Кіровоградська обласна організація

Історична довідка

Краєзнавча робота на території нинішньої Кіровоградщини розпочалася наприкінці ХІХ ст., коли випадкові хаотичні знахідки старожитностей у Єлисаветградському повіті змінила більш-менш планомірна робота з вивчення місцевої етнографії, археології, історії під керівництвом викладача Єлисаветградського земського реального училища В. Ястребова та місцевого землеміра П.Рябкова. Проте значна частина їхніх здобутків загинули у вирі громадянської війни та національної революції 1917–1921 рр.

Лише з 1927 р. з заснування нової спілки краєзнавців на Зінов’ївщині знову починається централізована краєзнавча робота. Так 5 травня 1927 р. відбулася нарада фундаторів краєзнавчого товариства. У нараді взяли участь 11 осіб — Волошинов, Будак, Кучма, Лупенко, Вайсенберг, Войцехівський, Розен, Бурлюк, Карабанович, Данилевський, Молоков–Журський. Засідання було оформлене протоколом, метою засідання було обговорення статуту товариства, надісланого Академією наук.

23 вересня 1927 року товариство краєзнавців отримало реєстраційне посвідчення №57. У цей же день відбулися перші загальні збори Зінов’євського краєзнавчого товариства. Було зареєстровано 8 осіб фундаторів та 45 рядових членів. Головою перших загальних зборів було обрано Г.І.Волошинова. (старший окружний інспектор освіти), секретарем — А.Д.Войцехівського. (заступник завідувача Зінов’ївського природо-історичного музею). Після доповіді Д.П.Кучми (голова окружного методичного комітету) учасники зборів проголосували за організацію Зінов’євського округового краєзнавчого наукового товариства. Правління було обрано у складі 9 осіб: Волошинов, Кучма, Мишаков, Дунін-Марцинкевич, Карабанович, Магак’ян, Вайсенберг, Войцехівський, Славов. Горбач та Озерний, що набрали меншу кількість голосів, були обрані кандидатами у правління. Семенов, Ковалевський, Бурмака були обрані членами ревізійної комісії товариства.

Об’єднання місцевої національно-орієнтованої радянської інтелігенції — чиновників, викладачів, музейних працівників,‑ очолюване старшим окружним інспектором освіти Волошиним декілька років вело активну роботу, вивчаючи історію рідного краю, його звичаї та культуру.

Проте реалії 1930-х виявилися сильнішими. Занадто прискіпливий інтерес до української старовини у сполученні з народницьким світоглядом у часи панування єдино правильного у класовому відношенні вчення кваліфікувалося як «національний ухил», а головним завданням краєзнавства стало висвітлення класової революційної боротьби та трудових перемог радянського народу. Тож місцеве краєзнавство було змушене під острахом репресій та звинувачень припинити активні пошуки, розчинившись у сірій масі пропагандистів боротьби за світле майбутнє.

Реанімація краєзнавчих пошуків розпочинається з 1960-х рр. Саме у цей час розпочинають діяльність відомі в Україні краєзнавці з Кіровоградщини Дмитро Фартушняк, Іван Бойко, Микола Смоленчук, В’ячеслав Шкода, Анатолій Кохан, Владислав Журавський, Леонід Солгутовський, Михайло Ножнов та інші. Багато хто з них не був професійним істориком, проте інтерес до неупередженої історії рідного краю надихав їх на виявлення та збирання усних матеріалів, письмових свідоцтв та матеріальних пам’яток, які залишили минулі покоління краян. Не залишалися поза їхньою увагою літературне краєзнавство, природознавство рідного краю.

Певний поштовх до активізації краєзнавчого руху дала робота над багатотомним виданням «Історія міст та сіл Української РСР». До написання тому, присвяченого історії Кіровоградської області, було залучено понад 8 тис. викладачів вищих навчальних закладів, сільських вчителів, журналістів, партійних, радянських, комсомольських та профспілкових працівників, ветеранів громадянської та Другої світової воєн, ветеранів праці, працівників архівних установ області. Значна кількість їх займалася цією роботою лише формально, проте були і такі, що зацікавилися нею дуже серйозно.

Своєрідним формальним об’єднанням краєзнавців області, дозволеним обкомом КПУ, стала створена у 1967 році обласна організація майбутнього Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури.

Початок перебудови та демократизації СРСР краєзнавча спільнота області зустріла з непідробним ентузіазмом і використала першу ж нагоду для самоорганізації. Так, вже 13 грудня 1989 р. відбулася обласна настановча конференція обласної спілки краєзнавців. До складу ради обласної організації було обрано 29 осіб. Президію було обрано у складі кореспондента газети «Кіровоградська правда» Юрія Матівоса (голова), директора Державного архіву області Сергія Шевченка (заступник голови), директора обласної станції юних туристів Ольги Присяжної, археолога, доцента педінституту Нінель Бокій, завідувача обласного партійного архіву Володимира Калініченка, літературознавця, доцента педінституту Григорія Клочека. На конференції була обрана делегація на Всеукраїнський установчий з’їзд. На з’їзді Юрія Матівоса було обрано членом правління Всеукраїнської спілки краєзнавців. Кіровоградщина стала першою областю в Україні, де настановча конференція відбулася до установчого Всеукраїнського з’їзду.

Під впливом змін суспільно-економічної формації в країні, розвитку суспільно-політичних процесів нового часу у перші роки третього тисячоліття відбулося певне послаблення формальної сторони роботи обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців, занепад її організаційно-творчої єдності. У зв’язку з цим 16 квітня 2004 року було проведено установчу конференцію «Кіровоградської обласної спілки краєзнавців», чий статут як статут обласної організації 14 вересня 2004 року затверджено президією правління Всеукраїнської спілки краєзнавців. Головою обласної організації краєзнавців Кіровоградщини було обрано старшого наукового співробітника відділу історії Кіровоградського обласного краєзнавчого музею Костянтина Шляхового. 5 грудня 2007 року відбулася звітно-виборна конференція Кіровоградської обласної спілки краєзнавців, під час якої було обрано новий склад правління організації на чолі з Олегом Бабенком.

Після набуття Всеукраїнською спілкою краєзнавців статусу Національної творчої спілки 28 травня 2010 року відбулася звітно-виборча конференція громадської організації «Кіровоградська обласна спілка краєзнавців», що була, водночас, і Установчою конференцією Кіровоградської обласної організації Національної спілки Краєзнавців України. На обласному форумі дослідників і знавців рідного краю було вирішено не лише утворити обласний осередок Національної творчої спілки — добровільне об’єднання професійних дослідників і літописців рідного краю, а й з метою організації масового краєзнавчого руху зберегти громадську організацію «Кіровоградська обласна спілка краєзнавців». Головою правлінь обох організацій було обрано керівника Кіровоградського обласного відділення Пошуково-видавничого агентства «Книга Пам’яті України» Олега Бабенка.

Важливим чинником розвитку краєзнавчого руху на Кіровоградщині стало заснування обласної краєзнавчої премії. Так, 17 грудня 1993 р. XV сесія обласної ради народних депутатів І (ХХІ) скликання ухвалила рішення «Про обласну краєзнавчу премію імені Володимира Ястребова» і затвердила положення про неї. Кіровоградська область стала першою і тривалий час єдиною, де існує подібна премія. З того часу щороку на здобуття премії висувається творчий (індивідуальний чи колективний) доробок близько 10–15 претендентів — дослідників в галузях історичного, літературного, музичного, фольклорно-етнографічного, природничого, географічного, бібліотечного краєзнавства, який жваво обговорюється у засобах масової інформації, представляється й аналізується на засіданнях краєзнавчих спільнот, різноманітних заходах у закладах освіти й культури. З травня 1994 року (премія урочисто вручається в Міжнародний день музеїв), коли названо імена перших лауреатів, понад 80 осіб та близько 10 колективних авторів стали переможцями цього творчого змагання.

Важливим стало оновлення «Краєзнавчого вісника Кіровоградщини», перший з десяти випусків якого побачив світ у 2007 році. Нове видання, що зареєстроване в органах юстиції як засіб масової інформації, отримало назву «Між Бугом і Дніпром. Науково-краєзнавчий вісник Центральної України». У 2014 р. побачили світ перші три випуски збірника, які добре висвітлили тогочасний стан справ у краєзнавстві області. До І-го випуску увійшли матеріали та статті, присвячені 70-річчю утворення Кіровоградської області. До ІІ-го — матеріали науково-практичної конференції «Центральна Україна у вирі Другої світової війни». До ІІІ-го — матеріали, присвячені 200-річчю з Дня народження Т.Г.Шевченка. У 2015 році видано IV випуск збірника, присвячений 90-річчю Державного архіву Кіровоградської області та 90-річчю Національної спілки краєзнавців України.

Неоціненним надбанням історії розвитку краєзнавчого руху на Кіровоградщині стали обласні науково-практичні історико-краєзнавчі тематичні конференції (відбулося 11 тематичних конференцій) та студії з пам’яткознавства Кіровоградщини, а також започатковані у 2008 р. щорічні обласні літературно-краєзнавчі Куценківські читання, присвячені пам’яті видатного кіровоградського краєзнавця професора Леоніда Куценка. Фактично Куценківські читання є своєрідною щорічною загальною звітною конференцією дослідників краю.

Провідними дослідницькими центрами – осередками краєзнавчого руху в області вважаються Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка та Кіровоградський національний технічний університет, Кіровоградський обласний краєзнавчий музей, які об´єднують найбільшу кількість дипломованих спеціалістів. Проте слід відзначити, що більше відповідають краєзнавчим критеріям інші заклади, які мають серед працівників — членів Національної спілки краєзнавців: Державний архів Кіровоградської області та Кіровоградський інститут післядипломної освіти імені Василя Сухомлинського, Кіровоградський обласний художній музей, Кіровоградський міський літературно-меморіальний музей І. Карпенка-Карого, Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету, які працюють безпосередньо з документальним, епістолярним та етнографічним тощо матеріалом. Значну роль у популяризації краєзнавства в області відіграє Кіровоградська обласна наукова бібліотека імені Дмитра Чижевського, де окрім засідань краєзнавчих студій, що проводяться в останній четвер кожного місяця, ведеться планомірна й клопітка робота за всіма напрямками, а не лише бібліотечного, краєзнавства.

Місцезнаходження юридичної особи: вул. Шевченка, 54, м.Кропивницький, 25006.

Голова Правління – БАБЕНКО Олег Олександрович – директор Державного архіву Кіровоградської області.
Тел./факс: (0522) 37-31-95
Електронна адреса: public@dakiro.kr-admin.gov.uababenko–@ukr.net

Новини Кіровоградської обласної організації

13 коментарів до “Кіровоградська обласна організація”

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *