр Гончаров, голова Київської обласної організації НСКУ Григорій Савченко, головний редактор газети “Культура і життя”, член правління НСКУ Євген Букет, громадський діяч Роланд Франко, заступник директора Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, член правління НСКУ Дмитро Омельченко, заступник головного редактора журналу “Краєзнавство”, член правління НСКУ Олег Бажан, завідувачка відділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАН України Ярослава Верменич, Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені О.Гончара, Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, краєзнавці, науковці-історики, громадські діячі та ін.
Читати далі Вшанування пам’яті Петра Тронька (покладання квітів на могилу)
7 травня 2016 року відійшов у вічність Головатий Михайло Іванович — Почесний краєзнавець України, член правління Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, громадський діяч, науковий редактор відділу «Звід пам’яток України. Івано-Франківська область», Заслужений працівник культури України, Почесний працівник туризму України, член історико-краєзнавчого об’єднання «Моє місто», автор численних історико-краєзнавчих праць, присвячених минулому Івано-Франківська та краю.
Національна спілка краєзнавців України, краєзнавці Прикарпаття та всієї України схиляють голови перед світлою пам’яттю свого колеги.
Читати далі Відійшов у вічність Почесний краєзнавець України Головатий Михайло Іванович
На 88-му році життя відійшов у вічність видатний український вчений, історик, доктор історичних наук, професор кафедри історії України, Почесний професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, засновник і директор Історико-меморіального музею О.Довбуша, заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії наук Вищої школи України НАН України, почесний голова Івано-Франківської обласної організації національної спілки краєзнавців України
ГРАБОВЕЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ
Краєзнавці України та Прикарпаття схиляють голови перед світлою пам’яттю свого колеги.
Грабовецький Володимир Васильович – народився 24 липня 1928 року в с. Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області. У 1947–1952 рр. навчався на історичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка. З 1953 до 1961 рр. працював на посаді молодшого наукового співробітника відділу історії України Інституту суспільних наук АН УРСР (м. Львів).
Науково-педагогічна діяльність В. В. Грабовецького поділяється на два періоди — Львівський та Івано-Франківський. 22 роки Володимир Васильович працював у Львові (1953—1975). З 1961 до 1975 рр. – старший науковий співробітник відділу історії України даного інституту. Протягом львівського періоду наукової діяльності захистив у 1958 р. кандидатську дисертацію (тема: «Селянський рух на Прикарпатті в другій половині ХVІІ ст.), а у 1968 р. – докторську (тема: «Антифеодальна боротьба карпатського опришківства ХVІ – ХІХ ст.»). У 1975 р. переїжджає до Івано-Франківська, де працює на посаді професора кафедри історії СРСР і УРСР історичного факультету Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника. 1990–2006 рр. – завідувач кафедри історії України історичного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (до 1993 року – Педагогічний інститут).
Опублікував понад 1000 наукових і науково-популярних праць, серед яких 45 монографій, 75 окремих видань, 900 статей з історії України, в тому числі і Прикарпаття, автор шести опублікованих «Нарисів історії Прикарпаття» (1992-1995) та трилогії «Ілюстрована історія Прикарпаття» (2002-2004), дві монографії про життя і творчість та вшанування Маркіяна Шашкевича і Тараса Шевченка (2006-2007). Наукові праці Володимира Васильовича друкувалися в ряді країн Європи і Америки.
Володимир Васильович 50 років досліджував наукову проблему «Карпатське опришківство ХVІ – ХІХ ст.» та життя і діяльність легендарного героя України Олекси Довбуша, видав про нього 150 праць і протягом пів століття збирав історико – літературно – мистецькі експонати, на базі яких спромігся відкрити Івано-Франківський історико – меморіальний музей Олекси Довбуша (1995р.).
Володимир Грабовецький нагороджений чотирма державними орденами «Пошани» (1989р.), «За заслуги ІІІ ступеня» ( 1998р. ), «За заслуги ІІ ступеня» ( 2008), «За заслуги І ступеня» ( 2015р.) та 6 медалями, в тому числі срібною медаллю з нагоди 2000 – ліття Різдва Христового ( 2000р.).
Володимир Васильович удостоєний премії імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України.
Ухвалою Президента АН Вищої школи України від 19 грудня 2004 року академік Володимир Грабовецький отримав премію за книгу «Ілюстрована історія Прикарпаття» у номінація «Монографія».
У 2001 році отримав премію імені Василя Стефаника за книгу «Нарис історії Княгинина».
Володимир Васильович лауреат обласних премій імені Івана Вагилевича (1991), імені Івана Крип’якевича (1998), імені Володимира Полєка (2010).
23 квітня 2014 року перестало битися серце Миколи Юхимовича Костриці – доктора географічних наук (з 2007 р.), професора, президента Товариства дослідників Волині, першого голови Житомирської обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців (нині – НСКУ), відмінника народної Освіти України, лауреата Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2010) та премії ім. Дмитра Яворницького (2012 р.). Президія правління НСКУ висловлює сердечні та щирі співчуття членам Житомирської обласної організації НСКУ, рідним і близьким видатного дослідника Волинського краю.
Микола Юхимович народився 20 вересня 1942 року в родині житомирських службовців.
У 1961 році Микола Юхимович став студентом географічного факультету Київського державного (нині – Національного) університету імені Т. Г. Шевченка. Отримавши диплом про вищу освіту, у серпні 1966 року Микола Костриця прибув на роботу вчителем до села Хижники Старокостянтинівського району на Хмельниччині.
Працював вчителем, викладачем у вищих навчальних закладах Житомира, Києва, завідувачем кабінету географії Київського обласного та Центрального інституту удосконалення вчителів, з 1999 року – завідувач кафедри Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
У 1990 році виступив одним із ініціаторів Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині, яке діяло в регіоні у 1900—1920 роках, обраний його віце-президентом, а з 1993 року — президентом і відповідальним редактором наукових праць Товариства «Велика Волинь».
У березні 1989 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук при Ленінградському педагогічному інституті ім. О. І. Герцена.
У червні 1995 р. присвоєне вчене звання доцента кафедри суспільних наук.
У 2007 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук зі спеціальності «Історія географії».
Неодноразово обирався делегатом з’їздів Всеукраїнської спілки краєзнавців. Багато років успішно очолює Житомирський обласний відділ Українського географічного товариства, входить до його Вченої ради, є дійсним членом вченої ради Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України при Кам’янець-Подільському державному університеті, дійсним членом зарубіжного Українського історичного товариства імені Михайла Грушевського (штат Огайо, США), географічної секції Наукового товариства імені Шевченка у Львові.
У 2010 р. присвоєне звання «Почесний краєзнавець України».
Нагороджений Дипломом лауреата Огієнківської премії 2010 р. в галузі громадської, політичної і духовної діяльності, відзначений Подякою Кабінету Міністрів України, орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2011 р.), відзнакою «За заслуги перед містом» (Житомиром) ІІІ ступеня, Почесною грамотою Академії педагогічних наук України, грамотами і дипломами ряду громадських організацій.
Праці: Костриця М. Ю. Житомир в житті видатного польського письменника Юзефа Ігнаци Крашевського. — Житомир; Вид-во «Волинь», 2002, ?18 с. іл.; Костриця М.Ю., Кондратюк Р.Ю. Історико-географічний словник Житомирщини, Житомир, 2002.; Костриця М. Ю., Тарабукін О. О. Первіснообщинний лад на Житомирщині: Підручна книжка для учнів, студентів, вчителів / За заг. ред. М. Ю. Костриці. — 2004.; Костриця М. Ю., Мокрицький Г. П. Преображенський кафедральний собор у Житомирі. — К, 2004.; Костриця М. Ю. Рідний край — Житомирщина. Київ: Мапа, 2005. — 160 с.; Костриця М. Ю. Постаті землі Бердичівської: історико-краєзнавчі нариси. — У 2-х тт. — Житомир, 2005.; Костриця М. Ю., Кондратюк Р. Ю. Житомир: Підручна книжка з краєзнавства. — Житомир, 2007.; Костриця М. Ю., Кондратюк Р. Ю., Тимошенко В. І. Історико-географічний словник Малинщини. — Малин, 2005.; Костриця М. Ю. Товариство дослідників Волині: історія, діяльність, постаті. — Житомир: М. А. К. — Житомир, 2001. — 360 с.; Костриця М. Ю. Українське географічне краєзнавство: історія, методологія, постаті, практика. — Житомир: Косенко, 2006. — 444 с.; Костриця М. Ю. Товариство дослідників Волині: історичний досвід і сучасні завдання // УГЖ. — 1995. — № 4. — С. 50-53.; Костриця М. Ю. До 150-річчя від дня народження М. М. Миклухо-Маклая // УГЖ. — 1996. — № 3. — С. 68-69.; Костриця М. Ю. І. А. Фещенко-Чопівський — автор праць з економічної географії // УГЖ. — 1997. — № 2. — С. 65-66.; Костриця М. Ю. Наукове географічне краєзнавство: до питання про предмет і об’єкт вивчення // УГЖ. — 1998. — № 4. — С. 37-39.
19 вересня 2013 року на 76 році життя помер голова Рівненської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Іван Григорович Пащук.
І.Г. Пащук народився 20 лютого 1938 р. у с. Щесники Влодавського району Люблінської області (тепер – Польща). Навчався у Богушівській початковій, Новинській семирічній і Довгошиївській середній школах Млинівського району Рівненської області.
Освіта вища, закінчив філологічний факультет (українське відділення) Рівненського державного педагогічного інституту (1962 р.), журналістську освіту здобув у ВНЗ Львова та Києва (1974 р.) Працював учителем української мови і літератури Великоглушанської середньої школи Любешівського району Волинської області (1961–1962 рр.), у 1962–1964 рр. служив в армії, потім завідував відділами листів і робсількорів рівненської райгазети «Слово правди» (1964–1966 рр.), відділами шкільної і студентської молоді рівненської обласної молодіжної газети «Зміна» (1967–1974 рр.), працював власним кореспондентом рівненської обласної газети «Червоний прапор» (1974–1977 рр.), позаштатним громадським кореспондентом «Літературної газети» (1976–1980 рр.), завідувачем корпункту київської «Робітничої газети» по Рівненській, Волинській і Житомирській областях (1977–2001 рр.), старшим викладачем Рівненського державного педінституту, Рівненського державного інституту культури (1993–1999 рр.), заступником голови Рівненського обласного літературного об’єднання (1968–1985 рр.). Із 1989 р. – голова Рівненського обласного краєзнавчого товариства, член правління і почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців, із жовтня 2008 р. – Національної спілки краєзнавців України, делегат її перших чотирьох з’їздів, на яких виступав. Із 2001 р. – начальник науково-редакційного відділу Рівненського факультету Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Із 2003 р. – відповідальний секретар, член науково-редакційної групи обласної редколегії книги «Реабілітовані історією» і обласної координаційної ради з питань книговидавничої справи (із 2003 р.). Член Національної спілки журналістів України (з 1968 р.), Всеукраїнської спілки краєзнавців (в даний час — Національна спілка краєзнавців України) (із 1990 р.), Спілки архівістів України (з 2004 р.), Міжнародної громадської організації «Рівненське земляцтво» (2006 р.), редколегії інформаційного бюлетеня «Холмщина», Всеукраїнської громадської організації «Конгрес українців Холмщини і Підляшшя», співавтор збірника наукових статей «Волинь історична» (з 2005 р.), член Всеукраїнської творчої спілки «Літературний форум» (із 2007 р.). Основні літературні та краєзнавчі книги: «Млинівщина літературна» (1992 р.), «Повернення в незабутнє» (1993 р.), «Перше краєзнавче десятиліття на Рівненщині (1989–1999 рр.)», «Рівне. 1283–2003. Історико-краєзнавча хронологія» (2006 р.), «Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини» (2005 р.), «Учитель і краєзнавець Іван Шишко» (2004 р.), «Свічки пам’яті не погасли. Про голодомор 1932–1933 рр.» (2008 р.); поетичні збірки: «Відродини» (1995 р.), «Сонця твоїх очей» (1996 р.), «Поліські вітражі» (1997 р.), «На терезах буднів» (1998 р.), «П’ята вершина» (2002 р.), «Сповідний день» (2007 р.). Упорядкував і відредагував першу поетичну антологію «За вольную волю» (1995 р.) про Берестецьку битву 1651 р. козацько-селянських військ Богдана Хмельницького з польськими поневолювачами. Має понад 115 науково-дослідницьких публікацій у збірниках науково-краєзнавчих конференцій, понад 60 – у колективних збірниках, майже 900 – у журналах, альманахах і газетах із літературного, історичного, музейного, природничого краєзнавства, а також рецензій на книги. Впорядкував і відредагував майже 50 книг різних авторів, наукових збірників і альманахів. Учасник і організатор багатьох науково-теоретичних і краєзнавчих міжнародних, всеукраїнських, регіональних і обласних конференцій. Переможець журналістських конкурсів «Рівне – 700» (1983 р.), «Рівне – 720» (2003 р.), міжнародного поетичного конкурсу «Культура за мир – 1998» (Мілан, Італія). Відмінник освіти України (1999 р.). Лауреат обласної молодіжної літературної премії ім. Миколи Максися (1978 р.) і регіональної краєзнавчої премії «За відродження Волині» (1995 р.). Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2007 р.), відзначений Подякою Кабінету Міністрів України (2001 р.), Почесною грамотою Верховної Ради України (2010 р.), кілька разів почесними грамотами Національної спілки журналістів України і краєзнавчої спілки, обласної та міської рад, ряду міністерств і управлінь, громадських організацій. Військове звання – майор запасу. Вільно володіє російською і польською мовами; німецькою, білоруською і болгарською – зі словником. Захоплення – літературознавство, літературна творчість, краєзнавство, фольклор, історія Великої Волині. Девіз життя: «Сміливо йди крізь будь-які терни до зірок, ніколи не пасуй перед жодними труднощами, роби людям тільки добро».
Президія Правління НСКУ висловлює сердечні і щирі співчуття рідним і близьким покійного.
1 вересня 2012 року після важкої хвороби відійшов у вічність видатний український музеєзнавець, історик-краєзнавець, засновник Торчинського історичного музею Григорій Олександрович Гуртовий.
Народився Григорій Олександрович на Запоріжжі у хліборобській родині, предки якої були козаками і старшинами Самарської та інших паланок Запорізької Січі. Пережив Голод 1933-го в рідному селі Корніївці, яке на третину вимерло.
Під час Другої світової війни три роки перебував в одному із концтаборів у Німеччині. На Волинь пригнав уже другий, повоєний голод. Тут не тільки пустив міцне коріння, обзавівся сім’єю, однодумцями, друзями, а й разом із Торчинським музеєм підняв на своїх плечах велетенський пласт історії, яку, за його ж зізнанням, відчуває живою, у переплетінні людських доль і характерів.
У 1957—1960 роках з його ініціативи у смт Торчині Луцького району створено перший на Волині історико-краєзнавчий музей на громадських засадах, яким він завідував від першого експоната, першої екскурсії і до останнього дня свого земного життя.
Г.О. Гуртовий – член Національної спілки краєзнавців України, Заслужений працівник культури України, автор численних краєзнавчих статей і монографій, нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеня, «За мужність», є лауреатом обласних премій ім. Миколи Куделі та «Одержимість», був обраний почесним професором у галузі історії Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Також був нагороджений титулом «Людина року 2009 на Волині».
Президія Правління Національної спілки краєзнавців України глибоко сумує з приводу відходу у вічність відомого українського історика, краєзнавця, громадського діяча Григорія Гуртового і висловлює співчуття родині покійного.