Вийшов у світ черговий 27 номер газети «Нова Колочава» (квітень 2014 року, с. Колочава, Міжгірського району Закарпатської області), який відзначається оригінальністю – провідною темою його стали фотоетюди минулого 2013 року. Завдяки сучасній і привабливій подачі інформації у супроводі коротких зарисовок читачі яскравіше, конкретніше можуть пізнати і зрозуміти глибину подій та явищ, що супроводжували, були вагомою складовою і окрасою життя колочавців у минулому 2013 році.
Виявилося, зазначає у короткому вступному слові головний редактор і видавець часопису, член правлінь Закарпатської обласної і Національної спілок краєзнавців України, народний депутат України V-VI скликань Станіслав Михайлович Аржевітін, що найбільше чекають чергового номера газети колочавці-емігранти, яких життя розкидало по всьому світу. Газета концентровано дає їм можливість довідатися про найголовніші події і проблеми сільської громади.
На 16-ти сторінках презентабельного кольорового часопису гірськокарпатського села бурлить потік різнопланової, як саме невпинне і бурхливе життя, інформації. Приваблюють читачів промовисті назви повідомлень: «Нова традиція – новорічна ялинка в центрі Колочави», «Купання на Водохреща» (с. 1), «Різдвяні колядки» (с. 2), «Великдень» (с. 4), «Фестиваль» Проводи отар на полонину» (с. 5), «Церква Преображення Господнього», «Київський Майдан колочавців» (с.16) та ін.
Інформаційна новизна, що сягає своєю вагомістю і значимістю далеко за межі селища, привабливо струмоче на багатьох сторінках номера, як, звичайно, і попередніх номерів. Такими є повідомлення, про які односельчани говорять постійно через їх цікавість і масштабність – «Національна спілка краєзнавців області родом з Колочави» (с. 2). Як відомо, спілці, добре знаній в Україні, у лютому нинішнього року виповнився рік. А перший етап установчих зборів Закарпатської обласної організації Національної спілки краєзнавців України 4 лютого 2013 року відбувся саме у Колочаві за сприяння і участі члена правління Національної спілки краєзнавців України С. М. Аржевітіна. Член Київської обласної організації НСКУ з 2009 року, у 2013 році, Станіслав Михайлович, як справжній патріот Закарпаття, увійшов до складу Закарпатської обласної організації НСКУ і відіграв головну роль у її становленні та розвитку.
До числа перших засновників – піонерів організації увійшли і 16 активістів з оповитої легендами гірської Колочави. Інформація вдало доповнена солідним фото з Установчої конференції від 14 березня 2013 року в Ужгороді, яка затвердила Статут обласної організації краєзнавців.
Не відірвати очей від повідомлення «Президент Словаччини Р. Шустер – гість Колочави» (с. 2). 11-12 березня 2013 року у Колочаві побував другий президент Словацької республіки Рудольф Шустер. Проводив для нього екскурсії особисто С. М. Аржевітін. Згодом Р. Шустер передав до музею добротний фільм власного виробництва про музейний комплекс в Колочаві.
Багато ілюстровані фотографіями привертають увагу читача лаконічні змістовні повідомлення: «Презентація Колочави на туристичних виставках», «Шафранове поле в Колочаві», «Дистанційні університетські курси Колочава-Київ», «Макар Василь – рекордсмен по кількості публікацій в газетах і телепередачах», «День села – 2013», «День Перемоги», «Випускникам 1978 р. – 35 років після школи», «18 – й футбольний шкільний турнір на честь учителя Михайла Аржевітіна», «Прем?єра презентації книги «Карпатська Україна» у Колочаві», «14 червня – інфотур для журналістів у Колочаві», «15-й письменник Колочави» та багато інших.
Єдина в Україні приватна птахоферма рідкісних пернатих аматора-птахолюба Василя Макара, що, здається, загубилася далеко в горах, могла б стати окрасою будь-якого великого міста (с. 3). Початки захоплення голубами сягають дитинства (з дев?яти років). З того часу Василь Йосипович став володарем 18 рідкісних порід спортивних, поштових і декоративних голубів. Не випадково за кількістю публікацій про жителів села у засобах масової інформації В. Макар з року в рік посідає перше місце.
«Ріплянка – новий бренд Колочави», подає свіжу новину цікаве видання. 15 червня 2013 року краєзнавець С. М. Аржевітін спільно з обласною організацією краєзнавців зініціював проведення першого в Україні «Фестивалю ріплянки» (с. 6). Колочавська ріплянка – це картопляне пюре з добавкою кукурудзяної муки, приправлене бринзою, шкварками, яйцями, грибами і іншими харчовими добавками. Місце проведення фестивалю, у якому взяли участь двадцять місцевих майстрів приготування традиційної для горян страви, було вибрано дуже вдало – на території музейного комплексу «Старе село», на площі серед раритетних сільських хат.
Цікаво, що у складі журі, крім місцевих майстрів, були 25 працівників засобів масової інформації з Києва, Львова і Ужгорода. Новий колоритний фестиваль на основі місцевих традицій ожив у нових умовах сьогодення і вдався на славу. Безсумнівно, він матиме продовження наступними роками. Нинішнього року, як відомо, 14 червня відбувся другий фестиваль ріплянки у Колочаві. З врахуванням становища у державі він мав благодійний характер і зібраних майже 9 тисяч гривень було перераховано Міністерствау борони України для підтримки армії. Але про це конкретніше буде сказано, очевидно, у наступному номері часопису.
Завжди цікавими є публікації історико-краєзнавчого змісту за результатами досліджень, зокрема, самого С. М. Аржевітіна. Про презентацію третьої із багатотомника книги Станіслава Аржевітіна «Карпатська Україна: епоха в добі» йдеться у повідомленнях «Прем?єра презентації книги «Карпатська Україна» у Колочаві» (с. 7), Ужгороді (с. 13) і Києві (с. 14). Закономірно першим презентував свою нову книгу про національно-визвольний рух на Закарпатті у червні 2013 року колочавцям. А у листопаді інсценізована презентація відбулася у приміщенні Національної спілки письменників України за участі письменників, істориків, краєзнавців і членів товариства «Закарпатці у Києві».
Своє вагоме слово спеціаліста сказали на святі книги член-кореспондент Академії наук України, доктор історичних наук, голова Національної спілки краєзнавців України О. Реєнт, радник міністерства внутрішніх справ, генерал внутрішньої служби В. Дурдинець, завідувач відділу Інституту історії України Національної академії наук України, доктор історичних наук С. Віднянський та багато інших.
Про нові експонати повідомляє допис «Нові експозиції музею-скансену «Старе село» (с. 8), який Національною спілкою краєзнавців України у грудні 2009 року за підсумками Всеукраїнського конкурсу громадських музеїв був визнаний переможцем серед п’яти тисяч приватних музеїв України. Таке загальнодержавне визнання послужило каталізатором удосконалення і поповнення музею новими експонатами. Як результат у 2013 році відкрито експозицію «Карпатська Україна», партизанську схованку розвідувальної групи «Закарпатці» (див. також «Розвідгрупа «Закарпатці» знову в Колочаві», с. 10) і садибу «Радянська хата». Читачів також інформують щодо подальших планів на 2014 рік, частина з яких уже успішно реалізована. Така форма подачі матеріалу формує стабільний інтерес до появи чергового номера періодичного видання і знаходить численні відгуки селян, служить предметом обговорення, формування елементів суспільної свідомості, настроїв, культури. Цей фактор часом важливіший за інформаційні передачі радіо чи телебачення, бо він реально відчутний, життєвий, значущий у різній мірі для кожного жителя оповитого прагненням до щасливого майбуття і гірським туманом, як символом непевності здійснення бажань, легендарного і нескореного гірського опришківського села.
Безсумнівно, жодне село в Україні, і рідко яке місто може записати до свого активу такі масштабні міжнародні контакти і акції, які реалізуються у гірському карпатському селі. «Колочава і Семіли вирішили «одружитись» (с. 8) – повідомляє часопис: голови сіл української Колочави і чеської Семіли підписали попередній Протокол про співпрацю двох громад. Угода про співпрацю між зазначеними населеними пунктами підписана не випадково, адже саме у селі Семіли народився класик чеської літератури, який вписав до світової літератури легендарну Колочаву і його жителів, Іван Ольбрахт. А в Колочаві, як відомо, він декілька років проживав.
Нагадаємо, що саме у період перебування Підкарпатської Русі у складі Чехословацької республіки, у 1930-1940 – і роки в селі чехи започаткували «еру закарпатського кіно». Тут було відзнято багато фільмів, зокрема, «Марійка невірниця», «Микола Шугай», «Ольбрахт і Колочава» та інші. Досі ширяться чутки, що у селі «наслідив» і сам І. Ольбрахт, перейнявши досвід «Марійки невірниці». Не випадково чеських туристів до Колочави приїздить щороку все більше і більше – хто автомашиною або автобусом, а хто їздить по вершинах гір на велосипеді чи подорожує пішки.
Через це, очевидно, з розумінням сприймається і з наступна публікація – «Колочава – чеське село на Закарпатті» (с. 9).
Привертають увагу усіх оригінальні повідомлення «Школи Колочави» (с.11), що є окремою унікальною і неповторною в Україні комплексною експозицією, котра охоплює століття і освітянські системи декількох держав.
Афганська тема (««АФГАН» у Колочаві» (с. 12)) потребує також окремої розмови. Зауважимо тільки, що такої пам?яті і шани афганцям у солідних меморіальних знаках, включаючи БРДМ і численні оригінальні воєнні експонати не знайдеш в Україні не тільки у селах… Тут же проводяться фестивалі – зустрічі афганців – побратимів і т. ін.
Реалістичну картину нинішнього періоду країни відображає ілюстроване (9 фото) повідомлення «Київський майдан колочавців». На Майдані у Києві були більше двох десятків колочавців, зокрема, – Анатолій Сюгай, Іван Макар, Христина Дербак, Василь Худинець, Андрій Беца, Маряна Сюгай, Михайло Дербак, Андрій Штаєр, Віталій Галатиба та інші. Організована сім?єю С. Аржевітіна, на Майдані більше 100 днів працювала закарпатська кухня (три котли по 650 літрів). Колочавці надали майданівцям суттєву допомогу різними продуктами харчування.
Не оминули увагою і теми народного театру села, помістили змістовні колочавські фотоетюди, які милують очі і радують душу та грайливі, на злобу дня і разом з тим доброзичливі та повчальні сучасні туристичні коломийки (с. 15). Ось кілька з них:
Колочава в Інтернеті побила всі села,
Буде доля колочавців весела-весела.
***
В Колочаві колись жили аж 500 євреїв,
А типирка в пейсах встрінеш Бабчика з музеїв.
***
Колочаву можна чути й Верховній Раді,
Тоді наші колочавці ой раді, ой раді.
***
В Колочаві фестивалі оден на одному,
Ой не хочуть йти туристи додому-додому.
***
В Колочаву і міністри, й Президенти ходять,
А чиновники ся сердят, бо вни їх обходять.
***
Ще не вмерла України слава,
Бо за село файно взявся Аржевітін Слава.
***
Тридцять году колочавці чекають на газа,
А на Київ май напала кризова зараза.
***
Відоме село і досягненнями на ниві художнього мистецтва. Тому не випадково частими гостями села є майстри пензля. Міжнародний художній пленер «Весна – 2013» (с. 13) відбувся на базі відпочинку «Ажіо» за участі митців із Великобританії, Росії, Білорусі та України (Закарпаття).
Зазначимо, що більшість дійств, про які йдеться у газеті широко висвітлювали місцеві, загальноукраїнські і зарубіжні засоби масової інформації. В результаті краса карпатських гір і щирість горян виписані талановитими митцями розлетілися по багатьох країнах світу. Краєзнавство у нових проявах не знає кордонів. Здається, світ не може жити без Карпат, його легенд, толерантності і … Колочави. Ми пізнаємо світ – світ пізнає нас. Помітну цеглинку в загальноцивілізаційні євроінтеграційні процеси вносить і часопис «Нова Колочава».
Нових успіхів Вам, Станіславе Михайловичу і «Нова Колочаво»!
Голова Закарпатської обласної організації
Національної спілки краєзнавців України М. В. Делеган
