Архів категорії: Запорізька обласна організація

У Херсоні відбувся круглий стіл «Українське козацтво як феномен державотворення та туристичний бренд»

127 вересня 2019 року, в межах заходів до 310-ї річниці Кам’янської Січі, у Херсоні відбувся круглий стіл «Українське козацтво як феномен державотворення та туристичний бренд».

12Серед співорганізаторів – Запорізька обласна організація Національної спілки краєзнавців України спільно з Національним заповідником «Хортиця», Інститутом археології НАН України та Херсонською обласною державною адміністрацією.

7121Із вітальним словом до присутніх звернулися перший заступник голови Херсонської ОДА Дмитро Стефанович Бутрій, генеральний директор Національного заповідника «Хортиця», кандидат історичних наук, член Правління Запорізької обласної організації Національної спілки краєзнавців України – Максим Анатолійович Остапенко та начальник управління культури облдержадміністрації Світлана Віталіївна Думинська, депутат Херсонської обласної ради Йосипенко Ігор Васильович.

Продовжувати читання У Херсоні відбувся круглий стіл «Українське козацтво як феномен державотворення та туристичний бренд»

Круглий стіл «Козацтво як рушійний чинник державотворчих процесів на Півдні України»

Круглий стіл Камянська Січ27 вересня 2019 року в приміщенні Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки (Херсон, вул. Героїв Крут, 2) відбудеться Круглий стіл «Козацтво як рушійний чинник державотворчих процесів на Півдні України».

До обговорення пропонуються наступні теми:

  1. Пам’ятка історії національного значення «Кам’янська Січ»: археологічні дослідження, межі пам’ятки, усунення руйнівних факторів та першочергові рятівні заходи.
  2. Ідеологічна вагомість пам’ятки «Кам’янська Січ» в сучасних геополітичних реаліях.
  3. Перспективи включення «Кам’янської Січі» до всеукраїнських туристичних маршрутів, інфраструктурна складова, залучення державних та приватних інвестицій, оцінка впливу на розвиток територіальних громад та регіону в цілому

Інформаційний лист

Продовжувати читання Круглий стіл «Козацтво як рушійний чинник державотворчих процесів на Півдні України»

Вітаємо із Днем народження голову Запорізької обласної організації НСКУ Денисенко Олену Володимирівну

Денисенко О.В.28 грудня 2018 року День народження святкує Денисенко Олена Володимирівна — голова Запорізької обласної організації НСКУ, адвокат, заступник головного редактора науково-популярного електронного часопису “Краєзнавство Запорожжя”, член Правління НСКУ.

О.В.Денисенко активно займається проблемами розвитку краєзнавства в Запорозькому краю, популяризації його історико-культурної спадщини, розбудови в регіоні обласної організації Національної спілки краєзнавців України.

Продовжувати читання Вітаємо із Днем народження голову Запорізької обласної організації НСКУ Денисенко Олену Володимирівну

І Всеукраїнська науково-практична краєзнавча конференція «Нематеріальна культурна спадщина Запорожжя – живий скарб України: проблеми дослідження, збереження та розвитку»

Нематеріальна спадщинаЗапорізька обласна організація Національної спілки краєзнавців України в рамках відзначення 170-річчя від дня народження Якова Новицького організовує І-шу Всеукраїнську науково-практичну краєзнавчу конференцію «Нематеріальна культурна спадщина Запорожжя – живий скарб України: проблеми дослідження, збереження та розвитку», яка відбудеться 10 листопада 2017 р. в приміщенні «Музею міста за порогами» (м. Запоріжжя, бул. Центральний, 3).

Інформаційний лист

У рамках конференції відбудеться:
– презентація предметів культурної спадщини Запорозького краю;
– виставка-продаж робіт майстрів народного традиційного мистецтва;
– тренінг «Українська етнопедагогіка в сьогоденні»;
– презентація-практикуми: «Символіка народного мистецтва» та «Ритміка (ударні й шумові музичні інструменти – стародавня закличка)»;
– інтерактиви: «Видатні етнопедагоги України» та «Різдвяні свята».

Продовжувати читання І Всеукраїнська науково-практична краєзнавча конференція «Нематеріальна культурна спадщина Запорожжя – живий скарб України: проблеми дослідження, збереження та розвитку»

«Краєзнавство Запорожжя» — новий науково-популярний електронний часопис запорізьких краєзнавців

Краєзнавство Заропожжя-1У 2016 році Запорізька обласна організація Національної спілки краєзнавців України заснувала науково-популярний електронний часопис «Краєзнавство Запорожжя».

Краєзнавство ЗаропожжяОчікується, що часопис стане майданчиком для спілкування краєзнавців регіону, держави, а також надасть можливість залучення до дискусій патріотів Запоріжжя, які мешкають, працюють чи навчаються також і за межами країни.
Доступність та інтерактивність у висвітлені та обговорені проблем краєзнавчої громади,  шляхів та перспектив розвитку краєзнавчого руху, робить запропонований обласною Спілкою електронний ресурс одним із самих затребуваних на теперішній складний час розвитку держави та регіону.

Часопис має наступні тематичні рубрики:
“Краєзнавці Запорожжя”, “Історія Запорозького краю: міста і села”, “Часи козацькі — Січі Запорозькі”, “Історичне краєзнавство”, “Музейне краєзнавство”, “Освітянське краєзнавство”, “Бібліотечне краєзнавство”, “Екологічне краєзнавство”, “Геологічне краєзнавство”, “Сакральне краєзнавство”, “Туристичне краєзнавство”, “Літературно-мистецькі студії”, “Запорозький «КуліШ»” та ін.

Продовжувати читання «Краєзнавство Запорожжя» — новий науково-популярний електронний часопис запорізьких краєзнавців

ВСЕУКРАЇНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ «Перспективи та програма розвитку краєзнавства в Запорізькій області на 2016–2020 рр.»

789011–12 червня 2016 року запрошуємо до участі в роботі ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «Перспективи та програма розвитку краєзнавства в Запорізькій області на 2016–2020 рр.».

ОРГАНІЗАТОРИ: Запорізька обласна організація Національної спілки краєзнавців України, Національна спілка краєзнавців України.

 Робота конференції планується за такими напрямками:
історія  краєзнавчого руху в Запорізькій області та її краєзнавча привабливість;
роль та місце Запорізької обласної організації Національної спілки краєзнавців України в розвитку краєзнавства в регіоні;
сучасний стан краєзнавства в Запорізькій області, його підтримка державною та місцевою владою, необхідність прийняття «Програми розвитку краєзнавства в Запорізькій області»;
презентація Проекту «Програми розвитку краєзнавства в Запорізькій області на 20162020 рр.»;
організація співпраці та перспективи взаємодії краєзнавчих організацій Запорізької області, України.

Продовжувати читання ВСЕУКРАЇНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ «Перспективи та програма розвитку краєзнавства в Запорізькій області на 2016–2020 рр.»

Звітно-виборча конференція Запорізької обласної організації НСКУ

118 лютого 2016 року відбулася звітно-виборча конференція Запорізької обласної організації Національної спілки краєзнавців України. Після довгої перерви  приємно було побачити, що майже всі члени краєзнавчої спільноти виявили бажання прийняти в ній участь — із 36 членів, присутніми були 31. Висока явка забезпечила правомочність зборів  і надала змогу обговорити важливі і необхідні питання життєдіяльності Спілки.

Головою конференції було обрано відповідального секретаря обласної організації — Сурченка Сергія Володимировича, який привітав усіх із початком роботи  і подякував запрошеним гостям конференції — Георгію Івановичу Шаповалову, шанованому історику, краєзнавцю, який майже сорок років в якості директора опікувався Запорізьким обласним краєзнавчим музеєм та його теперішньому директору Михайлу Михайловичу Мордовському, а також представнику наукової спільноти — доценту кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін історичного факультету Запорізького національного університету Сергію Миколайовичу Білівненко.
Продовжувати читання Звітно-виборча конференція Запорізької обласної організації НСКУ

Презентація книги члена НСКУ В’ячеслава Саричева “Три століття козацького флоту”

123Запорозький край неможливо відокремити від запорозького козацтва, а історію козацтва неможливо відокремити від морських походів та битв. Національний заповідник “Хортиця”, як науково-дослідна установа основним завданням якої є вивчення, збереження та популяризація памяток пов’язаних з історією запорозького козацтва, вже понад 50 років проводить підводні археологічні роботи в районі острову Хортиця. За цей час фахівцями заповідника та спеціалістами Експедиції Підводних Археологічних робіт виявлено, піднято на поверхню та досліджено сотні археологічних об’єктів від доби неоліту до XX ст. Найвагомішим є комплекс знахідок, пов’язаний з діяльністю Запорозької верфі часів російсько-турецької війни 17361739 рр., де за активної участі запорозьких козаків будували військові судна (бригантини, галери, дубель-шлюпки, козацькі човни та ін.) для боротьби із Османською імперією за Північне Причорномор’я.
Продовжувати читання Презентація книги члена НСКУ В’ячеслава Саричева “Три століття козацького флоту”

На Хортиці відкрили меморіальну дошку «хрещеному батьку» Музею історії запорозького козацтва

DSC03390До меморіальних дошок “хрещених батьків” Музею історії запорозького козацтва Миколі Киценку і Степану Кириченку на будівлі музею додалася дошка третьому засновнику – Петру Троньку, яку урочисто відкрили 8 жовтня. Нагадаємо, що є там і дошка відомому досліднику запорозького козацтва Дмитру Яворницькому.
– Петру Тронько цього року виповнилося б сто років, до слова, до сторіччя він не дожив лише чотири роки, – розповідає “Індустріалці” завідувач філією “Кам’янська Січ” Національного заповідника “Хортиця”, екс-заступник генерального директора заповідника (з 2005 по 2010 рік), відповідальний секретар Запорізької обласної організації Національної Спілки краєзнавців України Сергій Сурченко. – Обласна організація Спілки краєзнавців і заповідник “Хортиця” вийшли з ініціативою увічнити пам’ять Петра Тимофійовича.
Видатна людина! Герой України, академік, він воював і був у пошані і в радянські часи, і при цій владі. Я двічі бачив його в Києві, але особисто спілкуватися з ним не довелося.

Микола Киценко обіймав посаду заступника голови Запорізького облвиконкому, а Степан Кириченко очолював там управління культури. Вони були “штовхачами” цієї справи – увічнення пам’яті запорозьких козаків. Коли Петро Тимофійович – а він був заступником голови Ради Міністрів УРСР – приїхав сюди, вони висловили йому цю ідею. І Тронько, відповідно, в Києві проштовхував її через Петра Шелеста та інших секретарів ЦК Компартії України. Завдяки цим людям у нас і відкрився цей музей, та й заснований заповідник “Хортиця”.

Рішення про створення заповідника було прийнято 50 років тому. Там передбачалося створення Музею історії запорозького козацтва та етнографічного комплексу. Але в 1973 році почалася боротьба з українським буржуазним націоналізмом і цю ідею поховали. А музей все-таки почали будувати. Будували більше 10 років і відкрили в 1983 році. Його назвали Музеєм історії міста Запоріжжя і він був філією обласного краєзнавчого музею. А свою нинішню назву отримав в 1991 році.

Вітальну адресу від голови НСКУ Олександра Реєнта зачитав член Правління Спілки Євген Букет. На відкриття приїхав і автор меморіальної дошки, скульптор, громадський діяч і меценат Микола Шакін з Харкова.

– Петро Тронько – наш земляк, він родом з Харківської області, – каже “Індустріалці” Микола Іванович. – Над бронзовою меморіальною дошкою працювали я і харківські скульптори Олександр Демченко та Василь Семенюк.
Студентом я ходив на його лекції з краєзнавства. Петро Тимофійович був спокійною людиною, виважено приймав рішення. І було видно, що жив не для себе, а відданий народу, постійно в роботі. Із заслуг Петра Тронька варто також відзначити, що він – головний редактор 26-томника “Історія міст і сіл Української РСР”.P1310345

За матеріалами http://iz.com.ua

Перейменування вулиць у Запоріжжі

Певно є якийсь утаємничений сенс у виникненні населених пунктів. Щось завжди притягувало людей до того чи іншого місця – як правило люди селилися біля води: моря, озера і обов’язково річки – джерела питної води. По воді здавна був налагоджений зв’язок між племенами, що в подальшому стимулювало виникнення укріплених поселень.

У які би часи не відбувався цей процес, він ніс у собі місцеву специфіку і залишав у топоніміці історію заснування та розвитку.

Плинув час, змінювався світогляд, приходили, не завжди мирно, інші племена. І тому головним завданням зайдам було витравити історичну пам’ять автохтонам, стерти топоніміку, зруйнувати святилища, нав’язати своїх ідолів і своє світосприйняття – тільки так можна було знівелювати та обеззброїти мешканців міста.

Це загальновідома практика: так прусаки заснували на місці бодричівського поселення Бранібор свій центр експансії на схід – Берлін; їхнім шляхом пішли і «совіти», котрі столицю Східної Прусії – Кенігсберг назвали Калінінградом. І ті й інші витравлювали місцеву топоніміку і писали та нав’язували свою історію для ужитку нових насельників.

Ми проживаємо на території, яка в усі часи притягувала до себе племена і народи в силу багатства цих місць – поряд знаходився: Рай земний – Великий Луг Запорозький; найякісніша в світі залізна руда; великі поклади камінного вугілля; і найголовніше – «шлях із варяг у греки» та всесвітньо відома Арійська переправа! А посередині височів над Дніпром острів Хортиця – Духовний Центр Аріїв, котрий притягував до себе арійські племена, і не тільки, а тому потребував постійної охорони!

Тобто тут споконвіку вирував цивілізаційний процес: тут приручили коня і, осідлавши його, молодецькі ватаги поринули завойовувати Світ з тим, щоби, збагатившись досвідом і знаннями, згуртувавшись у битвах, повернутися на Батьківщину в іпостасі: скіфів, сарматів, гунів, половців і залишитися на цих просторах аж дотепер!

Але навалилися на нас нові наїзники, які дещо змінивши методи проникнення, почали будувати свої «форштати» та «крепості», сіючи розбрат і перекуповуючи еліту. І постав в 1770 році на місці козацьких зимівників форштадт «Александровский» – і все, що будо До: знищувалося, паплюжилося та витравлювалося із пам’яті українців!

Здавалось би, що в 21 столітті людство повинно вступити в «золотих вік», але в Росії до влади прийшли сатаністи, котрі хочуть повернути хід історії назад! Росія веде проти нас «гібридну війну» та перейшла до прямої інтервенції.

Народ піднявся на захист України – якби не патріоти, які грудьми стали на шляху загарбникам, компрадорська буржуазія, вже б давно здалася на радість своєму хазяїну.

Герої знаходяться на передовій, а в тилу при владі залишилася колоніальна адміністрація, яка, в кращому разі, чекає на прихід «азійської орди», не усвідомлюючи, що снаряд не вибирає куди падати і кого вбивати!

Працюючи в топонімічній комісії при міськраді, я постійно чув сентенції про те, що не можна нехтувати «мнением» людей і перейменовувати вулиці, що це дуже затратні акції, що до цього треба підходити з обережністю. Створений цілий банк кандидатів у чергу на увіковічування їх імен в колись, у майбутньому, побудованих вулицях і проспектах.

Здавалось би логічно і зрозуміло. Але, як можна захищати свою землю, коли окрім «п’ятої колони» за спиною війська, топоніміка краю знищена і замінена російською.

7 лютого 2015 року на сторінках газети «Запорізька Січ» один із найавторитетніших запорожців сучасності, Патріот з великої літери О.Ф.Білоусенко в статі «Україні потрібна своя історія, а не вигадана в Москві» якраз і ставить питання перейменування вулиць і прибирання пам’ятників тиранам!

Нарешті і до влади дійшло, що неможливо рухатися вперед із повернутою назад головою і треба визначатися з ким ми – з Європою чи Азією?

9 квітня 2015 року Верховна Рада прийняла Закон “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” і місцева влада активно почала працювати в цьому напрямку. Згідно розпорядження міського голови Запоріжжя за №180 від 02.07.2015 року створена робоча група по підготовці заходів, пов’язаних із виконанням Закону України, а тому всі мої напрацювання виявилися доречними.

Основним джерелом інформації був реєстр вулиць міста, отриманий в Запорізькій філії державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України. В той же час зазначу, що ця тема постійно хвилювала патріотів та журналістів міста, і тому я скористався попередніми напрацюваннями, які є і в архівах, і на електронних носіях Дуже гарну роботу підготував творчий колектив обласної наукової бібліотеки в 2007 році «Вулиці Запоріжжя – дзеркало історії». Моїм помічником і другом був «Бізнес-атлас 2002», виданий ГИС ЦЕНТР «ГРАДОСТРОИТЕЛЬ».

У принципі, я привніс єдину відмінність у вивченні цього питання — розглянув вулиці не по алфавіту, а класифікував по напрямам. Попереду великий обсяг роботи, а в даній роботі я дам загальну характеристику по вулицях міста та закцентую увагу на вулицях, які підпадають під дію закону, а також подам перелік вулиць, похідних від географічних найменувань світу і Росії та від найменування міст зазначеного ареолу.

У місті Запоріжжі станом на 1 липня 2015 року налічується 1070 вулиць, 268 провулків, 7 бульварів, 5 проспектів, 5 шосе, 5 проїздів.

Так от, у місті козацької слави аж 13 вулиць мають назви наших козацьких отаманів, а 5 нагадують про козацьку минувшину, а саме: Байди, Б.Хмельницького, І.Богуна, П.Дорошенка, П.Калнишевського, І.Кочубея, С.Наливайка, І.Сулими, П.Сагайдачного, С.Палія, Ф.Трясила і умовно Тараса Бульби; Запорозької Січі, Січі, Січовий провулок, Козача, Запорозького козацтва.

10 українців періоду громадянської війни і 20 – війни з фашизмом.

24 представника творчої інтелігенції (письменники, актори, вчені) до революції і 15 – аж до сьогодення. Від загалу це буде – 4,8 відсотків. Якщо додамо назви вулиць (про що нижче) то буде 13,5 відсотків.

Україна представлена на нашій мапі іще географічними назвами, а саме: 27 – похідні від найменування річок, гір, морів і 86 – від українських міст (до речі мм. Львів, Івано-Франківськ і Хмельницький взагалі забуті та навіть у черзі не стоять, а такі «маловідомі обласні центри», як Луцьк, Миколаїв, Сімферополь, Херсон і Черкаси удостоїлися скромними провулочками!).

Зате вже Росія представлена в усій красі та колориті!

– Дореволюційних діячів – 32;

– Революціонерів і будівників соціалізму – 61;

– Учасників війни з фашизмом – 60;

– Сюди можна додати іще 23 комінтернівця.

Російська творча інтелігенція також не дуже активно представлена, всього 45 представниками дореволюційного періоду і 18 – аж до сьогодення.

На наших вулицях можна вивчати революцію та соцбудівництво – для цього є 77 вулиць.

51 вулиця нагадує, що «наш бронепоезд стоял на запасном пути» (правда, коли «брати» поперли» тільки артилеристи спромоглися щось виставити і захистити Україну»).

Звісно, колоритно і зрозуміло представлена промислова складова міста – 207 назв.

Але найцікавіше, і я гадаю, що ми можемо претендувати на місце в книзі рекордів Гіннеса, представлена географія метрополії – екскурсії можна водити для «Інтуриста».

– 40 – похідні від географічних об’єктів і 103 російські міста, певно на прохання наших керманичів, дозволили присвоїти свої назви нам нерозумним. Мені, правда не зрозуміло – для того, щоби в нашому місті з’явився Бутирський провулок, ми посилали делегацію до паханів чи вони направили братву до нас? Не говорячи вже про Антарктичний провулок – пінгвіни «прошение» прислали. А про ненців, чукчів та інші народи Півночі не треба і «слово молвить» – звинуватять у расизмі чи, скоріш за все, в націоналізмі.

– Якою логікою користувалися запорізькі «отцы города», коли давали нашим вулицям такі назви: Анадирський, Аравійський, Балхашський, Гімалайський, Памірський, Ненецький, Сальський, Свирський, Приволзький, Печерський, Пресненський, Чуйський, Юрівський провулки; Арктична, Далекосхідна, Алапаївська, Верхоянська, Єйська, Заполярна, Зейська, Тушинська і т.д. вулиці.

– У Росії налічується 89 адмінцентрів і 50 увічнені в нашому місті!

Світова громадськість із задоволенням дозволила використати 23 свої об’єкти і назви 22 своїх міст – це напевно відбувалося тоді, коли ми планували світовий комунізм побудувати.

294 вулицями представлена топоніміка та глибинна історія, над якою треба буде попрацювати краєзнавцям для того, щоби вицарапати з глибин небуття ті крупинки історичної пам’яті, які так заповзято викорчовували наші вороги, щоби заявити про звільнення (від кого?) цих земель і вікову занедбаність цієї Святої, споконвічно заселеної української землі!

Нагадаю, що в 20 ст. в місті відбулося чотири етапи перейменувань: І –«Радянський» – у 20–30-х роках, ІІ – Німецький – 1941–43, ІІІ – Радянський, ІV – «Постперебудовний» (прибрали Ворошилова і Жданова і назвали три нові вулиці. За 24 роки практично ні одної зміни цих незграбних і антиукраїнських назв! За ці чотири періоди змінилися назви у 132 вулиць і провулків. Продовжувати читання Перейменування вулиць у Запоріжжі